справа №176/1520/25
провадження №1-кп/176/311/25
23 червня 2025 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12025041220000132 від 07.03.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П'ятихатки Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, має тимчасові підробітки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інколи мешкає за адресою своїх батьків: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12025041220000132 від 07.03.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 185 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, обвинувачений, ОСОБА_4 , 10 серпня 2024, приблизно о 12 год. 00 хв., прийшов до квартири своєї дружини ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , на той час власниці квартири вдома не було, пройшов до коридору вищевказаної квартири, відчинивши шафу виявив кутову шліфувальну машину (болгарка) марки «Metabo» W750-125 та паяльник для пластикових труб марки «Pro craft» PL-1400, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, будучи обізнаним про введення воєнного стану в України, визначивши вищевказані електроінструменти, як предмет свого злочинного посягання, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, взяв до рук та таємно викрав кутову шліфувальну машину (болгарка) марки «Metabo» W750-125, та пояльник пластикових труб марки «Pro craft» PL-1400, належні потерпілій ОСОБА_6 , покинувши місце вчинення кримінального правопорушення, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №728 від 24.03.2025 вартість кутової шліфувальної машини (болгарка) марки «Metabo» W750-125 - складає 1899,05 гривень, вартість пояльника пластикових труб марки «Pro craft» PL-1400, складає 755,25 гривень. А всього на суму 2654,30 гривень.
Крім цього, 13 лютого 2025 року приблизно о 14:00 год. ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прийшов до квартири своєї дружини ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , на той час власниці квартири вдома не було, пройшов до коридору вищевказаної квартири відчинивши шафу, виявив перфоратор електричний «Зенит» ЗП-1100 DFR, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, будучи обізнаним про введення воєнного стану в України, визначивши вищевказаний електроінструмент, як предмет свого злочинного посягання, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, взяв до рук та таємно викрав перфоратор електричний «Зенит» ЗП-1100 DFR, належний потерпілій ОСОБА_6 , покинуви місце вчинення кримінального правопорушення після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №728 від 24.03.2025 вартість електричного перфоратору «Зенит» ЗП-1100 DFR складає 2719,85 гривень.
Крім цього, 04 березня 2025 року приблизно о 17:00 год ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прийшов до квартири своєї дружини ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , на той час власниці квартири вдома не було, пройшов до коридору вищевказаної квартири відчинивши шафу, виявив шуруповерт PRO-CRAFT PA-18 PRO c DFT патроном, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, визначивши вищевказаний електроінструмент, як предмет свого злочинного посягання, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, взяв до рук та таємно викрав шуруповерт PRO-CRAFT PA-18 PRO c DFT патроном, покинувши місця вчинення кримінального правопорушення, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №728 від 24.03.2025 вартість шуруповерту PRO-CRAFT PA-18 PRO c DFT патроном, складає 2406,04 гривень.
Своїми діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 7780,19 грн.
Такі дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв'язку з втратою чинності закону яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, оскільки по кожному епізоду сума крадіжки вартістю менше 3028 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника, та просив кримінальне провадження закрити.
Прокурор не заперечувала проти задоволення заявленого клопотання.
Потерпіла висловила думку, що оскільки вона обнатужила одночасну пропажу в неї всіх 4х речей, то вчиненні діяння вона вважає кримінальним правопорушенням, а не адміністративним. Зазначила, що викрадені речі є її особистими речами, які придбавались нею особисто для здійснення нею своєї професійної діяльності як ФОП.
При цьому, захисник звернув увагу суду, що викрадене майно є спільним майном подружжя, оскільки обвинувачений та потерпіла і на досі перебувають у зареєстрованому шлюбу та проживають разом, і речі були придбані під час шлюбу.
Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та додані до них матеріали, дійшов висновку про задоволення заявленого клопотання. При цьому суд виходить з наступного.
На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 діяння, положення ч. 1ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 3886-IХ від 18.07.2024, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IХ від 18.07.2024, яка набрала законної сили 09.08.2024).
До 09.08.2024 року діяв закон в редакції №1449-VІ від.04.06.2009 року. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищував 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 3028 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн. (3028 грн. х 50%).
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2024 році на час, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 302 грн. 80 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 302 грн. 80 коп., то наставала кримінальна відповідальність.
Отже, таємне викрадення чужого майна вартістю до 302 грн 80 коп на час, до 09.08.2024 року, кваліфікувалися за ч. 1ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 302 грн 80 коп - за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак (наприклад вчинення повторно, в умовах воєнного стану) - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Згідно з ч. 1ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3028 грн (1514 х 2), а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених ОСОБА_4 діянь, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого він обвинувачується, згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12025041220000123 від 07.03.2025 року становить 2654,30 грн., 2719,85 грн., 2406,04 грн., що за кожним вказаним епізодом окремо не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028 грн).
Оскільки згідно вказаного обвинувального акту сума викраденого ОСОБА_4 майна становить відповідно по епізодам 2654,30 грн., 2719,85 грн., 2406,04 грн., то вказані дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Совокупність адміністративних правопорушень не створює кримінальне провадження (вчинених в різний час).
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловила згоду на закриття вказаного кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1ст.284 КПК України. Обвинувачений та його захисник самі ініціювали це питання, заявивши відповідне клопотання.
Згідно ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Також суд звертає увагу, що на момент вчинення діяння інкримінованого ОСОБА_7 діяння, а саме станом на 10.08.2024 по першому епізоду, вже діяла норма закону ч.1 ст.51 КУпАП в редакції № 3886-ІХ від 18.072024, що набрала законної сили 09.08.2024. Однак сторона обвинувачення не звернула на це уваги і відкрила кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , замість складання протоколу по адміністративне правопорушення.
Також суд звертає увагу, що совокупність адміністративних правопорушень не створює кримінальне провадження (вчинених в різний час/період).
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Так ч.1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Положення п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за вказаним вище обвинувальним актом за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1ст.284 КПК України, кримінальне провадження за №12025041220000132 від 07.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Витрати на залучення експерта для проведення експертиз - відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.
Щодо цивільного позову. Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при закритті кримінального провадження суперечить вказаним вище нормам закону.
У той же час, у випадку закриття кримінального провадження, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, у зв'язку із закриттям кримінального провадження, заявлений цивільний позов слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає потерпілому пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, суд,
Кримінальне провадження за №12025041220000132 від 07.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1