18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 червня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/355/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від позивача: Слинько М.Г. за довіреністю;
від відповідача: Єрьоменко В.В. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Черкаської міської ради
до Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта"
про стягнення 21390,76 грн безпідставно утримуваних грошових коштів,
Черкаська міська рада (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 25212542) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта" (вул. Небесної Сотні, 105 / вул. Благовісна, 269, 5-41, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 34257818) в якому просить суд:
- стягнути з Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта" на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UА608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 21 390,76 грн;
- стягнути з відповідача на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001) витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на підставі договору дарування у вигляді пожертви, посвідченого 17.03.2006 приватним нотаріусом Довгань О.Я. за №1280 набув право власності на 179/500 (375 кв.м.) нежитлових приміщень частини комплексу будівель по вул. Небесної Сотні, 105/Благовісна, 269 в м. Черкаси загальною площею 10480,7 кв.м. Комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 площею 0,6156 кв.м. За розрахунком позивача частка землекористування відповідача (площа для нарахування плати за землю) в межах спільної території, пропорційно до частини площі нежитлового приміщення, що перебуває у власності відповідача, становить 220 кв.м., за період з 12.10.2023 по 29.01.2025 розмір плати складає 21390,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.05.2025.
18.04.2025 відповідач в особі свого представника подав через систему електронний суд клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
23.04.2025 відповідач в особі свого представника подав через систему електронний суд:
- клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст. 125 Господарського процесуального кодексу України.
- відзив на позовну заяву (вх. № 19669/23) за змістом якого заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
Позивач, розраховуючи частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку, в основу розрахунку взяв загальну площу усіх приміщень -10480,7 кв.м. посилаючись на відомості, що містяться в довідці КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації від 10.12.2020 №16122о. Даний доказ є неналежним і недопустимим, оскільки позивачем не зазначено, що це витяг та подано не в повному обсязі копії всього документа, не зазначено у кого саме є оригінал даного письмового доказу, всі сторінки не завірені, тому відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.
На думку представника відповідача, розрахунок частки власності здійснено невірно, оскільки у кожного співвласника є у праві власності місця спільного користування техповерху, сходових кліток, внаслідок чого відбувається накладення вказаних площ. В зв'язку з тим, що у відповідача до загальної площі додано 151,7 кв.м. приміщень спільного користування, а згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у інших співвласників також до основних площ додано інші приміщення спільного користування, то відбувається накладення площ, і тому розрахунок часток співвласників є неправильним.
У відзиві представник позивача зазначив, що позивачем на підставі недопустимих доказів надано неправильний розрахунок часток співвласників, неправильно здійснено розрахунок частки землекористування й відповідно, надано неправильний розрахунок суми заборгованості за користування земельною ділянкою, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.04.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат в порядку ст. 125 ГПК відмовлено.
29.04.2025 представник позивача подав через систему електронний суд відповідь на відзив, в якій заперечив твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, про забезпечення судових витрат просив відмовити та задовольнити позовні вимоги повністю.
02.05.2025 представник позивача подав через систему електронний суд додаткові письмові пояснення.
05.05.2025 представник відповідача подав через систему електронний суд:
- заперечення на відповідь на відзив, в якому спростовував доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, просив відмовити в задоволенні позову повністю;
- клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати оригінал довідки КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 10.12.2020 № 16122о з розрахунком часток співвласників нежитлових приміщень «А-5, а, А'-5, а', а-2, А-2, а-3» за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна/Леніна, 269/105 за даними інвентаризаційної справи право власності за реєстраційним номером № 1103789.
19.05.2025 позивач подав через систему електронний суд:
- додаткові письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких додатково вказав на обґрунтованість позовних вимог, просив їх задовольнити;
- заперечення на клопотання представника відповідача про витребування доказів, в якому просив залишити його без розгляду, оскільки
постановою Північного апеляційного господарського суд у складі колегії суддів від 18.02.2025 у справі № 925/1506/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта" та без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 у справі № 925/1506/23, зі змісту якого вбачається, що лист Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 16122 від 10.12.2020 є належним і допустимим доказом, взятий судом до уваги і досліджувався в судовому порядку.
20.05.2025 представник відповідача подав через систему електронний суд клопотання про відкладення.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.05.2025 враховуючи неможливість проведення судового засідання у справі через оголошення повітряної тривоги, суд визначив дату наступного судового засідання у справі - 10 червня 2025 року.
Суд дослідивши матеріали справи та клопотання представника відповідача про перехід до загального позовного провадження дійшов висновку, що у задоволені клопотання належить відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
З огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд ухвалою від 04.04.2025 постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України.
Cуд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити повністю, представник відповідача проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві та просив у позові відмовити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 11.05.2025 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, заперечення представника відповідача суд встановив таке.
Черкаська міська рада в силу положень п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 року №5245-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки загальною площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Небесної Сотні(Леніна), 105/Благовісна, 269.
Відповідно до листа Комунального підприємства “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 16122о від 10.12.2020 право власності на нежитлові приміщення будинку побуту “Славутич» по вул. Небесної Сотні (Леніна), 105/Благовісна, 269 у м. Черкаси зареєстровано за 57 особами, в тому числі пунктом 41 вказано особу відповідача - Спілка “Освіта» Черкаська міська громадська організація, який набув право власності на частину комплексу будівель, що знаходиться в м. Черкаси по вул. Небесної Сотні(Леніна), 105/Благовісна, 269, на підставі договору дарування у вигляді пожертви, посвідченого 17.03.2006 року приватним нотаріусом Довгань О .Я. за №1280. В примітках зазначено реєстраційний номер 1103789. Коротка технічна характеристика за даними технічної інвентаризації станом на 09.06.2026 року містить дані про склад будівель і споруд: літ А-5 - Будинок побуту “Славутич» з прибудовами та підвалом - площа 9085,1кв.м., А-2 - Будинок побуту “Славутич» - площа 1395,6 кв.м., В - ТП, 1-2 огорожа, І замощення, загальна площа 10480,7 га (а.с. 21-23).
За даними інвентаризаційної справи Комунальним підприємством “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» повідомлено розрахунок часток співвласників - відповідач є власником приміщень 3, 5 поверхів, а саме: А-5 з №№5-37 по 5-18,5-50, 5-76 (нежитлові приміщення) площею 223,3 кв.м., А-5 №№5-25, з 5-27 по 5-36, 5-49,5-77,5-V (частина приміщень спільного користування 3 пов. основного корпусу) площею 80 кв.м., частина приміщень спільного користування сходових маршів основного корпусу - площею 17 кв.м., частина приміщень техповерху площею 54,70 кв.м., загальна площа 375 кв.м. Відповідно до загальної площі будівлі 10480,7 га частка приміщень відповідача становить 358/10000=179/5000 (а.с. 24-25).
Рішенням Черкаської міської ради №2-4612 від 23.05.2019 “Про припинення Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Облпобутсоюз» права користування земельними ділянками по вул. Небесної Сотні/ вул. Благовісна, 105/269 та вул. Вернигори, 4» припинено право користування Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Облпобутсоюз»,зокрема, земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269, площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012 (а.с. 31).
Відповідно до інформаційної довідки № 409134015 від 22.01.2025 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про наявність зареєстрованого права власності за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні(Леніна)/вул. Благовісна, 105/269 та вул. Вернигори, 4 зареєстрованого за відповідачем (а.с. 14-15) встановлено записи:
дата прийняття рішення про державну реєстрацію 22.03.2006; дата внесення запису - 22.03.2006; власник: Спілка “Освіта» Черкаська міська громадська організація; Код ЄДРПОУ 34257818; форма власності - приватна, підстава виникнення: 1280, 17.03.2006 договір дарування у вигляді пожертви, приватний нотаріус Довгань О.Я.
Відповідно до витягу № НВ-7100140962023 від 16.02.2023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7110136400:02:031:0012, вказана земельна ділянка розташована по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269, м. Черкаси; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки - 03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; форма власності - комунальна; площа - 0,6156 га; державна реєстрація здійснена 18.04.2007 Черкаською регіональною філією ДП “Центр ДЗК» на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку 20.08.2006; ДП Міський земельно-кадастровий центр», ТОВ “Черкаський міський земельно-кадастровий центр», Веклич В.М. (а.с.26-27).
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач після припинення Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Облпобутсоюз» права користування земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269, відповідно до його частки у праві власності, користуючись земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269, м. Черкаси у відповідній частині з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплатив, договір оренди не уклав, права на земельну ділянку не оформив.
У зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269 кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 у відповідній площі 220 кв.м. у період з 12.10.2023 по 29.01.2025 позивачем подано до Господарського суду Черкаської області позов про стягнення 21390,76 грн безпідставно утриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
За розрахунком позивача, заборгованість за користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 площею 0,6156 га по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269 в м. Черкаси за період з 12.10.2023 по 29.01.2025 становить 21390,76 грн, з якої площа для нарахування плати за землю становить 0,220 га
з 12.10.2023 по 31.12.2023 - 3473,98 грн;
з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 16452,71 грн;
з 01.01.2025 по 29.01.2025 - 1464,07 грн.
Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2023 році - 521811,40 грн, в 2024 році - 548423,78 грн, в 2025 році - 614234,64 грн (а.с. 35).
Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 21390,76 грн безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України “Про оренду землі», Закону України “Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Положеннями статей 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:
розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;
розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Абзацом 1 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що на підставі договору дарування у вигляді пожертви, посвідченого 17.03.2006 приватним нотаріусом Довгань О .Я. за №1280, відповідач - Громадська організація “Черкаська спілка “Освіта» набув право власності на частину нежитлових приміщень 3,5 поверхів будинку побуту “Славутич», що знаходиться в м. Черкаси по вул. Небесної Сотні(Леніна), 105/Благовісна, 269, реєстраційний номер майна: 1103789, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 22.03.2006; дата внесення запису - 22.03.2006; форма власності - приватна.
Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,6156 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012, що перебуває у комунальній власності міста.
З даними Комунального підприємства “Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» право власності на нежитлові приміщення по вул. Небесної Сотні(Леніна), 105/Благовісна, 269 у м. Черкаси зареєстровано за 57 особами, в тому числі пунктом 41 вказано особу відповідача, як власника приміщень 3, 5 поверхів, а саме: А-5 з №№5-37 по 5-18,5-50, 5-76 (нежитлові приміщення) площею 223,3 кв.м., А-5 №№ 5-25, з 5-27 по 5-36, 5-49, 5-77,5-V (частина приміщень спільного користування 3пов.основного корпусу) площею 80 кв.м., частина приміщень спільного користування сходових маршів основного корпусу - площею 17 кв.м., частина приміщень техповерху площею 54,70 кв.м., загальна площа 375 кв.м. Відповідно до загальної площі будівлі 10480,7 га частка приміщень відповідача становить 358/10000=179/5000.
Суд враховує, що у спільному користуванні відповідача та Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Облпобутсоюз» перебувала частина приміщень у будівлі, разом з тим, рішенням Черкаської міської ради №2-4612 від 23.05.2019 припинено право користування Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Облпобутсоюз», зокрема, земельною ділянкою по вул. Небесної Сотні/вул. Благовісна, 105/269, площею 0,6156 га, кадастровий номер: 7110136400:02:031:0012.
З 23.05.2019 одноосібним власником і фактичним користувачем приміщень з часткою у спільній власності 179/5000, що становить 375 кв.м. став відповідач.
Позивачем за період користування відповідачем з 12.10.2023 по 29.01.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 визначено площу для нарахування плати за землю у розмірі 220 кв.м., якою він фактично користувався відповідно до площі займаних ним нежитлових приміщень
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Управління надання адміністративних послуг № 12688 від 29.03.2023 (а.с. 30) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:02:031:0012 площею 6156 кв.м. становить -14601231,72 грн, (цільове призначення земельної ділянки - 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови).
Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 року № 2-4690 яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.
Пунктами 10 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 року № 2-4690 для земельних ділянок, що віднесені до категорії інші землі встановлено розмір % орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок (а.с. 32).
Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 13.01.2025 “Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік» (а.с. 33) вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. було сталим та становило - 1,0, за 2021 рік становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік -1,15, за 2022 рік -1,15, за 2022 рік -1,15, за 2023 рік -1,051, за 2024 рік -1,12.
Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України “Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:031:0012 щодо майна відповідача площею 370 кв.м. та займаною площею земельної ділянки 220 кв.м. в 2023 році - 521811 грн. 40 коп.
До відповідача перейшло право користування частиною земельної ділянки по вул. Небесної Сотні(Леніна)/вул. Благовісна у м. Черкаси з 17.03.2006 та фактичного користування з 23.05.2019 однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).
Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 по справі №922/1646/20 зазначив, що Верховний Суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування судами попередніх інстанцій пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах та дійшов висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20 зазначив, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов'язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об'єкт нерухомості.
Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічні правові висновки були викладені також, в постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №925/1081/20 та від 20.09.2022 у справі №925/1082/20.
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.
Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 12.10.2023 по 29.01.2025, з урахуванням площі займаної земельної ділянки.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).
Щодо тверджень відповідача про неправильний розрахунок позивача без урахування загальної площі нежитлової будівлі та безпідставного нарахування орендної плати; клопотання про витребування оригіналу довідки КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 10.12.2020 № 16122о суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, у справі № 925/1506/23 за позовом Черкаської міської ради до Громадської організації “Черкаська спілка “Освіта» про стягнення 58101 грн. 51 коп., позов задоволено повністю, стягнуто з Громадської організації “Черкаська спілка “Освіта», ідентифікаційний код юридичної особи 34257818, на користь Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542 - 58101,51 грн. безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 у справі № 925/1506/23 набрало законної сили 18.02.2025.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що лист Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 16122 від 10.12.2020 є належним і допустимим доказом, взятий судом до уваги і досліджувався в судовому порядку, та встановлено: за даними Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 10.12.2020 року право власності на нежитлові приміщення по вул. Небесної Сотні/Благовісна, 105/269 зареєстровано за особами, в тому числі пунктом 41 вказано особу відповідача, як власника приміщень 3, 5 поверхів, а саме: А-5 з №№5-37 по 5-18,5-50, 5-76 (нежитлові приміщення) площею 223,3кв.м., А-5 №№5-25, з 5-27 по 5-36, 5-49,5-77,5-V (частина приміщень спільного користування 3пов.основного корпусу) площею 80 кв.м., частина приміщень спільного користування сходових маршів основного корпусу площею 17 кв.м., частина приміщень техповерху площею 54,70 кв.м., загальна площа 375 кв.м. Відповідно до загальної площі будівлі 10480,7 га частка приміщень відповідача становить 358/10000=179/5000.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 у справі №925/1506/23, встановлено фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних правових підстав, а також обґрунтованість застосування пропорційного розрахунку частки землекористування відповідно до площі нежитлових приміщень у власності.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України встановлено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Згідно з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 по справі № 922/643/19, якою зазначено, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Отже, досліджені судом докази та встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2024 у справі № 925/1506/23 факти - це обставини, які вже доведені, мають преюдиційний характер та не потребують додаткового доказування.
Таким чином, суд доходить до висновку, що витребування оригіналу довідки КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 10.12.2020 № 16122о є недоцільним, тому відмовляє у задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності загальна площа будівлі становить 10513,20 кв.м. З даного приводу позивачем у відповіді на відзив позивачем зазначено, що навіть у випадку, якщо взяти до уваги саме цю площу, частка землекористування для відповідача залишиться незмінною, а саме: на даний момент частка власності відповідача нежитлових приміщень в спільній частковій власності: 375/10 480,7=0,03578005, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) 0,03578005*6156 = 220,26 (ціле число 220).
З врахуванням площі 10513,20 - частка власності власника нежитлових приміщень в спільній частковій власності: 375/10 513,2 = 0,03566944, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) 0,03566944*6156= 219,58 (ціле число 220).
Таким чином, судом встановлено, що ця частка відповідає тій, яка позивачем була покладена в основу розрахунку при загальній площі 10 480,7 кв.м. Різниця між ними є статистично незначущою і жодним чином не впливає на правильність обчислення плати за фактичне користування земельною ділянкою. Таким чином, навіть при площі 10513,20 кв.м. будівлі, частка землекористування відповідача залишається на тому ж рівні, що свідчить про відсутність порушення його прав та про обґрунтованість розрахунків позивача.
Щодо заперечень відповідача, які викладені в п. 2.3. відзиву в частині загальної площі об'єкта нерухомого майна РНОНМ 43351371101 в розмірі 10 642,2 кв.м. суд ставиться критично, оскільки вказані доводи відповідача вже було аргументовано відхилено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №925/1506/23.
Так, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №925/1506/23 (справа про стягнення коштів за попередній період) судом було зазначено наступне: «Доводи апелянта (ГО «ЧС «Освіта»), викладені в апеляційній скарзі про неправильний розрахунок позивача без урахування загальної площі нежитлової будівлі 10 642,2 кв.м, як то зазначено в інформаційній довідці 335419578, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідач з посиланням на довідку з ДРРП від 07.06.2024 стосовно Реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна: 43351371101, в якій зазначено, що загальна площа нежитлових приміщень становить 10 642,2 кв.м., стверджує, що саме від цієї площі майна має вираховуватися площа для нарахування плати на землю.
Однак, з вказаної довідки не вбачається, що майно відповідача входить до площі вказаних приміщень з РНОНМ: 43351371101, оскільки як було зазначено вище, майно відповідача входить до об'єкту нерухомості з РНМ: 1103789, яке при перенесенні до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було присвоєно інший номер, а саме Реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна №663338371101.
Окрім того, зі змісту вищевказаної інформаційної довідки з ДРРП від 07.06.2024, поданої відповідачем, вбачається, що підставою для відкриття розділу на об'єкт з РНОНМ: 43351371101 (розділ відкрито 19.03.2013, що вбачається з дати проведеної державної реєстрації) та зазначенням площі в розмірі 10 642,2 кв.м. став виключно договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 5810, виданий 20.12.2004 приватним нотаріусом Романій Н.В. Проте вказаний договір не містить відомостей щодо загальної площі всього об'єкту нерухомості з РНОНМ: 43351371101, а решта документів не слугували підставою для реєстрації права власності та відкриття розділу, що вказує на безпідставність тверджень апелянта про його площу в розмірі 10642,2 кв.м. За наведених обставин, місцевим господарським судом правильно відхилено доводи відповідача щодо неправильного розрахунку».
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача про стягнення 21390,76 грн безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта" (вул. Небесної Сотні, 105 / вул. Благовісна, 269, 5-41, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 34257818) на користь Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 25212542) для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UА608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані грошові кошти в розмірі 21 390,76 грн;
Стягнути з Громадської організації "Черкаська спілка "Освіта" (вул. Небесної Сотні, 105 / вул. Благовісна, 269, 5-41, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 34257818) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001,ЄДРПОУ 38715770, - 3028,00 грн. судових витрат із зарахуванням на рахунок UA868201720344250014000086302, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 23 червня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз