адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
20.06.2025 Справа № 917/1207/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши (без виклику сторін) заяву Фізичної особи-підприємця Штомпеля Миколи Олексійовича вх. № 8156 від 18.06.2025 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 917/1207/25
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Штомпеля Миколи Олексійовича, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська", вул. Миру, 1, с. Шершнівка, Лубенський район, Полтавська область, 37573
про стягнення 2 901 155,68 грн,
установив:
18.06.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Штомпеля Миколи Олексійовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" про стягнення 2 901 155,68 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 20.09.2023 року Договору поставки № 20/09-23, з яких 1 870 120,00 грн омсновний борг, 456 582,40 грн пеня, 94 684,44 грн 3% річних, 386 262,84 грн інфляційні збитки, 93 506,00 грн штраф.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 справу № 917/1207/25 розподілено судді Ківшик О.В.
18.06.2025 року за вх. № 8156 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Штомпеля Миколи Олексійовича вх. № 8156 від 18.06.2025 року про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2025 року заяву про забезпечення позову по справі № 917/1207/25 передано судді Ківшик О.В.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що :
- на виконання умов договору ним у визначений договором строк починаючи з 21 вересня 2023 року по 26 вересня 2023 року поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" товар в повному обсязі - сою врожаю 2023 року, кількістю 133,580 тон на загальну суму 1 870 120 грн;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" станом на червень 2025 року не виконано умови Договору поставки та не оплачено отриманий від позивача товар, заборгованість складає 1 870 120 грн;
- у позивача існують реальні підстави вважати, що навіть у випадку задоволення позову відповідач не виконуватиме судове рішення, а навпаки, перешкоджатиме його виконанню та намагатиметься уникнути примусового стягнення боргу на користь позивача, свідченням чого, зокрема, є те, що ФОП Штомпель М.О. неодноразово зверталося до останнього із проханням оплатити поставлений товар, відповіді чи будь-якого реагування на що не отримав.
За таких обставин, зазначає позивач, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська"як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 901 155 грн 68 коп; накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" на праві власності у межах ціни позову 2 901 155 грн 68 коп є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Суд розглянув вказану заяву про забезпечення позову та дійшов висновку про наступне:
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуально кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2024 р. у справі № 922/5184/23.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У постанові від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.04.2024 р. у справі № 916/4659/23 та від 14.05.2024 р. у справі № 924/1351/20 (924/1227/23) саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Однак, це не свідчить про автоматичне задоволення поданих заяв про забезпечення позову без жодних обґрунтувань необхідності вжиття такого забезпечення.
Судом встановлено, що зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Означені доводи позивача, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях і побоюваннях, тому не є безумовними для забезпечення позову.
Вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія "Шершнівська" дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання зобов'язань, позивачем не доведено; з претензією щодо сплати заборгованості позивач звернувся до відповідача 04.06.2025, тобто перед пред'явленням позову до суду; сам факт існування спору між сторонами щодо виконання зобов'язань не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно зі ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
З огляду на викладене, враховуючи ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду, а також відсутність реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, відсутні підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
За викладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
Відмовити Фізичній особі-підприємцю Штомпелю Миколі Олексійовичу у задоволенні заяви вх. № 8156 від 18.06.2025 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №917/1207/25.
Ухвалу підписано 20.06.2025
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст. 235, 255-256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя О.В.Ківшик