Справа № 273/996/24
Провадження № 1-кп/273/80/25
23 червня 2025 року Баранівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060530000414 від 18.04.2024 року; кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025062240000014 від 19.02.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Баранівка Баранівського району Житомирської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України,
16.04.2024 року близько 22 години, в порушення Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно вчинив фізичне насильство по відношенню до свого пасинка малолітнього ОСОБА_5 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах за наступних обставин.
Так, 16 квітня 2024 року приблизно о 22 годині 00 хвилин - 22 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем мешкання в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння малолітньому пасинку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тілесних ушкоджень.
У зазначений день, час і місці, за вказаних обставин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в присутності іншого малолітнього пасинка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, перебуваючи в будинку за вказаною адресою, умисно наніс декілька ударів по тілу малолітнього потерпілого ОСОБА_5 в результаті яких в останнього утворилися тілесні ушкодження у вигляді саден на лобі у лівій лобно-висковій ділянці та синця на лівому вусі, які належать до легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_4 правою рукою схопив за шию малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , у результаті чого на лівій частині шиї утворилися садна, перебуваючи в нього за спиною, штовхнув його в напрямку двостулкових дверей, в результаті чого потерпілий внаслідок поштовху зазнав удару об міжкімнатні двері, чим було заподіяно останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, які належить до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Окрім того, 15.02.2025 року близько 18 години, в порушення Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно вчинив фізичне насильство по відношенню до свого пасинка малолітнього ОСОБА_6 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах за наступних обставин.
Так, 15 лютого 2025 року близько 18 години ОСОБА_4 , перебуваючи в одній із кімнат будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку із малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якої ОСОБА_4 вирішив умисно заподіяти ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
У зазначений день, час та місці, за вказаних обставин, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, перебуваючи в одній із кімнат будинку за вказаною адресою, умисно кулаком правої руки наніс 1 удар в область правої сторони обличчя ОСОБА_6 , від заподіяного удару ОСОБА_6 впав на підлогу.
Внаслідок завданого удару ОСОБА_4 - ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців навколо правого ока, на передній поверхні правого стегна, садна в ділянці зовнішнього кінця правої брови, що належать до легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями, які виразились у заподіянні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Своїми умисними діями, які виразились в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, визнає усі обставини, викладені у обвинувальних актах. Пояснив, що раніше вживав алкогольні напої та влаштовував сварки дома. 16.04.2024 року перебуваючи в стані алкогольного спяніння за місцем проживання в одній із кімнат, побачив як діти, граючись між собою, почали битися. В цей момент він відпихнув сина ОСОБА_7 , проте останній вдарився об дверний косяк. 15.02.2025 року дізнався, що старший син ОСОБА_8 приніс додому воші, та у виховних цілях вирішив дати йому запотиличник, але попав в око. Щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе належні висновки, закодувався та більше не вживає алкоголь, примирився з синами, хоче зберегти сім?ю, просив суворо не карати.
Законний представник потерпілих ОСОБА_9 вказала, що безпосередньо нанесення ударів малолітнім дітям не бачила, чула сварку між обвинуваченим та ОСОБА_10 за воші, потім син заплакав. Щодо ОСОБА_11 , обвинувачений зателефонував їй та сказав, що у сина боліла рука і потрібно звернутися в лікарню, інші обставини знає з його слів. ОСОБА_4 раніше вживав алкогольні напої, вчиняв сварки та ображав дітей, проте зараз він не вживає, примирився з сім?єю, став на шлях виправлення, просила не карати обвинуваченого суворо.
У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Законний представник потерпілих та обвинувачений не заперечували щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, законного представника потерпілих та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та зокрема те, що відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином.
Щодо особи обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, не перебуває на обліку як отримувач соціальних допомог, не перебуває на військовому обліку, не зареєстрований як безробітний та за послугами з працевлаштування до Баранівського управління Звягельської філії не звертався, його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, примирився з потерпілими, припинив вживати алкогольні напої та став на шлях виправлення.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення злочину щодо малолітньої дитини, вчинення злочину у присутності малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних та близьких відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, позиції законного представника потерпілих, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, в межах санкції ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі.
Разом з тим, беручи до уваги, що обвинувачений вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, став на шлях виправлення, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Також суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.
Кримінальними правопорушеннями не завдано майнової шкоди, цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, ст. 65 КК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1