Справа № 489/10296/24
Провадження № 2-а/489/37/25
Іменем України
23 червня 2025 року м. Миколаїв
Інгульлський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судового засідання - Савковою К.А.,
за участі представника позивача Кондратюка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ,
В грудні 2024 року представник позивача - адвокат Кандратюк О.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № 852 від 13.12.2024 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.08.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 виніс постанову № 852, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000.00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Матеріали справи не містять належних доказів, що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП.
Так, у відповідності установчої частини складеного Протоколу № 847 від 10.12.2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за начебто вчинене порушення, яке полягає у тому, що останній в особливий період, в порушені ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав при собі військо-облікового документу, та не надав його під час складання протоколу, чим вчинив правопорушення за ч.3. ст.210 - 1 КУпроАП.
Також, у відповідності до протиправного - хибного висновку викладеного в Протоколі № 847 від 10.12.2024 року та Постанови № 852 від 13.12.2024 року, начебто позивач ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані у строк та спосіб передбачений діючим законодавством, що є протиправним викладом обставин посадовця представника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код НОМЕР_1 ). Бо саме позивач по справі ОСОБА_1 за осатаній час не змінював свої дані та місце проживання, яке зазначено в матеріалах справи та документах: АДРЕСА_1 ., та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до Довідки № 4/2350 (тимчасового посвідчення військовозобов'язаного) від 14.05.2024 року.
При складані Протоколу № 847 від 10.12.2024 року відносно позивача по справі ОСОБА_1 в додатку вказано про надання до протоколу доказів, а саме витягу з АІТС «Оберіг» , з яким позивач ОСОБА_1 - не ознайомився. Тобто, позивач ОСОБА_1 (підзахисний) та адвокат Кондратюк О.О. з вказаними матеріалами, які визначені як докази по справі - не ознайомлений , та не отримував для розгляду в порядку визначеному ст. 268 КУпроАП «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності».
В порушення ст. 261 , ст. 268 та ст.270 - 271 КУпАП спочатку при складані Протоколу № 847 від 10.12.2024 року відносно позивача ОСОБА_1 та Постанови № 852 від 13.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210 - 1 КУпАП виданої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код НОМЕР_1 ) підполковником ОСОБА_3 - особі підзахисному ОСОБА_1 , відмовлено в отриманні професійної юридичної допомоги адвоката Кондратюка О.О.. при наявності в останнього повноважень встановлених ст.271 КУпАП. Так - як саме, 11.12.2024 року у відповідності до усного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , адвокату ОСОБА_4 було відмовлено в допуску до споруди ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою передання на реєстрацію кореспонденції - клопотання, щодо належного розгляду справи з врахуванням обставин та поважних причин. Прийняти до розгляду Заяву - клопотання про «перенесення проходження медичного огляду для визначення придатності до ВС» призначеного на 11.12.2024 року у відповідності до виданої повістки № 1560525 - на невизначений час, у зв'язку з проходженням стаціонарного лікування в закладах МОЗ м. Херсон.
Постанову № 852 від 13.12.2024 року відносно підзахисного ОСОБА_1 прийнято в порушенні вимог ст. 268 КУпАП , без його особистої присутності та саме в період перебування його на стаціонарному лікуванні.
Посадові особи представники ІНФОРМАЦІЯ_2 під час протиправного складання Протоколу № 847 від 10.12.2024 року відносно позивача по справі ОСОБА_1 та Постанови № 852 від 13.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210 - 1 КУпАП виданої посадовою особою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код НОМЕР_1 ) підполковником ОСОБА_3 - порушили строки визначені ст.38 КУпАП, щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу.
Посилаючись на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
09.09.2024 на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача зазначав наступне.
Положеннями п. 1 ч. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: - через центр надання адміністративних послуг через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; - у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
При цьому вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають за кордоном, та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно) а саме: - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу, яка зазначена на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; - шляхом повідомлення на офіційний номер телефону, який зазначений на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, - через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Однак, відповідно до інформації з Автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), тобто розділ звірка даних в ЄДРПВР не містить інформацію про уточнення ним персональних даних станом на 10.12.2024.
Таким чином, ОСОБА_1 , проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому представник відповідача вважає безпідставними доводи представника Позивача щодо відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_5 права притягнути його до відповідальності на підставі частини 3 статті 210 КУпАП з огляду на приписи примітки до вказаної статті, згідно із якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме Позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є Позивач.
Крім того, варто зазначити, що жодна інформаційно-комунікаційними системами, реєстри (у тому числі публічні), бази (банки) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не містить інформації про номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та фактичне місце проживання громадян України. Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
З урахуванням наведеного, оспорювана Позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інші доводи представника також не заслуговують на увагу в зв'язку їх безпідставністю та необґрунтованістю.
30 січня 2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначав наступне.
24.01.2025 року Відповідачем подано до суду відзив № 855 від 23.01.2025 року, що є порушення вимог Ухвали по Справі № 489/10296/24 від 25.12.2024 року, а відповідно відзив № 855 від 23.01.2025 року не може бути прийнятим судом до розгляду.
Всі інші доводи відповіді на відзив містять аналогічний позову зміст.
Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача раніше в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову.
В судове засідання призначене на 23.06.2025 представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, вислухавши сторін, дійшов наступного.
26.08.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 виніс постанову №852, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000.00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Станом на сьогоднішній день термін дії воєнного стану та мобілізації подовжено. 26 серпня 2024 року гр. ОСОБА_5 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , є військовозобов'язаним, та станом на 10.12.2024 року не уточнив свої облікові дані. Відповідно до вимог абзацу 6 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.;
За твердженням суб'єкта оскарження гр. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Підставою для ухвалення постанови стали матеріали про адміністративне правопорушення, у вигляді протоколу №847 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 10.12.2024, до якого долучено докази - копія паспорту та витяг з ЄДРОПВР «Оберіг», облікова картка ОСОБА_1 , рапорт від 10.12.2024 № 2928, запис Б/К від 10.11.24.
Відповідно до абзацу 6 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначає, що «інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженого Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження». Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач дотримувався вимог ст. 278, 279 КУпАП. Дані норми, передбачають, що посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Згідно ч.1ст.6Закону України«Про Єдиний державний реєстрпризовників, військовозобов'язанихта резервістів», до Реєстру вносяться,обробляються тазберігаються вбазі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників,військовозобов'язаних тарезервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»). Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбаченічастиною третьоюстатті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників,військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку начебто не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)
Приміткою до ст.210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідач не має доступу до повного обсягу необхідної актуальної інформації щодо військовозобов'язаного.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколомпро вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, були порушені права позивача, так адвокат прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 з клопотанням про відкладення розгляду спраи в зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у лікарні. Але йому було відмовлено надати відповідне клопотання. Адвокат Кондратюк О.О. направив поштою зазначене клопотання, яке завчасно було отримано працівниками відповідача але проігноровано.
В порушення ст. 261 , ст. 268 та ст.270 - 271 КУпАП при складані Протоколу № 847 від 10.12.2024 року відносно позивача ОСОБА_1 та Постанови № 852 від 13.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3. ст.210 - 1 КУпАП виданої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код НОМЕР_1 ) підполковником ОСОБА_3 - особі підзахисному ОСОБА_1 , відмовлено в отриманні професійної юридичної допомоги адвоката Кондратюка О.О.. при наявності в останнього повноважень встановлених ст.271 КУпАП. Так - як саме, 11.12.2024 року у відповідності до усного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , адвокату ОСОБА_4 було відмовлено в допуску до споруди ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою передання на реєстрацію кореспонденції - клопотання, щодо належного розгляду справи з врахуванням обставин та поважних причин: Прийняти до розгляду Заяву - клопотання про «перенесення проходження медичного огляду для визначення придатності до ВС» призначеного на 11.12.2024 року у відповідності до виданої повістки № 1560525 - на невизначений час, у зв'язку з проходженням стаціонарного лікування в закладах МОЗ м. Херсон.
Постанову № 852 від 13.12.2024 року відносно ОСОБА_1 прийнято в порушенні вимог ст. 268 КУпАП, без його особистої присутності та саме в період перебування його на стаціонарному лікуванні.
З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова винесена з процесуальними порушеннями КУпАП без дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, позбавлення позивача надати пояснення, заявити клопотання а відтак суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За такого, обвинувачення позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП є незаконними та необґрунтованим.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову №852 від 13.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 23.06.2025.
Суддя Г.С. Костюченко