Справа № 146/547/25
"20" червня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мороза І.С.
за участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів»
відповідач: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1 квітня 2025 року до Томашпільського районного суду, посилаючись на ст. 526, 530 ЦК України, звернувся представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що розташоване по вул. Симона Петлюри буд. 30 в м. Київ до ОСОБА_1 який проживає по АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» позов обґрунтував наступним.
8 серпня 2024 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2367991.
Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги.
14 червня 2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК « ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК « ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 33 від 08 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15562,5 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн - сума заборгованості за пенею, 555,5 грн. - комісія за надання позики.
Всупереч умовам кредитного договору не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2367991 в сумі 15562,5 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн - сума заборгованості за пенею, 555,5 грн. - комісія за надання позики.
Щодо укладення кредитного договору № 101443809 позивач в позові зазначив наступне.
17 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101443809.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13162,5 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 9862,5 грн - сума заборгованості по відсоткам; 300 грн сума заборгованості за комісією.
Всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ «Мілоан» позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 101443809 в сумі 13162,5 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 9862,5 грн - сума заборгованості по відсоткам; 300 грн сума заборгованості за комісією.
Щодо укладення договору позики № 7818999 позивач в позові зазначив наступне.
8 серпня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7818999.
Даний договір позики підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 договору позики, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші, пов'язані з виконання цього договору.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 9 від 11.12.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 ТОВ «ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13170,75 грн. з яких 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3697,5 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 4373,25 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Всупереч умовам договору позики, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 7818999 в сумі 13170,75 грн. з яких: 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3697,5 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 4373,25 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 3 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 18 квітня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 9 травня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 9 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 29 травня 2025 року.
29 травня 2025 року судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді на навчанні, розгляд справи призначено на 20 червня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Судом встановлено, що 8 серпня 2024 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2367991.
Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги.
14 червня 2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК « ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК « ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 33 від 08 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15562,5 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн - сума заборгованості за пенею, 555,5 грн. - комісія за надання позики.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2367991 в сумі 15562,5 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000 грн - сума заборгованості за пенею, 555,5 грн. - комісія за надання позики.
17 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101443809.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13162,5 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 9862,5 грн - сума заборгованості по відсоткам; 300 грн сума заборгованості за комісією.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 101443809 в сумі 13162,5 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 9862,5 грн - сума заборгованості по відсоткам; 300 грн сума заборгованості за комісією.
8 серпня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7818999.
Даний договір позики підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 договору позики, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші, пов'язані з виконання цього договору.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 9 від 11.12.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 ТОВ «ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13170,75 грн. з яких 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3697,5 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 4373,25 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 7818999 в сумі 13170,75 грн. з яких: 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3697,5 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 4373,25 грн - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписані ОСОБА_1 договори.
Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами № 51630-04/2024 від 30 квітня 2024 року, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами, тобто відповідач зобов'язання за договорами не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 101443809 в сумі 13162,5 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості по основному боргу; 9862,5 грн - сума заборгованості по відсоткам; 300 грн сума заборгованості за комісією.
На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасила, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів».
Щодо укладення договору позики № 2367991 та договору позики № 7818999 суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, 8 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2367991 та 8 серпня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7818999.
14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» уклали договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.
8 жовтня 2024 року вони ж уклали додаткову угоду № 41 до вказаного договору, якою визначено, в тому числі, і загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно з реєстром боржників № 33, № 34 від 8 жовтня 2024 року.
На думку суду, по своїй суті додаткова угода не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2367991.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21 ще не виникло (не існувало) зобов'язання між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_1 , не було укладено договорів позики, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК ЄАПБ», на підставі договору факторингу від 14 червня 2021 року.
Так, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зробила висновок, що положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 №352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з матеріалами справи ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір позики № 2367991 уклали 8 серпня 2024 року, тобто більше ніж через два роки після укладення 14 червня 2021 року договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем.
Отже, право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу, хоча як право майбутньої вимоги на момент укладення договору мало би бути визначеним. Однак, жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не було, та сторони не могли передбачити, що 8 серпня 2024 року укладений договір позики № 2367991
При цьому, як зазначено вище, обсяг прав та обов'язків сторін по договору факторингу від 14.06.2021 додатковими угодами - не змінений, по своїй суті вони не є новим договором факторингу, і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «ФК ЄАПБ» від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2367991.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2367991, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Щодо укладення договору позики № 7818999 суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, 8 серпня 2024 року між ТОВ « Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7818999.
11 січня 2024 року ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 11/01/2024.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент укладення договору факторингу від 11 січня 2024 року № 11-01/2024 ще не виникло (не існувало) зобов'язання між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та боржником ОСОБА_1 не було укладено договорів позики, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК ЄАПБ», на підставі договору факторингу від 11 січня 2024 року.
Згідно з матеріалами справи ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 договір позики № 7818999 уклали 8 серпня 2024 року, тобто більше ніж через два місяці після укладення 11 січня 2024 року договору факторингу між ТОВ «Маніфою» та позивачем.
Отже, право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу, хоча як право майбутньої вимоги на момент укладення договору мало би бути визначеним. Однак, жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 11 січня 2024 року не було, та сторони не могли передбачити, що 8 серпня 2024 року буде укладений договір позики № 7818999.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики № 7818999, укладеним з ТОВ «Маніфою».
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Як неодноразово виснував Верховний Суд, зокрема і справі № 753/8671/21 відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (зокрема, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики № 7818999 від 8 серпня 2024 року слід відмовити з огляду на відсутність порушеного права позивача.
Дана відмова жодним чином не перешкоджає кредитору звернутися з відповідним позовом до боржника у випадку порушення його прав.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на часткове підтвердження позивачем заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що зОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 101443809 в розмірі 13162,5 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» понесло судові витрати, що складаються з 3028 гривень, сплаченого судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню 938,68 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101443809 в розмірі 13162,50 гривень (тринадцять тисяч сто шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 938,68 грн. (дев'ятсот тридцять вісім гривень шістдесят вісім копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: І. С. Мороз