№ 384/73/25
№пр. 2/384/112/2025
20 червня 2025 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді Сорокіної О.О.,
з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Вільшанка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову зазначає, що 14 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75643165 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). За умовами договору Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №75643165 від 14.07.2021, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .
21.12.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75643165 від 14.07.2021.
31.03.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75643165 від 14.07.2021.
Заборгованість відповідача за договором позики складає 40 656,00 грн., зокрема:
- 12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 28 656,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 75643165 від 14 липня 2021 року в розмірі 40656 грн. 00 коп. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи по суті призначено на 28 березня 2025 року.
28 березня 2025 року представник відповідача - адвокат Ремський Євген Вікторович подав до суду відзив, в якому визнав позов частково, в межах основного боргу в розмірі 12000 грн., при цьому зазначив, що відповідач в період з 22.08.2020 року до 21.12.2021 року проходив службу в Збройних Силах України. Також зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . На даний час відповідач проходить службу в Збройних Силах України з 19.01.2023 року. Позивачем без будь якого документального підтвердження, було нараховано 28656 грн. 00 коп. відсотків, та які наразі позивач пред'являє до стягнення. Із врахуванням положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що у позивача не було жодних підстав для нарахування вищезазначених сум процентів. Законом України від 20.05.2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тобто в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по даний час. Зазначає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками не може бути задоволена, оскільки на дату укладення кредитного договору він був військовослужбовцем, також на даний час проходить військову службу за мобілізацією, та є учасником бойових дій.
28 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 09 травня 2025 року за клопотанням представника відповідача.
02 квітня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач не укладав кредитний договір із ОСОБА_1 , а отримав право вимоги за Кредитним договором № 75643165 від 14.07.2021 р. на підставі Договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 тому верифікацію та ідентифікацію заявника здійснювало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Первинний кредитор). До того ж відповідачем при укладанні договору позики № 75643165 від 14.07.2021 не було зазначено відомостей, щодо проходження військової служби. Отже, зважаючи на вищевикладене позивач довідався про факт проходження військової служби відповідачем з відзиву на позовну заяву. З положень п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що пільги поширюються лише на мобілізованих військовослужбовців, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України у період здійснення зазначених заходів - проценти/пеня/штрафні санкції не нараховуються в період дії воєнного стану. Таким чином, за договором позики № 75643165 від 14.07.2021 нарахування процентів зупинено 11.11.2021, а пеня/штрафні санкції взагалі не нараховувались, а отже відповідач не підпадає під даний вид пільг, оскільки на час дії договору позики він не був мобілізований для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України.
09 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 12 червня 2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
12 червня 2025 року розгляд справи відкладено на 20 червня 2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів учасниками справи не подано.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання, в якому просить справу слухати в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились. Адвокат Ремський Є.В. подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність відповідача та без його участі. Не заперечує щодо часткового задоволення позовних вимог в межах основної суми боргу - 12 000 грн. 00 коп.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Позикодавець) та відповідачем (Позичальник) укладено договір позики №75643165 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с.27) (далі-Договір).
Як вбачається з договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 8Bkxhl28Sq, що підтверджується розділом 18 Договору "Реквізити сторін".
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку № НОМЕР_3 на суму 12000 грн (а. с. 55).
Банківська картка № НОМЕР_3 емітована АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1 (а.с.79).
З виписки за договором вбачається рух коштів за період з 14 липня 2021 року по 15 липня 2021 року та зарахування 14 липня 2021 року на картку переказу на загальну суму 12000 грн (а. с. 180).
Відповідно до п. 1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
За умовами п. п. 2.1, 2.2 та 2.3 договору сума позики - 12000 грн. строком на 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % (день), знижена процентна ставка - 1,00 % день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70 %.
Додатком N 1 до договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а. с. 28), який підписаний позичальником ОСОБА_1 шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 8Bkxhl28Sq (а.с.28).
До позовної заяви позивачем додано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а. с. 29 -51).
Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір N 75643165 від 14 липня 2021 року, ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" одноразовим ідентифікатором 8Bkxhl28Sq, 14 липня 2021 року о 13:22:00 (а. с. 52).
21 грудня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу N 2112, згідно з яким первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти (а.с. 57-65). Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей (а. с.70-72 ) та реєстром прав вимог N 4 (а. с. 73-75).
31 березня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу N 310323-ФМ з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти (а.с. 78-93). Вказане підтверджується реєстром боржників (а. с. 95-97).
Пунктом 5.2. зазначених Договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
До договору факторингу N 2112 від 21 грудня 2021 року додано реєстр прав вимог, з якого вбачається, що ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступає ТОВ "Фінансова компанія управління активами" право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики N 75643165 від 14 липня 2021 року у сумі 40656 грн (12000 грн. заборгованість за тілом та 28656 грн. заборгованість за процентами).
До договору факторингу N 310323-ФМ від 31 березня 2023 року додано реєстр прав вимог, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступає ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики N 75643165 від 14 липня 2021 року у сумі 40656 грн. (12000 грн. заборгованість за тілом та 28656 грн. за процентами).
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 і суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, а тому є належними та допустимими доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістомст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак, після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Припис абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Фінансова установа ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов'язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд дійшов наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2-1055/11.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №75643165 від 14 липня 2021 року.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Як було зазначено вище, відповідач заборгованість за кредитом не погашав, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 24 лютого 2025 року у розмірі 12000 грн. - сума за основною сумою боргу (а.с. 10-15), з якою суд погоджується.
Стосовно стягнення з відповідача 28656 грн. 00 коп. суми заборгованості за відсотками, суд дійшов наступного.
Згідно умов договору позики №75643165 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики - 14 липня 2021 року по 13 серпня 2021 року - дата повернення позики (останній день).
Таким чином, строк кредитування сплив 13 серпня 2021 року.
Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Таким чином, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором лише у межах строку його дії - до 13 серпня 2021 року.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи наведене, розраховувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 15 липня 2021 року по 13 серпня 2021 року, розмір яких складає 7164 грн. (12000 грн х 1,99%/100%=238,80 грн х 30 днів), а підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 14 серпня 2021 року по 11 листопада 2021 року відсутні.
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 19164 грн. 00 коп. (12000 грн. 00 коп. + 7164 грн. 00 коп.), тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та нічим не спростована.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 19164 грн, з яких: 12000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 7164 грн сума заборгованості за відсотками.
Водночас, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо безпідставного нарахування процентів за користування кредитом з огляду на таке.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 22 липня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 22 липня 2020 року призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину. 21 грудня 2021 року на підставі Указу Президента України №71/2021 від 24 лютого 2021 року звільнений в запас. 19 січня 2023 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с.212-221).
Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_5 від 07.03.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_5 (а.с.222).
Відповідно до копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 31 січня 2024 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.142).
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 січня 2023 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації, а тому надана представником відповідача копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 31 січня 2024 року, є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та надає йому права на певні пільги і соціальні гарантії відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які б звільняли його від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду на момент підписання договору (14 липня 2021 року) та строку його дії (до 13 серпня 2021 року).
Таким чином, судом встановлено, що згідно умов договору позики №75643165 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), укладеного між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 строк договору - 30 днів, дата надання позики - 14 липня 2021 року по 13 серпня 2021 року - дата повернення позики (останній день).
Поряд з цим встановлено, що ОСОБА_1 22 липня 2020 року був призваний на строкову військову службу, а 21 грудня 2021 року звільнений в запас, тому посилання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, на спірні правовідносини не поширюються.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 379/1418/18 вказано, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 268).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу у даній справі, що підтверджується витягом з акту на суму 3500 грн., договором про надання правничої допомоги з додатками та копією платіжної інструкції (а. с. 98-105, 106, 110).
В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із викладеного, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача на 47,14 %, тому наявні підстави щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47, 14 %, а саме у сумі 1649,90 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 47, 14 % у сумі 1141 грн. 92 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №75643165 від 14 липня 2021 року у розмірі 19164(дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири ) грн. 00 коп, з яких 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом та 7164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 92 коп. та 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) грн. 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 2791 (дві тисячі сімсот дев'яносто одна) грн. 82 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346).
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Сорокіна