65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5752/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: Сухорученко В.В.,
від відповідача: адвокат Кулік В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5752/24
за позовом: Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (вул. Спаська, № 18, м. Миколаїв, 54006)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Гарант Якості» (вул. Академіка Сахарова, № 30, оф. 5, м. Одеса, 65123)
про стягнення 1 644 390,68 грн,
1. Суть спору.
30.12.2024 Територіальне управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві звернулось до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Гарант Якості», в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1 644 390, 68 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 44 від 06.05.2024 та додаткової угоди № 2 від 29.08.2024 в частині строків виконання робіт за договором та додатковою угодою до нього.
2. Короткий зміст аргументів учасників справи.
2.1. Аргументи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що 06.05.2024 між Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, як замовником, та ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості», як підрядником, було укладено договір № 44 про здійснення поточного ремонту приміщень першого й підвального поверхів та інших завершальних робіт в адмінбудівлі ТУ ДБР у м. Миколаєві за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20. Загальна ціна договору по об'єкту складала 10496456,88 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 1749409,48 грн.
Як зауважує позивач, сторонами було узгоджено, що строк надання послуг за цим договором - до 30.08.2024, а перегляд строків оформляється додатковою угодою до даного договору. При цьому, у липні 2024 року за результатами аналізу виконання календарного плану встановлено значне відставання у виконанні робіт підрядником, що були затверджені сторонами у додатку 5, оскільки у травні 2024 року ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» не надано послуг на суму 1618345,57 грн, а у червні підрядником не виконано свої зобов'язання щодо надання послуг на суму 3449261,97 грн.
Позивач додає, що 29.08.2024 відповідач звернувся до нього з пропозицією внести зміни в пункт 4.1. договору стосовно строків надання послуг та оформити ці зміни додатковою угодою. Вказана пропозиція була обґрунтована триваючою, у зв'язку з військовим станом, загальною мобілізацією військовозобов'язаних громадян, а для виконання договірних зобов'язань відповідачем залучено більше 80% робітників чоловічої статі, які є військовозобов'язаними призовного віку, та, оскільки вони не входять у категорію осіб, щодо яких можливе бронювання, більшість потрапили під загальну мобілізацію, що, в свою чергу, спричинило порушення строків надання послуг.
Врахувавши зазначені обставини, сторони внесли зміни до договору в частині строку надання послуг - до 25.10.2024 включно, а також передбачили відповідальність підрядника у разі порушення строків виконання договору, починаючи з 26.10.2024, що було оформлено додатковою угодою № 2 від 29.08.2024.
Позивач також вказує, що 25.10.2024 ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» надіслала на адресу ТУ ДБР у м. Миколаєві акти виконаних будівельних робіт № 2 та № 3 на загальну суму 7781426,92 грн, за результатами перевірки яких позивачем прийнято та підписано акт виконаних будівельних робіт № 2 на суму 2674268,6 грн. При цьому, акт № 3 на суму 5107158,85 грн повернуто на доопрацювання у зв'язку з невідповідністю обсягу фактично виконаних робіт (наданих послуг) роботам, заявленим в акті.
За ствердженням позивача, внаслідок порушення ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» строків надання послуг, ТУ ДБР у м. Миколаєві скеровано на його адресу претензію від 03.12.2024 про необхідність сплати у термін до 20.12.2024 штрафних санкцій, проте відповідачем відповіді не надано та вимоги заявленої претензії не задоволено. При цьому, лише 25.12.2024 до ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшов акт виконаних будівельних робіт № 3 на суму 4111534,00 грн, який було прийнято та підписано сторонами договору.
Відтак, позивач наголошує, що протягом терміну дії договору підрядником надані та замовником прийняті акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 9500832,02 грн, проте послуги за договором надані відповідачем з порушенням встановлених строків та в обсягах, менших ніж було передбачено локальними кошторисами на будівельні роботи. Отже, у ТУ ДБР у м. Миколаєві, на його переконання, наявні фактичні передумови та правові підстави для звернення за захистом своїх порушених прав до господарського суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій.
Щодо доводів відповідача, позивач зазначає, що його твердження не відповідають дійсності, адже відповідачем порушено строки виконання робіт станом на 25.10.2024 і передання акту прийому-передачі до ТУ ДБР у м. Миколаєві факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань не спростовує.
Також позивач зауважує, що ним з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт протягом усього періоду виконання поточного ремонту приміщень забезпечено здійснення технічного нагляду та укладено відповідний договір з ФОП Дідорчуком В.В. Так, інженером з технічного нагляду спільно з замовником було перевірено надані 25.10.2024 відповідачем акти, за результатами перевірки яких прийнято та підписано акт № 2 на суму 2674268,06 грн. Водночас, в ході звірки фактично виконаних робіт з роботами, заявленими в акті № 3, встановлено невідповідність обсягів робіт по першому та підвальних поверхах.
При цьому, як наголошує позивач, враховуючи, що послуги з поточного ремонту на суму 5 107 158,85 грн, заявлені в акті № 3 від 25.10.2024, не були виконані в повному обсязі, цей акт не підписаний інженером з технагляду та ТУ ДБР у м. Миколаєві і повернутий ТОВ «БГ «Гарант якості». У подальшому, 26.11.2024 позивачем повторно поінформовано відповідача про необхідність доопрацювання акту та обов'язок надати виконавчу документацію і підтверджуючі документи щодо вартості використаних матеріалів, а також попереджено про застосування штрафних санкцій. Натомість представники ТОВ «БГ «Гарант Якості» ігнорували необхідність отримання будь-якої кореспонденції в межах договору, поштові відправлення не отримували, підпис про отримання документів нарочно ставити відмовлялись, на листи, на електронну адресу товариства, не відповідали. Додатково позивач зазначив, що акт за формою № КБ-2в № 3 від 25.10.2024 у його розпорядженні відсутній у зв'язку з тим, що його повернуто на адресу підрядника.
Позивач вважає, що підписуючи договір з визначеними строками, ціною та обсягами робіт, відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
Щодо листування та обміну документацією між сторонами позивач пояснив, що оскільки станом на 25.10.2024 обсяг виконаних відповідачем робіт не відповідав заявленому в акті № 3, ці роботи здійснювались підрядником на об'єкті упродовж наступних двох місяців (листопад-грудень 2024 року). При цьому, 16.12.2024 позивачем проінформовано відповідача, що останнім днем проведення платежів клієнтів органів Казначейства через систему електронних платежів НБУ в бюджетному 2024 році є 26.12.2024, а також попереджено про необхідність до 20.12.2024 надати для опрацювання акт прийому-передачі виконаних робіт та відповідної документації.
Між тим, як наголошує позивач, лише 25.12.2024 відповідачем надано позивачу акт № 3 від 25.12.2024 на меншу, ніж заявлену раніше, суму виконаних робіт, який прийнятий та підписаний сторонами, та за яким 26.12.2024 позивачем проведено оплату наданих послуг. При цьому, враховуючи, що станом на 25.12.2024 відповідачем так і не виконано роботи по об'єкту на суму 995624,86 грн, у зв'язку із закінченням бюджетного року, позивачем прийнято рішення про зменшення суми договору на вказану суму, що оформлено додатковою угодою № 4 від 25.12.2024.
2.2. Аргументи ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості».
Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 07.05.2024 ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» відповідними листами повідомляло ТУ ДБР у м. Миколаєві, що умови договору виконуються в умовах, відмінних від звичайних умов здійснення будівництва, що потягло за собою наслідки підвищення заробітної плати, а також про те, що у зв'язку з обмеженим доступом в роботі на об'єкті необхідно погодити зміни до договору по видам наданих послуг та матеріалам, які використовуються під час надання послуг, а також включивши коефіцієнт 1,2 до договірної ціни.
Також відповідач повідомляє, що 08.08.2024 в зв'язку з покращенням наданих послуг без змінення ціни договору сторони уклали додаткову угоду № 1 та виклали всі додатки, які були зазначені в п. 10.8. в іншій редакції. Після того, 29.08.2024 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою внесли зміни до п. 1.4., п. 5.2. та п. 10.8. договору.
Як стверджує відповідач, листом № 25/10-1 від 25.10.2024 підрядник повідомив замовника про зміни в видах робіт та матеріалах, які використовуються під час надання послуг з поточного ремонту, та просив погодити міни до договору без збільшення загальної договірної ціни та без зменшення якості використаних матеріалів. Того ж дня сторони узгодили зміни видів улаштування поверхонь стін та підлоги і уклали додаткову угоду № 3, якою додатки в п. 10.8. виклали в іншій редакції. Окрім того, 25.12.2024 сторони зменшили суму договору на 995624,86 грн.
При цьому, за ствердженням відповідача, на виконання умов договору підрядник протягом терміну дії договору надав послуги з поточного ремонту за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20 і направив акти виконаних робіт замовнику, в т.ч. акти виконаних робіт № 2 та № 3 листом № 25/10 від 25.10.2024, а замовник листом № 16-14-47148-24 від 26.10.2024 повідомив, що акт № 2 перевірено та прийнято, а акт № 3 начебто повернуто на доопрацювання в зв'язку з некоректним оформленням цього документу.
На думку відповідача, ТУ ДБР у м. Миколаєві підтвердило, що поточний ремонт був виконаний в повному обсязі, але один з актів начебто некоректно оформлений, але не зазначив вмотивованої відмови з наданням підтверджуючих документів. Між тим, уповноважений представник замовника зобов'язаний був протягом 5 календарних днів перевірити та підписати в частині фактично наданих послуг, а не, як зазначив у листі замовник, повернути на доопрацювання, а доказів повернення позивач не надав ні відповідачу, ні суду.
Що стосується дат, зазначених в актах виконаних робіт, відповідач зауважив, що про їх дати стало відомо лише з позовної заяви, оскільки жодного акту з відповідними датами та підписами своїх уповноважених представників сторін позивач не повернув ні на адресу відповідача, на подав до суду з позовом.
Відтак, на переконання відповідача, він станом на 25.10.2024 виконав п. 1.4. договору, а саме передав на підпис замовнику акти прийому-передачі встановленої форми до 25.10.2024 і відповідно штрафні санкції, зазначені в п. 5.2. договору до нього не повинні бути застосовані.
Відповідач наголошує, що оскільки він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цього договору, а формальне порушення договору сталося з вини позивача, який умисно поставив дату в акті № 3 саме 25.12.2024, а не 25.10.2024, з єдиною метою отримати штрафні санкції від відповідача, в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо укладення договору під час повномасштабної агресії російської федерації проти України відповідач зауважив, що він не знав і не міг знати, що масова мобілізація його військовозобов'язаних робітників так вплине на можливість своєчасного виконання робіт, у зв'язку з чим і було запропоновано укласти відповідну додаткову угоду. При цьому, сума штрафу у розмірі 980459,96 грн, це сума, на яку позивач намагався знизити хагальну договірну ціну договору, але, приймаючи до уваги реальну вартість матеріалів та робіт, йому в цьому було відмовлено.
Окрім того, відповідач додає, що попередньо всі первинні документи надсилалися інженеру з технічного нагляду за наданням послуг з поточного ремонту для перевірки на його електронну пошту і тільки після його погодження запрошувалися представники відповідача на підписання. Однак, підписані примірники залишалися у позивача і поверталися за його бажанням або не поверталися. При цьому, з незрозумілих причин по акту № 3 відповідачу не давали жодної інформації та не запрошували на підписання цього акту, тому відповідач був вимушений направити лист № 25/10 від 25.10.2024 на адресу позивача в останній день.
Також відповідач заперечує ствердження позивача про відсутність у останнього акту № 3 від 25.10.2024 у зв'язку з поверненням його на адресу підрядника, оскільки зазначення в листі про його повернення без жодного додатку не є підтвердженням його повернення і такий акт фактично так і не був повернутий не з підписами, не без підписів відповідачу.
Що стосується акту звірки виконаних робіт № 1 від 25.10.2024, складеним за участю лише представників замовника та інженера з технічного нагляду Дідорчука В.В. без участі представника підрядника, відповідач вважає, що він не може бути доказом наявності невідповідності обсягів, вказаних в акті № 3 фактичному виконанню робіт, оскільки підрядника не повідомили і не зафіксували фото або відео доказами наявність зазначених в акті звірки недоліків. На думку відповідача, фактично в односторонньому порядку позивач склав даний документ, як виходить, виключно для застосування штрафних санкцій.
Окрім того, із посиланням на п. 6 ст. 853 ЦК України, відповідач наголошує на тому, що позивач не виконав свій обов'язок щодо прийняття та підписання акту в частині фактично виконаних робіт у момент, коли мало відбуватися їх передання.
3.Процесуальні питання вирішені судом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 позовну заяву (вх.№5900/24) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2025 позовну заяву Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (вх. № 5900/24 від 30.12.2024) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.
07.01.2025 до суду від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надійшла заява (вх.№ 359/25) про усунення недоліків, подана на виконання ухвали суду, із змісту якої вбачається фактичне усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 02.01.2025 та додані відповідні документи.
13.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5900/24 від 30.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5752/24. Постановлено справу № 916/5752/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "06" лютого 2025 року об 11:20 год.
31.01.2025 за вх.№ 3441/25 до суду від представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 03.02.2025.
05.02.2025 до суду від представника ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» надійшло клопотання (№ 4063/25) про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю адвоката у інших судових засіданнях в Північному апеляційному господарському суді та за метою надання можливості відповідачу подати відзив з додатками.
06.02.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5752/24 судом було задоволено клопотання відповідача та постановлено протокольну ухвалу про перерву до "18" лютого 2025 року о 12:40 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 07.02.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
18.02.2025 ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 5472/25), який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами. Окрім того, у відзиві на позов відповідачем були викладені клопотання про витребування у позивача актів за формою № КБ-2в №№ 1-3 та про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Того ж дня, до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Гарант Якості» надійшло клопотання (вх. № 5549/25 від 18.02.2025) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі № 916/5752/24 на 18.02.2025 о 12:40 год., не відбулося у зв'язку з відсутністю стабільного з'єднання з медіа-сервером та мережею інтернет в установі суду, через що не вдалось зв'язатись з представником позивача, про що технічним адміністратором та секретарем судового засідання був складений відповідний акт.
18.02.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5752/24 призначено на "04" березня 2025 року о 09:20 год, а також задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Гарант Якості» (вх. № 5549/25 від 18.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
28.02.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. № 6768/25), яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.
04.03.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5752/24 суд, дослідивши заявлені відповідачем клопотання та обґрунтування позивача щодо їх недоцільності, а також вислухавши пояснення представників, протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів у зв'язку з їх самостійним наданням до суду позивачем та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Того ж дня, у підготовчому засіданні судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "25" березня 2025 року о 12:40 год.
Щодо клопотання відповідача про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 8 частини 2 статті 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Зі змісту норм ст. 99 ГПК України також випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2018 року в справі № 907/425/16 та від 24 січня 2018 року в справі № 917/50/17.
У своєму клопотанні відповідач просив поставити перед експертами питання щодо визначення переліку, об'єму та вартості фактично виконаних будівельних робіт на об'єкті будівництва, щодо відповідності виконаних ТОВ «БГ «Гарант Якості» робіт по об'єкту проектно-кошторисній та тендерній документації, а також вимогам нормативно-правових актів будівництва у галузі будівництва, та визначити на яку дату були фактично виконані будівельні роботи на об'єкті будівництва.
Суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи, виходив з того, що з огляду на наявні у матеріалах справи докази, судом не встановлено необхідності у призначенні судової експертизи, оцінка доказів та обґрунтованість позовних вимог доказами є правовими питаннями та належить до компетенції суду.
Отже, стосовно клопотання про призначення експертизи, то суд враховував, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.
Основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Предметом доказування у цій справі є встановлення обставин щодо порушення підрядником строків виконання робіт (надання послуг) за договором та наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення таких строків. А відтак, встановлення переліку, об'єму та вартості фактично виконаних будівельних робіт на об'єкті будівництва, а також відповідності виконаних робіт проектно-кошторисній та тендерній документації виходять за межі предмету спору та не впливають на з'ясування обставин справи, оскільки в межах даної справи до предмету доказування не входить з'ясування питань, які саме роботи виконані відповідачем, яка вартість виконаних робіт та чи відповідає наразі якість виконаних підрядником робіт умовам вищезазначеного договору підряду та проектно-кошторисній документації.
При цьому, вищеозначені питання щодо переліку, обсягу та вартості виконаних відповідачем будівельних робі можливо встановити з наданих до матеріалів справи документів, які складені та підписані обома сторонами договору, дані про які не потребують спеціальних досліджень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи та відсутність підстав для його задоволення.
24.03.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 9332/25) у справі, які судом були долучені до матеріалів справи разом і з доданими доказами.
25.03.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5752/24, заслухавши думку представників сторін, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "08" квітня 2025 року о 14:10 год.
25.03.2025 ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» подано до суду заперечення (вх. № 9604/25) на відповідь на відзив, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.
08.04.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5752/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5752/24 до судового розгляду по суті на "15" квітня 2025 року о 14:40 год. Окрім того, судом було призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/5752/24 по суті на "15" травня 2025 року об 11:00 год.
15.04.2025 представник ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» звернувся до суду із заявою (вх. № 12093/25), якою просив внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/5752/24, надати можливість ознайомитись з матеріалами даної справи в повному обсязі, перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, а також відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з участю представника у судовому засіданні в Одеському окружному адміністративному суді. Вказана заява судом була задоволена та 16.04.2025 представнику було надано доступ матеріалів електронної справи.
15.04.2025, у зв'язку з неможливістю завершити судовий розгляд справи № 916/5752/24 по суті, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні, згідно раніше визначеної резервної дати, до 15.05.2025 об 11:00 год.
15.05.2025 суд, з метою надання представникам в повному обсязі скористатися своїми процесуальними правами та виступити із відповідними вступними промовами, постановив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні, у межах розумних строків, до "22" травня 2025 року об 14:20 год.
22.05.2025, з огляду на неявку представника відповідача, великий обсяг дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, сповіщення системою цивільної оборони м. Одеса про оголошення повітряної тривоги і неможливість завершити розгляд справи по суті, врахувавши думку представника позивача, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/5752/24 по суті до "03" червня 2025 року о 10:40 год. Про дату, місце та час наступного судового засідання по суті ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» було повідомлене ухвалою суду від 22.05.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
Після судового засідання до суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 16391/25 від 22.05.2025) про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю у невідкладній слідчій дії по кримінальному правопорушенню.
03.06.2025 відповідачем подано до суду промову (заключне слово) (вх. № 17597/25), яку судом було долучено до матеріалів справи.
Представник позивача - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, зазначив, що заявлений позов підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, у судових дебатах просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» у своїй вступній промові та судових дебатах проти позову заперечувала повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору та усних поясненнях, просила у його задоволені відмовити.
В процесі розгляду справи подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішені відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 03.06.2025 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 12.06.2025 о 15:00 год.
В судовому засіданні, 12.06.2025 господарським судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України в присутності представників сторін, було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
06.05.2024 між Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (замовник, ТУ ДБР у м. Миколаєві, позивач) і ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» (підрядник, ТОВ «БГ «Гарант Якості», відповідач) укладений договір № 44, відповідно до п. 1.1. якого сторони домовились здійснити: поточний ремонт приміщень першого й підвального поверхів та інші завершальні ремонтні роботи в адмінбудівлі ТУ ДБР у м. Миколаєві за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20 (далі за текстом - послуги), код згідно ДК 021:2015-45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи.
Згідно п. 1.2. договору підрядник зобов'язується власними або залученими силами надати послуги з поточного ремонту за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20 (далі - об'єкт) за завданням замовника з використанням матеріалів і засобів підрядника, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити за виконані роботи по об'єкту.
Підрядник надає послуги відповідно до затверджених дефектного акту, що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною (додаток № 1) та локальних кошторисів (додатки № 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11, 3.12, 3.13, 3.14). Підрядник здійснює поетапне надання послуг у разі узгодження між сторонами календарного плану надання послуг (додаток № 5). У такому випадку прийняття та оплата послуг здійснюється згідно з узгодженим сторонами календарним планом надання послуг (п.п. 1.3., 1.4. договору).
Відповідно до умов п.2.1. договору ціна договору складена згідно з Настановою з визначення вартості будівництва і є динамічною та може бути змінена, лише у випадках передбачених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022р. № 1178 (далі за текстом - Особливості).
За умовами п. 2.2. договору ціна договору складається з вартості матеріалів (додаток № 4) і об'єму надання послуг згідно договірної ціни, що додається до даного договору (додаток № 2) і є його невід'ємною частиною. Загальна договірна ціна договору по об'єкту складає: 10496456,88 грн, у тому числі податок на додану вартість (20%) - 1749409,48 грн.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що оплата вартості послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок підрядника протягом 15 банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт встановленої форми та доданої до нього довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (ф. КБ-2в і ф. КБ-3).
Відповідно до п. 2.4. договору зміна договірної ціни або термінів надання послуг оформлюються додатковою угодою, підписаною сторонами, відповідно до п. 19 Особливостей.
Як встановлено п. 2.5. договору, замовник забезпечує фінансування наданих підрядником послуг на підставі щомісячних актів, підписаних уповноваженими представникам сторін. Акти виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Уповноважений представник замовника протягом п'яти календарних днів перевіряє і підписує їх в частині фактично наданих послуг.
Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору передбачений обов'язок підрядника якісно і в повному обсязі надати послуги, передбачені п. 1.1. та п. 1.2. даного договору, в строк (далі за текстом - термін робіт) зазначений в п. 4.1. даного договору.
В свою чергу, п/п 3.2.2. п. 3.2. договору передбачено обов'язок замовника прийняти і розрахуватися за фактично виконані роботи після підписання акту прийому-передачі встановленої форми (зокрема, ф. КБ-2в та доданої до нього довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати ф. КБ-3в). Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до завершення надання послуг в цілому або завершення етапу надання послуг, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник має право перевірити реальність акту протягом п'яти календарних днів з моменту його отримання і зобов'язаний їх підписати або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
Відповідно до умов п. 4.1., 4.2. договору строки надання послуг за цим договором: до 30 серпня 2024 року. Перегляд строків оформляється додатковою угодою до даного договору, що є невід'ємною його частиною. Місце надання послуг: приміщення адміністративної будівлі ТУ ДБР у м. Миколаєві, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20. Підрядник надає послуги у відповідності до технічного завдання замовника, дефектного акту та будівельних нормам та правил.
Підрядник завчасно, у письмовій формі інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов'язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин (п. 4.3. договору).
За умовами п. 5.2. договору у разі порушення підрядником строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної заборгованості.
Згідно з умовами п.п. 8.1., 8.3. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині гарантійних зобов'язань виконавця за цим договором - до повного їх виконання. Зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі про закупівлю та оформляються у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди (угод) сторонами.
Окрім того, п. 8.7. сторони погодили, що моментом належного повідомлення однієї сторони іншу сторону в розумінні умов цього договору є наступний робочий день після дня відправки повідомлення (електронного листа) відповідно до умов цього договору (далі - дата належного повідомлення). Дата належного повідомлення є датою фактичної обізнаності сторони про факти, дії, події, зазначені в повідомленні (електронному листі).
Додатками до цього договору є: Додаток № 1 - Дефектний акт; Додаток № 2 - Договірна ціна; Додатки №№ 3.1.-3.14. - Локальні кошториси ЛК1_02-01-01 - ЛК1-02-01-14; Додаток № 4 - Підсумкова відомість ресурсів; Додаток № 5 - Календарний план.
07.05.2024 відповідач звернувся до позивача листом № 6, яким зауважив, що ним виконуються умови договору № 44 в умовах, відмінних від звичайних умов здійснення будівництва, що спричинило підвищення заробітної плати і тому розмір кошторисної заробітної плати для будівельно-монтажних робіт повинен бути не нижчим ніж 18000,00 грн.
Того ж дня ТОВ «БГ «Гарант Якості» звернулося до позивача з листом № 7, згядно якого просив, у зв'язку з обмеженим доступом в роботі на об'єкті, погодити зміни до договору по видам наданих послуг та матеріалам, без збільшення загальної ціни та без зменшення якості використаних матеріалів.
08.08.2024 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору від 06.05.2024 № 44, якою внесли зміни до його додатків та виклали їх у відповідних редакціях.
Сторони також підписали окремий документ «Договірна ціна на будівництво: поточний ремонт приміщень першого й підвального поверхів та інші завершальні ремонтні роботи в адмінбудівлі ТУ ДБР у м. Миколаєві за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20, що здійснюється в 2024 році», яким узгоджено вартість робіт в розмірі 10496456,88 грн.
Також сторонами підписано календарний план, згідно якого роботи мали бути виконані в повному обсязі у серпні 2024 року, дефектний акт на поточний ремонт, підсумкову відомість ресурсів та відповідні локальні кошториси на сходову клітину, на монтаж вентиляції 2-5 поверх, на санвузли 2-5 поверх, на пожежну сигналізацію, на серверну, на влаштування щитових, на перший поверх, на підвальне приміщення, на монтаж вентиляції та кондиціонування 1-й поверх та підвал, не електромонтажні роботи 1-й поверх та підвал, на кабельні мережі відеоспостереження 1- поверх та підвал, на комп'ютерну мережу 1-й поверх та підвал, на кабельні мережі контролю доступу 1-й поверх та підвал та на систему опалення 1-й поверх та підвал.
В матеріалах справи наявний лист ТУ ДБР у м. Миколаєві № 16-14-30500-24 від 22.07.2024 до ТОВ «Будівельна компанія «Гарант Якості», яким позивач повідомив, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо надання послуг, які передбачені у календарному графіку за червень 2024 року, а саме звітування перед замовником щодо виконання послуг на загальну суму 3449261,97 грн, а також звернув увагу відповідача на недопустимість порушення строків надання послуг за договором.
В рамках договору № 44 від 06.05.2024, у період з травня по серпень 2024 року, підрядник виконав і здав, а замовник прийняв і оплатив роботи на суму 2715029,96 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 1 за серпень 2024 року, підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2024 року, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень 08.08.2024.
Як вбачається з листа ТОВ «БГ «Гарант Якості» № 12 від 28.08.2024, відповідач сповістив позивача, що для виконання договірних зобов'язань відповідачем було залучено більше 80% робітників чоловічої статі, які є військовозобов'язаними призовного віку та, оскільки вони не підлягають під категорію осіб, щодо яких можливе бронювання, більшість робітників відповідача потрапили під загальну мобілізацію, що спричинило порушення строків надання послуг за договором. Цим листом відповідач просив позивача внести зміни в п. 4.1. договору стосовно строків надання послуг та оформити ці зміни додатковою угодою.
29.08.2024, керуючись вимогами абз. 2 п. 4.1. та п. 8.3. договору та протоколом наради робочої групи № 4 від 29.08.2024, сторони уклали та підписали додаткову угоду № 2 до договору від 06.05.2024 № 44, якою внесли зміни до п. 4.1. договору та погодили, що підрядник передає на підпис замовнику акти прийому-передачі встановленої форми (зокрема ф КБ-2в та доданої до нього довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати ф КБ-3в) до 25 жовтня 2024 року.
Окрім того, вказаною додатковою угодою № 2 від 29.08.2024 сторони внесли зміни до п. 5.2. договору та встановили, що у разі порушення підрядником строків виконання договору, підрядник перераховує на рахунок замовника суму штрафу в розмірі 980 459,96 грн, а починаючи з 26.10.2024, підрядник зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, п .3 додаткової угоди № 2 сторони виключили з п. 10.8. договору додаток № 5 - Календарний план.
25.10.2024 листом № 25/10 ТОВ «БГ «Гарант Якості» надіслало ТУ ДБР у м. Миколаєві акти виконаних робі № 2 та № 3 загальною сумою 7781426,92 грн та просило їх розглянути і прийняти, або надати зауваження щодо них, а листом № 25/10-1 відповідач, у зв'язку зі змінами в видах робіт та матеріалів, які використовуються під час надання послуг з поточного ремонту, просив позивача погодити зміни до договору без збільшення загальної договірної ціни договору та без зменшення якості використаних матеріалів.
25.10.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору від 06.05.2024 № 44, якою внесли зміни до п. 10.8 договору в частині переліку додатків, та виклали їх у відповідній редакції, а також змінили реквізити, зокрема банківські, підрядника
Як вбачається з наявних матеріалів справи, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року (форма КБ-2в) від 25.10.2024, підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2024 року (форма КБ-3) від 25.10.2024, підтверджено виконання відповідачем робіт, які перевірено інженером з технічного нагляду та прийнято замовником без жодних зауважень, на суму 2674268,06 грн.
З наданого позивачем акту звірки виконаних робіт № 1 від 25.10.2024, підписаного представниками замовника та інженером з технічного нагляду за поточним ремонтом Дідорчуком В.В., вбачається, що інженером з технічного нагляду за участю представників ТУ ДБР у м. Миколаєві перевірено та встановлено, що роботи згідно акту № 2 від 25.10.2024 на суму 2674268,06 грн виконано в повному обсязі. В свою чергу, обсяги робіт, вказані в акті № 3 від 25.10.2024, не відповідають фактичному виконанню робіт, а саме по першому та підвальних поверхах не виконано: фарбування стін не відповідають фактичному обсягу; не встановлені двері, ревізійні лючки; не влаштовані натяжні стелі; не відповідають фактичному обсягу поли з плиток полівінілхлоридних та плінтуса; не установлені кондиціонери та анемостати вентиляції, не встановлені щитки вентиляції; не встановлені електричні щитки та електрична фурнітура; не закінчені роботи по влаштуванню електричних та слаботочних мереж. На підставі вказаного, робоча група вирішила прийняти та підписати акт № 2 від 25.10.2024 на суму 2674268,06 грн, а акт № 3 від 25.10.2024 на суму 5107158,86 грн повернути на доопрацювання та оформити його належним чином, відповідно до фактично виконаних робіт.
Матеріали справи містять лист ТУ ДБР у м. Миколаєві № 16-14-47148-24 від 26.10.2024 до ТОВ «Будівлька компанія «Гарант Якості», згідно якого позивач, у відповідь на лист відповідача від 25.10.2024 № 25/10 щодо розгляду актів виконаних робіт № 2 та № 3, повідомив відповідача, що акт № 2 виконаних робіт на суму 2674268,06 грн перевірено та прийнято, а акт № 3 виконаних робіт на суму 5107158,85 грн повертає на доопрацювання в зв'язку з некоректним оформленням цього документу. Вказаним листом позивач також зазначив, що відповідачу необхідно невідкладно доопрацювати акт № 3 та до 15 листопада 2024 надіслати цей акт на його адресу, а у разі невиконання таких вимог до відповідача будуть застосовані штрафні санкції згідно договору від 06.05.2024 № 44.
Також в матеріалах справи містяться лист позивача № 16-14-52007-24 від 26.11.2024, яким останній повідомляв відповідача про виявлені недоліки в системі опалення та просив невідкладно вжити необхідні заходи щодо забезпечення службових приміщень другого-п'ятого поверхів адмінбудівлі теплом, та лист № 16-14-52014-24 від 26.11.2024, яким позивач зазначив про необхідність надати всю виконавчу документацію та підтверджуючі документи щодо вартості використаних матеріалів по актам виконаних робіт №№ 1, 2 та 3, а також і сам акт № 3.
03.12.2024 ТУ ДБР у м. Миколаєві звернулось до відповідача з претензією № 16-14-53108-24, якою зазначив, що станом на 02.12.2024 роботи по договору не виконані на суму 5107158,86 грн, у зв'язку з чим вимагав у термін до 20 грудня 2024 сплатити штраф у сумі 1337961,08 грн, за реквізитами, зазначеними у рахунку від 03.12.2024 № 85. Доказів направлення вказаної претензії та рахунку матеріали справи не містять.
16.12.2024 позивач звернувся до відповідача з лисом № 16-14-55450-24, яким зазначив, що з метою своєчасного розрахунку за фактично виконані роботи відповідачу необхідно до 20.12.2024 надати для опрацювання акт прийому-передачі виконаних робіт встановленої форми (КБ-2в та доданої до нього довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати ф. КБ-3), виконавчу документацію та підтверджуючі документи щодо вартості використаних матеріалів. Даним листом позивач також нагадав відповідачу про необхідність доопрацювати акт № 3 виконаних робіт на суму 5107158,85 грн та надіслати його до 15.11.2024 на його адресу. Матеріали справи містять докази направлення вказаного листа як засобами поштового зв'язку, так і на адресу електронної пошти.
Судом встановлено, що 25.12.2024 сторонами без зауважень та заперечень щодо якості та обсягів робіт, перевірених та погоджених інженером з технічного нагляду, підписаний акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2024 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2024 року на загальну суму 4111534,00 грн. Також, 25.12.2024 сторонами підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, згідно якої загальна вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 9500832,02 грн.
Окрім того, 25.12.2024 між ТУ ДБР у м. Миколаєві та ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» укладена додаткова угода № 4, якою сторони домовились зменшити суму договору на 995624,86 грн та внести зміни до п. 2.2. договору, де. серед іншого, погодили, що загальна договірна ціна договору по об'єкту складає 9500832,02 грн, у тому числі податок на додану вартість (20%) - 1583472,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору 26.12.2024 ТУ ДБР у м. Миколаєві було здійснено остаточну оплату ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» за виконані роботи у загальному розмірі 4111534,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2947 на суму 610701,98 грн; № 2948 на суму 496456,88 грн; № 2949 на суму 2000000,00 грн; № 2951 на суму 1004375,14 грн.
Звертаючись із позовом до суду, ТУ ДБР у м. Миколаєві стверджує, що ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» грубо порушило умови пункту 4.1 договору № 44, допустивши прострочення виконання робіт. У зв'язку із цим ТУ ДБР у м. Миколаєві просить суд стягнути з ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» 306429,60 грн пені, 980459,96 грн фіксованого штрафу та 357501,12 грн штрафу в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, нарахованих на підставі пункту 5.2. договору № 44 в редакції додаткової угоди № 2 від 29.08.2024.
5. Норми права застосовані судом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Україна) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною четвертою статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно із частиною першою статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 837 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно із частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ст.199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Згідно частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
6. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.
Як установив суд, ТУ ДБР у м. Миколаєві і ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» уклали договір № 44 від 06.05.2024, предметом якого є виконання робіт з поточного ремонту приміщень першого й підвального поверхів та інших завершальних робіт в адмінбудівлі ТУ ДБР у м. Миколаєві за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20.
Укладаючи договір № 44, ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» взяло на себе зобов'язання виконати обумовлені договором роботи відповідно до затвердженої кошторисної документації в межах договірної ціни (10496456,88 грн) в строк до 30.08.2024, а в подальшому зобов'язалось передати позивачу акти прийому-передачі та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, установленої форми, до 25.10.2024.
Так, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Окрім того, умовами укладеного між сторонами договору також погоджено порядок приймання-передачі виконаних робіт, зокрема, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3).
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку по суті заявлених позовних вимог, спірними є правовідносини, що виникають з договору підряду в частині виконання обумовленого ним зобов'язання своєчасного виконання робіт та предметом спору виступає обов'язок дотримання строків виконання та право, за наявності підстав, застосування відповідальності передбаченої п. 5.2. означеного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 29.08.2024.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно із абзацом першим частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У матеріалах справи містяться дефектні акти та договірна ціна, де сторони погодили обсяги і склад робіт та їх вартість, а також локальні кошториси на будівельні роботи за кожним етапом робіт і підсумкова відомість ресурсів, які складені ТОВ «Будівельна група «Гарант Якості» та перевірені ТУ ДБР у м. Миколаєві під час кожного відповідного внесення змін до них.
Загалом наведена документація в сукупності містить детальну інформацію про найменування робіт і витрат, їх обґрунтування та вартість, при цьому, вартість визначена на підставі кошторисів з розрахунками відповідних витрат, що в свою чергу містять перелік робіт, їх обсяг та вартість по кожному окремому пункту.
Як свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, ТОВ «БГ «Гарант Якості» станом на 25.10.2024 виконало лише частину передбачених договором № 44 робіт загалом на суму 5389298,02 грн, які були прийняті замовником без жодних зауважень та заперечень.
Між тим, суд враховує, що відповідач формально виконав свій обов'язок, встановлений додатковою угодою № 2 від 29.08.2024, та передав позивачу на підпис акт № 3 від 25.10.2024 на суму виконаних робіт в розмірі 5107158,85 грн, однак вказаний акт був повернутий відповідачу на доопрацювання у зв'язку з невідповідністю обсягів фактичному виконанню робіт, та позивачем роботи за даним актом погоджені та прийняті не були.
При цьому, для виплати підрядникові плати за виконану частину роботи необхідним є узгодження обсягів та вартості фактично виконаної роботу в установленому порядку. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 16-14-47148 від 26.10.2024, незважаючи на відсутність відповідних доказів направлення вказаного листа, належним чином сповістив відповідача про повернення йому спірного акту № 3 без його підписання та погодження. Про його отримання та обізнаність із тестом листа додатково зазначив представник відповідача у своїх пояснення під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.05.2025.
Тобто, відповідач був обізнаний про наявність у позивача претензій щодо повноти виконаних ним робіт та про необхідність в строк до 15.11.2024 доопрацювати акт № 3 і надіслати його на адресу позивача.
Відповідач стверджує, що взяті на себе зобов'язання виконав своєчасно, однак позивач безпідставно не підписав акт № 3, стверджуючи про його повернення у зв'язку з некоректним оформленням без зазначення вмотивованої відмови з наданням підтверджуючих документів.
При цьому, відповідач, зосередившись на доводах, що відповідні акти та будь-які оригінали документів йому не були повернути позивачем взагалі, не зазначає які заходи відповідачем вживались для з'ясування ситуації, чому позивач не приймає виконані ним роботи та не підписує акт № 3 від 25.10.2024, не виконує свої зобов'язання та не здійснює належну оплату за виконані відповідачем роботи, у строк, встановлений п. 2.3. договору, а також жодним чином не доводить, що у період після 25.10.2024 ним не виконувались жодні роботи на об'єкті позивача. Зокрема, відповідач, усвідомлюючи існування зобов'язань за договором, мав звернутись до позивача з приводу неналежного виконання ним умов договору, врегулювати подальші взаємовідносини та оформити фактично виконані роботи належним чином і передати їх результат в установленому порядку.
При цьому, саме по собі твердження відповідача про ухилення позивача від зустрічей, не підтверджене хоча б скрнішотами телефонних дзвінків, електронного листування з зазначенням повних даних контактної особи, є безпідставним.
Суд вважає, що у даному випадку вирішальним фактом все ж є дата кінцевого підписання акту виконаних робіт 25 грудня 2024 року, яка вказує на прострочення остаточної дати завершення всіх робіт, яка договором встановлювалася до 25.10.2024 року, оскільки допустимим доказом своєчасного виконання відповідачем підрядних робіт є саме акт виконаних робіт.
На переконання суду, підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо дати складання акту № 3, а також подальше укладення додаткової угоди № 4 від 25.12.2024 щодо зменшення вартості виконаних робіт та суми договору, вказує на те, що у цей період і до 25.12.2024 поки сторони не підписали остаточний акт виконаних робіт, ремонт на об'єкті відповідачем дійсно не було завершено в повному обсязі.
В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних документів, які можуть навіть опосередковано свідчити про повне виконання ним робіт на об'єкті позивача в строк до 25.10.2024 та безпідставне ухилення позивача від їх прийняття та підписання актів, зокрема і акту № 3 від 25.10.2024 на суму 5107158,86 грн.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача, що формальне порушення договору сталося з вини позивача, який умисно поставив дату в акті № 3 саме 25.12.2024, а не 25.10.2024, оскільки, представник відповідача, підписуючи даний акт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, не міг не бачити зазначену у них дату та цілком мав можливість заперечити щодо строків виконання робіт саме цією датою.
З урахування положень наведених норм та зазначених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення умов договору № 44 від 06.05.2024 в частині виконання повного обсягу обумовлених робіт у погоджений сторонами строк - до 25.10.2024, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.
Як зазначалось вище, в силу приписів Господарського кодексу України, сторони є вільними, на власний розсуд у визначенні відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Сторони у договорі № 44 від 06.05.2024 та додатковій угоді № 2 від 29.08.2024, що підписані та скріплені печатками з обох сторін, без зауважень, погодили застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 980459,96 грн, пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та штрафу у випадку несвоєчасного виконання робіт понад 30 днів.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Позивач, за прострочення відповідачем зобов'язання за договором в частині виконання робіт на суму 5107158,86, керуючись п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 29.08.2024, нарахував та просить стягнути з відповідача 98045996 грн встановленого сторонами фіксованого штрафу, пеню за загальний період прострочення виконання договірного зобов'язання з 26.10.2024 по 24.12.2024 року виходячи з прострочення виконання робіт з 26.10.2024 у розмірі 306429,60 грн та штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт у розмірі 357501,12 грн.
Суд встановив вище, що відповідач повинен був виконати роботи з поточного ремонту у строк до 25.10.024 включно. Вказана обставина сторонами визнається.
З огляду на викладене, прострочення відповідачем у виконанні зобов'язань за договором починається із наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, тобто із 26.10.2024, а відповідно саме із цієї дати виникає право позивача на нарахування пені та штрафу.
Оскільки прострочення строку виконання робіт за спірним актом № 3 від 25.12.2024 склало 59 днів, тобто більше на 30 календарних днів, суд вважає правомірним нарахуванням позивачем зазначених вище пені та штрафів за вказаними вище актом на підставі п. 5.2 договору.
Враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок пені та штрафу, враховуючи встановлену судом дату прострочення виконання зобов'язань за договором в частині виконання робіт на суму 5107158,86 грн (з 26.10.2024), з урахуванням умов договору та додатків до нього, прострочення відповідачем обов'язку з виконання робіт у погоджений сторонами строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 980459,96 грн, пені в сумі 306429,53 грн та штрафу у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт в сумі 357501,12 грн підлягають задоволенню повністю.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання за договором № 44 від 06.05.2024 не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальному розмірі 1644390,68 грн нормативно та документально доведені, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в загальній сумі 1644390,68 грн.
Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19732,67 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Гарант Якості» (вул. Академіка Сахарова, № 30, оф. 5, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 42318890) на користь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (вул. Спаська, № 18, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 42341034) штрафні санкції в загальному розмірі 1 644 390 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі триста дев'яносто) грн 68 коп та судовий збір в розмірі 19 732 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн 67 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 20 червня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський