65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"23" червня 2025 р. Справа № 916/2311/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши заяву Нижньодністровського національного природного парку за вх. ГСОО № 2-925/25 від 19.06.2025 про забезпечення позову у справі № 916/2311/25
за позовом: Нижньодністровського національного природного парку (Французький бульвар, 89, м. Одеса, 65009)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельниченко» (вул. Перемоги, 2-М, м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67708) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк клуб рибалки» (вул. Річна, 109-в, с. Маяки, Одеський р-н, Одеська обл., 67654) 3) Товариства мисливців та рибалок ХХІ століття (вул. Ушакова, 5-А, м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67700)
про стягнення 464667,00 грн,
Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів у розмірі 464667,00 грн, з яких: 264667,00 грн матеріальної шкоди у виді упущеної вигоди; 200000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідачі, які є пов'язаними особами, в порушення вимог законодавства, з метою отримання прибутку, здійснюють рекреаційну діяльність на території природно-заповідного фонду Парку за відсутності укладеного договору з позивачем, як установою природно-заповідного фонду, чим завдали позивачу збитки у спірній сумі. При цьому, як наголошує позивач, такі дії відповідачів, а також розміщення у засобах масової інформації реклами щодо послуг, які надаються на території природно-заповідного фонду Парку, мають наслідком завдання шкоди репутації позивача, що спричинило позивачу моральну шкоду.
Ухвалою суду від 17.06.2025 позовну заяву Нижньодністровського національного природного парку було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
19.06.2025 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити відповідачам:
- здійснювати будь яку господарську (рекреаційну) діяльність на території природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку;
- відвідувати та організовувати відвідування території природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку;
- зупинку човнів у межах акваторії річки Глибокий Турунчук;
- розміщувати в інтернет мережах та будь-якими іншими засобами рекламні матеріали про надання рекреаційних послуг на території та об'єктах природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що здійснення відповідачами господарської діяльності на території Парку до винесення судом рішення за поданою позивачем у цій справі позовною заявою може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та призвести до наступних наслідків: подальше збільшення матеріальної шкоди завданої позивачу у вигляді упущеної вигоди; подальше вчинення відповідачами дій, що призводять до приниження ділової репутації Парку, зниження престижу чи підрив довіри відвідувачів до діяльності Парку, як установи природно-заповідного фонду України; подальше збільшення розміру моральної шкоди, завданої Парку, як установі природно-заповідного фонду України. Також позивач наголошує, що метою позовних вимог Парку є не тільки отримання відшкодування шкоди відповідачами, а і доведення до відповідачів, що вони, крім іншого, несуть відповідальність саме за порушення вимог законодавства про природно-заповідний фонд. Крім цього, як стверджує позивач, до ухвалення судом рішення у справі відповідачі будуть мати можливість продовжувати використовувати будівлі та споруди, які відповідно до рішень судів у справах № 916/101/24 та № 916/4010/23 визнано об'єктами самовільного будівництва та підлягають знесенню.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/2311/25, проаналізувавши подані позивачем докази та пояснення, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Так, виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.
Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У постанові від 30 жовтня 2024 року у cправі №905/825/24 Верховний Суд, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, констатував, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
При цьому, у вищезгаданій постанові Верховний Суд виснував, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
В цей же час, заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна (Аналогічний за змістом правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2024 року у cправі № 910/1686/24).
Так, в межах цієї справи позивачем заявлені до відповідачів вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 464667,00 грн, з яких 264667,00 грн матеріальної шкоди у виді упущеної вигоди та 200000,00 грн моральної шкоди. Отже, оскільки розгляд судом позову може мати своїм наслідком отримання позивачем коштів, а тому вимога позивача має майновий характер. Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення/часткового задоволення позову, залежить саме від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів. При цьому суд зауважує, що заходи забезпечення позову, які розглядаються судом в межах вже поданого позову, мають бути спрямовані саме на забезпечення виконання у майбутньому позовних вимог позивача, які заявлені у позовній заяві та передані на розгляду суду, а не щодо вимог, які можуть виникнути у позивача у майбутньому.
Разом з цим, у поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, які не узгоджуються з предметом позову у цій справі, адже позивач просить суд заборонити відповідачам здійснювати діяльність на території природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку та розміщувати рекламу щодо здійснення такої діяльності, натомість позивачем не обґрунтовано, яким чином такі заходи зможуть забезпечити у майбутньому виконання судового рішення про стягнення коштів.
Також суд наголошує, що заходи забезпечення позову вживаються судом у кожній окремій справі з урахуванням підстав та предмету позову, що розглядається судом, а тому посилання позивача на те, що відповідачі будуть мати можливість продовжувати використовувати будівлі та споруди, які відповідно до рішень судів у справах № 916/101/24 та № 916/4010/23 визнано об'єктами самовільного будівництва та підлягають знесенню, не є релевантними при вирішенні заяви у цій справі.
Отже, оскільки позивачем не доведено наявності зв'язку між заходами забезпечення позову, які він просить суд вжити у поданій заяві, із предметом позову, співмірності та адекватності заходів у співвідношенні з предметом позовних вимог майнового характеру, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Нижньодністровського національного природного парку за вх. ГСОО № 2-925/25 від 19.06.2025 слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Нижньодністровського національного природного парку за вх. ГСОО № 2-925/25 від 19.06.2025 про забезпечення позову у справі № 916/2311/25 - відмовити. 2. Судовий збір за подання заяви покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили 23.06.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля