Справа № 161/5764/25
Провадження № 2-а/161/102/25
23 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Вінцюк Ю.Б.
представника відповідача - Долгополової П.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
25.03.2025 позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, оскільки жодних протиправних дій, які б становили порушення режиму в пункті пропуску він не вчиняв. Також відсутні будь-які докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Внаслідок цього, зазначена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, прийнятою уповноваженою особою з очевидним перевищенням службових повноважень, та такою, що не відповідає реальним обставинам справи.
Щодо відсутності складу адміністративного правопорушення позивач зазначає, що ні в протоколі, ні в постанові чітко не сформульовано об'єктивну сторону правопорушення та не конкретизовано, в чому саме полягало порушення в режимі пункту пропуску, без відповідних посилань на норми чинного законодавства, що передбачають таке порушення.
Щодо відсутності доказів позивач вказує, що із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 246941 вбачається, що у графі «до протоколу додаються» вказано лише про пояснення особи та копію паспортного документу для виїзду закордон, інших доказів, які б підтверджували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а саме порушення режиму пропуску - долучено не було.
Також зазначає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП, відбулося в один день - 16 березня 2025 року. Позивачу не було надано необхідного часу для підготовки до захисту, звернення за професійною правничою допомогою, що є грубим порушення норм процесуального права.
Вищевказані обставини в своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про накладення адміністративного стягнення № 100287 від 16.03.2025, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 («Військової частини НОМЕР_1 ) на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60, витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та сплачений штраф у розмірі 850, 00 грн.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду згідно статті 263 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.04.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03.05.2025 представник відповідача Долгополова Поліна Ігорівна подала до суду відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовує відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням наступного. Щодо доказів встановлення режимних обмежень на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Устилуг» вказує, що режим у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» встановлений наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 15-ОД від 21.01.2022 «Про встановлення режиму та зон прикордонного контролю у міжнародних та міждержавних пунктах пропуску для автомобільного сполучення в межах ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зі змінами, внесеними згідно із наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 283-ОД від 22.08.2022). Наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 15-ОД від 21.01.2022 «Про встановлення режиму та зон прикордонного контролю у міжнародних та міждержавних пунктах пропуску для автомобільного сполучення в межах ІНФОРМАЦІЯ_1 » офіційно оприлюднений та доведений до населення на офіційному сайті Державної прикордонної служби України. З огляду на що, режим у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» встановлений та діє на всій його території. Щодо порушення позивачем режиму у пункті пропуску через державний кордон у відзиві вказано, що зміна напрямку руху в'їзд (виїзд) є порушенням режиму у пункті пропуску, а саме порушенням вимог Наказу № 15-ОД, Наказу № 627 є зміна напряму руху, а відповідні дії є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП, а тому об'єктивна сторона правопорушення чітко сформульована та конкретизована, посилання на нормативно-правові акти, вимоги яких було порушено присутні. Щодо наявності доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 202 КУпАП вказує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 202 КУпАП наявні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, якою було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями свідка, відеозапис з відеореєстратора старшого прикордонних нарядів у пункті пропуску, відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» долучено до матеріалів справи. Разом з тим, Військова частина НОМЕР_3 не погоджується із понесеними стороною Позивача витратами на правничу допомогу, оскільки розмір заявленої суми є неспівмірним зі складністю даної справи.
У судовому засіданні позивач ба його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Допитана в судовому засіданні, яке відбувалося свідок - в.о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), лейтенант ОСОБА_2 суду показала, що вона є посадовою особою, яка виносила спірну постанову. Об'єктивну сторону вчиненого позивачем правопорушення в спірній постанові дійсно сформульовано не чітко, а порушення з його боку полягало не у зміні напряму руху в'їзд/виїзд, а в зупинці та залишенні позивачем транспортного засобу без дозволу прикордонного наряду. Чому так було зазначено пояснити не може. Вказала також, що до протоколу жодних доказів надано не було, так як це робить не вона, а адміністрація. Також, в процесі складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 доказів, що підтверджували б вчинення ним правопорушення, не надавалося. Щодо того, чи допитувалися свідки, які зазначені у протоколі, ОСОБА_2 повідомила, що вказані свідки лише засвідчували факт відмови ОСОБА_1 від підписання протоколу.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2025 року в.о. начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), лейтенантом ОСОБА_3 -С. М., щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 246941 від 16.03.2025, за фактом вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Того ж дня, 16.03.2025 року, щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 100287, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.
В даній постанові зазначено, що 16.03.2025 року, о 12 год. 50 хв., було виявлено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який порушив режим у пункті пропуску, а саме: рухаючись на напрямку «виїзд» в пункті пропуску «Устилуг» зупинив транспортний засіб на стоянці на «в'їзд» в Україну без дозволу прикордонників, наказ 15-ОД від 21.01.2022 «Про встановлення режиму та зон прикордонного контролю в міжнародних пунктах пропуску для залізничного сполучення в межах ІНФОРМАЦІЯ_5 », наказ АДПСУ №627 «Про затвердження порядку посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон».
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 202 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222-1 КУпАП встановлено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів справ про адміністративні правопорушення, визначений Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046) (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право: військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань; військовослужбовці Держприкордонслужби, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.
Згідно із пунктом 1 розділу ІV Інструкції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов'язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено за вчинення правопорушень, передбачених: статтями 202, 203-1, 204-4 КУпАП не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення.
Даючи оцінку твердженням позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що у протоколі зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (за відсутності в особи документа, що посвідчує її особу, відомості зазначаються зі слів такої особи або з інших наявних в уповноваженої особи, яка складає протокол, офіційних джерел); місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення; посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за правопорушення; прізвища, ініціали та місце проживання свідків і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з пунктами 5, 6 Розділу ІІІ Інструкції уповноважена посадова особа зобов'язана роз'яснити особі, стосовно якої складається протокол, її права, передбачені статтею 268 КУпАП, та зміст статті 63 Конституції України, про що робиться відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом зазначеної особи.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які викладаються в протоколі і засвідчуються її підписом. Письмові пояснення можуть додаватися до протоколу окремо, про що робиться відповідний запис у протоколі.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надати письмові пояснення про це робиться відповідний запис у протоколі.
Відповідно до пунктів 8, 9 Розділу ІІІ Інструкції протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, потерпілими (за їх наявності).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання чи підписання протоколу уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис на останній сторінці протоколу, який засвідчує своїм підписом та підписами двох свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, де може викласти мотиви своєї відмови від його підписання чи отримання. Пояснення та зауваження додаються до протоколу.
До протоколу за наявності долучаються матеріали, що підтверджують факт учинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, який в свою чергу складається з чотирьох обов'язкових елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Позивач вказує, що у в протоколі та оскаржуваній постанові чітко не сформульовано об'єктивну сторону правопорушення та не конкретизовано, в чому саме полягало порушення режиму в пункті пропуску без відповідних посилань на норми чинного законодавства.
В свою чергу, відповідач вказує у відзиві, що об'єктивна сторона правопорушення чітко сформульована та конкретизована, посилання на нормативно-правові акти, вимоги яких було порушено присутні.
Разом з тим, свідок ОСОБА_2 , яка складала протокол та виносила оскаржувану надала суду пояснення та фактично погодилася з тим, що об'єктивна сторона правопорушення сформульована нею не чітко, а порушення з боку позивача полягало не у зміні напряму руху в'їзд/виїзд (зупинці транспортного засобу на в'їзд в Україну), а в зупинці та залишенні позивачем транспортного засобу без дозволу прикордонного наряду.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Також позивач зазначає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП відбулося в один день - 16 березня 2025 року. Позивачу не було надано необхідного часу для підготовки до захисту, звернення за професійною правничою допомогою, що є грубим порушення норм процесуального права.
З досліджених судом матеріалів справи, пояснень та показань, наданих у судових засіданнях, вбачається порушення процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме не вказано суті адміністративного правопорушення та не визначено посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за інкриміноване позивачу правопорушення.
Разом з тим, складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відбулося в один день, без можливості позивача підготуватися до розгляду справи та скористатися юридичною допомогою адвоката, право на що передбачено статтею 268 КУпАП. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували правомірність їх дій щодо дотримання прав позивача на захист при розгляді адміністративних матеріалів. Судом, під час судового розгляду, зобов'язувалося відповідача надати відповідні докази з даного приводу, однак такі докази не були надані, так як відеозапис розгляду адміністративної справи був знищений, у зв'язку з сплином значного проміжку часу, тоді як інші докази, які б це підтверджували, відсутні.
Як визначено ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Перелік доказів, якими доводиться вина особи у справах про адміністративні правопорушення, визначений ч. 1 ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 246941, у графі «до протоколу додаються» вказано лише про пояснення особи та копію паспортного документу для виїзду закордон, інших доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а саме порушення режиму у пункті пропуску - долучено не було.
Відповідач у відзиві вказує про те, що вказує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 202 КУпАП наявні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, якою було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями свідка, відеозапис з відеореєстратора старшого прикордонних нарядів у пункті пропуску, відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» долучено до матеріалів справи.
Свідок ОСОБА_2 під час допиту надала пояснення про те, що до протоколу жодних доказів додано не було. Також в процесі складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не надавалося жодних доказів, що б підтверджували вчинення ним правопорушення. Щодо того, чи допитувалися свідки, які зазначені у протоколі, ОСОБА_2 повідомила, що вказані свідки лише засвідчували факт відмови ОСОБА_1 від підписання протоколу.
З огляду на це, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких об'єктивних доказів наявності факту здійснення позивачем правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 202 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення у графі «До протоколу додаються» вказано лише пояснення особи та копію паспортного документу для виїзду закордон. Свідків щодо обставин справи допитано не було.
В судовому засіданні був досліджений наданий відповідачем відеозапис, на якому зафіксовано, як позивач ОСОБА_1 , рухаючись на власному автомобілі, здійснив зупинку транспортного засобу на узбіччі дороги в напрямку руху на виїзд з України (в спеціально відведеному для цього кармані). Крім цього, на даному запису видно, як позивач, в супроводі працівника прикордонної служби, прямує до будівель адміністрації, де відносно нього, в подальшому, розглянута справа про адміністративне правопорушення та була винесена спірна постанова. Жодних знаків, які б забороняли позивачу зупинку транспортного засобу в даному місці, або ж роз'яснювали останньому те, що даний карман для зупинки транспортного засобу призначений для транспортних засобів, які здійснюють перетин кордону на в'їзд в Україні, на відеозапису не видно. Більш того, позивач зазначає, що вийшов з транспортного засобу після того, як йому було дозволено це зробити працівником прикордонної служби, однак наданий відповідачем відеозапис не містить звуку, що позбавляє суд можливості це з'ясувати. Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові про адміністративне правопорушення, відповідачем не надано.
Відповідно до абз. 11, 12, 13 пп. 3 п. 1 Розділу ІV Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», на виїзд з України в пункті пропуску визначено 1 напрямок руху транспортних засобів - пасажирський; нумерація смуг руху на вибуття в пункті пропуску на території Республіки Польща визначається за напрямком переміщення транспортних засобів зліва на право і складає 7 смуг; всі смуги руху транспортних засобів визначені дорожньою розміткою та спеціальними інформаційними знаками.
Однак, під час судового розгляду даної справи, представником відповідача було зазначено, що на ділянці дороги, де було здійсненого зупинку транспортного засобу позивачем, відсутні дорожні знаки і розмітка, які б забороняли це роботи.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відтак, відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд не може погодитися з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не може вважатися законною і її слід скасувати.
Стосовно позовних вимог про повернення 850,00 грн. сплаченого, на виконання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення № 100287 від 16.03.2025 року, штрафу, суд зазначає наступне.
Як встановлено ч. 1 ст. 296 КУпАП, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Виходячи з наведеної норми, вимоги ОСОБА_1 щодо повернення ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військовою частиною НОМЕР_1 ) сплаченого ним штрафу одночасно із вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є передчасними, оскільки право на повернення сплачених на підставі скасованої в подальшому постанови коштів кореспондується з обов'язком ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) вчинити дії, спрямовані на повернення коштів.
Крім того, СУД звертає увагу, що позивачем сплачено штраф в розмірі 850,00 грн. на на виконання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення № 100287 від 16.03.2025 року, до місцевого бюджету.
Як вбачається з п. 39 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, до органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, віднесено органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету.
Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі - Порядок).
Зазначений Порядок, зокрема визначає повернення органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, фізичним особам помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, тобто повернення грошових сум, які мають безспірний характер.
У зв'язку із скасуванням в судовому порядку постанови про застосування штрафу сплачена до відповідного бюджету сума штрафу з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування цієї постанови набуває статусу такої, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, і подальше повернення суми штрафу відбувається не за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладений контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, а з відповідного бюджету.
Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги, що адміністративний суд обмежений колом питань, вирішення яких належить до його компетенції за результатами розгляду адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 286 КАС України), суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Позивач заявив до стягнення 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги від 21.03.2025 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт до договору від 25.03.2025 року, квитанцію №25/03 від 25.06.2025 року.
Аналіз наведених положень процесуального закону (ст. ст. 134, 139 КАС України) дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21 та ін.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, яка віднесена до окремої категорії термінових адміністративних справ, виходячи із принципів співмірності витрат (представником позивача в даній справі було виготовлено позовну заяву та прийнято участь у 3 (трьох) нетривалих судових засіданнях), обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №100287 від 16.03.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., передбаченого ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП - закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 23 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович