Справа № 641/4034/24 Головуючий 1 інстанції: Музиченко В.О.
Провадження №33/818/1001/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
16 червня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Слобідського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 07 червня 2024 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ21074» державний номерний знак НОМЕР_1 в районі буд.169-А по пр. Аерокосмічному в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ, у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року скасувати, та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто його клопотання про виклик в якості свідка поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Блудова А.П., який складав протокол про адміністративне правопорушення. Звертає увагу, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, оскільки він не вчиняв будь-яких порушень правил дорожнього руху, у зв'язку з чим, вважає, що вимоги працівників поліції не був зобов'язаний виконувати, а складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами. Посилається на практику Верховного Суду та ЄСПЛ.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Канделакі В.М. не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлялися належним чином, , будь-яких клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи, до Харківського апеляційного суду не надійшло.
Зокрема, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 був призначений в Харківському апеляційному суді на 16 годину 05 хвилин 16 червня 2025 року.
27 травня 2025 року на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим повідомленням, яка 04 червня 2025 року повернулась на адресу Харківського апеляційного суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Крім того, 27 травня 2025 року на адресу захисника Канделакі В.М. судом апеляційної інстанції також засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим повідомленням, яку 30 травня 2025 року було отримано за довіреністю, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Згідно доповідної секретаря судового засідання Гуржій І.В., 16 червня 2025 року, з метою уточнення можливості учасниками процесу прийняти участь у судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 14 травня 2025 року, призначену на 16 червня 2025 року о 16 годині 05 хвилин захисником Канделакі В.М. було повідомлено про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності сторони захисту. Зокрема, захисник повідомив, що ОСОБА_1 відомо про місце, день та час розгляду його апеляційної скарги, оскільки адвокат Канделакі В.М. особисто його повідомив відповідну інформацію. Разом з тим, захисник повідомив, що не може прибути до Харківського апеляційного суду у зазначений час, оскільки перебуває за межами області та за вказаних обставин вважав за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленої сторони захисту.
Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2012 року у справі «Пелевін проти України»).
Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження. Процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Поряд із цим, з метою повної та об'єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції Блудова А.П., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а також направлення на огляд водія транспортного засобу, щоб з'ясувати обставини події, які він зафіксував в протоколі. Однак, у судове засідання Харківського апеляційного суду працівник поліції не з'явився, будь-яких письмових пояснень не надав. Належить також зазначити, що можливість виклику працівників поліції для допиту в якості свідків шляхом приводу чинним КУпАП не передбачена.
Враховуючи наведене, а також що судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних засобів для забезпечення участі у судовому засіданні учасників процесу, клопотань від останніх про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, беручи до уваги вимоги ст.ст. 268, 271, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та його захисника Канделакі В.М., враховуючи відомості, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №902534 від 07 червня 2024 року, в якому зазначено про те, що 07 червня 2024 року о 17 годині 25 хвилин в м. Харкові, пр.Аерокосмічний (проспект Гагаріна), буд.169-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21074, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ м.Харків, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані - правильні)»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, останній не зазначив.
Також належить взяти до уваги, що відповідно до відомостей рапорту інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Левченко М. від 07 червня 2024 року вбачається, що екіпажем К2101 під час патрулювання Слобідського району за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 169-А було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21074, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення п.п. 31.1. ч.1 ст.121 КУпАП. Під час спілкування з водієм були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, на що водій відмовився. ОСОБА_1 неодноразово був попереджений, що в разі відмови на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130, п.2.5 ПДР України, на що водій продовжував відмовлятися. Було складено протокол серії ААД №902534 за ч.1 ст.130, п. 2.5. Транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень ПДР (арк.5).
У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» м. Харків від 07 червня 2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Огляд на стан наркотичного сп'яніння не проводився, у зв'язку з відмовою водія (а.с.4).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 07 червня 2024 року за участю ОСОБА_1 (акр. 3).
Зокрема, поліцейська машина зупинилась за автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 у дворі багатоповерхівки. Працівник поліції підійшов до автомобіля, з якого вийшов водій, та повідомив, що у транспортному засобі не працюють стоп-сигнали, у зв'язку з чим попросив надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій повідомив, що у нього нема посвідчення, оскільки його втратив, є паспорт громадянина України, а також просив надати відео. Згодом водій показав працівникам поліції посвідчення водія у застосунку «Дія». Ним виявився ОСОБА_1 . Під час спілкуванням з водієм, працівниками поліції у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 був згоден їхати до медичного закладу, але зазначив, що буде чекати свого адвоката. Працівники поліції зафіксували час, 17 година 29 хвилин, та пояснили, що згідно Інструкції, є дві години на проходження огляду на стан сп'яніння. Протягом цього часу, водій вів себе зухвало, ображав працівників поліції, висловлювався нецензурною лайкою. Через деякий час, працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що останній відмовився (17:54:13). Поліцейський повідомив, що, у зв'язку з відмовою водія від проходження огляду на стан сп'яніння, буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.5 ПДР, а також постанова за непрацюючі стоп-сигнали. Водію роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.68 Конституції України та ст.268 КУпАП. Крім того, повідомлено про те, що свідки не залучались, у зв'язку з непреривністю відеофіксації на нагрудну бодікамеру. Після складання адміністративних матеріалів, працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 із змістом постанови та протоколу, у яких останній поставив свої підписи. Крім того, водію була надана копія протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, відповідно до ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності та можуть бути доказами у цій справі.
Не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об'єктивно не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння
Із рапорту працівника поліції та відеозапису події від 07 червня 2024 року за участю ОСОБА_1 , вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб ВАЗ 21074, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.31.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП, а, відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.
Крім того, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Працівником поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в супроводі працівників поліції була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим, у ОСОБА_1 не було будь-яких об'єктивних підстав для не проходження такого огляду, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Таким чином, суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції з боку працівників поліції щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Сухробова Р., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП отримав 27 серпня 2010 року посвідчення водія серії НОМЕР_3 (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі, п. 2.5.
Отже, ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Слобідського районного суду м. Харкова від 14 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков