Іменем України
20 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 399/501/16-ц
провадження № 22-ц/4809/794/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Олександрійська місцева прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року у складі судді Лях М. М. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В червні 2016 року Олександрійська місцева прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (далі - Куцеволівська сільська рада) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути на користь Куцеволівської сільської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 61 637 грн 53 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2008 року між Куцеволівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, реєстраційний № 04838100003, предметом якого є земельна ділянка, розташована на території Куцеволівської сільської ради, Онуфріївського району Кіровоградської області, загальною площею 1,8637 га ріллі.
Відповідно до п. п. 8, 10 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі 4 419,19 грн за один рік рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Станом на 01.06.2016 за відповідачем виникла заборгованість за вказаним договором на суму 61 637,53 грн.
Куцеволівська сільська рада як орендодавець за договором оренди не здійснює належний захист інтересів держави, не використовує надані їй повноваження щодо стягнення заборгованості з орендної плати у примусовому порядку, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року позов Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Куцеволівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди від 04 квітня 2008 року в сумі 61 637 грн 53 коп на користь Куцевлівської сільської ради.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Кіровоградської області понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання по договору оренди землі не виконує, що призвело до виникнення за період з 2009 року по 2016 рік заборгованості в розмірі 61 637,53 грн.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані позивачем докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про необхідність стягнення з відповідача на користь Куцеволівської сільської ради заборгованості з орендної плати за землю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Ульянов Р. А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить змінити рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року та стягнути з відповідача на користь позивача 24 260 грн 12 коп заборгованості з орендної плати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним.
Суд першої інстанції стягнув з відповідача борг в розмірі 61 637 грн за період з 2009 по 2016 роки. При цьому з позовом прокурор звернувся 26 червня 2016 року.
Відповідач постійно проживає в Польщі з червня 2013 року та не міг отримувати судові повістки, а повідомлення, які містяться в матеріалах справи підписані невідомими особами.
Таким чином, суд першої інстанції не повідомив в установленому порядку відповідача про час та місце розгляду його справи та не забезпечив отримання ним матеріалів позовної заяви.
Позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати за 2009-2012 роки, а також за період січень-квітень 2013 року включно, оскільки згідно п. 10 договору орендна плата сплачується рівними частками щомісяця протягом 30 днів, наступних за останнім днем звітного місяця.
Крім того, згідно додаткової угоди № 1 від 04 січня 2010 року, орендна плата за земельну ділянку встановлена в твердій грошовій сумі - 8 086,97, проте, позивач нарахував за 2015 рік розмір орендної плати на суму 10 100,63 грн, що не відповідає умовам договору.
Відзив на апеляційну скаргу
Від Олександрійської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 61 637 грн 53 коп тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2008 року між Куцеволівською сільською радою Кіровоградської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, реєстраційний № 04838100003, предметом якого, відповідно до п. п. 1 та 2 вказаного договору, визначено земельну ділянку на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.
Відповідач свої зобов'язання по договору оренди землі не виконує, що призвело до виникнення за період з 2009 року по 2016 рік заборгованості в розмірі 61 637,53 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - Закон), передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Згідно з положеннями статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За змістом ст. 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі.
За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування.
Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Пунктами 288.5.1., 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 293/1013/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 730/1351/18, від 24 липня 2019 року у справі № 541/722/17-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц та Верховним Судом України у постановахвід 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13.
Приписами ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За положеннями статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що 04 квітня 2008 року між Куцеволівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, реєстраційний номер 040838100003, загальною площею 1,8637 га, у тому числі 1,8637 га під господарськими будівлями і дворами Куцеволівської сільської ради, цільове призначення якої - автотехобслуговування, строком на 49 років (а. с. 7-9).
Відповідно до п. п. 8, 10 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 4 419,19 грн за один рік. Орендна плата вноситься рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
04 січня 2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2008 року, за умовами якої збільшено розмір орендної плати та визначено у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 8 086,97 грн за орендовану земельну ділянку (а. с. 9 на звороті).
Відповідно до довідки Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області № 114 про заборгованість ОСОБА_1 по орендній платі за земельну ділянку за умовами договору оренди № 040838100003 від 14.04.2008 станом на 01.06.2016 за пеірод з 2009 року по 2016 рік становить 61 637 грн 53 коп (а. с. 13).
Згідно довідки Онуфріївського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 347/11-17 від 21.06.2016 по фізичній особі - орендарю ОСОБА_1 рахується заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою загальною площею 1,8637 га, розташованою на території Куцеволівської сільської ради за період з 2009 року по 2016 рік в розмірі 61 637 грн 53 коп (а. с. 15).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази плати за оренду земельної ділянки загальною площею 1,8637 га, розташованою на території Куцеволівської сільської ради за період з 2009 року по 2016 рік, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Куцеволівської сільської ради орендної плати за в розмірі 61 637 грн 53 коп.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив в установленому порядку відповідача про час та місце розгляду справи та не забезпечив отримання ним матеріалів позовної заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ЦПК України (тут і надалі в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі від 24.06.2016, копію позовної заяви з додадиними до неї документами та судову повістку про розгляду справи, призначений на 09 годину 00 хвилин 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією поспорта громадянина України та супровідним листом Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2016 року (а. с. 21, 41-42).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з судовою повісткою з штрих-кодовим ідентифікатором № 2810000583757 поштове вкладення було вручено 05.07.2016 адресату за зазначеною адресою (а. с. 23).
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою з штрих-кодовим ідентифікатором № 2810000586934 підтверджується, що судову повістку про судове засідання, призначене на 09 годину 30 хвилин 28 серпня 2016 року було отримано за адресою відповідача 12.08.2016 (а. с. 26а).
Крім того, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з судовою повісткою з штрих-кодовим ідентифікатором № 2810000594724 підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 14 годину 00 хвилин 11 жовтня 2016 року (а. с. 40).
Заперечуючи про належний факт повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, останній посилається на те, що він з 2013 року проживає в Польщі.
На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_1 посилається на довідку про те, що він був зареєстрований на соціальне та медичне страхування на підставі трудової діяльності на підставі трудового договору від 02.09.2013 та карту побуту (а. с. 65-67, 83-85).
Разом з тим, вказані докази не підтверджують факт того, що відповідач в період розгляду справи судом першої інстанції безпосередньо перебував на території Польщі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до норм процесуального законодавства повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи, а останній вважається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати за 2009-2012 роки, з огляду на таке.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.
У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що «створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції».
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, проте, заяви про застосування позовної давності не подавав, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення питання щодо застосування строку позовної давності.
Суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач нарахував за 2015 рік розмір орендної плати на суму 10 100,63 грн, що не відповідає умовам договору, з огляду на те, що пунктом 9 договору оренди від 04 квітня 2008 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством.
Довідкою Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області № 114 про заборгованість ОСОБА_1 підтверджується що відповідачу за 2015 рік була нарахована заборгованість по орендній платі з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік, який становить 1,249 в розмірі 10 100,63 грн (9 086,97*1,249), що відповідає вимогам закону та визначеним умовам укладеного між сторонами договору.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Ульянова Руслана Анатолійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко