Справа № 489/922/25
іменем України
"23" червня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді: Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання: Ніколаєнко Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітньої дитини
встановив:
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання спільної дитини сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були стягнуті з нього відповідно до судового наказу, який був виданий 20.02.2019 року Ленінським районним судом м. Миколаєва в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, посилаючись на те, що в нього змінився сімейний стан, він вдруге одружився та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Крім того на сьогоднішній день він є інвалідом 2 групи, та втратив професійну працездатність на 60 %. Всі ці обставини змушують його звертатися до суду з позовом про зменшення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 з частини його доходів на 1/8 частину його доходів.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 13 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання від представниці позивача адвоката Губницька-Степанової А.О. надійшла заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень, що містяться у частинах 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою ВР України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 5) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стаття 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснює, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видане 12 червня 2025 року - а.с.57).
Судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва № 489/646/19 від 20 лютого 2019 року з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини його заробітку та усіх видів доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2019 року і до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи своє звернення до суду позивач посилався на те, що він 12 липня 2022 року одружився та у нього народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , видане 12 липня 2022 року, копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , видане 21 вересня 2023 року.(а.с.12-16).
Відповідно до довідки гарнізонної-військово-лікарської комісії № 3482 від 19 квітня 2023 року, довідки про обставини травми ОСОБА_1 за № 7516 від 30.05.2023 року, яка була видана ВЧ НОМЕР_4 , останній 08 вересня 2022 року одержав вогнепальне поранення м'яких тканин верхньої третини правового плеча.
Крім того, відповідно до довідки до акта медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ № 402476 з 21.07.2023 року позивачу ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності по зору безстроково. (а.с.20) Ступень втрати професійної працездатності становить 60 %, що підтверджується довідкою серія 12ААА №096506, видана 27.07.2023 року. (а.с.21).
Отже, проаналізувавши вищенаведені та надані сторонами докази по цій справі, в їх сукупності, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем надані докази зміни матеріального стану платника аліментів, при збільшенні кількості утриманців та погіршення стану здоров'я.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Керуючись принципами розумності та справедливості, справедливого балансу між правом на утримання всіх дітей позивача в рівній мірі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, що стягнуті на підставі судового наказу №489/646/19 від 20.02.2019 року, визначивши його у щомісячному розмірі в 1/6 частині від усіх видів заробітку та доходів позивача. Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12,13,81, ст.ст. 264,265,268,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, визначених судовим наказом №489/646/19 Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2019 року, та стягувати з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та інших доходів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів після проголошення рішення.
Суддя М.М. Ротар