Справа № 450/2441/24 Провадження № 2/450/1503/24
підготовчого судового засідання
25 квітня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
при секретарі Дикій О. Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кісіль Роман-Володимир В'ячеславович до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки,
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кісіль Роман-Володимир В'ячеславович до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за позивачем частку в праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623686600:01:002:2178 площею 0, 0528 га, на якій розташований житловий будинок, якого належить позивачу на праві приватної власності згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.03.2023 року у справі № 450/930/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (5 000 грн. на правову допомогу та судовий збір).
04.06.2024 року провадження у справі відкрито.
01.08.2024 року на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Качмар А. І. надійшов відзив на позовну заяву, який вона мотивує тим, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки. Ознайомившись з позовом, представник відповідача вважає його передчасним, а доводи позивача - необґрунтованими з огляду на таке. Відповідачка посилається на норми ст. 392 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України, а також ст. 377 ЦК України, які передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість, що на ній розташована. Разом із тим, вона звертає увагу на правову позицію Верховного Суду (справа №686/9580/16-ц від 19.11.2020 та №689/26/17 від 16.06.2020), згідно з якою право на земельну ділянку виникає одночасно з набуттям права на будівлю, навіть якщо це право не зареєстроване одразу. Однак наголошує, що справа №450/930/20 (щодо поділу майна подружжя), у якій вже вирішується питання прав на будинок, перебуває на розгляді Верховного Суду. Враховуючи це, вона посилається на п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що зобов'язує суд зупинити провадження, якщо неможливо ухвалити законне рішення до завершення іншої справи. Саме така ситуація, на думку представника відповідача, і має місце. Крім того, вказує, що позивач не надав належних доказів, що частина будинку, право власності на який встановлено рішенням суду у справі №450/930/20, розташована саме на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 4623686600:01:002:2178, площею 0,0528 га. У зв'язку з викладеним, відповідачка просить суд не враховувати позовні вимоги як передчасні та необґрунтовані, а також зупинити провадження у справі до ухвалення остаточного рішення у справі №450/930/20.
В підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, однак останній подав через канцелярію суду заяву, відповідно до змісту якої останній просить проводити розгляд справи за їх відсутності, а також просить клопотання відповідача про зупинення провадження відмовити та призначити справу до судового розгляду.
В підготовче судове засідання відповідач та представник відповідача не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.
Заслухавши думку представника позивача, висловлену в заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання, слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Суд виходить з того, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупиняючи провадження у справі, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють оцінити обставини які є предметом розгляду (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Зупинення провадження у справі лише за формальних підстав наявності іншого судового провадження суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Саме такі сталі правові висновки щодо застосування норм ст. 251 ЦПК України наведено й у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 761/47606/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 752/4653/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 766/8633/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 824/215/19 та у низці інших.
При цьому Верховний Суд неодноразово підкреслює у своїх висновках, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено право особи на справедливий судовий розгляд. Таке право кореспондується з обов'язком добросовісно використовувати як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу і вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створених учасником справи перепонах для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії , пункти 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не містить встановлених процесуальним законом мотивів на обґрунтування висновку про неможливість суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмету доказування та судового розгляду у даній справі.
Окрім того, суд зазначає, положення п. 6 ч. 1 ст. 251ЦПК України застосовуються лише у разі об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи та суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно ч.2 ст. 251 ЦПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, та взявши до уваги думку представника позивача та представника відповідача, висловлену в заяві та відповідно у відзиві, суд вважає, що у задоволенні клопотання адвоката Качмар А. І. слід відмовити, оскільки у заяві про зупинення провадження не зазначено обставин об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому заява про зупинення провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 200, 222, 251,253,258-261, 353 ЦПК України, суд, -
в задоволенні клопотання представника відповідача за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кісіль Роман-Володимир В'ячеславович до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки, про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 25.04.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук