23 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8455/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Сибіга О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 (суддя Андреїшина І. О.)
за позовом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
до 1) Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
2) Фізичної особи-підприємця Надюк Василя Павловича
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення суми
Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до суду з позовом до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Фізичної особи-підприємця Надюк Василя Павловича, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 23.08.2023 до договору № 0607-КР та стягнути штрафні санкції у розмірі 504 172,45 грн.
Позов мотивовано тим, що спірна додаткова угода була укладена всупереч вимогам законодавства та вона стала підставою для ненарахування замовником штрафних санкцій підряднику за порушення умов договору, у зв'язку з чим порушені інтереси держави, які підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
05.06.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв'язку ?Електронний суд? Київська міська прокуратура подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2025 у справі № 918/412/24, від 10.04.2025 у справі № 924/602/24 виснував, що згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, яка кореспондується з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Таким чином, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов'язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21). Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).
Суди ухвалюючи оскаржувані судові рішення зазначили, що змінюючи таку умову договору, як строк виконання зобов'язання з виконання робіт, відповідачі керувалися необхідною нормою закону, якою передбачені виключні випадки за яких може здійснюватися зміна істотних умов договору про закупівлю. Суди також врахували, що відповідачем - 2 був розроблений та затверджений наказом № 2 від 03.04.2023 алгоритм дій працівників у разі оголошення повітряної тривоги, яким визначено, що при отриманні сигналу про оголошення повітряної тривоги вийти з приміщення, пройти та зайняти місце у найближчих спорудах або укриттях. Пунктом 3.10 розділу 3 "Умови виконання робіт" договору сторони погодили, що підрядник не може використовувати матеріальні ресурси та не може виконувати роботи у способи, що загрожують життю та здоров'ю людей, чи призводять до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки, інших встановлених законодавством вимог та несе відповідальність за їх недотримання. Відповідно, працівники, задіяні при виконанні робіт за договором, змушені були проводити тривалий час в укриттях. Так само і постачальники матеріалів (які використовувались для виконання робіт за договором) вимушені були припиняти роботу під час сповіщень про повітряну тривогу, що, в свою чергу, призводило до несвоєчасної поставки матеріалів (проблеми з логістикою). Збільшення сповіщень про повітряну тривогу у місті Києві також негативно впливало і на технологічний процес виконання робіт.
Сукупність вище наведених об'єктивних обставин призвело до відставання у календарному графіку виконання робіт за договором, у зв'язку з чим відповідач - 2 вимушений був звернутись до відповідача - 1 з проханням щодо продовження строку виконання робіт в межах строку дії договору.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вказав на те, що: своїми діями сторони узгодили істотні умови спірного правочину та засвідчили факт його реального виконання; прокурором не доведено підстав для визнання додаткової угоди недійсною, а відповідно й прострочення підрядника, оскільки матеріали справи містять докази наявності об'єктивних причин для укладення спірних додаткових угод для продовження строку виконання робіт та договір від 06.07.2023 № 0607-КР повністю виконаний сторонами, за грошові кошти, що відповідають розміру тендерної пропозиції відповідача - 2.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність документально підтверджених об'єктивних обставин, що стали підставою для продовження строку виконання зобов'язань за договором від 06.07.2023 № 0607-КР шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Отже, є висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської прокуратури.
Інших підстав, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному перегляду, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі, Верховним Судом не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до вимог ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 910/8455/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов