Дата документу 23.06.2025
Справа № 334/1450/25
Провадження № 2/334/1470/25
23 червня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за заповітом,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона майже 10 років була знайома із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ними склалися дружні, приязні відносини.
На прохання ОСОБА_2 з осені 2016 року позивачка почала надавати їй різноманітну допомогу, оскільки ОСОБА_2 була самотньою людиною похилого віку.
Восени 2022 року ОСОБА_2 пошкодила ногу, внаслідок чого майже не пересувалася за межами квартири. На її прохання позивачка в грудні 2022 року переїхала на постійне проживання у квартиру ОСОБА_2 . З цього часу позивачка постійно піклувалася про ОСОБА_2 , готувала їжу, прала білизну, прибирала у квартирі. З грудня 2022 року по теперішній час постійно сплачує за квартиру та комунальні послуги.
У зв'язку із тим, що позивачка переїхала на постійне проживання у квартиру до ОСОБА_2 , на початку 2023 року вона придбала телевізор, так як її телевізор був дуже старенький та погано показував.
Влітку 2023 року, під час спільного постійного проживання, позивачка змінила електророзетки та електоровимикачі, освітлення у квартирі. У березні 2024 року за спільні кошти з ОСОБА_2 замінили шафу у квартирі.
Рідна сестра позивачки ОСОБА_3 приїздила багато разів у квартиру ОСОБА_2 , щоб відвідати позивачку та допомогти за необхідності доглядати ОСОБА_2 . Також приїздить провідати позивачку по теперішній час.
21.09.2023 ОСОБА_2 склала заповіт, у якому зазначила, що все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, що їй буде належати на момент її смерті і на що вона буде мати право, заповіла ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
Позивачка за свої кошти здійснила поховання ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , яке видане 04.10.2006 Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради.
Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_2 немає.
У зв'язку з вторгненням вторгнення РФ в Україну позивачка дізналася, що строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини встановлено десять місяців.
Зазначене стало причиною, чому вона не звернулася до нотаріуса у передбачений статтями 1269, 1270 ЦК України строк з заявою про прийняття спадщини.
При цьому, позивачка була впевнена, що оскільки тривалий час постійно мешкала разом з ОСОБА_2 по день її смерті, після чого поховала її, то спадщину нею прийнято як спадкоємцем за заповітом після її смерті відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.
Тому 02.12.2024 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковської Ю.В. із заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковської Ю.В. від 18.12.2024 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (заповітом), оскільки вона пропустила строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, а факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем за однією адресою документально не підтверджено.
Вважає, що відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України, є такою, що прийняла спадщину, проте отримати свідоцтво про право на спадщину не може, у зв'язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом.
Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 28.48 кв.м., корисна площа квартири становить 27.7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку . Таким чином, питання визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на даний час є недоречним та передчасним в зв'язку з тим, що вона не надала нотаріусу підтвердження проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
В позовній заяві позивачка не зазначила жодної поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини. Воєнна агресія РФ проти України на час смерті спадкодавця не є поважною причиною пропуску зазначеного строку, оскільки не зважаючи на воєнний стан в Україні та близькість бойових дії до міста, в Запоріжжі продовжували працювати нотаріальні контори.
Крім того, заяву про прийняття спадщини спадкоємцем може подати особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини, або надіслати нотаріусу поштою, підпис спадкоємця на якій засвідчено нотаріусом.
Тобто, позивачка мала можливість скористуватись своїм правом подати заяву про прийняття спадщини навіть знаходячись на віддаленій відстані та навіть по електронній пошті з наданням електронно-цифрового підпису.
В позовній заяві позивачка також обґрунтовує поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини співпадінням цього строку з періодом запровадження воєнного стану з 24.02.2022.
Дійсно, згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Тобто, в умовах воєнного стану в Україні було встановлено правило 10 (десяти) місяців на прийняття спадщини чи відмови від неї.
Але, 31 січня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №676/47/21 (провадження №61- 8014св22), якою надано оцінку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі судових рішень вже була оприлюднена постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №676/47/21 (провадження №61- 8014св22) про надання оцінки п. 3 постанови КМУ №164, щодо її суперечності статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому вона не може розглядатись, як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини.
Також представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивачкою не доведені, тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позивачка надала відповідь на відзив, в якому вказала, що відповідно до обставин справи, норми ст.1272 ЦК України та Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, у неї відсутні будь-які поважні причини для надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.Тому вона не зверталася до суду з таким позовом, так як такий спосіб не буде таким, що захистить її невизнані (порушені права). Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного (невизнанего) права.
Постійно проживаючи зі спадкодавицею ОСОБА_2 з грудня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , день смерті, в квартирі АДРЕСА_2 , позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як протягом строку, встановленим статтею 1270 ЦК України не заявляла про відмову від неї.
Тому у передбачений статтями 1269, 1270 ЦК України строк, не звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, бо була впевнена, що спадщину нею прийнято як спадкоємцею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , відповідно до частини З статті 1268 ЦК України.
Також вказала, що до суду з вимогою встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не зверталась, оскільки, вказана вимога не забезпечує ефективний захист прав у справах про визнання права власності.Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про визнання права власності, а лише підставою для вирішення такої справи.
Просить задовольнити позов в повному обсязі та визнати за нею право власності в порядку спадкування згідно із заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка, представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити.
Вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За життя, а саме 21.09.2023, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковською Ю.В.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04.10.2006, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно спадкової справи № 126/2024, 02.12.2024 ОСОБА_1 02.12.2024 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_2 , оскільки вона прийняла фактично спадщину, проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та проживає там по теперішній час.
Крім ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса ніхто не звертався, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).
Згідно інформації департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 04.12.2024, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23.12.1970 по 30.04.2024 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.
18.12.2024 приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , зареєстрованої за аресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було надано рішення суду, яким було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини, або рішення суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачці необхідно для підтвердження факту прийняття спадщини, що дасть їй можливість здійснити право на спадкування майна за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012№ 296/5 (далі - Порядок), визначено порядок видачі свідоцтв про право на спадщину.
Пунктом 3.19. Порядку визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (п.3.20. Порядку).
Відповідно до п. 4.11. Порядку для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п.4.14. Порядку).
Пунктом 4.15. (абз. 2) Порядку встановлено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно інформації департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 04.12.2024, яка знаходиться с матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23.12.1970 по 30.04.2024 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.
В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивачка оплатила вартість поховання, що підтверджується договором-замовлення на організацію та проведення поховання в ритуальній агенції «Ангел», та квитанцією до прибуткового касового ордера №1 на суму 17100,00 грн.
Відповідно до інформації ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстрована, але фактично проживає за вказаною адресою з грудня 2022 року і по теперішній час. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та фактично проживала за вищевказаною адресою з дня реєстрації і по момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Засвідчений факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою ґрунтується на показаннях мешканців будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
Вказані особи були допитані судом в якості свідків.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_4 , по сусідству в квартирі АДРЕСА_2 проживала ОСОБА_2 . Вона була одинокою людиною. Він бував в квартирі у ОСОБА_2 , коли на її прохання виконував дрібні ремонтні роботи, детально описав обстановку в квартирі. ОСОБА_1 тривалий час доглядала за ОСОБА_2 , а з 2023 року постійно стала проживати разом з нею, оскільки ОСОБА_2 перестала виходити з дому, не могла без сторонньої допомоги обходитися. ОСОБА_1 зверталась до нього за допомогою, коли він на її прохання ремонтував колонку в цій квартирі. Оскільки квартира однокімнатна і він бував там раніше, то відмітив, що з того часу, як ОСОБА_1 стала проживати в квартирі, там з'явився телевізор, нове освітлення. Після смерті ОСОБА_2 позивачка займалася її похованням.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_2 була його хрещеною та проживала з ним по сусідству. ОСОБА_1 з 2016 року почала приходити до ОСОБА_2 та доглядати за нею. Після того, як в грудні 2022 року ОСОБА_2 зламала ногу, позивачка стала постійно проживати з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 він бачив в квартирі, оскільки заходив до них. Траплялося останнім часом, що ОСОБА_2 хотіла встати з ліжка, але не могла стати на ноги і падала, то позивачка кликала його допомогти її підняти. Це відбувалося як вдень, так і вночі. Коли ОСОБА_7 стало погано, ОСОБА_1 визвала швидку допомогу та була з нею в лікарні. Також він бачив як ОСОБА_1 заносила в квартиру свої речі, сумки, пакети. Звукоізоляція між їх квартирами погана, і було чути, особливо у пізній час, що в квартирі ОСОБА_2 постійно розмовляють. Підтвердив, що ОСОБА_1 на час смерті проживала з ОСОБА_2 .
Також судом допитано свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що він знайомий ОСОБА_1 . Йому відомо, що позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки допомагав їй перенести шафу в квартиру, також допомагав занести сумки, оскільки ця квартира знаходиться на четвертому поверсі. При цьому він бачив в квартирі ОСОБА_2 , яка лежала в ліжку. Також свідокдетально описав обстановку в квартирі, з якої вони виносили стару шафу і встановлювали придбану.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона являється сестрою ОСОБА_1 . З грудня 2022 року ОСОБА_1 почала постійно проживати з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки остання часто хворіла та погано ходила. ОСОБА_1 під час проживання в квартирі ОСОБА_2 купила телевізор, шафу, замінила розетки, світильники.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неналежності цих доказів і їх недостатності у зв'язку з відсутністю інших доказів, які б їх підтверджували.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами ст. 90 ЦПК України, не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Оскільки допитані судом свідки повідомили про обставини, свідками і учасниками яких вони були безпосередньо, то підстави для застосування положень ч.2 ст. 90 ЦПК України при їх оцінці не вимагається.
Таким чином, з'ясувавши всі обставин справи та перевіривши їх доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 понад рік постійно проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на момент її смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
За змістом частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
За змістом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїх постановах від 04.07.2018 р. по справі № 404/2163/16-ц, від 10.01.2019р. по справі 484/747/17, від 26.04.2023р. по справі №204/1052/20.
Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Встановивши, що позивачка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, вона є такою, що прийняла спадщину після померлої.
Як встановлено з матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 , спадкоємці за законом відсутні.
Таким чином, відповідачем за даним позовом визначена Запорізька міська рада, яка представляє територіальну громаду м. Запоріжжя, оскільки в разі відсутності спадкоємців може звернутись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Запоріжжя.
Оскільки судом встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , то позивачка ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , та з урахуванням наявності спору про право і з огляду на неможливість нотаріального оформлення спадщини, за нею слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 28.48 кв.м., корисна площа квартири становить 27.7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. У даній справі перешкодою була відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а тому обраний позивачем спосіб захисту є належним, а отже позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 315-319, 352-354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 28.48 кв.м., корисна площа квартири становить 27.7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач: Запорізька міська рада, юридична адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ЄДРПОУ 04053915.
Суддя: Турбіна Т. Ф.