Справа № 201/16172/24
Провадження № 2/201/1108/2025
(заочне)
16 червня 2025 року місто Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 19 грудня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики №1211525 в розмірі 15 776,28 грн., з яких: - 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 276,28 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 09 березня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1211525, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн.
Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1211525 від 09 березня 2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №b10c0fd9-9312-4292 95dd-87825f0d7f05 від 09 березня 2021 року.
Враховуючи викладені вище умови Договору позики №1211525 від 09 березня 2021 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 1 826,92 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 15 776,28 грн., зокрема: - 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 276,28 грн. - сума заборгованості за відсотками.
26 жовтня 2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали Договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1211525 від 09 березня 2021 р.
03 квітня 2023 р. ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1211525 від 09 березня 2021 р.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 грудня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.115).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.117-118).
До суду 24 березня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.119).
Ухвалою судді від 24 березня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с.120-121).
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» надав до суду клопотання, у якому просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечували.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом
09 березня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1211525, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн. (а.с.14).
Умови:
-сума позики 5500 грн.;
-строк позики 30днів;
-процентна ставка 1,99%;
Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1211525 від 09 березня 2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №b10c0fd9-9312-4292 95dd-87825f0d7f05 від 09 березня 2021 року. (а.с.41-42).
Враховуючи викладені вище умови Договору позики №1211525 від 09 березня 2021 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 1 826,92 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 15 776,28 грн., зокрема: - 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 276,28 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.8-13).
26 жовтня 2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали Договір факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1211525 від 09 березня 2021 р. (а.с.44-59).
03 квітня 2023 р. ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1211525 від 09 березня 2021 р. (а.с.67-81).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «ФК «Ейс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Таким чином наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінпром Маркет» за Договором позики 1211525 від 09 березня 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
У постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19 суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Позивач зазначає, що Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 11.02.21 (повернення позики в кінці строку) - додаються).
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
З даного приводу суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованого підтвердження, що відповідач дійсно ознайомився з правилами надання грошових котів (а.с.15-35), з огляду на зазначене, суд не бере до уваги п. 6.5 Правил, на який посилається позивач аргументуючи розмір нарахування відсотків за позикою.
Суд вважає, що Правила надання грошових коштів, які містяться у матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного між сторонами 09 березня 2021 року шляхом підписання договору позики разовим ідентифікатором. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді автоматичну пролонгацію, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
Як передбачено Договором, строк кредиту 30 днів. Встановлено стандартну процентну ставку 1,99 % в день.
Отже, строк дії договору позики №1211525 від 09 березня 2021 року закінчився через 30 днів після його укладення.
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.
Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі №1211525 від 09 березня 2021 року та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками: за Кредитним договором №1211525 від 09 березня 2021 в сумі 3283,50 грн. (5 500 : 100% * 1,99 % * 30 днів).
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.
Згідно матеріалів справи, відсотки за користування кредитними коштами, які нараховані за періоди, коли у кредиторів, якому відійшло право вимоги до позивача, не виникало права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на вказане, позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза визначений Кредитним договором термін, а отже сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем та складає 3283,50 грн. за кредитним договором №1211525 від 09 березня 2021 року, а отже в дану частину позовних вимог, суд задовольняє частково.
Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами надання кредитів під час укладення та підписання вищезазначених договорів відповідачем висловлено не було та як наслідок не було розірвано або оскаржено такі кредитні договори. Обставини укладення вищевказаних договорів відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти за Договором позики №1211525 від 09 березня 2021 року, в добровільному порядку ТОВ «Фінпром Маркет» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором позики №1211525 від 09 березня 2021 року в розмірі 5 500 - тіло кредиту та 3283,50 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, а разом 8 783,50 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 359,81 грн. (8 783,50 грн. х 2442,40 грн. : 15 776,28 грн. = 1 359,81 грн.).
Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн., яку підтверджують договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року (а.с.87-92), актом приймання-передачі правничої допомоги (а.с.93-100), платіжною інструкцією (а.с.101).
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи. Сам факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується вищезазначеними документами. Тому, суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346), суму заборгованості за Договором позики №1211525 в розмірі 8 783,50 грн., з яких: - 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3283,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 359,81 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346), м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова