Справа №: 343/934/25
Провадження №: 2-о/343/100/25
23 червня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу № 343/934/25, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Долинська міська рада, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
за участю: заявника ОСОБА_1 та його представниці - адвокатки Кобилинець Т.В.,
І. Стислий виклад позицій заявника та представника заінтересованої особи:
заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - адвокатка Кобилинець Т.В., звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом. Він є єдиним спадкоємцем за законом п'ятої черги спадкування. Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, йому було відмовлено через пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що із своєю померлою тіткою ОСОБА_2 він фактично разом проживав з 2012. Доглядав за нею, забезпечував всім необхідним. Встановлення факту постійного проживання разом із померлою тіткою на час відкриття спадщини має для нього юридичне значення, оскільки надасть змогу реалізувати право на оформлення спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Кобилинець Т.В. подану заяву підтримали, просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Долинської міської ради - Креховецький І.М. у судове засідання не з'явився, 19.06.2025 на електронну пошту суду надіслав клопотання (а.с. 30), в якому просить розгляд справи проводити без його участі. Зазначив про відсутність заперечень щодо задоволення даної заяви.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 20.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за участю учасників справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин:
матеріалами справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його матір'ю була ОСОБА_3 (а.с. 9), дошлюбне прізвище якої було « ОСОБА_4 » (а.с. 10). Остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 16), її батьками були: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12), ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками були: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно із Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00049910812 від 07.03.2025 (а.с. 13), ОСОБА_7 у зв'язку із реєстрацію шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_2 (а.с. 17), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на викладене вище, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була тіткою заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина за законом.
Згідно із копією Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №7870501 від 11.10.2024 (а.с. 20), у Спадковому реєстрі інформація про померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - відсутня.
Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, заявнику ОСОБА_1 було відмовлено через пропуск ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 19).
Те, що заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_2 та постійно проживав разом з нею на час відкриття спадщини, підтверджується такими письмовими доказами та показами свідків:
- показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що померла ОСОБА_2 дітей не мала та на момент смерті була вдовою. Заявник ОСОБА_1 був племінником померлої (по лінії рідної сестри останньої) та постійно проживав разом з нею до її смерті. Заявник ОСОБА_1 навіть рядом з будинком померлої ОСОБА_2 побудував власний будинок;
- копіями свідоцтв про смерть (а.с. 14, 16), відповідно до яких, матір та рідна сестра померлої ОСОБА_2 , померли до дня відкриття спадщини. Батько заявника - ОСОБА_12 також помер до дня відкриття спадщини (а.с. 15);
- довідкою №Тр-081 від 22.05.2024, виданою старостою Тростянецького старостинського округу Долинської міської ради Сеньківим А.В. (а.с. 18), відповідно до якої, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 сама проживала за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копією акта обстеження від 14.11.2024, складеного комісією у складі: старости Тростянецького старостинського округу Сеньківа А.В., сусідів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 21), згідно із яким, заявник ОСОБА_1 проживав разом із своєю тіткою ОСОБА_2 за однією адресою більше п'яти років до дня її смерті та здійснював за нею догляд.
Також, судом не здобуто доказів того, що заявник ОСОБА_1 протягом шести місяців після відкриття спадщини заявив про відмову від такої.
Отже судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 був племінником померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Після смерті останньої відкрилась спадщина за законом та заявник є спадкоємцем п'ятої черги спадкування за законом. Останній постійно проживав разом із спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із непідтвердженням факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 , як спадкоємця, разом із спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
ІV. Оцінка суду:
заслухавши пояснення заявника та його представниці, покази свідків, врахувавши позицію представника заінтересованої особи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, долучені на обґрунтування заяви, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2018 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Для заявника ОСОБА_1 встановлення факту постійного проживання із спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати йому право на прийняття спадщини, як спадкоємцю п'ятої черги за законом.
Тобто, фактично метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця, зі спадкодавицею на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , хоча і не був зареєстрований, однак фактично постійно проживав разом із своєю тіткою ОСОБА_2 за однією адресою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Із роз'яснень, викладених у п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Як визначено в ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Як встановлено судом, заявнику ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв'язку із пропуском ним шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь - якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Згідно із ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
З огляду на положення наведеної норми, відсутність реєстрації місця проживання заявника за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до дня смерті останньої, проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 фактично проживав в даному будинковолодінні без реєстрації свого місця проживання.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що заявник немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавицею на час відкриття спадщини надасть змогу йому реалізувати своє право на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
V. Розподіл судових витрат:
відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 15, 29, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 2, 13, 76-81, 229, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Долинська міська рада, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Долинська міська рада, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано - Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317.
Суддя: І.М.Андрусів