1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3643/25 1-кп/335/636/2025
17 червня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України,
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Потерпіла та її захисник у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 23 червня 2025 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурор зазначив, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тому є виправданим подальше продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Перевіривши на відповідність вищевказаним вимогам Кримінального процесуального кодексу України клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що воно відповідає таким вимогам.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання, пов'язане виключно з позбавленням волі.
Перевіривши наявні матеріали судового провадження, колегія суддів прийшла до висновку про те, що ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Зокрема, такими ризиками є: ризик переховування від суду; вплив на потерпілу та свідків, продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_10 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, попередніми ухвалами слідчих суддів було встановлено наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, вплив на потерпілу та свідків, а також продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципами поваги до людини та особистої свободи, закріпленими в ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст 177 КПК України виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_10 злочин, передбачений ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена на строк від десяти до п'ятнадцяти років, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, що позбавляє суд можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_8 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, впливу на потерпілу та свідків та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Таким чином, ризики переховування від суду, впливу на потерпілу та свідків та можливість продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення цього кримінального провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, раніше встановлені судом, не зменшились та продовжують існувати на цей час, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованого йому правопорушення та суворість можливого покарання, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжити на 60 днів, з 17 червня 2025 року по 15 серпня 2025 року включно, з утриманням обвинуваченого ОСОБА_8 в Держаній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3