Справа № 216/4548/25
провадження 2-о/216/134/25
іменем України
17 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.
за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
представника заявника Співак В.А.,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
Представник заявника, адвокат Співак В.А., звернулася до Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначила, що заявник ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2020 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - розірвано. 19.11.2022 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». Наразі ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_2 . Від початку проходження ОСОБА_2 військової служби, її син ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 , який його виховує та утримує. Оскільки мати ОСОБА_2 не приймає участі у навчанні та вихованні дитини, не відвідує батьківські збори, не цікавиться його успіхами, батько сумлінно виконує обов'язки, покладені на батьків - піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, цікавиться навчанням у школі, постійно відвідує батьківські збори та заходи, які проводяться у заклад. Разом з цим, 03.04.2025 заявник ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Тобто, обоє батьків неповнолітнього ОСОБА_9 наразі є військовослужбовцями. Мати - ОСОБА_2 звільнятися з військової служби не бажає та не заперечує, щоб батько встановив вказаний факт для можливості продовжувати самостійно виховувати сина. Натомість ОСОБА_1 , у зв'язку з самостійним вихованням сина, бажає звільнитися з військової служби, у зв'язку з чим йому необхідно надати до військової частини рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини. Встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб. З огляду на такі обставини заявник звернувся до суду з вказаною заявою.
Заявник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, його представник заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.
Заінтересована особа, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила.
Представник органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради до суду не з'явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутністю.
Представник військової частини до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Матеріалами справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.04.2015.
На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.11.2014 - розірвано. Рішення набрало законної сили 31.03.2020.
Згідно з рекомендаційним листом ТВО командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_11 №118 від 22.09.2022, військовою частиною НОМЕР_4 попередньо вивчено та відібрано як кандидата для проходження військової служби по мобілізації ОСОБА_3 . Після проведення заходів щодо відбору, оформлення необхідних документів, ОСОБА_3 була прийнята на військову службу по мобілізації і направлена на навчання до 169 НЦ, смт Десна Чернігівської області. Після завершення навчання, направлена на військову службу в Закарпатську область.
19.11.2022 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 08.02.2023.
06.04.2023 ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, що підтверджується копією контракту.
Згідно з довідкою Форми 5 №457 від 27.03.2025 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Голови квартального комітету №48 виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 02.04.2025 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживає син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на повному утриманні батька.
Як убачається з довідки Криворізької гімназії №29 КМР №28 від 22.05.2025 ОСОБА_9 з 01.09.2021 по теперішній час навчається у Криворізькій гімназії №29 КМР і є учнем 4 класу. ОСОБА_1 виховує сина один, оскільки мати ОСОБА_2 не приймає участі у навчанні та вихованні дитини, не відвідує батьківські збори, не цікавиться її успіхами. Батько сумлінно виконує обов'язки, покладені на батьків: піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, цікавиться навчанням у школі, постійно відвідує батьківські збори та заходи, які проводяться у закладі.
Згідно з даним військового квитка серії НОМЕР_6 від 02.04.2025 з 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 призваний у ЗСУ по мобілізації.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 12.06.2025, за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання задовільні. В будинку чисто та затишно, кімнати мебльовані, облаштовані побутовою технікою. Малолітній ОСОБА_4 має окрему кімнату, в якій є ліжко, стіл для навчання. Дитина забезпечена повноцінним харчуванням, одягом взуттям за віком і за сезоном. За цією адресою постійно проживають: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (бабуся), ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя ОСОБА_2 спільно не проживають з 2018 року. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, який забезпечував сина усім необхідним для навчання і розвитку. Дитина має дружні стосунки з батьком, якого любить та поважає. Мати дитини, ОСОБА_2 , на початку війни залишила дитину на батька. Станом на 12.06.2025 ОСОБА_2 проходить службу в ЗСУ. Батько дитини, ОСОБА_1 , з 02.04.2025 мобілізований до ЗСУ.
Поряд з цим, під час розгляду справи у якості свідка була допитана ОСОБА_13 , яка пояснила, що є бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2020 році було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте, мати дитини не мешкала з дитиною з 2019 року. Батько займався вихованням дитини самостійно, мати дитиною не цікавиться. Коли ОСОБА_4 самостійно зателефонує матері, тоді вона з ним спілкується, сама ініціативу не проявляє. Обоє батьків перебувають в лавах ЗСУ, тому дитина фактично проживає з нею. Дитині повних 10 років, тому свідкові важко слідкувати за нею та виховувати дитину самотужки. Дитина завжди питає де його батько.
Одночасно з цим, свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є знайомою заявника та хрещеною матір'ю ОСОБА_4 . Також їх діти навчаються в одному класі. Дитиною займається батько - ОСОБА_1 . На батьківських зборах присутній або він, або бабуся. З ОСОБА_2 не спілкується приблизно з 2022 року, оскільки остання проходить службу в ЗСУ, раніше спілкувалась.
Також, свідок ОСОБА_17 пояснила, що є дружиною брата заявника. ОСОБА_4 займається батько, іноді допомагає бабуся. Іноді приїжджає мати дитини - ОСОБА_2 , проте, поряд з дитиною знаходиться не довго. Дитина більше сумує за батьком. Зараз, так як заявника «мобілізували», дитиною займається бабуся.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що із заявником знайомі з дитинства. Дитина з народження знаходиться з батьком і бабусею. Дитина ходить на спортивну секцію, батько його проводжав на заняття. Заявник був завжди поруч з дитиною.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, яка розглядається доцільно звернути увагу на висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.
У справі, яка є предметом розгляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв'язку з цим звільнитися з військової служби.
Заявник посилався на підпункт «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону Закон №2232-XII, відповідно до якого під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) як самостійне виховання дитини (дітей) віком до 18 років.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону № 2232-XII, статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII).
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв'язку зі збройним нападом РФ, який триває і тепер.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Водночас у статті 26 Закону №2232-XII встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.
Згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.
Отже, законодавець уточнив поняття «військовозобов'язані жінки та чоловіки (військовослужбовці), які мають дитину (дітей) віком до 18 років», тобто розширив перелік осіб, які мають право звільнення з військової служби за наведених підстав.
Диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Суд вважає, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.
Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.
У цій справі судом встановлено, що: 1) батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.11.2014 - розірвано; 3) після розлучення батьків малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 ; 4) з вересня 2022 року ОСОБА_2 була призвана до ЗСУ по мобілізації, а з 06.04.2023 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ; 5) з квітня 2025 року ОСОБА_1 був призваний до ЗСУ по мобілізації.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частинами 1 та 2 ст. 27 вказаної Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, у цій справі склалася життєва ситуація, коли при наявності обох батьків, які не позбавлені батьківських прав щодо дитини, сама дитина залишилася без батьківської опіки та піклування. При цьому, мати дитини звільнятися з військової служби не бажає та не заперечує, щоб батько продовжував самостійно виховувати сина, натомість батько, у зв'язку з самостійним вихованням сина, бажає звільнитися з військової служби.
З огляду на такі обставини, суд, обираючи між інтересами дитини, яка залишилася без батьківського піклування та інтересами держави надає перевагу інтересам дитини, як цього вимагають норми Конвенції, тому, приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно заявнику для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, і можливістю у зв'язку з цим звільнитися з військової служби, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв'язку з чим понесені заявником судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-78, 81, 258, 263, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;
- заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