Справа № 579/816/25
2-а/579/17/25
20 червня 2025 року м.Кролевець
Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Моргун О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати причини пропуску строку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності (постанови АП №3457 від 20.12.2024 року) поважними, поновити пропущений строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення АП №3457 від 20.12.2024 року; визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 20.12.2024 року АП №3457 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
4 червня 2025 року ухвалою судді Кролевецького районного суду Сумської області позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, оскільки підстави на поновлення пропущеного строку на звернення до суду розцінюються як неповажні.
На час подання заяви про поновлення пропущеного строку оскарження позивач посилався на отримання постанови АП №3457 від 20.12.2024 року лише 8 квітня 2025 року, про що, як він зазначає, мається відмітка начальника Кролевецького ВДВС.
Однак сам факт звернення до ВДВС за отриманням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про поважність пропуску строків звернення до суду з позовом, такі дії та причини, на які посилається позивач суд не вважає поважними.
На розсуд суду дата 8 квітня 2025 року є штучною, такі дати отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності щоразу будуть різними після звернення особи за отриманням відповідного документа.
За змістом відзиву на позов та додатків до нього відповідачем ОСОБА_1 направлено копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 27 грудня 2024 року, яку позивач отримав не пізніше 10 січня 2025 року (а.с. 40).
Позивач за змістом позову та додатків до нього підтверджує своє зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Про наслідки розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся належним чином за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання: АДРЕСА_1 , копію постанови отримав 10 січня 2025 року (а.с. 40), що відповідає вимогам ст. 285 КУпАП.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності (постанова АП №3457 від 20.12.2024 року) не є рішенням по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, отже позовну заяву щодо оскарження постанови АП №3457 від 20.12.2024 року може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення, тобто протягом десяти днів з 20 грудня 2024 року , а не з дня вручення такого рішення як зазначає позивач .
Крім того слід зазначити , що Кролевецький ВДВС у Конотопському районі не уповноважений підміняти ІНФОРМАЦІЯ_2 та видавати і посвідчувати копії постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Позивач підтверджує, що він обізнаний з 31 березня 2025 року про те , що відносно нього винесена постанова АП №3457 від 20.12.2024 року.
Ухвалою суду від 4 червня 2025 року підстави на поновлення пропущеного строку на звернення до суду розцінюються як неповажні.
Для усунення указаних недоліків судом був установлений строк у 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказану ухвалу позивач отримав , 11 червня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення , однак станом на 20 червня 2025 року позивач не виконав вимоги ухвали судді Кролевецького районного суду від 4 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, а зазначені ним обставини тотожні раніше викладеним.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Заява позивача про поновлення строку на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений строк.
Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).
Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для ОСОБА_1 щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.
Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.
Установивши, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду та суд не встановив поважних причин, що перешкоджали подати його вчасно, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
Таким чином, станом на 20 червня 2025 року позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому відповідно до ч.3 ст.123 п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України його позовна заява про скасування постанови АП №3457 від 20.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає залишенню без розгляду.
Суд також наголошує, що повернення позовної заяви не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову.
Згідно ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.123,240,248 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя О. В. Моргун