18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 червня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1518/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Костянтина ДОВГАНЯ, із секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача - Віктора Лепського (особисто); Костянтина Стратілатова (адвоката за ордером); відповідача - Ольги Коцар (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Фізичної особи - підприємця Лепського Віктора Івановича до Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна» про стягнення 157 045.19 грн,
11 грудня 2024 року позивач - Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Лепський Віктор Іванович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) “ВФ Україна» про стягнення 157 045, 19 грн. безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.08.2019 між гр. ОСОБА_1 (орендодавцем) та ПрАТ «ВФ Україна» (орендарем) було укладено Договір оренди земельної ділянки № _SBK, згідно якого Орендодавець передавав, а Орендар (відповідач) приймав в строкове платне користування частину технологічного майданчика, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с.Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради згідно план-схеми (додаток № 2). 25.08.2019 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі Об'єкта оренди, із якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об'єкт оренди, а саме: частину технологічного майданчика, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради. Згідно п. 11.1 Договору оренди, він вважався укладеним і набирав чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням його печатками Сторін (за наявності) та діяв з 22.08.2019 по 22.06.2022 (включно).
Позивач зауважив, що після 22.06.2022 відповідач (орендар) продовжив використання об'єкту оренди, проти чого орендодавець не заперечував, і тому дію договору було поновлено до 22.04.2025 на тих самих умовах.
Позивач зазначив, що 21.10.2022 між ним і гр. ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 4015. В цей же день право власності на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 48208703, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 313035509 від 21.10.2022.
За змістом вищевказаного Договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 (продавець) передав, а покупець ( ОСОБА_2 ) прийняв у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1485, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Собківка. Об'єкт оренди за договором від 22.08.2019 - технологічний майданчик, загальною площею 30 кв.м., знаходиться на земельній ділянці кадастровий №7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська область, Уманський район, с.Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради.
Позивач пояснив, що «Технологічний майданчик», на якому відповідачем було побудовано (змонтовано) споруду електронних комунікацій (вежу з відповідним обладнанням) сам по собі, як об'єкт відноситься до інженерних наземних споруд, що знаходиться на земельній ділянці. Використання технологічного майданчика окремо без земельної ділянки, на якій він розташований (побудований), є неможливим в зв'язку з характеристиками та особливостями цієї інженерної споруди. Тобто, як зауважив позивач, в даному випадку об'єкт оренди - технологічний майданчик площею 30 кв.м. є складовою частиною земельної ділянки кадастровий номер №7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради.
Водночас, як зазначив позивач, право власності на земельну ділянку розповсюджується на висоту і на глибину, необхідні для зведення будівель та споруд, а тому фактично за договором оренди землі від 22.08.2019, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 30 кв.м, на якій раніше було споруджено (побудовано, змонтовано, тощо) технологічний майданчик (підготовлено площадку) для подальшого його використання за призначенням, в тому числі для встановлення електронних комунікацій.
Позивач вважає, що оскільки право оренди земельною ділянкою за адресою: Черкаська область,Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради, на якій розміщено технологічний майданчик не зареєстровано, то відповідно і обов'язку зі сплати орендних платежів у відповідача не виникло.
Позивач також звернув увагу суду на те, що вказані вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 у справі № 925/779/24 і, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребують повторного доказування.
Позивач повідомив, що відповідач 25.11.2022 направив лист за № GR-22-08604, в якому повідомив про відмову від пропозиції щодо укладення будь-яких договорів з позивачем, в тому числі щодо об'єкту за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, вул. Будьоного,б/н., і за таких обставин суд відхилив доводи відповідача, стосовно того, що останній не отримував пропозицій від позивача стосовно укладання з ним нового договору оренди, а також стосовно того, що відповідач не був обізнаним про зміну власника земельної ділянки, на якій розміщено обладнання базової станції мобільного зв'язку відповідача.
Позивач зауважив, що 01.11.2022 письмово повідомив ПрАТ «ВФ Україна» (Технічний департамент Центр) про зміну власника земельної ділянки та запропонував укласти з ним договір оренди. У зв'язку з цим, як вважає позивач, відповідач з 01.11.2022 зобов'язаний був укласти з позивачем договір оренди та сплачувати йому орендну плату за використання земельної ділянки. Однак договору оренди відповідач з позивачем не уклав, право оренди земельної ділянки по договору оренди від 25.08.2019 не зареєстрував, орендної плати за користування земельною ділянкою жодного разу не сплатив.
Позивач вказав, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки № _SBK від 22.08.2019 орендна плата становила 5000,00 грн в місяць (п. 5.1. договору). Починаючи з 01.01.2021 та кожний наступний рік розмір орендної плати збільшується на 7% (п.5.10. договору), тобто:
- на 2021 рік - (5000,0 грн. + 5000,0*7%:100% = 5350,0 грн. в місяць);
- на 2022 рік - (5350,0 грн. + 5350,0*7%:100% = 5724,5 грн. в місяць);
- на 2023 рік - (5724,5 грн. + 5724,5*7%:100% = 6125,21 грн. в місяць);
- на 2024 рік - (6125,21 грн. + 6125,21*7%:100% = 6553,97 грн. в місяць).
Сума орендної плати, яку просить позивач стягнути з відповідача за користування об'єктом оренди (земельною ділянкою кадастровий № 7124387500:02:000:1485, що знаходиться за адресою:Черкаська обл., Уманський р-н., с. Собківка) без достатньої правової підстави зберіг у себе за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 складає 157045,19 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2024 порушено провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18.12.2024 представник відповідача КОЦАР Ольга подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження мотивуючи тим, що справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, а саме: підстави та наслідки набуття права власності позивачем на земельну ділянку та технологічного майданчику, законність такого набуття та правомірність вимоги позивачем заборгованості.
08.01.2025 відповідач подав додаткові пояснення у справі, в яких повідомив, що на підставі ч. 2 пункту 9 Договору купівлі-продажу № 4015 від 21.10.2022 продавець свідчить, що будь-які обмеження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, в тому числі оренда відсутні. Також в договорі значиться, що на земельній ділянці, 0,01 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1485, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікацій, за адресою: Черкаська область, Уманський р-н, с. Собківка, відсутні будь-які будівлі та споруди.
Відповідач вказував, що у пункті 13 Договору купівлі-продажу № 4015 від 21.10.2022 зазначено, що сторони однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки; їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір не носить характер удаваного чи фіктивного, тобто не є таким, що передбачено ст.ст. 234, 235 Цивільного кодексу України (п. 15 договору купівлі-продажу). Тобто, на думку відповідача, продавець ( ОСОБА_1 ) засвідчив про відсутність будь-яких договорів з іншими особами щодо користування земельною ділянкою, а підписуючи договір покупець ( ОСОБА_2 ) розумів значення та умови договору, погодився з усіма його умовами, що свідчить про відсутність порушених прав ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду, оскільки останній при придбанні майна усвідомлював та був обізнаний про особливість та цільове призначення земельної ділянки, однак від укладення правочину не відмовився і у разі наявності наміру довести протилежне та існування претензій щодо предмета договору купівлі-продажу ОСОБА_2 має право звернутись саме до продавця для захисту своїх прав в порядку ст. 659 ЦК України.
Відповідач наголосив, що доказів того, що за ним в установленому законом порядку зареєстровано речове право на користування земельною ділянкою, на якій розташовано технологічний майданчик та побудовано (змонтовано) споруду електронних комунікацій, не подано. Також, як зазначив відповідач, позивачем не надано жодних доказів про внесення відомостей щодо реєстрації речового права до ДРРП щодо земельної ділянки кадастровий номер №7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради, та враховуючи рішення Господарського суду Черкаської області 925/779/24 від 12.11.2024, що набрало законної сили та має преюдиційне значення по даній справі, відсутні будь-які підстави для задоволення позову.
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору ухвалою суду від 13.01.2025 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 лютого 2025 року.
26.02.2025 від відповідача надійшло до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.04.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2025 року.
В судовому засіданні 13.05.2025 оголошувалась перерва до 12.06.2025.
Також судом оголошувалась перерва в судовому засіданні з 12.06.2025 до 11:30 год. 13.06.2025.
Позивач та його представник в судових засіданнях заявлені вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2019 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ПрАТ «ВФ Україна» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки за № _SBK, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування частину технологічного майданчика, загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с.Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради згідно план-схеми (додаток № 2).
Факт приймання Об'єкта оренди в порядку п.4.2 вищевказаного Договору оренди підтверджується Актом приймання-передачі Об'єкта оренди від 25.08.2019, підписаним уповноваженими представниками Сторін, що є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п. 11.1 Договору оренди, цей договір вважався укладеним і набрав чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням його печатками Сторін (за наявності) та діяв з 22.08.2019 по 22.06.2022 (включно).
П.11.8 цього договору оренди сторони узгодили, що у разі якщо орендар продовжує користуватись об'єктом оренди після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень зі сторони орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були раніше встановлені цим договором, причому кількість таких поновлень не обмежується.
Судом встановлено, що після спливу строку дії договору (22.06.2022) відповідач (орендар) продовжив використання об'єкту оренди, проти чого орендодавець не заперечував. Тобто, дію договору було поновлено до 22.04.2025 на тих самих умовах.
21.10.2022 між гр. ОСОБА_1 та позивачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 4015. В цей же день право власності на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 48208703, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 313035509 від 21.10.2022 (далі - Договір купівлі-продажу).
Відповідно до умов вищевказаного Договору купівлі-продажу, вбачається, що Продавець ( ОСОБА_1 ) передав, а Покупець ( ОСОБА_2 ) прийняв у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1485, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Собківка. Об'єкт оренди за договором від 22.08.2019 року - технологічний майданчик, загальною площею 30 кв.м., знаходиться на земельній ділянці кадастровий №7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради.
Зокрема, «Технологічний майданчик», на якому відповідачем було побудовано (змонтовано) споруду електронних комунікацій (вежу з відповідним обладнанням) сам по собі, як об'єкт відноситься до інженерних наземних споруд, що знаходиться на земельній ділянці.
Використання технологічного майданчика окремо без земельної ділянки на якій він розташований (побудований) є неможливим, в зв'язку з характеристиками та особливостями цієї інженерної споруди.
В даному випадку об'єкт оренди - технологічний майданчик площею 30 кв.м. є складовою частиною земельної ділянки кадастровий номер №7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради.
Водночас, право власності на земельну ділянку розповсюджується на висоту і на глибину, необхідні для зведення будівель та споруд. Тобто, фактично за договором оренди землі від 22.08.2019, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 30 кв.м. на якій раніше було споруджено (побудовано, змонтовано, тощо) технологічний майданчик (підготовлено площадку) для подальшого його використання за призначенням, в тому числі для встановлення електронних комунікацій.
Отже, оскільки право оренди земельною ділянкою за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, в адмінмежах Собківської сільської ради, на якій розміщено технологічний майданчик не зареєстровано, то відповідно і обов'язку зі сплати орендних платежів у відповідача не виникло.
За приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
За правилами ч. 1, 2, 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
За змістом ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зокрема, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Предметом спору у справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування об'єктом оренди (земельною ділянкою кадастровий № 7124387500:02:000:1485, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с. Собківка), яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за період з 01.11.2022 по 30.11.2024.
Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що ці зобов'язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Судом встановлено, що 24.10.2022 ОСОБА_2 зареєструвався як фізична особа-підприємець Лепський Віктор Іванович у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним записом № 2011100000000000167, з основним видом економічної діяльності: КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
01.11.2022 позивач повідомив відповідача про необхідність укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки з ним, як з фізичною особою - підприємцем.
25.11.2022 відповідач надіслав Лепському В.І., як фізичній особі - підприємцю, лист про відмову в укладенні договору оренди.
Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 318 ЦК України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, згідно якої Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Отже, вказане свідчить, що фізична особа - підприємець не є суб'єктом права власності. У зв'язку з цим право власності на земельну ділянку кадастровий № 7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н., с. Собківка не може бути зареєстровано за ОСОБА_2 , як за фізичною особою - підприємцем, не залежно від наявності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності та використання цієї ділянки у підприємницькій діяльності.
Твердження відповідача про те, що в договорі купівлі-продажу покупцем є ОСОБА_2 , як фізична особа, та право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , як за фізичною особою не має правового значення, є помилковим, оскільки фізична особа набуває право власності на майно лише у статусі фізичної особи, що не позбавляє її права використовувати це майно у підприємницькій діяльності.
Відтак, суд погоджується з позивачем про те, що доводи відповідача суперечать нормам ст. 318, 320 ЦК України, оскільки набути право на ділянку позивач міг лише у статусі фізичної особи, що не обмежує його у праві використання цієї ділянки у своїй підприємницькій діяльності із здавання її в оренду.
Як зазначалося вище, позивач набув право власності на земельну ділянку, в тому числі і право на одержання орендної плати, з 21.10.2022.
01.11.2022 позивач письмово повідомив ПрАТ «ВФ Україна» (Технічний департамент Центр) про зміну власника земельної ділянки та запропонував укласти з ним договір оренди. У зв'язку з цим відповідач з 01.11.2022 зобов'язаний був укласти з позивачем договір оренди та сплачувати йому орендну плату за використання земельної ділянки. Однак договору оренди відповідач з позивачем не уклав, орендної плати жодного разу не сплатив.
На час укладення вищевказаного Договору оренди нерухомого майна від 22.08.2019 орендна плата становила 5000,00 грн. в місяць (п. 5.1. договору).
Починаючи з 01.01.2021 та кожний наступний рік розмір орендної плати мав збільшуватися на 7% (п. 5.10. договору), тобто:
- на 2021 рік - (5000,0 грн. + 5000,0*7%:100% = 5350,0 грн. в місяць);
- на 2022 рік - (5350,0 грн. + 5350,0*7%:100% = 5724,50 грн. в місяць);
- на 2023 рік - (5724,50 грн. + 5724,50*7%:100% = 6125,21 грн. в місяць);
- на 2024 рік - (6125,21 грн. + 6125,21*7%:100% = 6553,97 грн. в місяць).
Позивачем здійснено наступний розрахунок:
- за листопад та грудень 2022 року в сумі 11449,0 грн. (5724,5 грн. * 2 місяці),
- за 2023 рік в сумі 73502,52 грн. (6125,21 грн. * 12 місяців),
- за січень-листопад 2024 року в сумі 72093,67 грн. (6553,97 грн. * 11 місяців).
За вказаним розрахунком орендна плата за користування об'єктом оренди (земельною ділянкою кадастровий № 7124387500:02:000:1485 за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н., с. Собківка ), яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за період з 01.11.2022 по 30.11.2024, становила:
- за листопад та грудень 2022 року в сумі 11449,0 грн. (5724,5 грн. * 2 місяці),
- за 2023 рік в сумі 73502,52 грн. (6125,21 грн. * 12 місяців),
- за січень-листопад 2024 року в сумі 72093,67 грн. (6553,97 грн. * 11 місяців), а всього 157045,19 грн. (11449,0 + 73502,52 + 72093,67).
Доказів існування між сторонами договору як правової підстави для отримання вказаних коштів у будь-якій формі, суду не подано.
Згідно частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, згідно із статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки відповідачем безпідставно збережено кошти, які, згідно з вимогами чинного законодавства, необхідно сплачувати позивачу (власнику земельної ділянки) як орендну плату за користування земельною ділянкою, тому позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 157045,19 грн відповідає нормі ч.1 ст.1212 ЦК України, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.
З огляду на викладене, суд, оцінивши докази у сукупності, приходить до переконання, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 157045,19 грн є обґрунтованими, які підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна» (код ЄДРПОУ: 14333937; вул.Лейпцизька,15, м.Київ, 01601) на користь Фізичної особи - підприємця Лепського Віктора Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) - безпідставно отриманих коштів в сумі 157045,19 грн (сто п'ятдесят сім тисяч сорок п'ять грн 19 коп.) та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя Костянтин ДОВГАНЬ