Справа № 591/11448/24
Провадження № 2/591/2210/24
11 червня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-С» про стягнення майнової шкоди -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-С» про стягнення майнової шкоди і свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.07.2024 року о 12 год. 12 хв. в м. Сумах по вул. Героїв Крут, в районі будинку №20 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу КамАЗ-53229 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Моноліт-С», під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2024 року по справі №591/7585/24 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 16.08.2024 року. Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Моноліт-С», була застрахована у ПрАТ СК «ВУСО» за договором страхування № АР/3042361. Позивач звернувся до свого страховика, - АТ «СК «АРКС», як члена системи прямого врегулювання, - для виплати страхового відшкодування. З урахуванням франшизи у розмірі 2000 грн. за договором страхування №АР/3042361, АТ «СК «АРКС» виплатило позивачу за пошкодження транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22.07.2024 року у межах ліміту, визначеного полісом, суму страхового відшкодування у розмірі - 158 000 грн.. Позивач звернувся до судового експерта Сітала Є. В., який висновком №062/2024 від 04.10.2024 року, визначив вартість матеріального збитку у розмірі 177753,14 грн., а вартість відновлювального ремонту у 251161,66 грн.. Позивач просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою сплаченого страхового відшкодування в розмірі 93161,66 грн., як суму, яка йому потрібна для відновлення транспортного засобу.
28.03.2025 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить стягнути з відповідача штрафні санкції передбачені ст. 625 ЦК України: інфляційне нарахування на суму боргу у розмірі 8909,30 грн. та проценти за користування грошовими коштами у сумі 1937,25 грн..
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Акімов Е.О. в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить суд його задоволити.
Представник відповідача ТОВ «МОНОЛІТ-С» - адвокат Кузнецов А.С. в судовому засіданні позов визнав частково, просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнувши 7905 грн., посилаючись на те, що висновок №062/2024 від 04.10.2024 року не є належним доказом. На думку представника відповідача висновок експерта Сітало Є.В. №062/2024 від 04.10.2024 року безпідставно містить ПДВ, який може бути стягнутий лише у разі ремонту автомобіля у платника ПДВ. Експерт Сітало Є.В. звітом №055-01/2024 від 23.08.2024 року на замовлення страховика позивача вже проводив дослідження пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22.07.2024 року та розрахував суму матеріального збитку в розмірі 165095,08 грн.. Визнаючи частково позовні вимоги, представник відповідач вважає вірним стягнення з нього різниці між виплатою страховика у розмірі 158000 грн. та розрахунком матеріального збитку на звітом ОСОБА_3 №055-01/2024 від 23.08.2024 року у розмірі 165095,08 грн..
Також від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну предмету позову, в якому він заперечує щодо стягнення з нього відповідальності за порушення грошового зобов'язання, однак не заперечує щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог. Вказує на те, що експертиза виконувалась для інформування власника автомобіля про потенційні витрати на ремонт, вона не зобов'язує власника ремонтувати транспортний засіб, лише базується на візуальному огляді, фіксуванні пошкоджень та складанні їх опису. До початку ремонтних робіт по відновленню транспортного засобу, або прийняття рішення по справі судом, відповідач не має жодних фінансових зобов'язань.
Суд, вислухавши учасників справи, експерта, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі застрахованих транспортних засобів, врегульовані положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також Закон №1961-IV), а також приписами Цивільного кодексу України.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (п.5 та п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1,2 ст.15 ЦК України).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону №1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29 Закону №1961-IV).
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.1 ст.1192 ЦК України).
Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З аналізу приписів Закону №1961-IV та норм ЦК України випливає, що обов'язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому, застрахована особа, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілого тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування) та за наявності доказів її фактичного розміру (доказів фактичного понесення витрат потерпілим на відновлення транспортного засобу).
Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Аналізуючи вказані докази на предмет їх допустимості (одержання в порядку, встановленому законом) суд зазначає, що порядок проведення досліджень та складання кінцевих звітів, експертних висновків тощо з приводу визначення оцінки транспортних засобів та розміру вартості завданих їм пошкоджень, врегульовано «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159, далі також Методика).
Ця Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (п.1.1. Методики).
Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту (п. 1.2. Методики).
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (п. 2.4 Методики).
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення величини відновлювального ремонту сторона позивача посилалася на витрати які вона мусить зробити для відновлення транспортного засобу.
Застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п.45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява №15123/03).
На думку суду правова конструкція змісту ст. 22 Цивільного кодексу України щодо визначення збитків як витрат, які особа «мусить» зробити для відновлення свого порушеного права, свідчить про властивість позивача діяти всупереч власного бажання, тобто саме про його обов'язок здійснити певні витрати. Матеріали справи не містять доказів того, що сторона позивача зобов'язана зробити саме ті витрати, які визначені Висновком експерта.
Суд звертає увагу, що після отримання страхової виплати позивач не здійснив жодних дій для ремонту чи відновлення транспортного засобу. Представник позивача у судовому засіданні не надав доказів, що підтверджували б намір позивача ремонтувати пошкоджений транспортний засіб. Більше того, представник позивача повідомив, що стягнення відновлювального ремонту не залежить від того, чи буде взагалі ремонтуватися автомобіль, позивач може розглядаючи можливість його продажу, ремонту новими або вживаними запчастинами, або ж повну відмову від відновлення.
В судовому засіданні судовий експерт Сітало Є. В. під час пояснень свого висновку зазначив, що наявність або відсутність доказів проведення ремонту транспортного засобу є обов'язковою обставиною для врахування під час проведення експертного дослідження. За його словами, ці фактори можуть суттєво вплинути на остаточну суму розрахунку, яка може відрізнятися від початкової вартості відновлювального ремонту.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (п.1.6 Методики).
Дії позивача, а точніше - відсутність активних кроків до ремонту та відновлення транспортного засобу після отримання страхової виплати, ставлять під сумнів його справжній намір відремонтувати пошкоджене авто. Представник позивача не надав жодних доказів того, що він дійсно планує повернути автомобіль у попередній стан, залишаючи відкритим питання щодо подальшої долі транспортного засобу.
Заяви сторони позивача щодо самостійного вирішення подальшої долі автомобіля є суперечливими відносно заявлених вимог стягнення відновлювального ремонту, не відповідають ознаці добросовісності у разі відсутності подальшого ремонту автомобіля.
Хоча висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України, натомість для визначення завданої майнової шкоди (збитків) після ДТП необхідні спеціальні знання в області автотоварознавчих досліджень.
Висновок автотоварознавчої експертизи носить первинний (попередній) розрахунок заподіяної шкоди. Фактичний розмір підтверджується документами про виконання обсягу відновлювальних (ремонтних) робіт.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Проаналізувавши заяви по суті справи та надані учасниками докази на їх підтвердження, у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами наміри ремонту транспортного засобу та відновлення його саме в розмірі відновлювального ремонту, зазначеного у висновку судового експерта Сітало Є.В., що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на всі обставини, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріального збитку та сумою отриманого страхового відшкодування як реальна вартість втраченого майна (ч.2 ст. 1192 ЦК України).
Ця сума розрахована на підставі Висновку експерта №062/2024 від 04.10.2024 року, яким визначено розмір завданого позивачу матеріального збитку. Таким чином, сума, що підлягає стягненню, становить: 177753,14 грн (матеріальний збиток) ? 158000,00 грн (страхове відшкодування) = 19753,14 грн..
Вирішуючи питання про застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин, суд вважає, що прострочення виконання грошового зобов'язання буде мати місце лише після того, як розмір такого грошового зобов'язання буде встановлений і засвідчений рішення суду про стягнення такого грошового зобов'язання, чого на час розгляду справи ще не існує.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відноситься до предмета спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, вказаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмету спору.
Щодо стягнення витрат на оплату проведення експеризи, проведеної для встановлення розміру заподіяної шкоди, на правничу допомогу та судового збору, суд зазначає наступне:
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати: (1) на професійну правничу допомогу; (2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; ( 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; (4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: ( 1) у разі задоволення позову - на відповідача; ( 2) у разі відмови в позові - на позивача; ( 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК України).
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу 15450 грн. та витрати на підготовку Висновку експерта у розмірі 4733 грн., всього - 21394,20 грн..
Оскільки позов задоволено на 25% від 93161,66 грн. тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі - 302,80 грн., витрати на оплату послуг експерта у розмірі 1183,30 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3862,50 грн., тобто загалом 5349 грн. всіх судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-С» про стягнення майнової шкоди - задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-С»( Сумська область, м. Суми, вул. Тополянська, буд.№9, ЄДРПОУ : 37524618) на користь ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) - 19753 грн. 14 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5349 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 червня 2025 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО