Справа №443/651/25
Провадження №2/443/512/25
іменем України
20 червня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади села Бортники в особі Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади села Бортники в особі Ходорівської міської ради Львівської області, в якій просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Бортниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,14 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015747 від 27.09.1996.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_2 .. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Бортниківської сільської ради, площею 2,14 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015747 від 16.09.1996. Згідно довідки Ходорівської міської ради №83 від 12.02.2025, ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 і була останнім членом двору. Інших членів двору немає. Від імені ОСОБА_2 28.01.2003 у Бортниківській сільській раді посвідчено заповіт за №16 в користь ОСОБА_1 .. На день смерті заповідачки заповіт не змінено і не скасовано. ОСОБА_1 прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 .. Окрім позивача, на момент смерті ОСОБА_2 , не було інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині. Чоловік покійної та батько позивача ОСОБА_3 помер швидше, а саме 20.01.2002. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Позивач похоронив матір, користується присадибною ділянкою, утримує спадковий будинок. Спадкових прав він не оформляв, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згодом позивач вирішив юридично оформити спадщину, але оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено, то представник позивача звернувся із адвокатським запитом у Відділ №5 Управління забезпечення реалізації державної політики Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де отримав довідку від 15.04.2025. Із змісту вищевказаної довідки вбачається, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Бортниківській сільській раді зареєстрований сертифікат серії ЛВ № 015747 від 27.09.1996 на ОСОБА_2 .. Реєстраційний номер 183. Площа земельної ділянки 2,14 умовних кадастрових гектари. 22.04.2025 позивач звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус своєю постановою відмовив у зв'язку із відсутністю у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що знаходиться на території Бортниківської сільської ради, що належала померлій і є спадковим майном.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 29.05.2025 /а.с.18-19/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2025 закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.06.2025 /а.с.27-28/.
Розгляд справи по суті відбувся 13.06.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача адвокат Яременко І.О. подав заяву згідно якої просить розглядати справу без їхньої участі, вимоги позовної підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача територіальної громади села Бортники в особі Ходорівської міської ради Львівської області подав відзив згідно якого просить розглядати справу без його участі та винести рішення за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.06.2025, є дата складення повного тексту судового рішення - 20.06.2025.
Суд, перевіривши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а відтак позов слід задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.01.2002, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 81 рік, про що зроблено відповідний запис №6 /а.с.8/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.08.2003, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 82 роки, про що зроблено відповідний запис №22 /а.с.9/.
Відповідно до довідки №83 від 12.02.2025, виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 і була останнім членом двору. Інших членів двору немає. У виконкомі Бортниківської сільської ради секретарем виконкому від ОСОБА_2 посвідчено заповіт від 28.01.2003 за №16 в користь ОСОБА_1 .. На день смерті заповідачки заповіт не змінено і не скасовано. ОСОБА_1 дійсно вступив в управління та володіння спадковим майном в 6-ти місячний термін з дня смерті матері ОСОБА_2 , так як займався похороном, в день похорон забрав ключі від спадкового будинку та особисті речі померлої, зробив косметичний ремонт в будинку та інше. Заборони на відчуження та арешту на житловий будинок та середню земельну частку (пай) немає /а.с.10/.
Згідно з заповітом від 28.01.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 16, ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 /а.с.11/;
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) №80657959 від 31.03.2025 за параметрами пошуку ОСОБА_2 інформація відсутня /а.с.12/.
Згідно з довідкою відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.04.2025 № 918/15-25, повідомлено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Бортниківській сільській раді, на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 22.08.1996 № 526, за ОСОБА_2 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів на території Бортниківської сільської ради. Сертифікат серії ЛВ № 015747 зареєстрований 27.09.1996 за № 183 /а.с.13/.
Згідно постанови завідувача Жидачівської ДНК Матусека В.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій №159/02-31 від 22.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Бортниківської сільської ради, Стрийського району (Жидачівського району), Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном /а.с.15/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Згідно з ст. 524 статті ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є особою в чию користь ОСОБА_2 складено заповіт, відтак останній є спадкоємцем за заповітом.
ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 2,14 умовних кадастрових гектарів, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, а отже вважається таким, що прийняв спадщину, відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963.
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавця ОСОБА_2 за життя набула або володіла спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивач оформити право на спадкове майно не має можливості, відповідач проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позовну заяву обґрунтованою, підставною і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади села Бортники в особі Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) на території Бортниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,14 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015747 від 27.09.1996.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко