Справа № 490/7202/24
нп 2/490/614/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 червня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва 24 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. Відповідач до суду не з'явився з невідомих суду причин.
Враховуючи думку представника позивача, який не заперечує проти винесення заочного рішення, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2013 року. Після розірвання шлюбу, позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 жовтня 2011 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 700 грн 00 коп. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Це рішення звернуто до примусового виконання, яке здійснюється Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, виконавче провадження № 40651572.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17 грудня 2024 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Положенням ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Ухиленням від виконання обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір'ю обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_2 починаючи з 2011 року не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.
Судом в порядку статті 171 Сімейного кодексу України з'ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який зазначив, що не заперечує та бажає, що позбавили батька батьківських прав стосовно нього. Також зазначив, що з батьком він не спілкується вже дуже давно, має гарні відносини із вітчимом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протягом тривалого часу (починаючи з 2011 року) свідомо, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_3 , що з огляду на приписи пунктів 2 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України надані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач не піклується про свого сина ОСОБА_3 , свідомо ухиляється від своїх обов'язків по його вихованню, не бажає змінити свою поведінку на краще, а тому підлягає позбавленню батьківських прав. Позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_3 .
За такого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно зі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211 грн 00 коп.
Керуючись статтями 12, 13, 79-81, 141, 259-265, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Шолох