Справа № 459/549/25
Провадження № 2/459/136/2025
(заочне)
20 червня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д. ,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.02.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором №4216 від 27.01.2024 року в розмірі 42 525,00 грн., з яких: 4200 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом, 38 325 гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.01.2024 року по 26.01.2025 рокуза ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та графіку платежів відповідно до п.1.2 Кредитного договору, а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витратами на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Мотивує позовні вимоги тим, що 27.01.2024 між ТОВ «КЛТ «Кредит» та відповідачем (позичальником) був укладений кредитний договір №4216, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4200 грн, строком на 365 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Вказує, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерції». Зазначає, що кредитні кошти були відправлені відповідачу 27.01.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується чеком. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого станом на 05.02.2025 виникла прострочена заборгованість у розмірі 42 525,00 грн., яка складається з: 4200 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом, 38 325 гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.01.2024 року по 26.01.2025 року.
Ухвалою від 24.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи на 18.03.2025. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.
18.03.2025 року витребувано у АТ «Універсалбанк»: відомості про те, чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_1 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 27.01.2024 року по 01.02.2024 року з відображенням часу зарахування коштів; відомості про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною картою № НОМЕР_1 в період з 27.01.2024 року по 01.02.2024 року; інформацію про всі номера телефону, які знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). У зв'язку із витребуванням документів та першою неявкою належним чином повідомленого відповідача розгляд справи 18.03.2025 відкладено на 25.04.2025.
Також у зв'язку із неявкою належним чином повідомленого відповідача розгляд справи 25.04.2025 відкладено.
В судове засідання 20.06.2025 року сторони не з'явились.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що згідно витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи y https://kltcredit.com.ua, анкети - заяви ОСОБА_1 на кредит № 43284 від 27.01.2024, ТОВ «КЛТ Кредит» було погоджено надання кредиту у розмірі 4200 грн, на строк 365 днів, з процентною ставкою 2,5 % за кожен день строку користування кредитом, що нараховуються від фактичного залишку кредиту, проценти за прострочення грошового зобов'язання 2,5 % за кожен день неповернення кредиту. Платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту №444111ХХХХХХ3690 (а.с.44-45).
27.01.2024 між ТОВ «КЛТ «Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4216, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 526367 (а.с.21-32).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалось вище, договір про надання споживчого кредиту № 4216 від 27.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, який використано для підтвердження підписання договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачем договір не був би укладений сторонами, відтак, цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак укладення договору узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору, позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
Згідно п. 2.4.5 Договору, у разі порушення строків повернення кредиту, відповідно до умов договору, сплатити проценти за неправомірне користування кредитом відповідно до п.3.3 Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно з дня його надання позичальнику (для перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п. 8 цього договору) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно п 4.4 Договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
Згідно інформаційного повідомлення (додаток №2 до кредитного договору №4216 від 27.01.2024), ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, зазначив власні контактні номери телефонів, за якими може здійснюватися взаємодія між ним та ТОВ «КЛТ Кредит»: 380689294790; (а.с.31).
З витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://kltcredit.com.ua, вбачається, що для укладення електронного кредитного договору, сторони (ТОВ «КЛТ «Кредит» та ОСОБА_1 ) вчинили наступні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «КЛТ Кредит» та поза нею 27.01.2024: о 16:59 створення позичальником заяви на кредит, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг; о 17:07 надсилання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором; 17:08 підтвердження договору; оброблення (а.с.45).
Як вбачається із чеку, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 4200 грн (а.с. 33).
Як вбачається із поданих позивачем документів, заборгованість за кредитним договором №4216 від 27.01.2024 року становить 42 525,00 грн., з яких: 4200 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом, 38 325 гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.01.2024 року по 26.01.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та графіку платежів, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.34-43).
Відповідно до ч. 1 ст.638ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.
Із наданих позивачем та досліджених судом документів встановлено, що відповідачу на підставі кредитного договору № 4216 від 27.01.2024 року було надано кредит 4200,00 грн, який відповідач у строки встановлені умовами договору не повернув, розмір заборгованості відповідачем не спростований, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4200,00 грн.
Що стосується вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.
22.11.2023 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас, положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Разом із тим, відповідно до пункту 1.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,5 від суми кредиту за кожен день. Зазначену відсоткову ставку відображено у розрахунку заборгованості протягом усього строку кредитування.
Суд не погоджується із проведеним позивачем розрахунком, оскільки такий здійснений всупереч визначеним спеціальним Законом обмежень, де з 24.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки для нарахування відсотків за користування кредитними коштами не міг перевищувати 2,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, з 22.04.2024 року такий не міг перевищувати 1,5 % в день, а з 20.08.2024 року - 1% день.
З огляду на наведене, відсотки за користування кредитними коштами за період з 27.01.2024 року (дата укладення договору) до 21.04.2024 року (включно) (120 день з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») повинні нараховуватися в розмірі 2,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту; за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року (включно) (240 день з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») в розмірі 1,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту; за період з 20.08.2024 року до 26.01.2025 року (включно) (дата повернення кредиту) в розмірі 1 % в день від залишку неповерненої суми кредиту.
Таким чином, розраховуючи розмір відсотків, суд виходить з наступного:
- за період з 27.01.2024 року до 21.04.2024 року (включно) за ставкою 2,5 %/день, суд вважає, що такі становлять 9030,00 грн (4200,00 грн х 2,5 %/дн х 86 дн/100 % = 9030,00 грн;
- за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року (включно) за ставкою 1,5 %/день, суд вважає, що такі становлять 9030,00 грн (4200,00 грн х 1,5 %/дн х 120 дн/100 % = 7560,00 грн;
- за період з 20.08.2024 року до 26.01.2025 року (включно) за ставкою 1 %/день, суд вважає, що такі становлять 6720,00 грн (4200,00 грн х 1 %/дн х 160 дн/100 % = 6720,00 грн.
Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сукупності становить 23310,00 грн.
За наведених обставин, заявлені позовні вимоги у частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягають до часткового задоволення шляхом їх стягненням у розмірі 23310,00 грн.
Оскільки відповідач, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4216 від 27.01.20-24 року в загальному розмірі 27 510,00 грн., відтак позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1567,08 грн., виходячи з наступного розрахунку 27510,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору) : 42525,00 грн. (сума заявлених позовних вимог).
Щодо судових витрат.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: копію Договору про надання юридичних послуг від 16.09.2024 №16/09/2024 (а.с.70-73); копію довіреності від 17.09.2024 (а.с.74-75); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.76); Акт прийому-передачі наданих послуг №2 від 06.01.2025 року (а.с.77); витяг з реєстру №1 до акту прийому-передачі наданих послуг (а.с.78).
Відповідно до ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" 27 510 (двадцять сім тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №4216 від 27.01.2024 року, з яких: 4200 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 23310 гривень 00 копійок заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" 1567 (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) гривень 08 копійок судових витрат понесених на сплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок судових витрат понесених на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" (ЄДРПОУ 40076206, м.Київ, площа Солом'янська, 2, прим.04);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 20.06.2025 року.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська