Справа № 161/11276/25
Провадження № 1-кп/161/1080/25
м. Луцьк 23 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035610000095 від 13.04.2025 року, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Липне, Ківерцівського району, Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою освітою, проживаючого у цивільному шлюбі, працюючого оператором у ТИ «М'ясний хутір», раніше не судимого, -
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
ОСОБА_5 12.04.2025 року о 19.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Дружби Народів у с. Тертки, Луцького району, Волинської області, діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння фізичного болю іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході раптово виниклого словесного конфлікту, у присутності дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс удар ногою в ділянку правої руки та два удари ногою в ділянку правої ноги неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав фізичного болю, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.
Такі дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.126 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно наніс один удар ногою в ділянку правої руки та два удари ногою в ділянку правої ноги неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 .. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.
В судове засідання не з'явилися потерпілий ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_8 , однак попередньо подали суду заяви про розгляд кримінального провадження у їхній відсутності. Претензій матеріального та морального характеру із законним представником до обвинуваченого не мають та не настоюють на суворій мірі покарання. При призначенні покарання поклався на розсуд суду.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились в заподіянні умисному завданні ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, дані про особу винної та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального проступку у присутності дитини та вчинення кримінального проступку особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у скоєному, оскільки безпосередньо в судовому засіданні вибачився за свої неправомірні дії щодо потерпілого, раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації, проживання та роботи, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, потерпіла сторона не наполягає на суворій мірі покарання.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченої, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити останній покарання у виді штрафу.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченою, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази: ДВД - Р - диски - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1