Справа № 490/10490/19
нп 2/490/19/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 червня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності,
17 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Степанка Є. С., державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просив суд (з урахуванням доповнених позовних вимог):
визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. №37548392 від 12 жовтня 2017 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: складу літ. 3-1 загальною площею 70,3 кв. м; адміністративної будівлі літ. Я-1 загальною площею 12,5 кв. м; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ. Я1-1 загальною площею 67,4 кв. м; вбиральні літ. Б-1, камінь споруди № 1,2, І., за ОСОБА_1 ;
визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. №37547054 від 12 жовтня 2017 року про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,2518 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, за ОСОБА_1 ;
визнати незаконним, протиправним і скасувати запис державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року, номер запису: 22801382, про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016;
визнати незаконним, протиправним та скасувати запис державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року, номер запису: 22802231, про право власності ОСОБА_1 на об'єкту нерухомого майна - адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із складу: літ. 3-1 загальною площею 70,3 кв. м, адміністративної будівлі літ. Я-1 загальною площею 49,2 кв. м, сторожки літ. А-1 загальною площею 12,5 кв. м; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ. Я1-І загальною площею 67,4 кв. м; вбиральні літ. Б-1, камінь, споруди № 1,2,І;
визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів у розмірі 822016,00 грн на строк до 06 лютого 2016 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,2518 га за цією ж адресою.
Рішенням державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року №22802231, №22801382 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 зареєстроване право власності на вказані майновий комплекс та земельну ділянку на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного в іпотечному договорі.
Позивач вказував на те, що дії відповідача ОСОБА_1 та рішення державного реєстратора є незаконними, оскільки ОСОБА_1 протиправним шляхом набуто речове право на належне йому майно, а державний реєстратор як суб'єкт державної реєстрації без правових підстав прийняв рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Зазначав, що розділ 5 іпотечного договору не є застереженням, а лише передбачає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який сторонами не укладався.
Крім того, вказував на порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відсутні необхідні документи для вчинення реєстраційної дії щодо права власності на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.
Ухвалю судді Центрального районного суду міста Миколаєва Черенкової Н.П. від 23.12.2019 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №490/10490/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності та витребування майна на користь ОСОБА_2 .
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.
Ухвалю судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А. від 13.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності та витребування майна на користь ОСОБА_2 та призначено підготовче засідання.
02.04.2020 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву.
В обгрунтування своєї позиції в відзиві відповідачем зазначено, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, завідомо безпідставними та є зловживанням процесуальними правами.
Щодо обставин справи відповідач зазначив, що 06 серпня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір позики, за яким позивачу було надано позику у розмірі 822016,00 (вісімсот двадцять дві тисячі шістнадцять гривень 00 копійок), що за курсом НБУ (1 долар США = 12,35 грн.) на день укладення цього Договору еквівалентно 66 560,00 (шістдесят шість тисяч пятьсот шістдесят) доларів США, з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до «06» лютого 2016 року (шосте лютого дві тисячі шістнадцятого року) включно.
Виконання взятих позивачем на себе зобов'язань з повернення коштів були забезпечені Іпотечним договором, посвідченим 06.08.2014 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим №451 згідно якого, в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором позики, позивач надав в іпотеку: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: складу літ.З-1, з/бетон, загальною площею 70,3 (сімдесят цілих три сотих) метрів квадратних; адміністративної будівлі літ. Я-1, камінь, загальною площею 49,2 (сорок дев'ять цілих дві сотих) метрів квадратних; сторожки літ. А-1, камінь, загальною площею 12,5 (дванадцять цілих п'ять сотих) метрів квадратних; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ. Я1-1, камінь, загальною площею 67,4 (шістдесят сім цілих чотири сотих) метрів квадратних; вбиральні літ. Б-1, камінь, споруди № 1,2,І; земельну ділянку площею 02518 (нуль цілих дві тисячі п'ятсот вісімнадцять десятитисячних) га що знаходиться в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, кадастровий номер - 4810137200:16:003:0016.
Свій обов'язок по Договору позики щодо надання позивачу грошових коштів відповідач виконав, однак, позивач, отримавши суму позики, свої зобов'язання за Договором позики не виконав.
Зважаючи на зазначені порушення позивачем умов Договору позики, відповідач на підставі п. 3.3. 4.1. Договору позики та статті 1050 ЦК України, набув право вимоги до позивача, щодо дострокового повернення всієї суми позики та сплати штрафних санкцій за порушення за неналежне виконання зобов'язань за Договором позики.
Відповідачем неодноразово направлялися позивачу вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання.
При цьому, щодо аргументів позивача про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача за рахунок предмету іпотеки, шляхом реєстрації права власності та відсутності іпотечного застереження, відповідач у відзиві зазначає, що Розділ 5 Іпотечного договору №451 і є застереженням відповідно до якого можливо здійснення звернення стягнення у позасудовий спосіб визначений іпотекодержателем.
Щодо аргументів позивача про неможливість застосовування декількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки, як-то судового та позасудового, відповідач у відзиві зазначив, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист отже, позикодавець має право задовольнити свої вимоги будь-яким способом передбаченим договором та Законом України "Про іпотеку".
Щодо аргументів позивача про порушення порядку та Закону України "Про іпотеку" при реєстрації права власності, відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
На думку відповідача, позивач безпідставно, необґрунтовано у стверджувальній формі, тим самим вводячи суд в оману, заявляє, що у матеріалах реєстраційної справи відсутні документи, які на його погляд необхідно було подати за для реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Також відповідач зазначив, що жодним Законом чи нормативно правовим документом не передбачено направлення вимоги листом з описом, при цьому, вимоги від 03.12.2014 року направлені листами № 73003325684410 та №73003325684428 які були отримані позивачем, були направлені з описом вкладення. Ще одна вимога була направлена за допомогою Поштової кур'єрської служби InterCityPost.com 23.12.2016 року № 380-1230993 де опис вкладенння передбачає сама форма відправлення, ця вимога була отримана представником позивача Оруджевим за нотаріальною довіреністю.
Крім того, відповідач наполягає, щопозивачу було відомо, що існує заборгованість, оскільки він не сплачував борг, а вимога про порушення зобов'язання забезпеченого іпотекою містилася у якості додатка до позову про звернення стягнення у справі №490/2988/15-ц участь у судових засіданнях якої приймав безпосередньо ОСОБА_4 та його представник.
Відповідач зазначає, що державному реєстратору було надано розрахунок суми заборгованості ОСОБА_2 .О перед ОСОБА_1 та звіт про оцінку майна як адміністративно-побутового комлпексу так і земельної ділянки, що спростовує відповідні аргументи позивача.
Також відповідач наполягає, що позивач зловживає правом та процесуальними правами, недобросовісно діє, заявляє безпідставні, необґрунтовані позовні вимоги, перебуваючи у змові зі своїми родичами, які у минулому були власниками майна, що передано в іпотеку починаючи з 2015 року від них загалом стосовно прав на спірне майна було подано 37 позовів.
З урахуванням наведеного, відповідач просить суд: у задоволенні позову відмовити, у мотивувальній частині рішення встановити та зазначити факт невиконання позивачем зобов'язань за договором позики від 06.08.2014 року та факт зловживання позивачем процесуальними правами, а також стягнути з відповідача судові витрати понесені відповідачем.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.07.2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі та до набрання судовим рішенням по справі законної сили накладено обтяження у вигляді арешту щодо відчуження:
адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ. З-1, загальною площею 70,3 кв.м., адміністративної будівлі літ. Я-1, загальною площею 49,2 кв.м., сторожки літ. А-1 загальною площею 12,5 кв.м.,; адміністративно- виробничо-побутової будівлі літ.Я-1 загальною площею 67,4 кв.м., вбиральні літ.Б-1, споруд №1,2,1, реєстраційний номер об'єкту 10547248101;
земельну ділянку площею 0,2518 га, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, цільовим призначенням для обслуговування вказаного адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, реєстраційний номер нерухомого майна 25175848101 за адресою: АДРЕСА_1 .
Також заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 04.09.2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення та зобов'язано ОСОБА_2 в якості зустрічного забезпечення у справі, внести протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення, на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області 50000 (п'ятдесят тисяч ) грн. 00 коп. та протягом вказаного строку надати суду документ, що підтверджує відповідне внесення коштів на депозитний рахунок суду.
Протокольною ухвалою від 15.09.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_5 .
