11 червня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1013/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД»
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Представники сторін:
від позивача - Кифірюк А. В.;
від відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» (58004, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 18-А, код ЄДРПОУ 22839660) у змісті якого просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на незавершене будівництво, яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Кайндля Раймунда-Фрадріха 2-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1918889973101, із закриттям розділу.
2. Короткий зміст ухвал суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.04.2025.
18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що представник який здійснює юридичний супровід даної справи перебуває у відпустці.
18.04.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшла заява в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових матеріалів.
08.05.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від невстановленої судом особи надійшов Архівний витяг рішення № 164/5 від 05.10.1994 Чернівецької міської народних депутатів виконавчого комітету.
09.05.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшла заява в якій просить суд відкласти розгляд справи для отримання правової допомоги.
У судовому засіданні, 09.05.2025, суд зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, правом на подання відзиву на позов не скористався, до суду 09.05.2025 директор ТОВ «Буковина Трейдінг ЛТД» надав заяву про відкладення розгляду справи на інший день, а тому оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» всі клопотання подані відповідачем залишаються судом без розгляду.
Постановив протокольну ухвалу якою заяву відповідача про відкладення розгляду справи залишено без розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 21 травня 2025 року.
21.05.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та продовжити строк на подання відзиву.
У судовому засіданні, 21.05.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою відкладено розгляд справи по суті на 06 червня 2025 року.
Суд, заслухавши вступні слова представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
У судовому засіданні, 06.06.2025, представниця позивача під час судових дебатів підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача під час судових дебатів просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 11.06.2025 для виготовлення та проголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення.
11.06.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.09.1998 № 426/12 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» продовжено термін тимчасового користування спільному українсько - швейцарсько-німецькому підприємству «Буковина - Трейдінг», яке знаходиться по вул. Челюскінців, 2-А, на земельну ділянку по вул. Челюскінців, 2-А, площею 0,021 га для будівництва та обслуговування продовольчого магазину - кафе терміном на 5 років.
До вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради були внесені зміни 11.05.1999 № 333/10, в частині продовження терміну тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Челюскінців, 2-А, площею 0,021 га змість Спільне українсько - швейцарське підприємство «Буковина - Трейдінг», вважати товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина - Трейдінг».
На підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 426/12 від 22.09.1998 та № 333/10 від 11.05.1999 було укладено договір між виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів та товариством з обмеженою відповідальністю «Буковина - Трейдінг» про тимчасове користування земельною ділянкою, площею 0,021 га, за адресою вул. Челюскінців, 2-А.
Додатковими угодами до договору про тимчасове користування землею від 16.07.2001 та від 13.08.2002 були внесені зміни в частині суми оплати оренди.
Рішенням Чернівецької міської ради IV скликання від 02.04.2004 № 416 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну раніше прийнятих рішень та внесення змін в раніше прийняті рішення» втратив чинність пункт 6.2 рішення виконкому міської ради від 22.09.1998 № 426/12 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині надання Спільному українсько - швейцарсько-німецькому підприємству «Буковина - Трейдінг» земельної ділянки по вул. Челюскінців, 2-А площею 0.021 га та в тимчасове користування для будівництва та обслуговування продовольчого магазину - кафе терміном на 5 років у зв'язку із зміною умов користування землею та закінченням терміну користування земельною ділянкою (підстава: лист ТОВ «Буковина - Трейдінг» від 21.11.2003 № 7-4321). Також, втратив чинність, Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.11.1999 № 1342, укладений між виконкомом міської ради та ТзОВ «Буковина - Трейдінг». Вирішено земельну ділянку по вул. Челюскінців, 2-А площею 0.021 га підготувати для продажу через аукціон.
В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою: вулиця Кайндля Раймунда-Фрідріха, 2-А в м. Чернівці (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1918889973101, тип об'єкта: незавершене будівництво, опис: незавершена будівництвом нежитлова будівля магазину-кафе, що становить 5% готовності (фундамент), власник: товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД».
У відомостях щодо документів які подані для державної реєстрації, міститься: довідка, серія та номер: 18.09./2019-ті, виданий 18.09.2019, видавник: Сопіт В.В., п.п.; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 18.09.2019, видавник Сопіт В.В., п.п.; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 426/12, виданий 22.09.1998, видавник: Чернівецька міська рада; договір про тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди), серія та номер: 1342, виданий 06.04.1999, видавник: Чернівецька міська рада; додаткова угода до договору, серія та номер: 1342, виданий 13.09.2002, видавник: Чернівецька міська рада.
Органами державного архітектурно-будівельного контролю та Департаментом урбаністики та архітектури міської ради не надавались ТзОВ «Буковина - Трейдінг» документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт й вихідні дані на проектування об'єкту містобудування.
Оскільки, для реєстрації були наданні документи, які визнанні такими, що втратили чинність на дату реєстрації права власності на нерухоме майно (незавершене будівництво) та відсутні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, реєстрація здійснена із порушеннями чинного законодавства. У зв'язку із цим, Чернівецька міська рада не може розпоряджатись власним майном, а саме земельною ділянкою, оскільки статтею 134 Земельного кодексу України регламентовано, обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах). Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності серед іншого у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Враховуючи факт наявної незаконної реєстрації об'єкта самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності порушуються права Чернівецької міської територіальної громади, оскільки орган місцевого самоврядування, як власник, не може вільно розпоряджатися своєю власністю.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
У відповідності до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Разом із цим, частинами першою та другою статті 83 Земельного кодексу передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:
- усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Право комунальної власності на землю дає можливість територіальній громаді міста підстави нею розпоряджатись, зокрема, передавати в оренду відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від того чи зареєстровано це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зазначена позиція відповідає наявній судовій практиці, зокрема, наведеній у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
У даній справі позивач просить суд ухвалити рішення яким усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на незавершене будівництво, яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Кайндля Раймунда-Фрідріха 2-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1918889973101, із закриттям розділу.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 412156843 від 07.03.2025 містяться відомості щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно за адресою вулиця Кайндля Раймунда-Фрідріха, буд. 2-А, розташований об'єкт, а саме незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, опис: незавершена будівництвом нежитлова будівля магазину-кафе, що становить 5 % готовності (фундамент). Власником даного об'єкту значиться товариство з обмеженою відповідальністю «БуковинаТрейдінг ЛТД».
Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частини другої ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи відсутність буд-яких договірних правовідносин між сторонами, відповідач використовує спірні земельні ділянки позивача без установлених законом підстав, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню також норма статті 391 Цивільного кодексу України.
Разом із тим у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» з незавершеним будівництвом нежитлової будівлі магазину-кафе, що становить 5% готовності (фундамент), яке знаходяться за адресою: вул. Кайндля Раймунда-Фрідріха, 2-А - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 яка, з урахуванням вимог частини четвертої ст. 236 ГПК України, підлягає врахуванню під час розгляду справи, вказала, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Законом №1952-IV). За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону №1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з яким позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідача на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
У частині першій статті 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) виключення об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв'язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.
Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Таким чином, ефективним в даному випадку способом захисту прав територіальної громади є, окрім заявленої позовної вимоги, саме усунення перешкод у користуванні Чернівецькою міською радою земельною ділянкою комунальної власності яка знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Кайндля Раймунда-Фрадріха 2-А, шляхом знесення об'єкта нерухомого майна (незавершене будівництво) реєстраційний номер: 1918889973101, яке знаходиться за вказаною адресою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зокрема вказала, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Отже, з огляду на встановлені обставини справи про те, що на земельній ділянці, яка належать на праві власності позивачу, знаходиться об'єкт: незавершене будівництво з відсотком готовності 5 % та який зареєстрований на праві власності за відповідачем, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду та те, що саме по собі задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна із закриттям розділу, остаточно не відновить права власника земельної ділянки, оскільки знаходження на земельній ділянці відповідного майна створює для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є пред'явлення позову про скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру та звільнення відповідачем земельної ділянки від об'єкта незавершеного будівництва шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.
У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п. 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 155)).
З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивач у цій справі не заявляв до суду вимогу про звільнення відповідачем земельної ділянки від об'єкта незавершеного будівництва шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан, обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до повного відновлення права позивача як власника земельної ділянки на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.
Щодо невиконання вимог ухвали Господарського суду Чернівецької області про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є ухвали.
Згідно з положеннями частин першої-другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
За змістом пункту четвертого частини першої статті 132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є штраф.
На підставі частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
З урахуванням того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» не виконало вимоги ухвали Господарського суду Чернівецької області про відкриття провадження у справі від 02.04.2025, а саме зобов'язання щодо надання доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та не надало письмових пояснень щодо неможливості виконання вимог ухвали суду, не повідомило про причини невиконання вимог суду, які б могли бути визнані поважними, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 135 Господарського процесуального кодексу України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Враховуючи систематичне порушення відповідачем процесуальних обов'язків, систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин, суд вважає за необхідне покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» штраф в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 30280,00 грн, шляхом його стягнення в дохід Державного бюджету України.
5. Висновки за наслідками розгляду справи
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
6. Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини першої, частиною четвертою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, сплачений судовий збір необхідно залишити за позивачем у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Вжити заходів процесуального примусу шляхом накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» штрафу за невиконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.04.2025 по справі № 926/1013/25.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» в дохід державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795; Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печер. р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100) 30280,00 грн штрафу.
Позивач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Трейдінг ЛТД» (58004, м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 18-А, код ЄДРПОУ 22839660).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.06.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/