Рішення від 14.05.2025 по справі 911/308/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/308/25

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за первісним позовом Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК'про стягнення 3 439 399,96грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» до Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» про внесення змін до договору, за участі представників від:

позивача - Селемонка Г.М. (ордер АІ №1828939 від 21.02.2025);

відповідача - Стеченко Я.В. (ордер АІ №1809794 від 27.02.2025)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МЕХТРАНСБУД» (далі - позивач, ПП «Мехтрансбуд») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» (далі - відповідач, ТОВ «ГДК-СБК») про стягнення 3 439 399,96грн, з яких: 2 031 285грн - основний борг; 868 405,32грн - втрати від інфляції за період з 08.03.2022 по 07.01.2025; 172 965,31грн - 3% річних за період з 08.03.2022 по 07.01.2025; 366 744,33грн - пеня за період з 08.03.2022 по 07.09.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 04.01.2021 №04-01 підряду на виконання робіт по видобуванню та транспортуванню розкривних порід в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску в частині оплати виконаних робіт в установлений договором строк (т.1 а.с.1-10).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.03.2025 о 15:40; визнано явку сторін обов'язковою; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов - 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.192-194).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 12.02.2025 о 06:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.195-196).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам - 12.02.2025.

28.02.2025 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до суду після закінчення робочого часу суду 27.02.2025) відповідач, з дотриманням встановленого судом строку, подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити (т.2 а.с.1-5).

Відповідач заперечує щодо позову, посилаючись на те, що:

- через початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України господарська діяльність ТОВ «ГДК-СБК» зупинена, оскільки єдине джерело доходу такої юридичної особи - Озернівський кар'єр, знаходиться у непридатному для роботи стані; с. Озерна, де знаходиться Озернівський кар'єр, перебувало в окупації з 26.02.2022 по 01.04.2022;

- через настання форс-мажорних обставин товариство звернулось до позивача з пропозицією змінити строк виконання зобов'язання з оплати робіт - розстрочити його виконання на 36 місяців шляхом сплати боргу рівними частинами, починаючи з березня 2025 року, та сторони перебувають у стані погодження таких змін;

- відсутня вина відповідача у не виконання зобов'язання з оплати, у зв'язку із чим, у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

04.03.2025 від позивача до встановлення судом строку для подання відповіді на відзив на підставі ч.4 ст.166 ГПК України та у порядку, визначеному п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.28-31), у якій позивач спростовує доводи відзиву та вказує, що:

- відповідач діє недобросовісно, оскільки, визнаючи наявність боргу, просить у задоволені заявлених вимог відмовити повністю;

- долучений відповідачем висновок експерта не може прийматися до уваги судом, оскільки не відповідає критеріям належності та допустимості, через складення такого висновку не судовими експертами та з порушеннями;

- відповідач не звертався до позивача у порядку, визначеному договором, з повідомленням про настання для ТОВ «ГДК-СБК» форс-мажорних обставин, а тому посилання на такі обставини є безпідставним, а лист ТТП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може підтверджувати заявлені відповідачем обставини, оскільки є загальним та не стосується виконання зобов'язань, які склалися між сторонами.

Відповідач в особі представника - адвоката Стеченка Я.В. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання з посиланням на неможливість участі представника у підготовчому засідання через погіршення стану здоров'я (т.2 а.с.36-37).

На підтвердження обставини, викладених у клопотанні, надано висновок про тимчасову непрацездатність від 04.03.2025 №СР7А-ЕР2С-ХВРХ-МВ97 (т.2 а.с.38).

04.03.2025 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання (т.2 а.с.41-42), якими: прийнято відповідь на відзив та встановлено відповідачу строк для подання заперечення; відкладено підготовче засідання на 26.03.2025 о14:00.

Відповідь на відзив прийнята судом, оскільки реалізація права на подання такої заяви по суті до встановлення судом у підготовчому засіданні відповідного строку, як визначено п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, не порушує прав учасників.

Строк для подання заперечення встановлено судом на підставі п.12 ч.2 ст.182, ч.4 ст.167 ГПК України.

Судом відкладено підготовче засідання на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні розглянуті, враховуючи встановлення та не закінчення станом на момент проведення підготовчого засідання строку для подання заперечень відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2025 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 26.03.2025 о14:00 (т.2 а.с.44).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 04.03.2025 о 21:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2 а.с.45).

28.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «ГДК-СБК» з дотриманням строку, встановленого судом для подання відзиву, надійшла зустрічна позовна заява (сформовано в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду - 27.02.2025).

У зустрічному позові відповідач просить внести зміни до п.2.2 договору від 04.01.2021 №04-01 підряду на виконання робіт по видобуванню та транспортуванню розкривних порід в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску в частині строку виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт шляхом викладення даного пункту у редакції відповідача, що передбачає розстрочення сплати залишку боргу у розмірі 2 031 285грн на 36 рівних платежів з графіком сплати з березня 2025 року по 29.02.2028.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилається на неможливість виконати зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт через обставини непереборної сили, що спричинені збройною агресією Російської Федерації, яка призвела до зупинення фактичної діяльності товариства через знищення Озернівського кар'єру, що виступало джерелом доходу товариства, та звернення до позивача з пропозицією змінити строк виконання зобов'язання з оплати. Як вказує відповідач, домовленості сторонами не досягнуто (т.1 а.с.222-226).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2025 судом: прийнято зустрічну позовну заяву; об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; встановлено позивачу строк для подання відзиву на зустрічний позов (т.2 а.с.68-70).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 24.03.2025 о 18:05, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.71-72).

26.03.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.03.2025, на іншу дату, у зв'язку із неможливістю прибуття представника відповідача - адвоката Стеченка Я.В. у підготовче засідання. Окрім того, у поданому клопотанні відповідач просив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів (т.2 а.с.73-74).

Ухвалами від 26.03.2025, які занесені до протоколу (т.2 а.с.76-78), судом: на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами (щодо зустрічного позову) відповіді на відзив та заперечення; продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; в судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 16.04.2025.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об'єктивного вирішення спору.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ГДК-СБК» про відкладення підготовчого засідання, оскільки відповідач не надав доказів у підтвердження обставин, що є підставою для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви згідно ст.183 ГПК України.

Перерва в підготовчому засідання оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи встановлення сторонам строків для реалізації прав на подання заяв по суті, належної підготовки справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 26.03.2025 відповідача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14:00 16.04.2025 (т.2 а.с.80-81).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача - 26.03.2025 о 20:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2 а.с.82).

08.04.2025 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до суду після закінчення робочого часу суду 07.04.2025) у строк, встановлений судом, позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву (т.2 а.с.84-87).

Заперечуючи щодо задоволення вимог зустрічного позову, окрім раніше наведених заперечень, викладених у відповіді на відзив (щодо вимог первісного позову), ПП «Мехтрансбуд» посилається на те, що зміна умов договору після припинення строку його дії неможлива.

У відповіді на відзив (щодо вимог зустрічного позову), яка надійшла до суду з дотриманням встановленого строку - 15.04.2025 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до суду після закінчення робочого часу суду 14.04.2025) (т.2 а.с.109-112), відповідач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:

- висновок експертів № 01-1224 за результатами проведення комісійної судової геолого-екологічної експертизи про екологічний стан та умови експлуатації кар'єру Озернівського родовища від 19.12.2024 є доказом, що відповідає вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності, та підтверджує стан Озернівського кар'єру, оскільки судова геолого-екологічна експертиза не відноситься до криміналістичної, судово-медичної і судово-психіатричної експертизи, то може бути проведена фахівцям з відповідної галузі знань, які не мають свідоцтва судового експерта та не внесені до державного реєстру атестованих судових експертів;

- загальний офіційний лист ТТП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтверджує настання для відповідача форс-мажорних обставин, оскільки стосується всіх зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок настання обставин непереборної сили;

- лист від 26.02.2025, направлений позивачу, спрямований на врегулювання між сторонами спірних правовідносин.

16.04.2025 від ТОВ «ГДК-СБК» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями від 15.04.2025, а також фотоматеріалів стану кар'єру (т.2 а.с.115-116). Крім того, вказаним клопотанням відповідач просив продовжити строк для подання доказу - сертифікату Київської обласної торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин за укладеним між сторонами договором.

Відповідач вказав, що неможливість подання таких доказів в установлений ч.3 ст.80 ГПК України строк обумовлена тим, що відповідних документів не існувало на момент подання відзиву на позов.

Ухвалою від 16.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання: відмовлено у задоволені клопотання щодо продовження строку для подання доказу (сертифікату Київської обласної торгово-промислової палати (далі - Київська обласна ТТП); фотознімки подані з клопотанням від 16.04.2025 судом вирішено не приймати до уваги; відмовлено у задоволені клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 15 днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025 о 16:00 (т.2 а.с.124-127).

Судом відмовлено у задоволені клопотання про продовження строку для подання доказу, оскільки відповідач фактично просить продовжити строк відносно доказу якого станом на момент подання такого клопотання ще не існує.

Так, відповідач лише звернувся до Київської обласної ТТП щодо засвідчення неможливості виконання, однак, невідомо чи буде за результатами розгляду відповідної заяви видано сертифікат.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч.3 ст.80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

В силу ч.8 ст.165 ГПК України: відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до п.1 ч.6 ст.165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

У поданих заявах по суті справи позиція відповідача залишалася незмінною, а саме відповідач посилався на те, що не може виконати зобов'язання з оплати робіт через настання для нього форс-мажорних обставин. За твердження відповідача, такі обставини для нього настали з моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України - 24.02.2022, водночас, ТОВ «ГДК-СБК» подало заяву про засвідчення форс-мажорних обставин лише 15.04.2025, тобто, більш ніж через три роки після обставин, на які відповідач посилається. При цьому, відповідач не вказує на обставини, які перешкоджали йому звернутися до регіонального відділення торгово-промислової палати з такою заявою після настання форс-мажорних обставин, на які він посилається та не надає у підтвердження таких обставин доказів.

Не приймати до уваги фотознімки, подані з таким клопотанням, суд вирішив на підставі ч.8 ст.80 ГПК України, якою визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до висновку щодо застосування ст.80 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (аналогічний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №911/2007/23).

Отже, при поданні відповідачем доказів з порушенням строку, визначеного ч.3 ст.80 ГПК України, такий учасник справи повинен обґрунтувати в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів у визначений законом строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Однак, судом не встановлено причин, які можна визнати поважними та які дійсно завадили відповідачу подати відповідні докази у строк, визначений ч.3 ст.80 ГПК України, з причин, що не залежали від нього. Відповідач не був позбавлений можливості надати фотознімки разом із поданим відзивом, враховуючи, що такі докази існували на день його подання.

Підготовче провадження закрито на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України, у зв'язку з чим також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження.

07.05.2025 судом заслухано вступне слово позивача та на підставі ч.6 ст.202 ГПК України оголошено зміст заяв по суті спору відповідача, оскільки представник відповідача не з'явився в судове засідання, та на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 15:30 14.05.2025, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги (т.2 а.с.129-131).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2025 відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 15:30 14.05.2025 (т.2 а.с.133).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 08.05.2025 о 13:29, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.134-135).

14.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про застосування позовної давності в частині стягнення пені за період з 08.03.2022 по 07.09.2022 у розмірі 366744,83грн (т.2 а.с.136).

Також, 14.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просив нараховану позивачем пеню, 3% річних та втрати від інфляції зменшити на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище через повномасштабне вторгнення РФ та знищення такими діями єдиного та основного джерела його доходу - Озернівського кар'єру (т.2 а.с.139-140).

В судовому засідання представник позивача вимоги первісного позову підтримав та просив його задовольнити, а у задоволені зустрічного позову відмовити, представник відповідача підтримав зустрічний позов та просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

04.01.2021 між ТОВ «ГДК-СБК» (далі - замовник) та ПП «Мехтрансбуд» (далі - підрядник) укладено договір №04-01 підряду на виконання робіт по видобуванню та транспортуванню розкривних порід в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску (далі - договір; т.1 а.с.13-16).

Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору: на умовах даного договору при обов'язковій наявності у підрядника дозволу Державної служби України з питань праці на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин і механізмів на відкритих гірничих розробках, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по видобуванню та транспортуванню розкривних порід за завданням замовника з використанням своїх та орендованих машин і устаткування, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску, який знаходиться за адресою: с. Озера, Бородянського району, Київської області; видобування та транспортування розкривних порід за даним договором підряду здійснюється кар'єрною технікою підрядника, зазначеною в додатку №1, в суворій відповідності з планом гірничих робіт на 2021 рік, який розробляє замовник і затверджує в Державній службі України з питань праці, а також щомісячним планом графіком; замовник передає підряднику викопіювання розроблюваних вибоїв одночасно з затвердженим щомісячним графіком робіт; роботи по видобуванню та транспортуванню розкривних порід проводяться в кар'єрі ТОВ «ГДК-СБК» (вул. Партизанська 71, с. Озера, Бородянського району, Київської області.)

Згідно з п.1.4 договору сторони визначили наступний порядок визначення обсягу планових або виконаних робіт: кожний місяць спільно з маркшейдерськими службами сторін проводити інструментальне визначення відміток планового до розробки забою; зняті позначки маркшейдери сторін мають відображати у відповідних актах маркшейдерських замірів, із зазначенням дати вимірів і нанесенням точок замірів на прикладне до акту викопіювання з топографічного плану забою; після закінчення кожного місяця спільно з маркшейдерськими службами сторін проводити інструментальне визначення відміток відпрацьованого забою; зняті позначки маркшейдери сторін мають відображати у відповідних актах маркшейдерських замірів, із зазначенням дати вимірів і нанесенням точок замірів на прикладене до акту викопіювання з топографічного плану забою; на підставі відміток, зазначених у актах замірів до початку робіт в забої і в актах виконаних робіт після закінчення робіт у вибої, маркшейдерські служби сторін розраховують за загальноприйнятими в галузі методиками обсяг виконаних робіт, який оформляється сторонами у вигляді акта виконаних робіт за місяць; сторони дійшли згоди щомісяця протягом терміну дії договору, не пізніше 5 робочих днів місяця, наступного за місяцем виконання робіт, підписувати акти виконаних робіт, які мають статус невід'ємних частин договору; зобов'язання по оформленню таких актів лежить на підряднику; всі акти, складання яких передбачене на виконання договору, повинні бути підписані сторонами не пізніше п'яти календарних днів з моменту виникнення необхідності в їх підписанні або не пізніше п'яти днів з моменту повідомлення відповідною стороною про необхідність такого підписання; у разі відсутності обґрунтованої претензії сторони в підписанні такого акту протягом п'яти робочих днів з моменту виникнення необхідності в його підписанні або протягом п'яти робочих днів з моменту повідомлення відповідною стороною про необхідність такого підписання, акт вважається підписаним, а роботи виконаними.

Оплата за виконані роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних актів фактично виконаних робіт, які підписуються сторонами не пізніше п'яти робочих днів після закінчення звітного місяця згідно актів маркшейдерських замірів ділянки видобутку; термін перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника - 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що: початок робіт - протягом 10-ти робочих днів з дня підписання договору; дата закінчення робіт - дата їх прийняття замовником; закінчення робіт - згідно ПГР і щомісячних планів графіків.

Замовник, як визначено пп.4.2.9 п.4.2 договору, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі за роботи відповідно до розділу 2 договору. За порушення відповідного зобов'язання сторони п.5.8 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час розрахунку, від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки.

Підрядник взяв на себе зобов'язання, зокрема: своїми силами/силами третіх осіб (субпідрядників) і з використанням своїх та орендованих машин і устаткування виконати роботи в обсягах і в терміни, передбачені договором, здати роботи замовнику; при виконанні робіт дотримуватися щомісячного графіку, підписаного сторонами і узгодженого ПГР; щомісяця до початку кожного місяця розробляти і погоджувати із замовником графік виконання видобування та транспортування розкривних порід на наступний місяць у вигляді додатків до цього договору (пп.4.4.1 п.4.1 договору); оформляти і передавати замовнику акт виконаних робіт відповідно до вимог пп.1.4.1, 1.4.2, п.2.2 договору (пп.4.4.5 п.4.5 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.3, 6.4 договору: сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання сталося внаслідок виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); форс-мажорними обставинами сторони вважають: військові дії, стихійні лиха, епідемії, карантинні заходи, екстремальні погодні умови, громадські хвилювання, втручання з боку влади, обмеження або заборона перевезень вантажів, міжнародні санкції, які накладаються міжнародними організаціями тощо, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання умов договору та підтверджені Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом; у цьому випадку термін виконання договірних зобов'язань може бути продовжений на час дії форс-мажорних обставин; сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання за договором через дію форс-мажорних обставин, терміново інформує іншу сторону про початок і припинення обставин непереборної сили, але не пізніше 15 днів після початку їх дії; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права на них посилатися.

Згідно з п.п.8.1-8.5 договору: договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань; термін дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2021; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору; зміни в договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін та оформлюються додатковою угодою до договору; якщо інше прямо не передбачено договором або чинним в Україні законодавством, договір може бути розірваним тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору; сторона, яка ініціює розірвання договору, повинна письмово попередити іншу сторону про свої наміри не менше, ніж за 10 робочих днів до дня припинення дій положень договору; сторони зобов'язані провести взаєморозрахунки до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до додатків №№1, 3, 5-6, 8-9 сторони визначили перелік техніки підрядника, що надається для виконання робіт за договором (т.1 а.с.17; а.с.18; 19, зворот, а.с.20-21; а.с. 21, зворот).

При цьому, судом встановлено, що сторонами узгоджена вартість робіт у певних періодах із розрахунку за 1м3 на видобування та транспортування розкривних порід, глини та на глинку в протоколах погодження договірної ціни від: 04.01.2021 (додаток №2 т.1 а.с.17, зворот), 30.04.2021 (додаток №4 т.1 а.с.18,зворот-19), 01.11.2021 (додаток №7 т.1 а.с.20, зворот) до відповідного договору, Додатковою угодою №1 від 04.01.2022 шляхом зміни п.8.2 договору сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2022 (т.1 а.с.22).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивач у період з січня 2021 року по лютий 2022 року надав (виконав), а відповідач прийняв послуги (роботи), що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, розшифровками до акту, актами маркшейдерських замірів, а саме:

- акт від 31.01.2021 №8 щодо виконання робіт за січень 2021 року на суму 1 001 940грн (т.1 а.с.23), розшифровка від 31.01.2021 до акту №8 (т.1 а.с.24);

- акт від 28.02.2021 №21 щодо виконання робіт за лютий 2021 року на суму 964065грн (т.1 а.с.25, зворот), розшифровка від 28.02.2021 до акту №21 (т.1 а.с.26), акт №28/02/2021 маркшейдерських замірів за лютий 2021 року (т.1 а.с.26, зворот);

- акт від 31.03.2021 №28 щодо виконання робіт за березень 2021 року на суму 1 158 730,50грн (т.1 а.с.27, зворот), розшифровка від 31.03.2021 до акту №28 (т.1 а.с.28), акт №31/03/2021 маркшейдерських замірів за березень 2021 року (т.1 а.с.28, зворот);

- акт від 30.04.2021 №46 щодо виконання робіт за квітень 2021 року на суму 2 065989грн (т.1 а.с.30, зворот), розшифровка від 30.04.2021 до акту №46 (т.1 а.с.31), акт №30/04/2021 маркшейдерських замірів за квітень 2021 року (т.1 а.с.31, зворот);

- акт від 31.05.2021 №64 щодо виконання робіт за травень 2021 року на суму 1 621050грн (т.1 а.с.33, зворот), розшифровка від 31.05.2021 до акту №64 (т.1 а.с.34), акт №31/05/2021 маркшейдерських замірів за травень 2021 року (т.1 а.с.34, зворот);

- акт від 30.06.2021 №72 щодо виконання робіт за червень 2021 року на суму 2 112500грн (т.1 а.с.36, зворот), розшифровка від 30.06.2021 до акту №72 (т.1 а.с.37), акт №30/06/2021 маркшейдерських замірів за червень 2021 року (т.1 а.с.37, зворот);

- акт від 22.07.2021 №74 щодо виконання робіт за липень 2021 року на суму 295 994,50грн (т.1 а.с.38, зворот), розшифровка від 22.07.2021 до акту №74 (т.1 а.с.39), акт №22/07/2021 маркшейдерських замірів за період з 14.07.2021 по 22.07.2021 (т.1 а.с.39, зворот);

- акт від 27.07.2021 №89 щодо виконання робіт за липень 2021 року на суму 227946грн (т.1 а.с.40, зворот), розшифровка від 27.07.2021 до акту №89 (т.1 а.с.41), акт №27/07/2021 маркшейдерських замірів за період з 21.07.2021 по 27.07.2021 (т.1 а.с.41, зворот);

- акт від 30.07.2021 №96 щодо виконання робіт за липень 2021 року на суму 250000грн (т.1 а.с.42, зворот), розшифровка від 30.07.2021 до акту №96 (т.1 а.с.43), акт №30/07/2021 маркшейдерських замірів за період з 27.07.2021 по 30.07.2021 (т.1 а.с.43, зворот);

- акт від 31.07.2021 №90 щодо виконання робіт за липень 2021 року на суму 1 880 959,50грн (т.1 а.с.44, зворот), розшифровка від 31.07.2021 до акту №90 (т.1 а.с.45), акт №31/07/2021 маркшейдерських замірів за липень 2021 року (т.1 а.с.45, зворот);

- акт від 31.08.2021 №107 щодо виконання робіт за серпень 2021 року на суму 2 218380грн (т.1 а.с.46), розшифровка №1 від 31.08.2021 до акту №107 (т.1 а.с.46, зворот), розшифровка №2 від 31.08.2021 до акту №107 (т.1 а.с.47);

- акт від 30.09.2021 №128 щодо виконання робіт за вересень 2021 року на суму 2 137670грн (т.1 а.с.47, зворот), розшифровка №1 від 30.09.2021 до акту №128 (т.1 а.с.48);

- акт від 31.10.2021 №147 щодо виконання робіт за жовтень 2021 року на суму 2 296000грн (т.1 а.с.48, зворот), акт №31/10/2021 маркшейдерських замірів за жовтень 2021 року (т.1 а.с.50);

- акт від 30.11.2021 №159 щодо виконання робіт за листопад 2021 року на суму 1 891500грн (т.1 а.с.51), акт №30/11/2021-1 маркшейдерських замірів за листопад 2021 року (т.1 а.с.53);

- акт від 31.12.2021 №174 щодо виконання робіт за грудень 2021 року на суму 985845грн (т.1 а.с.54), акт №31/12/2021-2 за грудень 2021 року (т.1 а.с.56);

- акт від 31.01.2022 №8 щодо виконання робіт за січень 2022 року на суму 1 749300грн (т.1 а.с.58, зворот), розшифровка від 31.01.2022 до акту №8 (т.1 а.с.59), акти №№31/01/2022-1, 31/01/2022-2 маркшейдерських замірів за січень 2022 року (т.1 а.с.57, зворот - а.с.58);

- акт від 28.02.2022 №17 щодо виконання робіт за лютий 2022 року на суму 494370грн (т.1 а.с.61), розшифровка від 28.02.2022 до акту №17 (т.1 а.с.61, зворот), акти №№28/02/2022-1, 28/02/2022-2 маркшейдерських замірів за лютий 2022 року (т.1 а.с.60).

Як зазначає позивач, щодо відповідних операцій - виконання робіт за договором, вказаних у актах, ним зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.112-133), однак, квитанцій у підтвердження факту реєстрації позивачем не надано.

До поданої позовної заяви позивачем долучено рахунки на оплату, які позивач стверджує, що виставив відповідачу, а саме від: 28.02.2021 №21 на суму 964 065грн (т.1 а.с.25); 31.03.2021 №28 на суму 1 158 730,50грн (т.1 а.с.27); 30.04.2021 №46 на суму 2 065 989грн (т.1 а.с.30); 31.05.2021 №64 на суму 1 621 050грн (т.1 а.с.33); 30.06.2021 №72 на суму 2 112 500грн (т.1 а.с.36); 22.07.2021 №74 на суму 295 994,50грн (т.1 а.с.38); 27.07.2021 №89 на суму 227 946грн (т.1 а.с.40); 30.07.2021 №96 на суму 250 000грн (т.1 а.с.42); 31.07.2021 №90 на суму 1 880 959,50грн (т.1 а.с.44); 31.10.2021 №147 на суму 2 296 000грн (т.1 а.с.49); 30.11.2021 №159 на суму 1 891 500грн (т.1 а.с.52); 31.12.2021 №174 на суму 985 845грн (т.1 а.с.55); 31.01.2022 №8 на суму 1 749 300грн (т.1 а.с.57); 28.02.2022 №17 на суму 494 370грн (т.1 а.с.59, зворот). Доказів вручення/направлення відповідних рахунків відповідачу позивачем не надано.

Відповідач зобов'язання з оплати робіт/наданих послуг, прийнятих за вказаними актами виконав частково, сплативши 21 248 009,5грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містять посилання на укладений договір, а саме від: 02.03.2021 №92 на суму 100 000грн (т.1 а.с.65); 02.04.2021 №147 на суму 200 000грн (т.1 а.с.70); 05.03.2021 №101 на суму 150 000грн (т.1 а.с.64, зворот); 16.03.2021 №112 на суму 75 000грн (т.1 а.с.64); 19.03.2021 №124 на суму 100 000грн (т.1 а.с.63, зворот); 23.03.2021 №127 на суму 100 000грн (т.1 а.с.63); 25.03.2021 №134 на суму 100 000грн (т.1 а.с.62, зворот); 31.03.2021 №143 на суму 300 000грн (т.1 а.с.62); 02.04.2021 №147 на суму 200 000грн (т.1 а.с.70); 07.04.2021 №151 на суму 200 000грн (т.1 а.с.66); 09.04.2021 №158 на суму 200 000грн (т.1 а.с.66,зворот); 13.04.2021 №163 на суму 250 000грн (т.1 а.с.67); 16.04.2021 №167 на суму 250 000грн (т.1 а.с.67, зворот); 20.04.2021 №171 на суму 250 000грн (т.1 а.с.68); 22.04.2021 №178 на суму 200 000грн (т.1 а.с.68, зворот); 27.04.2021 №188 на суму 300 000грн (т.1 а.с.69); 30.04.2021 №193 на суму 250 000грн (т.1 а.с.69, зворот); 07.05.2021 №200 на суму 300 000грн (т.1 а.с.74); 11.05.2021 №208 на суму 300 000грн (т.1 а.с.71); 13.05.2021 №214 на суму 250 000грн (т.1 а.с.71, зворот); 18.05.2021 №222 на суму 200 000грн (т.1 а.с.72); 21.05.2021 №232 на суму 200 000грн (т.1 а.с.72, зворот); 25.05.2021 №239 на суму 250 000грн (т.1 а.с.73); 27.05.2021 №242 на суму 200 000грн (т.1 а.с.73, зворот); 31.05.2021 №252 на суму 300 000грн (т.1 а.с.70, зворот); 03.06.2021 №258 на суму 250 000грн (т.1 а.с.78); 07.06.2021 №260 на суму 250 000грн (т.1 а.с.77, зворот); 10.06.2021 №269 на суму 250 000грн (т.1 а.с.77); 14.06.2021 №273 на суму 200 000грн (т.1 а.с.76,зворот); 18.06.2021 №278 на суму 250 000грн (т.1 а.с.76); 22.06.2021 №280 на суму 250 000грн (т.1 а.с.75, зворот); 25.06.2021 №291 на суму 300 000грн (т.1 а.с.75); 30.06.2021 №299 на суму 300 000грн (т.1 а.с.74, зворот); 02.07.2021 №306 на суму 250 000грн (т.1 а.с.92); 07.07.2021 №310 на суму 250 000грн (т.1 а.с.91, зворот); 09.07.2021 №319 на суму 250 000грн (т.1 а.с.91); 13.07.2021 №322 на суму 250 000грн (т.1 а.с.90,зворот); 15.07.2021 №324 на суму 300 000грн (т.1 а.с.90); 20.07.2021 №330 на суму 250 000грн (т.1 а.с.89, зворот); 22.07.2021 №336 на суму 300 000грн (т.1 а.с.89); 27.07.2021 №340 на суму 227 946грн (т.1 а.с.88); 27.07.2021 №341 на суму 12 054грн (т.1 а.с.88, зворот); 30.07.2021 №354 на суму 250 000грн (т.1 а.с.87, зворот); 03.08.2021 №359 на суму 300 000грн (т.1 а.с.87); 06.08.2021 №364 на суму 300 000грн (т.1 а.с.86, зворот); 10.08.2021 №373 на суму 300 000грн (т.1 а.с.86); 12.08.2021 №389 на суму 300 000грн (т.1 а.с.85, зворот); 18.08.2021 №394 на суму 300 000грн (т.1 а.с.85); 20.08.2021 №396 на суму 300 000грн (т.1 а.с.84,зворот); 27.08.2021 №403 на суму 400 000грн (т.1 а.с.84); 31.08.2021 №412 на суму 300 000грн (т.1 а.с.83, зворот); 02.09.2021 №420 на суму 250 000грн (т.1 а.с.83); 07.09.2021 №425 на суму 250 000грн (т.1 а.с.82, зворот); 10.09.2021 №428 на суму 150 000грн (т.1 а.с.82); 14.09.2021 №431 на суму 300 000грн (т.1 а.с.81, зворот); 16.09.2021 №435 на суму 300 000грн (т.1 а.с.81); 20.09.2021 №438 на суму 200 000грн (т.1 а.с.80, зворот); 22.09.2021 №450 на суму 250 000грн (т.1 а.с.80); 28.09.2021 №455 на суму 300 000грн (т.1 а.с.79, зворот); 30.09.2021 №462 на суму 150 000грн (т.1 а.с.79); 04.10.2021 №465 на суму 150 000грн (т.1 а.с.93); 07.10.2021 №472 на суму 200 000грн (т.1 а.с.94); 12.10.2021 №483 на суму 300 000грн (т.1 а.с.94, зворот); 20.10.2021 №487 на суму 300 000грн (т.1 а.с.95); 22.10.2021 №493 на суму 225 000грн (т.1 а.с.95, зворот); 27.10.2021 №503 на суму 250 000грн (т.1 а.с.96); 29.10.2021 №520 на суму 150 000грн (т.1 а.с.96, зворот); 02.11.2021 №523 на суму 250 000грн (т.1 а.с.97); 05.11.2021 №535 на суму 100 000грн (т.1 а.с.97, зворот); 10.11.2021 №540 на суму 300 000грн (т.1 а.с.98); 12.11.2021 №544 на суму 350 000грн (т.1 а.с.98, зворот); 16.11.2021 №548 на суму 250 000грн (т.1 а.с.99); 19.11.2021 №557 на суму 220 000грн (т.1 а.с.99, зворот); 22.11.2021 №565 на суму 250 000грн (т.1 а.с.100); 26.11.2021 №571 на суму 300000грн (т.1 а.с.100, зворот); 30.11.2021 №582 на суму 288 009,50грн (т.1 а.с.101); 03.12.2021 №587 на суму 200 000грн (т.1 а.с.101, зворот); 07.12.2021 №593 на суму 200000грн (т.1 а.с.102); 10.12.2021 №606 на суму 200 000грн (т.1 а.с.102, зворот); 14.12.2021 №611 на суму 100 000грн (т.1 а.с.103); 16.12.2021 №615 на суму 100 000грн (т.1 а.с.103, зворот); 20.12.2021 №624 на суму 100 000грн (т.1 а.с.104); 22.12.2021 №632 на суму 100 000грн (т.1 а.с.104, зворот); 28.12.2021 №637 на суму 100 000грн (т.1 а.с.105); 30.12.2021 №644 на суму 100 000грн (т.1 а.с.105, зворот); 06.01.2022 №6 на суму 100000грн (т.1 а.с.106); 13.01.2022 №10 на суму 60 270грн (т.1 а.с.107); 13.01.2022 №11 на суму 39 730грн (т.1 а.с.107, зворот); 19.01.2022 №26 на суму 250 000грн (т.1 а.с.108); 21.01.2022 №35 на суму 200 000грн (т.1 а.с.108, зворот); 25.01.2022 №37 на суму 300000грн (т.1 а.с.109); 27.01.2022 №40 на суму 200 000грн (т.1 а.с.109, зворот); 31.01.2022 №50 на суму 300 000грн (т.1 а.с.106, зворот); 07.02.2022 №56 на суму 100000грн (т.1 а.с.110, зворот); 10.02.2022 №67 на суму 250 000грн (т.1 а.с.110); 14.02.2022 №70 на суму 100 000грн (т.1 а.с.111, зворот). 18.02.2022 №82 на суму 50 000грн (т.1 а.с.111).

Також, на підтвердження відображення відповідних операцій з оплати у розмірі 21 248 009,50грн за надані (виконані) послуги (роботи), позивач надав карту рахунку №361 за період з 2021 по 2022 роки (т.1 а.с.134-141). Слід зазначити, що у відповідній картці відображені операції також за іншим договором, як з'ясовано судом під час дослідження доказів.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2022 року по серпень 2023 року, який підписаний сторонами, сальдо на початок періоду звіряння складало 1 737 615грн, а борг на кінець періоду звіряння - складав 2 031 285грн (т.1 а.с.155).

Відповідно до листів від 20.01.2022 за вих.№20/01/-2022, 14.09.2023 вих.№14/09/-2023 позивач вимагав від відповідача сплатити борг за договором (т.1 а.с.143-144). В якості доказів направлення відповідних листів позивачем надано скріншоти з електронної пошти (т.1 а.с.180-182) та переписки в месенджері «Viber» (т.1 а.с.187).

Також позивачем надано копію претензії №1 від 14.10.2024 за вих.№14/10-1, адресовану відповідачу, щодо сплати боргу у розмірі 2 031 285грн (т.1 а.с.145-148). Окрім того, у вказаній претензії позивач вимагав від відповідача сплатити втрати від інфляції у розмірі 722 712,96грн, 3% річних у розмірі 155 979,24грн та пеню у розмірі 369 526,92грн.

В якості доказів направлення зазначеної претензії надано: поштову накладну №0103300130651 та опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; (т.1 а.с.149).

Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 26.11.2024 за вих.№26/11/24-1 у якій вимагав сплатити основного боргу у розмірі 2 031285грн, втрати від інфляції у розмірі 722 712,96грн, 3% річних у розмірі 155 979,24грн та пеню у розмірі 369 526,92грн (т.1 а.с.150-153). На підтвердження направлення претензії позивач надав експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» від 27.11.2024 №59001267094806 (т.1 а.с.154).

Листом від 26.02.2025 б/н відповідач звернувся до позивача з пропозицією про розстрочення сплати залишку боргу за договором у розмірі 2 031 285грн на 36 рівних платежів з графіком сплати з березня 2025 року по 29.02.2028 (т.1 а.с.230-233). В якості доказів направлення даного листа на електронну адресу позивачу, яка зазначена в розділі 10 договору - «mtb70029003@gmail.com», відповідач надав скріншот (т.1 а.с.229).

У відповідь на вказану пропозицію, позивач листом від 12.03.2025 вих.№12.03.2025 повідомив відповідача про готовність розглянути пропозицію щодо погашення основної суми боргу та витрат з подачі позовної заяви у розмірі 65 348,60грн та запропонував відповідачу на вибір: розстрочення сплати суми заборгованості на шість рівних платежів у розмірі 584 124,76грн з графіком сплати до 25.08.2025; оплати такі складові одним платежем у строк до 25.03.2025 (т.2 а.с.93-94).

Направлення зазначеного листа позивачем відповідачу підтверджено: поштовою накладною №6023601807426; описом вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальним чеком від 12.03.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.95-97).

Відповідно до висновку експерта від 19.12.2024 №01-1224, дата проведення дослідження - 30.10.2024-19.12.2024, за результатами проведення комісійної судової геолого-екологічної експертизи про екологічний стан та умови експлуатації кар'єру Озернівського родовища (т.2 а.с.8-15), який виконаний на замовлення ТОВ «ГДК-СБК» надано, наступні висновки:

- встановлено наявність надзвичайної екологічної ситуації, причини виникнення надзвичайної екологічної ситуації та обставини, що їх обумовили; встановлені пошкодження, які має кар'єр Озернівського родовища, розміщений на земельних ділянках площею 15га (кадастровий №3221087000:03:007:0101) та площею 5,6971га (кадастровий №3221087000:03:002:0001), причини пошкоджень кар'єру Озернівського родовища;

- пошкодження кар'єру Озернівського родовища, розміщеного на земельних ділянках площею 15га (кадастровий №3221087000:03:007:0101) та площею 5,6971га (кадастровий №3221087000:03:002:0001), є істотними та до усунення пошкоджень експлуатація кар'єру Озернівського родовища неможлива з встановлених причин, наведених у дослідженні;

- за виявлених пошкоджень кар'єру Озернівського родовища експлуатація земельних ділянок площею 15га (кадастровий №3221087000:03:007:0101) та площею 5,6971га (кадастровий №3221087000:03:002:0001), наведених у дослідженні, відповідно до предмету і цільового призначення по договорам оренди землі №2 від 25.12.2014 (на 15га) та №01/20 від 17.01.2020 (на 5,6971га) неможлива, починаючи з дати настання надзвичайної екологічної ситуації на кар'єрі Озернівського родовища, спровокованої підривом Козаровицької гідротехнічної споруди 26.02.2022, до дати усунення надзвичайної екологічної ситуації на кар'єрі Озернівського родовища.

Предметом спору за первісним позовом є наявність у відповідача обов'язку розрахуватись за надані (виконані) послуги (роботи) та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов'язання з оплати наданих (виконаних) послуг (робіт) у встановлений строк.

Предметом спору за зустрічним позовом є наявність підстав для внесення змін до договору за пропозицією відповідача.

Вирішуючи відповідні спори у даній справі, суд виходить з наступного.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить зобов'язання, які притаманні різним видам договорів.

Укладення такого договору не суперечить загальним засадам, оскільки ч.4 ст.179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи умови укладеного договору та відповідні положення законодавства, відповідач мав виконати свій обов'язок щодо оплати виконаних робіт та наданих позивачем послуг з видобування розкривних порід та їх транспортування у строк, встановлений п.2.2 договору - протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт, а саме за актами від:

- 31.01.2021 №8 до 05.02.2021 включно;

- 28.02.2021 №21 до 05.03.2021 включно;

- 31.03.2021 №28 до 07.04.2021 включно;

- 30.04.2021 №46 до 07.05.2021 включно;

- 31.05.2021 №64 до 07.06.2021 включно;

- 30.06.2021 №72 до 07.07.2021 включно;

- 22.07.2021 №74 до 29.07.2021 включно;

- 27.07.2021 №89 до 03.08.2021 включно;

- 30.07.2021 №96 до 06.08.2021 включно;

- 31.07.2021 №90 до 06.08.2021 включно;

- 31.08.2021 №107 до 07.09.2021 включно;

- 30.09.2021 №128 до 07.10.2021 включно;

- 31.10.2021 №147 до 05.11.2021 включно;

- 30.11.2021 №159 до 07.12.2021 включно;

- 31.12.2021 №174 до 07.01.2022 включно;

- 31.01.2022 №8 до 07.02.2022 включно;

- 28.02.2022 №17 до 07.03.2022 включно.

При цьому, умови договору в частині строку для виконання зобов'язанні з оплати не підлягають зміні, як того вимагає відповідач у поданому зустрічному позові, враховуючи наступне.

Так, вважаючи, що до договору мають бути внесені зміни, відповідач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Як визначено ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічне положення визначене і ч.1 ст.651 ЦК України.

Про зміну або розірвання договору сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законом).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. При цьому, ч.4 ст.652 ЦК України визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ч. 2 ст.652 ЦК України, пов'язує можливість зміни договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених п.п.1-4 ч.2 цієї статті. При цьому, зміна обставин є істотною, як визначено ч.1 ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах

Так, ТОВ «ГДК-СБК» у зустрічному позові посилається, як на істотні зміни обставин, що унеможливили своєчасно виконати зобов'язання за договором, а саме повномасштабну збройну агресію, розпочату 24.02.2022, та зміну стану Озернівського кар'єру до непридатного для проведення подальших робіт.

Водночас, така обставина, у спірних правовідносинах не може прийматися судом до уваги, оскільки як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором з оплати робіт та послуг виконував з порушенням ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Так, з акту звірки взаєморозрахунків, який складений на підставі первинних бухгалтерських документів (актів - по факту надання послуг; платіжних інструкцій - по факту оплат). вбачається, що станом на 24.02.2022 (дата повномасштабного вторгнення) відповідач вже мав борг за виконані роботи та допустив порушення строків оплати за договором в частині виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт та наданих послуг у розмірі 1 536 915грн (сальдо на початок періоду 1 737 615грн+вартість наданих послуг за січень 2022 року на суму 1 749 300грн - проведені відповідачем оплати /100 000грн +39 730грн + 60 270грн + 250 000грн + 200 000грн + 300 000грн + 200 000грн + 300 000грн +100 000грн + 250 000грн +100 000грн +50 000грн/).

Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

Посилаючись на істотну зміну обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, відповідач також вказує на непридатність для використання Озернівського кар'єру, на якому виконувались роботи за договором, внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією РФ проти України. На відповідну обставину відповідач також посилається як на форс-мажорну, що спричинила неможливість виконання зобов'язання з оплати.

Між тим, відповідні обставини не є підставою для зміни договору за рішенням суду у відповідності з ст.625 ЦК України,

Так, відповідач у даній справі не просить змінити договір, у т.ч. зобов'язання обох сторін за таким договором, а фактично бажає відстрочити виконання свого зустрічного зобов'язання з оплати робіт та послуг, строк виконання якого настав і виконання якого обумовлено виконанням зустрічного зобов'язання позивача з виконання робіт та надання послуг, яке виконано до настання відповідних обставин, на які позивач посилається та вважає їх істотною зміною обставин, отже, вважати, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору - виконання його завдання з видобування та транспортування розкривних порід безпідставні, оскільки відповідач фактично отримав задоволення його таких вимог як кредитора у відповідному зобов'язанні, т.я. позивачем виконані роботи та надані послуги. При цьому, відповідач не вимагає розірвати договір для того, щоб припинити виконання подальших робіт/ надання послуг за договором та оплату таких нових робіт/послуг, щоб відповідало тим обставинам, на які відповідач посилається,

Таким чином відсутня сукупність умов, наявність яких є підставою зміни договору у відповідності з ст.652 ЦК України.

Поряд з цим, наявність форс-мажорних обставин не є підставою для внесення змін до договору відповідно до ст.652 ЦК України, а свідчить про неможливість виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, на певному проміжку часу чи взагалі.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №910/1509/24 на відміну від форс-мажорних обставин, які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (балансу), призводячи до неможливості виконання зобов'язання.

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК України) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями; ст. 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду. (висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №922/4801/23 (п.46), 10.10.2024 у справі №910/1509/24).

Відповідно до ст.ст.42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Наведені вище норми дають підстави для висновку, що фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність. Разом з тим, означені обставини, станом на момент надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем, мали загальний характер для обох сторін правочину, а, отже, є комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а не лише відповідача.

Таким чином, підстав для внесення змін до договору на підставі ст.652 ЦК України не має, тому у задоволенні вимог зустрічного позову суд відмовляє.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг/виконаних робіт у встановлений строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, які завадили йому виконати зобов'язання у строк не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) слід розуміти надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.1 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю; сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгова-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів; кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 (п. 80); 09.07.2024 у справі №910/11718/22 (п.9.39)).

Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

В силу ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних та допустимих доказів.

Разом з тим, відповідач не надав жодного доказу, який б підтверджував настання для нього форс-мажорних обставин, що безпосередньо позбавило його можливості виконати зобов'язання в установлений договором строк.

При цьому, перебування Озернівського кар'єру у непридатному для використання стану ніяким чином не унеможливлює виконання зобов'язання з оплати, оскільки таке виконання не пов'язано із необхідністю для відповідача здійснювати пені дії в кар'єрі, оскільки грошові кошти для оплати відповідач може отримати від інших видів діяльності, продажу власного майна тощо. Фактично відповідач вказує як на неможливість виконання ним зобов'язання з оплати негативні наслідки для фінансового стану відповідача у разі виконання такого зобов'язання, відсутність грошових коштів, що не є підставою для правомірного невиконання відповідного зобов'язання.

Таким чином, доводи відповідача про настання для такої особи форс-мажорних обставин суд вважає необґрунтованими, а наявність таких обставин недоведеними.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 2 031 285грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у первісному позові позивач просить стягнути з відповідача 868405,32грн - втрати від інфляції за період з 08.03.2022 по 07.01.2025, а також 172 965,31грн - 3% річних за період з 08.03.2022 по 07.01.2025.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як установлено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки порушене відповідачем зобов'язання є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, посилання відповідача на відсутність його вини у не виконанні зобов'язань за договором, не змінює висновку суду про те, що відповідач, який порушив грошове зобов'язання, має нести за це відповідальність навіть за відсутності вини.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч. 2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати наданих послуг та виконаних робіт, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, розмір втрат від інфляції за період з 08.03.2022 по 30.11.2024 (оскільки фактично розраховані позивачем по листопад 2024 року) складає 869 389,98грн, а розмір 3% річних за період з 08.03.2022 по 07.01.2025 - 172 965,31грн.

Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов'язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.

Окрім того, розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов'язані з невірною методикою розрахунку, що полягає у застосуванні індексу інфляції до всієї суми боргу на певну дату, без урахування, того, що до загальної суми боргу мав включатись борг за окремий період з урахуванням індексів інфляції/дефляції попередніх періодів існування такого боргу.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги, що у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог, відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 868 405,32грн - втрат від інфляції та 172 965,31грн - 3% річних, розмір яких позивачем за заявлений період визначено правильно.

У поданому клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач просив зменшити розмір 3% річних та втрат від інфляції, у разі доведеності вини відповідача, на 90%.

Вказані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначено, що: інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю; відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (п.8.38).

Однак, підстав для зменшення розміру нарахованих процентів у даному випадку не має, оскільки їх розмір сторонами не збільшувався, а встановлений у розмірі. визначеному законом (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, відсутня очевидна неспівмірність заявленого до стягнення розміру процентів.

Окрім того, слід зазначити, що строк оплати за частиною наданих послуг та виконаних робіт у відповідача настав ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, отже, прострочення оплати таких послуг не залежало від обставин, на які відповідач посилається.

Втрати від інфляції нараховані позивачем на суму боргу та право вимагати їх сплати від боржника передбачено ч.2 ст.625 ЦК України та такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права кредитора отримати грошові кошти з урахуванням втрат, спричинених знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів у державі за весь час прострочення. Отже, підстави для зменшення нарахованих позивачем до стягнення втрат від інфляції не має.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 366 744,33грн пені, яка нарахована ним за період з 08.03.2022 по 07.09.2022.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як установлено п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, встановлений п.5.8 договору, не перевищує максимального розміру пені відповідно до вищевказаних положень законодавства; пеня позивачем нарахована з урахуванням обмеження періоду її нарахування, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язань у вигляді прострочення оплати наданих послуг, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.5.8 договору.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, суд дійшов висновку про те, що пеня позивачем розрахована вірно: з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановлених облікових ставок НБУ, здійснених оплат.

Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення пені є безпідставними, з урахуванням наступного.

Так, згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пунктом 1 ч.2 цієї статті визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач, вказуючи, що позовна давність позивачем пропущена за вимогами про стягнення пені, посилається на те, що відповідний строк станом на момент звернення до суду з позовом - закінчився.

Водночас таке твердження відповідача є хибним, враховуючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.258 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позовна давність за вимогами про стягнення пені тривалістю в 1 рік продовжена на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а наразі такий строк зупинено на строк дії воєнного стану, що не закінчився на момент подання позовної заяви.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за вимогами про стягнення пені.

Разом з тим, суд вважає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, ч.2 ст.233 ГК України установлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язання; завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником, після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку або несвоєчасного виконання робіт тощо; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наведено висновок, за яким, відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд оцінює: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер; категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №904/21/24, 18.12.2024 у справі №902/517/24, 21.05.2024 у справі №910/10934/23).

У даній справі суд вважає, що розмір пені, який заявлений до стягнення позивачем, підлягає зменшенню з наступних підстав.

Прострочення виконання частини зобов'язання відбулось у період введення на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, який продовжено і який наразі триває, що спричиняє негативні наслідки для всіх учасників, що здійснюють господарську діяльність на території України, у т.ч. сторін у справі, а саме може спричиняти непередбачувані об'єктивні обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язання у строк.

У даній справі судом не встановленого того, що позивачу заподіяно збитків у певному конкретному розмірі у зв'язку з порушенням відповідачем таких зобов'язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої пені; позивач не посилається на понесення ним збитків через неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за договором, а саме несплату частини послуг за січень 2022 року та лютий 2022 року в установлений договором строк. Окрім того, у даній справі заявлені вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів, що компенсують позивачу негативні наслідки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та інших процесів у державі, що мали місце у період порушення строку оплати.

Застосування до відповідача заявленої суми пені у повному розмірі може мати негативні наслідки для платоспроможності відповідача.

При цьому, судом встановлено, що основним видом діяльності відповідача, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є добування піску, гравію, глин і каоліну, і таку діяльність ТОВ «ГДК-СБК» здійснював в Озернівському кар'єрі, який на теперішній час, через повномасштабне вторгнення, перебуває у непридатному для роботи стані. Про вказану обставину позивачу достеменно відомо, оскільки у поданому позові позивач вказує про об'єктивну неможливість продовжувати роботи за договором в Озернівському кар'єрі, починаючи з 24.02.2022, зупинення відповідних робіт.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає за можливе розмір нарахованої пені зменшити до 10 000грн.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 10 000грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 356 744,33грн - відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги за первісним позовом задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 41 272,80грн, враховуючи, що пеня у сумі 366 744,33грн нарахована обґрунтовано, однак, суд вирішив зменшити її розмір.

Витрати по оплаті зустрічного позову судовим збором у розмірі 2 422,40грн, понесені відповідачем, підлягають покладенню на відповідача, враховуючи відмову у задоволенні заявлених вимог повністю.

До закінчення судових дебатів у даній справі позивач усно заявив клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, а також повідомив, що не всі докази понесення таких витрат подав та вказав про намір подати докази на підтвердження загального розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.

У відповідності до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати (в частині витрат на правничу допомогу) та, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, роз'яснює, що відповідні докази мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120-121, 129, 221, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» (ідентифікаційний код 38029157; 07834, Київська обл., Бородянський р-н., с. Озера, вул. Партизанська, буд. 71) на користь Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» (ідентифікаційний код 43216452; 60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ(пн), м-н «Транспортний», буд. 13) 2 031285грн - основного боргу, 868 405,32грн - втрат від інфляції, 172 965,31грн - 3% річних, 10000грн пені, а також 41 272,80грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення 356 744,33грн пені.

4. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» (ідентифікаційний код 38029157; 07834, Київська обл., Бородянський р-н., с. Озера, вул. Партизанська, буд. 71) до Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» (ідентифікаційний код 43216452; 60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ(пн), м-н «Транспортний», буд. 13) про внесення змін до п.2.2 договору від 04.01.2021 №04-01 підряду на виконання робіт по видобуванню та транспортуванню розкривних порід в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску.

5. Витрати по оплаті зустрічного позову судовим збором у розмірі 2422,40грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» .

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16:30 28.05.2025, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м.Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108

7. Явка учасників в судове засідання не є обов'язковою.

8. Докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.06.2025.

Суддя А.Р. Ейвазова