Справа № 151/331/23
Провадження № 1-кп/147/35/25
20 червня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020100000148 від 25.03.2023 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,
На розгляді у Тростянецькому районному суді Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.
17.06.2025 прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності. Окрім того, на даний час продовжують існувати ризики, які враховувалися при застосуванні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначає, що вказані ризики не зменшились та є достатніми для переконання, що запобіжний захід до обвинуваченого застосовано вірно. Прокурор зазначає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ним незаконного впливу на свідків та потерпілих, вчинення інших кримінальних правопорушень.
20.06.2026 через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого надійшла заява про взяття ОСОБА_6 на поруки у відповідності до ст. 180 КПК України. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_7 є адвокатом, керівником Адвокатського бюро «Право Закон Захист» Татунця. Також являється засновником та головою Благодійного фонду «Підйом України», де займаємось забезпеченням гуманітарною допомогою Збройним силам України, також являється бойовим офіцером Збройних сил України у відставці після поранення та на сьогоднішній день є інвалідом війни 2 групи та Ветераном війни. Окрім того, займається викладацькою діяльністю, співпрацює з університетом «Крок», а відтак вважає, що його становище та ім?я відіграє та має відповідне суспільне становище, яке заслуговує на відповідний рівень та має відповідний вплив. У зв'язку з цим, захисник бажає взяти на поруки обвинуваченого ОСОБА_6 . Останній характеризується з позитивної сторони, що підтверджується характеристиками з місця проживання та роботи, які наявні в матеріалах кримінальної справи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Підстав вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися чи ухилятися від органів суду стороною обвинувачення не надано. Також, з особистих пояснень ОСОБА_6 вбачається повне розуміння ситуації, яка склалась і той факт, що прямого умислу завдати смерть потерпілим у нього була взагалі відсутня. ОСОБА_7 зазначив, що готовий забезпечити явку обвинуваченого до суду для участі у процесуальних діях та судових засіданнях, ручається за належну його поведінку.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки ризики, передбачені КПК України, не зникли, обставини не змінилися. Щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого про взяття ОСОБА_6 на особисту поруку, заперечив. Вказав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам.
У судовому засіданні ОСОБА_6 та його адвокат проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, оскільки вважають, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Захисник просив задовольнити його заяву про взяття особи на поруки, навівши доводи, викладені у заяві.
Представник потерпілих підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити. В задоволенні заяви захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді особистої поруки просив відмовити, оскільки підстав для задоволення заяви немає.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Так, частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу.
Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 11.07.2025, та до спливу такого строку судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений.
Вищевказаною ухвалою суду було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує особі, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він має сім'ю, постійне місце проживання та батька похилого віку.
Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовження строків тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Варто зазначити, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
На думку суду доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Також суд враховує характер кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Згідно ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Суд зазначає, що особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука базується на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу. Тобто, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
Як вбачається з пояснень в судовому засіданні захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 , який звернувся до суду із заявою про взяття обвинуваченого на особисту поруку, він готовий забезпечити явку обвинуваченого до суду для участі у процесуальних діях та судових засіданнях, ручається за належну його поведінку.
Суд, визначаючи поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.
Разом з тим, до суду не було надано достатньої інформації, з якої би суд міг встановити, чи здатний поручитель, враховуючи його зайнятість, так як він є адвокатом, керівником адвокатського бюро, засновником та головою благодійного фонду, достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості можливого покарання за його вчинення.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд також ураховує, що тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, та міра покарання, яка загрожує у разі доведення його винуватості напряму свідчить про наявність ризику уникнути покарання, а тому взяття особи на поруки не може гарантовано забезпечити уникнення даного ризику. Крім того, введення в Україні воєнного стану та посилені атаки на міста України значно утруднює логістичне сполучення, що може перешкоджати поручителю виконання обов'язку по забезпеченню доставки обвинуваченого у судові засідання.
З урахуванням усіх обставин, встановлених на даному етапі судового провадження, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначений запобіжний захід, наразі, на думку суду, не здатний належним чином впливати на процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Колегія суддів вважає, що позицію сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді особистої поруки не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.
Отже, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, в задоволенні заяви захисника про взяття обвинуваченого на поруки слід відмовити.
При цьому, враховуючи положення п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає доцільним не визначати розмір застави.
Керуючись статтями 177, 180, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 , про взяття обвинуваченого на поруки - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 серпня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 23.06.2025 о 08.30 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3