Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/4078/24
23.06.2025 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 погодженого прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024071080000357 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фанчиково Берегівського району та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,
До Виноградівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024071080000357 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024, відносно ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , проживаючи в м. Виноградів, Берегівського району, Закарпатської області та будучи обізнаним, про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів досяг злочинної домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо прийняття участі за грошову винагороду в незаконному переправленні громадян України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , які достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мали намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема Румунії.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, у обов'язки ОСОБА_6 , за невстановлену досудовим розслідуванням винагороду, входило безпечне доставлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з м. Виноградів Берегівського району, до с. Чорнотисів Берегівського району, оминувши при цьому стаціонарний пост Державної прикордонної служби, що розташований на виїзді з м. Виноградів поблизу автомобільного мосту через річку Тиса. В свою чергу, ОСОБА_7 , за отримані ним послуги у виді незаконного переправлення через державний кордон України повинен був сплати 4 000 доларів США вже на території Румунії, а ОСОБА_8 повинен був сплатити 6 000 доларів США на території України.
На виконання вищевказаного злочинного плану, 09.06.2024, близько 20 години 45 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Audi» номерний знак НОМЕР_1 , приїхав до супермаркету «Барва», що знаходився в м. Виноградів, по вул. Івана Франка, 135м, Берегівського району, де на нього вже очікували попередньо доставлені з м. Мукачева невстановленою досудовим розслідуванням особою громадяни України, що мали намір незаконно перетнути державний кордон, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на виконання вказівки ОСОБА_6 , сіли до салону вищевказаного автомобіля та під його керуванням поїхали на околицю с. Мала Копаня Берегівського району, де ОСОБА_8 , в салоні автомобіля марки «Audi» номерний знак НОМЕР_1 , залишив раніше обумовлену з невстановленою досудовим розслідуванням особою суму, у розмірі 6 000 доларів США в якості оплати за організацію його незаконного перетину державного кордону України.
Прибувши на околицю с. Мала Копаня Берегівського району, за сприянням невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в обхід стаціонарного посту Державної прикордонної служби, що розташований на виїзді з м. Виноградів, перетнули річку Тиса рухаючись по трубі газопроводу між с. Мала Копаня та с. Королево Берегівського району, а ОСОБА_6 в свою чергу, рухаючись без вищевказаних осіб, повернувся до м. Виноградів та, проїхавши вищезазначений стаціонарний пост Державної прикордонної служби, попрямував на околицю с. Королево Берегівського району.
Перейшовши на інший берег річки Тиса та опинившись на околиці с. Королево Берегівського району ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_8 дочекалися приїзду ОСОБА_6 на автомобілі марки «Audi» номерний знак НОМЕР_1 , за вказівкою останнього сіли до салону автомобіля та поїхали у напрямку с. Чорнотисів Берегівського району, де на околиці зазначеного населеного пункту, а саме біля залізничного переїзду, ОСОБА_6 наказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слідувати за невстановленою досудовим розслідування особою, що мала здійснити їх піший супровід до державного кордону України.
В подальшому, 10.06.2024, близько 01 години, неподалік с. Холмовець Берегівського району, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», при спробі незаконного перетину державного кордону виявлено та затримано громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на напрямку 89 прикордонного знаку, на відстані 50 м державного кордону України з Румунією.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
21 червня 2025 року слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_4 повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
21 червня 2025 року, о 00 годин 20 хвилин, у відповідності до п.6 ч.1 ст. 615, 208 КПК України, у зв'язку із наявністю обгрунтованих обставин, які давали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, підозрюваного ОСОБА_6 затримано та поміщено до ІТТ №3 ГУНП в Закарпатській області.
Вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами проведених слідчих експериментів за участі свідків та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Зазначив, що підозрюваний ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Також, згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання органу досудового розслідування такими ризиками є: Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) та те, що особа підозрюється саме у сприянні незаконному переправленні осіб через державний кордон України, дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.
Підозрюваний ОСОБА_6 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких. Разом з цим, вказане кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, де не всі учасники групи відомі органу досудового розслідування, що в свою чергу, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дозволить підозрюваному повідомити останнім важливі деталі матеріалів кримінального провадження.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_6 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам просить до ОСОБА_6 , застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та у разі задоволення клопотання про тримання під вартою, застосувати заставу у розмірі 3300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 992 400 гривень.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримали, з підстав викладених у ньому.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотанні слідчого та для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування. Вказав, що ризики, вказані слідчим, є відсутніми та носять формальний характер, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, жодного впливу на свідків чи інших осіб чинити не збирається. З моменту вчинення кримінального правопорушення яке йому інкримінується, минув понад рік. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, а в разі не застосування судом більш м'якого запобіжного заходу, просив визначити заставу у розмірі, який визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024071080000357 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
21 червня 2025 року слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_4 повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені способом, небезпечним для життя та здоров'я осіб, яких незаконно переправляли через державний кордон України, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
21 червня 2025 року о 00 годин 20 хвилин, у відповідності до п.6 ч.1 ст. 615, 208 КПК України, у зв'язку із наявністю обґрунтованих обставин, які давали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, підозрюваного ОСОБА_6 затримано та поміщено до ІТТ №3 ГУ НП в Закарпатській області.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини.
Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин.
Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя вважає передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин події, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків,експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час невстановлених осіб.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Більш того, слід врахувати ту обставину, що ймовірно вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який вчинено в умовах воєнного стану, тобто особа використала найбільш несприятливий для країни час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення; вчинення способом, небезпечним для життя та здоров'я осіб, яких незаконно переправляли через державний кордон України; має високий ступінь суспільної небезпеки, становить серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляє негативний вплив на економічні та політичні основи суспільства у державі.
Вказане в сукупності дає підстави слідчому судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може впливати на свідків, експертів, спеціалістів з метою дачі, зміни показань на його користь. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В частині доводів сторони захисту щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а саме те, що підозрюваний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя зазначає, що вказані обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірному вчиненню підозрюваним вищезазначеного кримінального правопорушення, а тому з огляду на встановлені ризики та обставини інкримінованого підозрюваному діянні, слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.176КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України). Застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного. Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_6 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені вході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було. Позитивна характеристика підозрюваного та те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, в даному випадку, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, не є тими обставинами, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_6 та тяжкості пред'явленої йому підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, у зв'язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Слідчий суддя при вирішенні питання щодо можливості застосування застави враховує ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а також його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України). Відповідно до п.2 ч. 5 ст.182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , корисливий характер даного кримінального правопорушення, сучасні реалії в Україні /умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України/, які зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, спосіб вчиненого злочину: небезпечним для життя та здоров'я осіб, яких незаконно переправляли через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом не перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - трьох тисяч триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 9 992 400 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положеньчастини сьомої статті 194цього Кодексу.
У разі внесення застави, на ОСОБА_6 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 21.06.2025 року і до 19.08.2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі трьох тисяч триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 9 992 400 грн. (дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали, тобто до 19.08.2025 року включно.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу слідчого, прокурора, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 19.08.2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1