Справа № 473/3086/25
іменем України
"23" червня 2025 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді: Усікова О.В.,
за участю секретаря судових засідань Матвійця Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП України в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка 20.11.2024 року постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області була визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді попередження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
- за ч.2 ст.184 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №720530 від 05.06.2025 р. зазначено, що в період з 05.06..2025 року близько 15:00 год. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своїх 3-х малолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2009 р.н., ОСОБА_2 , 2012 р.н., ОСОБА_3 , а саме постійно зловживає спиртними напоями, в зв'язку з чим не приймає участі у вихованні та догляді за своїми неповнолітніми дітьми, вчинено повторно протягом року».
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
ОСОБА_1 свою вину в судовому засіданні не визнала, пояснила, що виховує свої дітей. Вона не зловживає спиртними напоями, а лише іноді вживає.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №720530 від 05.06.2025 року, в матеріалах справи наявне подання начальника служби у справах дітей на ім'я т.в.о. начальника Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, в якому просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , так яка вийшла до працівників КЗ «ВЦНСП» в стані алкогольного сп'яніння та недопустила працівників до житла з метою обстеження умов проживання її неповнолітніх дітей.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, суд враховує, що згідно із ст.184 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до положень ч.4 ст.155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У ч.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналізуючи вказані норми права, суд вважає, що перебування в громадському місці в стані сп'яніння поруч із дитиною не охоплюється визначенням поняття «виховання», в протоколі ВАД №720530 від 05.06.2025 року не розкрито в чому саме полягало ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ст.279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Тому відповідно до вимог ст.256 КУпАП обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Відповідно до ст.251 КУпАП одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення. Він має містити усі перелічені у ст.256 КУпАП відомості, які необхідні для вирішення справи, а без їх наведення він належної сили не має.
У протоколі серія ВАД №720530 від 05.06.2025 року в розділі склад адміністративного правопорушення поліцейським, який склав цей протокол, не конкретизовано в чому саме полягало ухилення від виконання батьківських обов'язків в частині виховання малолітніх дітиней.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД ВАД №720530 від 05.06.2025 року відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що протокол через не зазначення у протоколі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення - не дозволяє встановити всі обов'язкові елементи об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
При цьому судом враховується правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Отже, для визнання одного із батьків винним у вчиненні правопорушення, має бути доведено, що він дійсно ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків і вказане має бути доведено належними, допустимими і достатніми доказами.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6Конвенції про захист прав людини основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки суду не надано доказів, які підтверджують об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, пред'явлене обвинувачення є неконкретним, а тому провадження відносно ОСОБА_1 слід закрити через відсутність складу правопорушення.
Керуючись ст.247 п.1 КпАП України, ст.ст.184 ч.2, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП - закрити на підставі ст.247 п.1 КпАП України у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.
Суддя О.В. Усіков