Справа № 344/2519/25
Провадження № 2/344/2071/25
17 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та 3 % річних, -
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики та 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 04.02.2021 року між ним та ОСОБА_3 (відповідач 1); ОСОБА_4 (відповідач 2); ОСОБА_5 (відповідач 3), укладено договір позики. Підтвердженням укладення договору позики є розписка від 04.02.2021 року підписана між позивачем з однієї сторони та відповідачами з іншої сторони. Зміст зазначеної розписки свідчить про те, що 04.02.2021 року позивач (позикодавець) передав у власність відповідачам (Позичальникам) 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) доларів США, а відповідачі (Позичальники) зобов'язалися, як солідарні боржники повернути Позивачу таку ж суму отриманих від нього грошових коштів до 04.02.2024 року.
За період з 04.02.2021 - з моменту досягнення домовленості до 04.02.2024 - кінцевого терміну повернення позики відповідачами повернуто 730,00 (сімсот тридцять) доларів США. З 04.02.2024 - кінцевого терміну повернення позики, до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачами не повернуто позивачу жодних коштів.
Тобто, відповідачі (позичальники) у встановлений в розписці від 04.02.2021 року строк не виконали своїх зобов'язань передбачених частиною першою статті 1049 ЦК України чим прострочили виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, сума основного боргу відповідачів перед позивачем на дату звернення до суду становить: 62 500,00 - 730,00 = 61 770,00 (шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят) доларів США.
Також позивачем, відповідно до статті 625 ЦК України, та враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц, нараховано 3 % річних від простроченої суми, що на дату звернення до суду становить: 61 770,00 х 371 х 3 : 100 : 365 = 1 883,56 доларів США (одна тисяча вісімсот вісімдесят три долари США п'ятдесят шість центів).
Отже, сума позову на дату звернення до суду становить: 61 770 + 1 883,56 = 63 653,56 доларів США.
У результаті прострочення виконання грошового зобов'язання позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням повернути кошти, однак відповідачі їх ігнорують.
10.06.2025 позивач подав заяву, якою зменшив позовні вимоги з урахуванням того, що після відкриття провадження у справі відповідачі частково сплачували суму основного боргу, повернувши йому заборгованість у сумі 2500 доларів США, а тому на момент подання даної заяви, сума основного боргу та 3 % річних від простроченої суми становлять: 59 270,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят) доларів США - сума основного боргу 3 % річних від простроченої суми - 2 488,71 доларів США (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім доларів США сімдесят один цент).
Вказану суму позивач просить стягнути з відповідачів.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просить задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про часткове зменшення позовних вимог. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання не прибули, про час і місце судового розгляду повідомлялися у встановленому порядку, про що у справі є відповідні докази. Від них не надійшов відзив на позовну заяву.
З урахуванням думки представника позивача, який не заперечував щодо заочного розгляду справи, положення частини 1 статті 280 ЦПК України та того, що відповідачі про причини неявки суд не повідомили, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.02.2021 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з іншої сторони, укладено договір позики.
Підтвердженням укладення договору позики є розписка від 04.02.2021 року підписана позивачем, як Позикодавцем, та відповідачами, як солідарними боржниками.
Зі змісту зазначеної розписки вбачається, що 04.02.2021 року ОСОБА_2 (Позикодавець) передав у власність відповідачам: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (позичальникам) 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) доларів США, а відповідачі (позичальники) зобов'язалися, як солідарні боржники, повернути позивачу таку ж суму отриманих від нього грошових коштів до 04.02.2024 року.
Відповідачі після відкриття провадження у даній справі частково сплатили позивачу суму основного боргу, повернувши позивачу заборгованість у розмірі 2500 доларів США. Відтак, сума основного боргу та 3 % річних від простроченої суми становлять: 59 270,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят) доларів США - сума основного боргу 3 % річних від простроченої суми - 2 488,71 доларів США (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім доларів США сімдесят один цент).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності заборгованості за договором позики від 04.02.2021, укладеного між сторонами. Після укладення цього договору позивач всі обов'язки, передбачені договором виконав, а відповідачі виконав свої зобов'язання частково, не повернувши позивачу кошти у розмірі 59 270,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят) доларів США.
Оскільки відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання, сума позики у розмірі 59 270,00 доларів США ними досі не повернута, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або ооностороння зміна його зтиов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином вішювідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зшчайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його топання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання воо ішюнання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
А згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідачі по відношенню до позивача є боржниками і такими, що прострочили свої зобов'язання за Договором.
Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, відповідачі, як Позичальники, зобов'язані сплатити передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних у сумі 2 488,71 доларів США (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім доларів США сімдесят один цент). Суд бере до уваги проведений позивачем розрахунок з 04.02.2024, з урахуванням оплачених йому відповідачами сум.
Досліджені у судовому засіданні обставини стверджують про те, що вимоги позивача є обґрунтованими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140,00 грн, що підтверджено квитанцією.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 16, 20, 549, 526, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. ст. ст. 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 :
59 270,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят) доларів США - сума основного боргу за договором позики від 04.02.2021 року;
3 % річних від простроченої суми у сумі 2 488,71 доларів США (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім доларів США сімдесят один цент).
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 по 5047 (п'ять тисяч сорок сім) гривень 00 копійок витрат на оплату судового збору з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ).
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2025 року.