Провадження № 22-ц/803/4767/25 Справа № 201/1988/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
23 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєв О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрченко Ігор Олексійович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року про передачу справи на розгляд іншому суду у цивільній справі номер 201/1988/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Із вказаним судовим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Юрченка І.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року у справі № 201/1988/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Суд першої інстанції не звернув увагу на положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якого позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Постановивши оскаржувану ухвалу, суд проігнорував обставини щодо місця реєстрації позивача та послався на інші обставини спору, об'єднавши та фактично зробивши вибір замість позивача, що процесуальним законом не передбачено, прерогатива такого вибору належить виключно позивачеві. Позивач виходив із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надавав витяг з реєстру територіальної громади.
Однак, суд зазначав, що позивач у позові підтверджує, що має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, як позов так і договір оренди вказаної квартири містить інформацію про те, що позивач володіє квартирою на праві користування, він не зазначав, що має там фактичне місце проживання, що не підтверджується і жодним поданим доказом.
Таким чином, на думку сторони апелянта, суд першої інстанції неправильно визначився із обставинами спору, що призвело до постановлення помилкової ухвали про передачу справи за підсудністю до іншого суду.
Від ОСББ «Комсомольська 12Д» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України, апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у лютому 2025 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
Місцезнаходженням відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» є: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 12-Д, що за територіальною дислокацією вулиць міста Дніпра розташовано у Шевченківському районі міста Дніпра.
Передаючи справу за підсудністю на розгляд Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, суд першої інстанції виходив з того, що юридична адреса відповідача зареєстрована не в Соборному районі міста Дніпра, тому вважав, що справа не підсудна Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська і підлягає передачі на розгляд до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом підсудності, визначеним у статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стаття 28 ЦПК України унормовує альтернативну підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, частиною 5 цієї статті встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України).
Із системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість для позивача звернутися до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність надає йому можливість також звернутися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Судом встановлено, що у лютому 2025 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Юрченка І.О., із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комсомольська 12Д» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 володіє на праві користування квартирою АДРЕСА_3 за договором оренди нерухомого майна від 01 червня 2022 року, укладеного із ним ТОВ «АВТОМІР» в особі керівника Уткіної К. (далі - договір оренди) (а.с. 9-14). Відповідно до п. 3.3. договору оренди, ОСОБА_1 , як орендар, сплачує вартість комунальних та житлових послуг.
Як зазначено у позові, спір виник не з приводу нерухомого майна чи прав на нього, а з приводу безпідставного нарахування позивачеві, як споживачу послуг, оплати за опалення, витрачене на загальнобудинкові потреби у будинку, де його квартира не знаходиться. Та у позові сторона позивача зазначала, що право позивача порушено у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказаною позивачем нормою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.
Наявні матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_2 є користувачем квартири АДРЕСА_3 , заборгованість по якій, нарахована відповідачем ОСББ «Комсомольська, 12-Д» оскаржується стороною позивача.
При цьому, встановлено, що позивач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданим позивачем Витягом з реєстру територіальної громади №2024/004/001483 від 22 квітня 2024 року (а.с. 22), про що фактично зазначалось стороною позивача і у самому позові (а.с. 5).
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 має право скористатися положеннями альтернативної підсудності визначеної ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка надає йому можливість звернутися з позовом про захист прав споживача за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, чим і скористався позивач.
Таким чином, посилання Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на юридичну адресу відповідача: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 12-Д, є помилковим, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Право вибору підсудності даного спору належить саме позивачу ОСОБА_1 , чим останній і скористався.
Підстав для звернення в порядку виключної підсудності, не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. У даному випадку для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрченко Ігор Олексійович - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: