65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення на стадію підготовчого провадження,
призначення у справі судової експертизи
та зупинення провадження у справі
"18" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/66/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добровольського-102» (65025, м. Одеса, пр-т Добровольського, буд. 102)
до відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, буд. 1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)
про визнання незаконним та скасування рішень
у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін:
від позивача: Губенко Л.М., Касьяненко Ю.Я.;
від відповідача: Асташенкова О.І.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Бондар А.Г., Асташенкова О.І.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добровольського-102» звернулося із позовною заявою від 17.12.2024 (вх. № 71/25 від 10.01.2025) із врахуванням позовної заяви від 22.01.2025, доданої до заяви про усунення недоліків (вх. № 2570/25 від 24.01.2025), до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій просить визнати незаконним та скасувати:
- рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 456 від 25.10.2018 в частині визнання права власності за Одеською міською радою на нежитлове приміщення № 106 за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 102,
- рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 179 від 26.04.2018 в частині визнання права власності за Одеською міською радою на нежитлове приміщення № 104 за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 102;
- стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради судові витрати;
- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2025 справу № 916/66/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Мусієнко О.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 позовну заяву від 17.12.2024 (вх. № 71/25 від 10.01.2025) залишено без руху та надано строк позивачеві для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на "24" лютого 2024 р. об 11:00.
12.02.2025 та 13.02.2025 до суду від відповідача та позивача надійшли заяви про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 та від 10.03.2025 відповідні заяви задоволено та залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеську міську раду.
26.02.2025 через систему Електронний суд (вх. № 6481/25 від 26.02.2025) до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення щодо позову, які долучено до матеріалів справи.
03.03.2025 через систему Електронний суд (вх. № 7025/25 від 03.03.2025) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням поновити процесуальний строк на його подання.
09.03.2025 через систему Електронний суд (вх. № 7745/25 від 10.03.2025) від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
У судове засідання 24.02.2025 з'явилися представники позивача та відповідача, а також третіх осіб, але через оголошення повітряної тривоги судове засідання було відкладено на 10.03.2025 о. 10:00.
У судове засідання 10.03.2025 з'явилися представники позивача та відповідача, а також третьої особи, але через залучення Одеської міської ради третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та для надання їй можливості надати свої пояснення щодо позову, в засіданні було оголошено перерву до 17.03.2025 о 10:00.
14.03.2025 через систему Електронний суд від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 17.03.2025 суд, з'ясувавши позиції позивача та відповідача, третіх осіб щодо заявленого клопотання про призначення експертизи, зважаючи на пояснення третьої особи, яка зазначила, що в розпорядженні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради наявна первинна технічна документація на будинок, яка буде надана у разі призначення експертизи, а також пов'язані з цим заперечення позивача, який вважав, що за наявності технічної документації проведення експертизи лише призведе до безпідставного затягування розгляду справи, протокольною ухвалою (яка після судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК виготовлена окремим документом) відмовив Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у задоволенні клопотання від 17.03.2025 за вх. № 8547/25 про призначення у справі № 916/66/25 судової експертизи.
Протокольною ухвалою від 17.03.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 24.03.2025 о 10:00.
19.03.2025 через систему Електронний суд (вх. № 8950/25 від 19.03.2025) надійшло клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 клопотання позивача задоволено; витребувано у Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради та у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради акт, сертифікат, декларацію та/або будь-які інші документи (відомості первинно складеної на будинки документації та технічні паспорти до них, проектно-технічна документація, акт введення будинку в експлуатацію, акт приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність), які підтверджують факт введення будинку в експлуатацію багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, пр. Князя Володимира Великого (попередня назва пр. Добровольського), будинок 102; витребувано у Державному архіві Одеської області акт, сертифікат, декларацію та/або будь-які інші документи (відомості первинно складеної на будинки документації та технічні паспорти до них, проектно-технічна документація, акт введення будинку в експлуатацію, акт приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність), які підтверджують факт введення будинку в експлуатацію багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, пр. Князя Володимира Великого (попередня назва пр. Добровольського), будинок 102.
26.03.2025 через систему Електронний суд (вх. № 9773 від 26.03.2025) надійшло клопотання від третьої особи Департаменту комунальної власності ОМР про продовження строку виконання ухвали суду від 21.03.2025 та додано відповідне клопотання та лист останньої на адресу КП «Бюро технічної інвентаризації» з проханням надати документи відповідно до ухвали суду від 21.03.2025.
31.03.2025 на адресу суду від Департаменту архівної справи та діловодства ОМР надійшов лист (вх. № 10150/25 від 31.03.2025), до якого додано витяги з копій розпорядження Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 30.01.1987 № 28, розпорядження Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 26.06.1987 № 213, рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 30.06.1987 № 320/1 та повідомлено про неможливість надання проектно-технічної документації та технічних паспортів на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, пр. Князя Володимира Великого (попередня назва пр. Добровольського), 102 у зв'язку з відсутністю на зберіганні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 задоволено клопотання третьої особи - Департаменту комунальної власності ОМР про продовження строку виконання Ухвали суду від 21.03.2025 до 10.04.2025, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.04.2025, призначено судове засідання на 14.04.2025 о 15:30.
07.04.2025 за вх. № 11018/25 на адресу суду надійшов лист від Державного архіву Одеської області Одеської обласної державної адміністрації від 04.04.2025 № 2574/86-20, яким повідомлено, що документи державних органів виконавчої влади м. Одеси міського підпорядкування за період з 1971 по 1991 роки та органів місцевого самоврядування територіальної громади м. Одеси з 1991 року і пізніше у Держархів на зберігання не надходили і зберігаються у Департаменті архівної справи та діловодства ОМР.
07.04.2025 за вх. № 11082/25 від третьої особи - Департаменту комунальної власності ОМР надійшла заява на виконання ухвали суду 21.03.2025 про долучення до матеріалів справи копії листа КП «Бюро технічної інвентаризації» від 02.04.2025 № 1651/0301-06, яким повідомлено, що в матеріалах інвентаризаційних справ, наявних в КП «БТІ» ОМР, відсутні акти, сертифікати, декларації та/або будь-які інші документи (відомості первинно складеної на будинки документації та технічні паспорти до них, проектно-технічна документація, акт введення будинку в експлуатацію, акт приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність), які підтверджують факт введення будинку в експлуатацію та, враховуючи вищевикладене, надати засвідчені копії запитуваних документів не вбачається можливим.
В подальшому, в судовому засіданні, призначеному на 14.04.2025 з урахуванням позицій учасників справи, відсутністю клопотань та заяв, зокрема, щодо призначення експертизи, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
30.04.2025 заслухано вступні слова, пояснення та розпочато з'ясування обставин справи.
02.05.2025, 09.05.2025, 04.06.2025 в судових засіданнях продовжено розгляд справи по суті та у зв'язку зі встановленими обставинами поставлено питання щодо необхідності повернення на стадію підготовчого провадження, повторно з'ясовано про необхідність призначення будівельно-технічної експертизи у зв'язку зі встановленими судом розбіжностями в технічних паспортах, наданих позивачем та відповідачем та відсутністю витребуваних доказів.
Крім того, під час підготовчого провадження слід дослідити питання необхідності залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - орендаря спірного приміщення 106, від якого надійшла заява від 14.05.2025 (вх. № 15553/25), зі змісту якої стало відомо, що ухвалене судом рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи, про яку сторони під час підготовчого провадження не заявляли.
Зважаючи на заперечення відповідача та третьої особи на стороні відповідача стосовно повернення на стадію підготовчого провадження, ураховуючи позицію позивача, що за відсутності первинної технічної документації на будинок питання проведення судової експертизи буде утрудненим, суд продовжив розгляд справи по суті, оглянув оригінали документів, наданих відповідачем, та протокольно оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.06.2025 для продовження дослідження матеріалів справи.
В судовому засіданні 18.06.2025 з огляду на обставини, які потребують вчинення процесуальних дій та віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження, у зв'язку з чим повторно поставив питання перед учасниками судового провадження про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки саме під час судового розгляду справи по суті суд на підставі пояснень сторін, дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні суперечливі за змістом технічні паспорти на спірні приміщення, суперечливі пояснення позивача та відповідача щодо наявності окремого входу в такі приміщення, що, в сукупності з обставинами ненадання Департаментом архівної справи та діловодства ОМР, Державним архівом Одеської області Одеської обласної державної адміністрації та Департаментом комунальної власності ОМР на вимогу суду витребуваних доказів, позбавляє суд можливості повно, всебічно та об'єктивно встановити дійсні обставини справи, що входять до предмету доказування.
Ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ч. ч.1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п.п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визн4) вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Ч. 1 ст. 207 ГПК України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 216 ГПК України якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.
Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Проте при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Приймаючи рішення суд базується на необхідності неухильного виконання судом завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. Такий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18.
Суд констатує, що нормами Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Отже, відповідно до практики Верховного Суду, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Враховуючи обставини справи, що потребують вчинення процесуальних дій, які віднесені до завдань підготовчого провадження, зокрема, у зв'язку з наявністю в матеріалах справи суперечливих за змістом технічних паспортів на спірні приміщення, суд з метою справедливого та неупередженого вирішення даного спору, дотримання основних засад господарського судочинства, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення спору між сторонами, забезпечення принципу верховенства права, змагальності сторін та їх рівності, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, а також з метою вирішення питання щодо призначення та проведення експертизи, а також пов'язаного з цим зупинення провадження у справі, вважає за необхідне повернутись до розгляду справи в підготовче провадження.
Щодо необхідності проведення експертизи.
Судом встановлено, що для роз'яснення питань, що виникли в процесі розгляду справи, які потребують спеціальних знань та для встановлення фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме задля встановлення обставин щодо відповідності розробленої технічної документації, що міститься в матеріалах справи на спірні приміщення вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, функціонального призначення спірних приміщень № № 104, 106 за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого (проспект Добровольського), 102, та належності спірних приміщень до нежитлових чи допоміжних (колясочних), з урахуванням доводів сторін, зазначенням позивачем про підготовку ним у разі повернення на стадію підготовчого провадження у справі клопотання про витребування інвентаризаційної справи на будинок, що є необхідним для проведення будівельно-технічної експертизи, оголошено перерву на 10 хвилин для вирішення зазначеного питання.
Після перерви, суд оголосив скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі, призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.
Мотиви постановленої ухвали суду та нормативно-правове обґрунтування.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та розглядом інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом (ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною п'ятою ст. 13 ГПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Положення частин першої, третьої і четвертої статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України.
Водночас, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду судом (частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
За таких обставин, суд, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вважає за необхідне розглянути справу у розумні строки, тривалість якого обумовлена поверненням до стадії підготовчого засідання суду, призначенням у справі експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», до актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться, зокрема, Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.
У відповідності до п. 1.1. згаданої Інструкції, призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.
У відповідності до п. п. 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень одним із видів експертизи є: Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна: будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; експертиза електронних комунікацій, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза.
Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (з наступними змінами та доповненнями) основним завданням будівельно-технічної експертизи є, зокрема: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а до орієнтовного переліку вирішуваних питань, зокрема віднесено: яке функціональне призначення приміщень? Чи належать приміщення будинку до нежитлових (допоміжних)?
Як відомо, спеціальні знання - це професійні знання, отриманні в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини не можливо, тому є підстава для призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи в порядку ст. 99 ГПК України. При цьому, жодною із сторін не надано суду висновку експерта з відповідного питання.
На підставі аналізу вищенаведених норм в їх сукупності слід дійти висновку, що вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи необхідної первинно складеної на будинки документації та технічні паспорти до них, зокрема: належним чином оформлених проектно-технічної документації, акту введення будинку в експлуатацію, акту приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність, ураховуючи, що відповідно до пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Бондар А.Г., наданих в підготовчому судовому засіданні, відповідні документи (відомості) можуть бути надані заявником експертній установі у разі призначення такої, з метою встановлення обставин, які потребують спеціальних знань та є необхідними для вирішення даної справи, а саме - визначення відповідності розробленої технічної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а також яке функціональне призначення мають приміщення № № 104, 106 за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого (проспект Добровольського), 102, зокрема, чи належать ці приміщення будинку до нежитлових або допоміжних (колясочні)?
Отже, проведення експертизи у даній справі є необхідним для встановлення правомірності заявлених позовних вимог та законності прийнятих відповідачем у даній справі рішень, їх підставності, що за відсутності витребуваних судом доказів у матеріалах справи унеможливлює всебічний, повний та об'єктивний розгляд спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань.
Відтак, приймаючи до уваги характер питань, що підлягають з'ясуванню під час розгляду цієї справи, а також враховуючи, що встановлення всіх обставин, що обумовлюють необхідність призначення експертного дослідження у справі, має суттєве значення для вирішення даного спору, та встановлення таких обставин потребує спеціальних знань, суд дійшов висновку про необхідність призначення саме судової будівельно-технічної експертизи.
Щодо питань, з яких має бути проведена експертиза, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 99 Господарського процесуального кодексу України останні визначаються судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 99 Кодексу учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже, заслухавши представників сторін, враховуючи, що правом запропонувати питання на вирішення судової експертизи скористався лише позивач, а відповідачем та третьою особою питання надавалися раніше під час заявлення клопотання від 26.02.2025 № 01-13/363, приймаючи до уваги обставини, які слід встановити в ході розгляду справи, суд вважає, що питання, передбачені зазначеною вище Інструкцією, зважаючи на підстави та предмет позову, потребують роз'яснення у висновку експерта для об'єктивного та повного дослідження обставин справи. При цьому, суд зазначає, що зазначені питання не виходять за межі предмету доказування у даній справі.
Суд зазначає, що для вирішення питань будівельно-технічної експертизи експерту у разі заявлення ним клопотання необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної первинно складеної на будинок документації від 1987 року.
Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об'єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об'єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).
Таким чином, суд зазначає, що остаточне коло питань на вирішення судової будівельно-технічної експертизи будуть визначені з урахуванням вимог розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5.
При цьому, оскільки на дослідження надаються матеріали цієї справи, у яких лише частково міститься документація щодо об'єктів експертного дослідження, суд розгляне, у разі наявності відповідного клопотання судового експерта та позивача, який заявляв про такі наміри, питання щодо витребування у сторін спору (третіх осіб), повноважних органів та установ, у розпорядженні яких така документація є, інших необхідних матеріалів для проведення експертизи, зокрема, інвентаризаційної справи на будинок від БТІ.
Вирішуючи питання щодо експертної установи, суд зазначає наступне.
Ч. 3 ст. 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Право остаточного визначення експертної установи, яка буде проводити експертизу, належить органу, який призначає таку експертизу, а в даному випадку - суду, з урахуванням думок та пропозицій учасників справи, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи зону регіонального обслуговування відповідної експертної установи.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
У ч. 2 ст. 125 ГПК України передбачено, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, сторони в рівних частках.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суперечливу поведінку сторін, ненадання відповідно до ухвали суду витребуваних судом доказів, про наявність яких в підготовчому судовому засіданні зазначалося третьою особою на стороні відповідача, якою власне і заявлялося клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи на стадії підготовчого провадження у справі, зважаючи на особливий статус позивача у даній категорії справ, предмет спору - визнання незаконними та скасування рішень ОМР, та з урахуванням усталеної судової практики ВС, щодо осіб, на яких покладено обов'язок доказування правомірності та підставності прийнятих рішень щодо спірних приміщень в багатоквартирних будинках, переданих на баланс ОСББ, зважаючи на позиції учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що витрати по проведенню експертизи слід покласти на позивача та відповідача пропорційно, оскільки перший заперечував щодо проведення експертизи на стадії підготовчого провадження, а другий, зазначаючи про наявність на зберіганні в Департаменті комунальної власності ОМР первинної технічної документації на будинок, не надав її на виконання ухвали суду про витребування доказів, що власне і спричинило необхідність повернення на стадію підготовчого провадження після переходу до стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену ст. ст. 384 і 385 Кримінального кодексу України.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене, враховуючи важливість встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, з дорученням проведення експертного дослідження Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
На підставі п. 2 ч. 1 ст.228 ГПК України, у зв'язку з призначенням експертизи та з метою дотримання строків розгляду справи, визначених ГПК України, суд вважає за необхідне скористатися правом щодо зупинення провадження у справі № 916/66/25 до одержання результатів проведення експертизи.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 177, 181, 182, п. 2 ч. 1 ст. 228, п. 6 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 916/66/25.
2. Призначити по справі № 916/66/25 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8)
3. На вирішення експерта поставити наступні питання:
- визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва ?;
- яке функціональне призначення приміщень № № 104, 106 за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого (проспект Добровольського), 102 ?
- чи належать приміщення будинку № № 104, 106 за адресою: м. Одеса, просп. Князя Володимира Великого (проспект Добровольського), 102 до нежитлових чи допоміжних (колясочні) ?
4. Направити матеріали справи №916/66/25 до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8) для проведення експертного дослідження.
5. Витрати по оплаті судової експертизи покласти на позивача та відповідача пропорційно.
6. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
7. Запропонувати експерту визначити коло необхідних документів та матеріалів для проведення експертизи, які підлягають витребуванню судом.
8. Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, зобов'язати та надати можливість експерту у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.
9. Зупинити провадження у справі № 916/66/25.
Ухвала набирає законної сили 18 червня 2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу буде складено та підписано 23 червня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко