Справа № 638/11828/21
Провадження № 1-кп/638/485/25
Іменем України
23 червня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12021226240000466 від 21 квітня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 12021226240000466 від 21 квітня 2021 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в тому, що будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисний корисливий злочин проти власності при наступних обставинах.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, шляхом вільного доступу, впевнившись в тому, що його діями ніхто не спостерігає, із застосуванням фізичної сили викрав чавунну верхню кришку каналізаційного люку типу «С».
В подальшому ОСОБА_4 намагався залишити місце вчинення злочину, проте не довів злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений перехожими. Таким чином, ОСОБА_4 своїми протиправними діями міг би спричинити матеріальну шкоду ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 450 грн. 00 коп.
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з частковою декриміналізацією крадіжки та закриття кримінального провадження щодо нього.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника, погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що інкримінований ОСОБА_4 закінчений замах на таємне викрадення чужого майна вчинено 20 квітня 2021 року, вартість майна, на викрадення якого вчинено замах - 450 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Як встановлено судом, інкримінований ОСОБА_4 закінчений замах на таємне викрадення чужого майна вчинено 20 квітня 2021 року, вартість майна, на викрадення якого вчинено замах - 450 грн.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн.
Отже, вартість майна, на викрадення якого ОСОБА_4 вчинив замах, становила суму меншу за два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для працездатних осіб на день викрадення майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження № 12021226240000466 від 21 квітня 2021 року щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення та запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 314 КПК України, суд
Кримінальне провадження № 12021226240000466 від 21 квітня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази, а саме:
- 1-н диск з відеозаписом від 20.04.2021, зняте відео свідком ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , та 1-н диск з відеозаписом від 20.04.2021, зняте відео свідком ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12021226240000466 від 21 квітня 2021 року;
- каналізаційний люк, вилучений під час огляду місця події від 20 квітня 2021 року за адресою: м. Харків, вул. Вавілова, 12, переданий на зберігання до камери схову Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області відповідно до квитанції № 1538 від 26.04.2021 - повернути власнику АТ «УКРТЕЛЕКОМ», код ЄДРПОУ 21560766.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1