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15.09.2020 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг ММР завірені належним чином копії рішень № 37548392 від 12.10.2017 р. та № 37547054 від 12.10.2017 р.; копію запису від 22.09.2017 року номер запису про право власності: 22801382; копію запису від 22.09.2017 року номер запису про право власності: 22802231; копії матеріалів, які стали підставою для прийняття зазначених вище рішень.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15.02.2021 року відведено суддю Гуденко О.А. від розгляду справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Шолох Л.М.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М. прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державний реєстратор Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій, він окрім раніше зазначених вимог, також просив суд визнати недійсними, протиправними та скасувати документи, на підставі яких державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03 грудня 2014 року; вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання від 03 грудня 2014 року, адресовану позивачу за адресою: АДРЕСА_3 ; вимогу про дострокове повернення позики від 03 грудня 2014 року, адресовану позивачу за адресою: АДРЕСА_3 ; поштову кореспонденцією від 23 грудня 2016 року, адресовану позивачу за адресою: АДРЕСА_4 ; вимогу про усунення перешкод забезпеченого іпотекою зобов'язання від 22 грудня 2016 року, адресовану позивачу за адресою: АДРЕСА_4 ; розрахунок сум заборгованості позивача перед ОСОБА_1 за договором позики від 06 серпня 2014 року та від 11 жовтня 2017 року; опис вкладення у цінний лист від 10 жовтня 2017 року про відправку - повідомлення про набуття на ім'я позивача; звіт з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; висновки оцінювача про вартість об'єкта незалежної оцінки від 21 вересня 2017 року - адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Також просив повернути предмети іпотеки позивачу.
08 вересня 2021 року представник позивача - адвокат Рознін В. А. подав до суду заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, в якій, окрім підтримання раніше зазначених вимог, просив також: визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 .
Також представник позивача - адвокат Рознін В. А. подав до суду клопотання щодо вирішення питання про прийняття уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання недійсними та скасування документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно, викладені у пункті 3 прохальної частини уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.09.2021 року частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 490/10490/19 та зобов'язано позивача ОСОБА_2 протягом 20 (двадцяти) днів з моменту отримання ним копії даної ухвали, внести на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області суму в розмірі 31 004 (тридцять одна тисяча чотири) грн 50 коп., в якості забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом цивільної справи № 490/10490/19 та протягом вказаного строку надати суду документ, що підтверджує відповідне внесення коштів на депозитний рахунок суду.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_2 уточнену позовну заяву від 11.02.2021 року та заяву про зміну (доповнення) позовних вимог від 08.09.2021 року. У задоволенні клопотання адвоката Розніна Володимира Анатолійовича про витребування доказів для проведення експертизи та про неврахування судом під час розгляду справи відзиву відповідача, відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про виключення третьої особи ОСОБА_3 з числа учасників справи, відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі № 490/10490/19 та призначено справу до розгляду по суті.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 подану в його інтересах адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року в частині відмови у прийняті до розгляду та повернення ОСОБА_2 уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року, залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року в частині відмови у прийнятті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви і заяви про зміну (доповнення) позовних вимог та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.04.2023 року відведено суддю Шолох Л.М. від розгляду справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чулупа О.С.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 14.04.2023 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2023 року року дану позовну заяву залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2020 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.07.2023 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.08.2023 року відведено суддю Чулупа О.С. від розгляду справи.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2023 року залишено без змін.
Розпорядженням голови Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.11.2023 року матеріали судової справи №490/10490/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності направлено до Заводського районного суду міста Миколаєва для розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 року головуючим суддею визначено суддю Сухаревич З.М.
Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва Сухаревич З.М.від 03.01.2024 року справу №490/10490/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності передано за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чаричанського П.О.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим судею визначено суддю Чаричанського П.О.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чаричанського П.О. від 30.01.2024 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.03.2024 року відмовлено в задоволенні заяв відповідача ОСОБА_1 від 25.11.2021р., від 21.04.2023р. та від 19.02.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду та скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.04.2024 року відмовлено у задоволені клопотань відповідача ОСОБА_1 від 10.02.2024р. про збільшення суми забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу та від 27.03.2024р про залишення позову без розгляду; відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_2 уточнену позовну заяву від 11.02.2021 року та заяву про зміну (доповнення) позовних вимог від 08.09.2021 року; відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Розніна Володимира Анатолійовича про витребування доказів для проведення експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03.06.2024 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року в частині повернення заяви ОСОБА_2 про зміну (доповнення) позовних вимог, поданої 08 вересня 2021 року, скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 27.06.2024 року відведено суддю Чаричанського П.О. від розгляду справи.
Постановою Верховного Суду від 13.12.2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка А.С. залишено без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду від 03.06.2024 року залишено без змін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від 06.01.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/10490/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання.
04.02.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача в якому останній просить суд витребувати у відповідача ОСОБА_1 оригінали карток рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №7300325684410 від 03.12.2014 року, № 7300325684428 від 03.12.2014 року; оригінал (засвідчену копію) Звіту з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , від 21.09.2017р., складеного ПП «Експертний центр Поділля»; витребування у третьої особи - Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригінали матеріалів реєстраційної справи по об'єкту нерухомого майна 25175848101 (земельна ділянка) та 10547248101 (адміністративно-побутовий та торговельний комплекс), розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, преставник позивача у вказаному клопотанні просить суд призначити почеркознавчу експертизу підпису на картках рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №7300325684410 від 03.12.2014 року, № 7300325684428 від 03.12.2014 року, поставивши експерту питання: Чи належить підпис ОСОБА_2 чи інші особі? Також преставник позивача просить призначити рецензування звіту з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , від 21.08.2017р., складеного ПП «Експертний центр Поділля», також поставивши експерту питання щодо дійсної ринкової вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 станом на момент їх набуття ОСОБА_1 22.09.2017р. Проведення експертиз просить доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вулиця 1-а Воєнна, 2-а, Миколаїв, Миколаївська область, 54000).
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 04.02.2025 року було частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі №490/10490/19 та зобов'язано позивача ОСОБА_2 протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання даної ухвали позивачем, внести на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області 111242 (сто одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 00 копійок, в якості забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом цивільної справи №490/10490/19 та протягом вказаного строку надати суду документ, що підтверджує відповідне внесення коштів на депозитний рахунок суду.
10.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду клопотання в якому просив витребувати, долучити до розгляду та дослідити у судовому засіданні документи що містяться у матеріалах судових справ, що розглядалися Центральним районним судом м. Миколаєва, та на які посилається сторона відповідача як на підставу своєї правової позиції, зокрема матеріали справи: Справа № 490/2988/15-ц; Справа 490/4706/15-ц; Справа 490/1302/16-ц; Справа 490/10200/16-ц; Справа № 490/10001/17; Справа 490/9998/17.
На переконання відповідача позивач системно, довготривало, письмово, та іншими своїми діями заперечував своє право власності на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 2518 кв.м., розташовану за цією ж адресою. Крім того, неодноразово змінював свою позицію, а також ухилявся від обов'язків по належному виконанню своїх зобов'язань які виникли на підставі договору позики та іпотеки від 06.08.2014 року. Вказане може бути підтверджено зазначеними відповідачем доказами про витребвання яких він клопоче, та доведе відсутність порушеного права позивача та його недобросовісну поведннку в спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Протокольною ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.03.2025 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування та долучення документів, що містяться у матеріалах судових справ, що розглядалися Центральним районним судом м. Миколаєва, та на які посилається сторона відповідача як на підставу своєї правової позиції, зокрема матеріали справи: Справа № 490/2988/15-ц; Справа 490/4706/15-ц; Справа 490/1302/16-ц; Справа 490/10200/16-ц; Справа № 490/10001/17; Справа 490/9998/17, відмовлено.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.03.2025 року прийнято зміну (доповнення) позовних вимог від 08.08.2021 року, які подані предстаником позивача, та в яких до раніше зазначених вимог в редакції позовної заяви від 07.09.2020 року просив також: визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.
Також, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.03.2025 року частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та призначення експертизи, а саме - витребувано у відповідача ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні: оригінали карток рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №7300325684410 від 03.12.2014 року, № 7300325684428 від 03.12.2014 року; оригінал (засвідчену копію) Звіту з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , від 21.09.2017р, складеного ПП «Експертний центр Поділля»; витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 41210422, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи по об'єкту нерухомого майна 25175848101 (земельна ділянка) та 10547248101 (адміністративно-побутовий та торговельний комплекс), які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 15.04.2025 року представницею відповідача на виконання ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.03.2025 року надано суду витребувані у відповідача оригінали документів та інших документів, які є у відповідача та копії яких містяться в матеріалах справи, такі оглянуті судом та з них зроблені копії, які долучені до матеріалів справи.
В судове засідання позивач та його представники не з'явилися, 20.05.2025 року представником позивача - адвокатом Розніним В.А. до суду подана заява про розгляд справи без участі позивача та його представників на підставі наявних в матеріалах справи пояснень і доказів. Позовні вимоги підтримує.
В судове засідання відповідач - державний реєстратор Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені судом про час місце та дату слухання справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити в його задоволенні, наполягав на наданні судом оцінки діям позивача, які на думку відповідача містять ознаки зловживання процесуальними правами, також просив, у разі відмови в позові, скасувати заходи забезпечення позову, а також стягнути на свою користь з позивача понесені судові витрати.
Суд, заслухаши поясненя відповідача, проаналізувавши позовну заяву, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
25 вересня 2010 року між ПП "Шафаят" та ОСОБА_6 укладено два договори дарування, за якими ОСОБА_6 були подаровані цілісний майновий комплекс (адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс) по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2518 кв.м. Договори посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського округу Валієвою В.В. за реєстровими номерами 449 та 450 відповідно.
9 липня 2014 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 договори дарування спірної земельної ділянки та адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, який розташований по АДРЕСА_1 , які було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Марченко О.М та зареєстровано в реєстрі за №627 та №626 відповідно.
06 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 , договір позики, за яким йому було надано позику у розмірі 822016,00 (вісімсот двадцять дві тисячі шістнадцять гривень 00 копійок), що за курсом НБУ (1 долар США = 12,35 грн.) на день укладення цього Договору еквівалентно 66560,00 (шістдесят шість тисяч пятьсот шістдесят) доларів США, з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до «06» лютого 2016 року (шосте лютого дві тисячі шістнадцятого року) включно. (надалі за текстом - Договір позики).
Відповідно до пункту 3.1. Договору позики позивач приймав на себе зобов'язання повернути позику відповідно до графіку повернення позики, а саме: в сумі 23712,00 грн щомісяця не пізніше 06 числа.
Виконання взятих на себе грошових зобов'язань ОСОБА_2 з повернення, строковості були забезпечені Іпотечним договором, посвідченим 06.08.2014 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим №451 згідно якого, в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором позики, ОСОБА_2 надав в іпотеку:
адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: складу літ.З-1, з/бетон, загальною площею 70,3 (сімдесят цілих три сотих) метрів квадратних; адміністративної будівлі літ. Я-1, камінь, загальною площею 49,2 (сорок дев'ять цілих дві сотих) метрів квадратних; сторожки літ. А-1, камінь, загальною площею 12,5 (дванадцять цілих п'ять сотих) метрів квадратних; адміністративновиробничо-побутової будівлі літ. Я'-1, камінь, загальною площею 67,4 (шістдесят сім цілих чотири сотих) метрів квадратних; вбиральні літ. Б-1, камінь, споруди № 1,2,І;
земельну ділянку площею 02518 (нуль цілих дві тисячі п'ятсот вісімнадцять десятитисячних) га що знаходиться в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, кадастровий номер - 4810137200:16:003:0016, (надалі за текстом - Іпотечний договір).
Відповідно до пункту 5.1. Іпотечного договору зобов'язання, забезпечене Предметом іпотеки, вважається виконаним у повному обсязі, якщо Іпотекодавцем фактично повернута позика, сплачена можлива неустойка та витрати пов'язані з виконанням зобов'язань за основним договором.
Пунктом 5.4. Договору іпотеки встановлено, що сторони цим встановлюют та вирішують, що звернення стягненнч на Предмет Іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі, та не потребує укладення Сторонами окремого договору чи будь-якого іншого додаткового підтвердження чи погодження.
Визначений згідно положень цього пункту спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені чинним законодавством чи цим Договором способи звернення стягнення на Предмет Іпотеки.
Пунктом 5.4.1. встановлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені Іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на Предмет Іпотеки. Сторони встановлюють, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою окремий договір (правочин) про передачу Іпотекодавцем права власності на Предмет Іпотеки Іпотекодержателю в рахунок виконання Зобов'язань та/або інших вимог.
Сторони встановлюють, що цей Договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки.
Іпотекодавець зобов'язаний виконати всі вимоги, встановлені Основним договором та цим Договором, вимоги, що підлягають застосуванню при здійсненні передачі права власності, а також здійснити всі інші дії, необхідні для повної реалізації Іпотекодержателем своїх прав за Основним договором та цим Договором.
Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет Іпотеки здійснюється в силу та на підставі цього Договору, і не вимагає в подальшому підтвердження будь-якою додатковою угодою Сторін або будь-яким іншим чином, окрім державної реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки.
Свій обов'язок по Договору позики щодо надання Відповідачу грошових коштів ОСОБА_1 виконав надавши позивачу одноразово грошові кошти в сумі 822016,00 гривень, що підтверджується пунктом 2.1. Договору позики відповідно до якого сума позики надається позивачу під час укладення даного договору та розпискою від 06.08.2014 року складеною власноруч позивачем.
Як встановлено судом, позивач станом на 03.12.2014 року не виконав зобов'язання перед відповідачем щодо погашення позики та у позивача виникла заборгованість по сплаті позики (прострочена) у сумі 71136,00 грн, (строкова) у сумі 750880,00 грн.
Відповідачем неодноразово направлялися позивачу вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, а саме: 03.12.2014 року лист №7300325684444 який не був отриманий та повернутий; 03.12.2014 року лист №7300325684436 який не був отриманий та повернутий; 03.12.2014 року лист №73003325684410 який був отриманий позивачем; 03.12.2014 року лист №73003325684428 який був отриманий позивачем; 19.05.2015 року лист №7305801163905 який не був отриманий та повернутий; 19.08.2015 року лист №7305801163913 який був не отриманий та повернутий; 19.08.2015 року лист №7305801163883 який не був отриманий та повернутий; 19.08.2015 року №7305801163921 який був не отриманий та повернутий; 25.09.2015 року опис до листа №7300328012242, №7300328012226, №7300328012234 які не були не отримані; 06.10.2015 року опис листа №7300327983767 який не був отриманий; 06.10.2015 року опис листа №7300327983732 який не був отриманий; 02.03.2016 року лист №7300328006013 який був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання; 02.03.2016 року лист №7300328006005 який був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання; 02.03.2016 року лист №7300328005998 який був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання; 02.11.2016 року лист №7300331120765 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист №7300331120790 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист №7300331120773 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист 7300331120757 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист №7300331120749 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист №7300331120803 який не був отриманий та повернутий; 02.11.2016 року лист №7300331120781 який не був отриманий та повернутий; 23.12.2016 року поштова декларація з описом вкладення №380-1230993 який був отриманий представником позивача за нотаріальною довіреністю; 05.09.2017 року лист №7300333709189 який був повернутий за закінченням встановленого строку зберігання; 10.10.2017 року лист №5401707641439, повідомлення про набуття який був повернений як не отриманий.
22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 24316063 (щодо адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ).
22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 24315896 (щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 ).
12 жовтня 2017 року державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. прийнято рішення №37548392 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1
12 жовтня 2017 року державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. прийнято рішення №37547054 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, за ОСОБА_1 .
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому, статею 35 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною другою статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За положеннями частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Отже, за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку", відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, відповідно до змісту пункутів 5.3., 5.4. та 5.4.1. Іпотечного договору, посвідченого 06.08.2014 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за реєстровим №451, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, як це зазначено в статті 36 Закону України "Про іпотеку" і визначає один із можливих позасудових способів задоволення забезпечених Іпотекою вимог шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця.
Таким чином судом відхиляються аргументи позивача, що розділ 5 Іпотечного договору не є застереженням до договору іпотеки, а лише передбачає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки такі суперечать як нормам Закону України "Про іпотеку" так і змісту Іпотечного договору від 06.08.2014 року.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем належним чином виконано вимоги пункту 5.2 Іпотечного договору від 06.08.2014 року, щодо надіслання іпотекодержателем позичальнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на передане в іпотеку майно, вказане підтверджується дослідженими судом доказами.
Позивачем не заперчується, що ним порушено умови договору позики від 06 серпня 2014 року та таке встановлено судом, а за такого, враховуючи невиконання боржником зобов'язань за договором позики, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 правомірно у відповідності до пункту 5.4.1. іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку" скористався своїм правом на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент проведення реєстраційних дій) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
При цьому, пунктом 40 Постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (тут і далі - Постанова №1127, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Статею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
При цьому, пунктом 61 Постанови №1127 було встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
В частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч. 1 цієї статті, заборонена.
Так з досліджених судом копій реєстраційних справ вбачається, що відповідачем було подано всі передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постановою №1127 документи, які неохідні для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а за такого у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації відповідного права власності, а тому державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевою Ю.А. 12 жовтня 2017 року правомірно було прийнято рішення №37548392 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та рішення №37547054 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку № 1-Ж, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, за ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статтей 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав, що є процесуальним обов'язком позивача у розумінні статей 12, 81 ЦПК України.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Щодо вимоги відповідача про встановлення та зазначення у мотивувальній частині позову факту зловживання позивачем процесуальними правами, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
В даному випадку суд зазначає, що як і спірні правовідносини між певними особами в цілому так і судовий процес щодо розгляду конкретної судової справи зокрема, це динамічні явища.
При цьому, зміна правової позиції учасника справи в залежності від позиції іншого учасника справи, з урахуванням важливості справи для сторін, цілком допустима, в певних випадках обгрунтована та спирається на відповідні норми ЦПК України - статті 43, 46 ЦПК України. В даному випадку, позивачем дійсно ініційовано значну кількість судових справ відносно відповідача та правова позиція позивача в деяких справах, щодо певних питань та обставин є протилежною позиції позивача щодо цих же обставин в інших справах, натомість дії позивача в справі №490/10490/19, не містять ознак, які в розумінні статті 44 ЦПК України можна визнати як зловживання процесуальними правами.
Щодо судових витрат у справі суд зазначає таке.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так відповідачем при розгляді данної справи було фактично понесено такі витрати на правову допомогу та надано такі докази: згідно акту від 14.09.2020 року - 31004,50 грн; згідно акту від 14.06.2023 року - 13663,00 грн; згідно акту від 14.06.2023 року - 30479,00 грн; згідно акту від 23.04.2024 року - 67100,00 грн. Таким чином відповідачем було понесено судові витрати (витрати на правову допомогу) на загальну суму 142246,50 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
При цьому, судом враховано внесення позивачем в якості забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом цивільної справи №490/10490/19 на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року - 31004,50 грн та на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2025 року - 111242,00 грн.
Згідно з частиною сьомою статті 135 ЦПК України у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше пяти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а стороною відповідача на виконання вимог статей 141,142 ЦПК України заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та надано належні докази таких витрат, підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, а за такого зазначені витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 142246,50 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Щодо скасування заходів забезпечення позову суд зазначає таке.
В даній справі ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2020 року було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено обтяження у вигляді арешту щодо відчуження адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ. З-1, загальною площею 70,3 кв.м., адміністративної будівлі літ. Я-1, загальною площею 49,2 кв.м., сторожки літ. А-1 загальною площею 12,5 кв.м.,; адміністративно- виробничо-побутової будівлі літ.Я-1 загальною площею 67,4 кв.м., вбиральні літ.Б-1, споруд №1,2,1, реєстраційний номер об'єкту 10547248101, а також накладено обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку площею 0,2518 га, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, цільовим призначенням для обслуговування вказаного адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, реєстраційний номер нерухомого майна 25175848101 за адресою: АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили. Також вказаною ухвалою було заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна.
При цьому, частиною дев'ятою статті 158 ЦПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, заходи забезпечення позову, які були вжиті у даній справі ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2020 року, підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 133, 137, 158, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 142246 (сто сорок дві тисячі двісті сорок шість) гривень 50 копійок, шляхом перерахування цієї суми з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України в Миколаївській області (внесені ОСОБА_2 на підставі ухвали Центрального районого суду міста Миколаєва від 20 вересня 2021 року у справі №490/10490/19, квитанція до платіжної інструкції №41927938 від 02.08.2023 року на суму 31004,50 грн та на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2025 року у справі №490/10490/19, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №53 від 03.03.2025 року на суму 111242,00 грн) на користь ОСОБА_1 .
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2020 року по справі №490/10490/19, а саме:
- скасувати обтяження у вигляді арешту щодо відчуження адміністративно-побутового та торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ. З-1, загальною площею 70,3 кв.м., адміністративної будівлі літ. Я-1, загальною площею 49,2 кв.м., сторожки літ. А-1 загальною площею 12,5 кв.м.,; адміністративно- виробничо-побутової будівлі літ.Я-1 загальною площею 67,4 кв.м., вбиральні літ.Б-1, споруд №1,2,1, реєстраційний номер об'єкту 10547248101;
- скасувати обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку площею 0,2518 га, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, цільовим призначенням для обслуговування вказаного адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, реєстраційний номер нерухомого майна 25175848101 за адресою: АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили;
- скасувати заборону органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін