Справа № 191/1553/25
Провадження № 2-а/191/18/25
18 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, який обґрунтовує тим, що постановою ПР-17 від 20.02.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до постанови 17.02.2025 о 15:30 год. до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . добровільно прийшов громадянин ОСОБА_1 , який знаходиться у розшуку за зверненням до Національної поліції №3509 від 27.11.2024 щодо доставлення громадян до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як такого, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме громадянин ОСОБА_1 не получив на УкрПошті повістку та не з'явився по ній 21.11.2024, у зв'язку з чим військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого НКМУ від 30.12.2022 №1487(зі змінами), абз. 8 ч. 3, абз.2. 5 ч. 10 ст. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В даному випадку було порушено порядок розгляду оскаржуваної постанови. ТЦК, які складали оскаржувану постанову, не повідомляли про час та місце розгляду справи, крім цього його було позбавлено права на дачу пояснення та на користування правовою допомогою. Щодо суті неприбуття за вказаною повісткою пояснює, що повістки на 21.11.2024 він взагалі не отримував. Відповідно до тексту постанови ОСОБА_1 не з'явився на 21.11.2024 по повістці дати, номеру та часу якої взагалі не вказано, і крім того вже 21.11.2024 за вих. 3509 від 27.11.2024 було направлення подання до поліції про його розшук, тобто в порушення вимог Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 в частині того, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тобто, моменту навіть неотримання повістки в нього було ще 7 днів на прибуття. Більш того, відповідно до витягу з реєстру «Оберіг» він має право на відстрочку так як є інвалідом 3-ї групи. Про надходження на його адресу повістки він не знав, оскільки не отримував від поштового відділення жодних повідомлень про це. Копії трекінгу поштових відправлень до матеріалів справи не додано. Просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №ПР-17 від 20.02.2025, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., закрити провадження по справі, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Представник позивача Хорошилов І.С. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, правом на надання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд дійшов наступного висновку.
20.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову серії ПР №17, якою ОСОБА_1 притягнуто адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Відповідно до змісту даної постанови 17.02.2025 о 15:30 год. до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно прийшов громадянин ОСОБА_1 , який знаходиться у розшуку за зверненням до Національної поліції №3509 від 27.11.2024 щодо доставлення громадян до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як такого, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, а саме громадянин ОСОБА_1 не получив на УкрПошті повістку та не з'явився по ній 21.11.2024, у зв'язку з чим, військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого НКМУ від 30.12.2022 №1487(зі змінами), абз. 8 ч. 3, абз.2. 5 ч. 10 ст. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку, його дані уточнено, має відстрочку від мобілізації до 08.05.2025, на облік поставлено 29.03.2025, однак має порушення правил військового обліку.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Приміткою до ст. 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За правилами ч.1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що по виклику до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 17.02.2024 не прибув, чим порушив вимоги абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого НКМУ від 30.12.2022 №1487(зі змінами), абз. 8 ч. 3, абз.2. 5 ч. 10 ст. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за оскаржуваною постановою від 20.02.2025 відбувалося у зв'язку з неявкою його до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 17.02.2024 о 15:30 год.
З матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови, вбачається, що виклик ОСОБА_1 до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 був здійснений засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта», однак відсутні дані про дату направлення такої повістки, трекінговий номер поштового відправлення тощо. Відповідачем не надано жодного доказу направлення позивачу повістки про виклик засобами поштового зв'язку.
Отже, доказів того, що ОСОБА_1 вчасно отримав повістку про явку до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 17.02.2024 матеріали справи не містять.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав, оскільки ним не доведено правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із приписами ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадженні у справі - закриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 72-77, 79, 139, 205, 217, 219-220, 242, 255, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №ПР-17 від 20.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати посплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко