вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/569/25
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Микитенко О.О. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікіч-Агро", Черкаська обл., Уманський р-н., с. Шуляки
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Київська обл., м. Бровари
про стягнення 1 193 917 грн. 16 коп.
Представники сторін:
позивача - Легка О.Ю.;
відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікіч-Агро" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення заборгованості у розмірі 1 193 917 грн. 16 коп., з яких: 1 000 788 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 193 128 грн. 28 коп. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання по договору поставки зернових культур № 16-21-13 від 14.07.2021 року та рішення суду від 09.06.2022 р. по справі № 911/3178/22.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки не повідомив суд належним чином, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тікіч-Агро» (постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (покупець) було укладено договір поставки зернових культур № 16-21-13, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю зернові культури, а покуаець приймати та оплачувати зерно.
У подальшому позивач та відповідач укладали додаткові угоди: №41 від 14.07.2021 року, №2 від 19.07.2021 року, №3 від 02.08.2021 року, №4 від 09.08.2021 року, №5 від 13.08.2021 року, №6 від 16.08.2021 року та №7 від 25.08.2021 року до Договору, якими була передбачена поставка кукурудзи у кількості 400 тон вартістю 8 000,00 грн. з ПДВ за 1 тону та у кількості 600 тон вартістю 7 900,00 грн. з ПДВ за 1 тону.
На виконання умов договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу 677,01 тон кукурудзи на загальну суму 5 358 795,61 грн., за яку відповідач розрахувався частково.
Оскільки відповідач решту боргу добровільно не сплатив, рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2022 р. по справі № 911/3178/22 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікіч-Агро" 1 606 490 грн. 21 коп. заборгованості по договору № 16-21-13 від 14.07.2021 р. та 24 097 грн. 35 коп. судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, на день подання позовної заяви рішення суду не було виконано, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 100 788 грн. 88 коп. інфляційних втрат (за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року) та 193 128 грн. 28 коп. 3 % річних (за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року).
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, що така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення збитків.
Норма, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежує права звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 1 100 788 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 193 128 грн. 28 коп. 3 % річних.
У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Героїв України, 16, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікіч-Агро» (19242, Черкаська область, Уманський район, с. Шуляки, вул. Миру, 26, код 34007632) 1 100 788 (один мільйон сто тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 193 128 (сто дев'яносто три тисячі сто двадцять вісім) грн. 28 коп. 3% річних та 14 328 (чотирнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 23.06.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована