вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" січня 2025 р. Справа № 911/1032/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія 2012»
до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
про скасування рішення державного реєстратора
за участю представника позивача Лисова Є.М. (ордер серії АІ №1594096 від 19.04.2024) та представниці відповідача Золотарьової Г.М. (самопредставництво)
Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія 2012» (далі - ТОВ “Конвалія 2012»/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - Вишнева міська рада/відповідач) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024.
Господарський суду Київської області ухвалою від 03.06.2024 у справі №911/1032/24 прийняв позовну заяву ТОВ “Конвалія 2012» до розгляду, відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.05.2024, а також:
- зобов'язав позивача у строк до 27.05.2024 надати письмові пояснення щодо відсутності у заявленій вимозі про скасування рішення державного реєстратора ідентифікуючих відомостей щодо осіб та тих їхніх речових прав, які мають бути визнані, змінені чи припинені рішенням суду у разі задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора.
- постановив, що у строк до 27.05.2024 сторони вправі подати у письмовій формі: додаткові докази по справі (за наявності); заяви та клопотання, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності);
- зобов'язав позивача у строк до 27.05.2024 надати письмові пояснення щодо відсутності у заявленій вимозі про скасування рішення державного реєстратора ідентифікуючих відомостей щодо осіб та тих їхніх речових прав, які мають бути визнані, змінені чи припинені рішенням суду у разі задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора;
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов.
Поряд з тим стосовно вказаних позивачем у вступній частині позову третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС»; Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області; ОСОБА_4 Державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району; Комунального підприємства “ГОТЕЛЬНО-ГУРТОЖИТКОВИЙ КОМПЛЕКС», у мотивувальній частині означеної вище ухвали судом зроблено висновок про те, що позивачем не обґрунтовано, на які права та обов'язки вказаних вище осіб щодо однієї із сторін може вплинути рішення у даній справі, зокрема які права та обов'язки можуть з'явитися/змінитися/припинитися у цих осіб у разі задоволення поданого позивачем позову, як наслідок не доведено наявність підстав для залучення відповідних осіб у якості третіх осіб у розумінні статті 50 ГПК України.
Приписами частин 5, 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З наявних в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) відомостей слідує, що означену вище ухвалу доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) Вишневої міської ради в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 03.05.2024 о 17:40, а підтвердження про таку доставку судом отримано 03.05.2024 о 17:53 (п'ятниця).
З огляду на вказане суд висновує, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 06.05.2024, а тому останнім днем для вчинення відповідачем процесуальних дій з подання відзиву на позов є 21.05.2024.
17.05.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Вишневої міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
24.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшла заява про вступ у справу в якості третіх осіб на стороні відповідача.
27.05.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ “Конвалія 2012» надійшли:
- відповідь на відзив, згідно якої позивач також виклав пояснення на виконання вимог суду згідно ухвали від 03.05.2024;
- клопотання про витребування у відповідача документів та інформації, які підтверджують виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2023 року у справі №911/121/22 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко Ольги Олександрівни, індексний номер: 55304840 від 24.11.2020 року, та припинення права приватної власності ТОВ “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС» на спірний гуртожиток.
У підготовчому засіданні 27.05.2024 судом прийнято до розгляду подані сторонами відзив та відповідь на відзив, тоді як стосовно клопотання про витребування доказів суд наголосив на необхідності виконання позивачем вимог статті 81 ГПК України та надання передбачених нею обґрунтувань.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2024, у справі №911/1032/24 відклав підготовче засідання на 24.06.2024.
20.06.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ “Конвалія 2012» надійшла заява, згідно якої позивач просив суд:
- змінити предмет позову ТОВ “Конвалія 2012» до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області у справі №911/1032/24 шляхом доповнення позовних вимог новою похідною позовною вимогою;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024;
- визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни в частині непроведення державної реєстрації права власності на частку 98/100 будівлі гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ “Конвалія 2012».
Мотивуючи вказане клопотання, позивач зауажив, що результати розгляду позову в частині нової (похідної) вимоги будуть залежати від результатів розгляду позову в частині основної позовної вимоги про скасування спірного рішення про держреєстрацію, і зазначене полягає у тому, що:
- безпосередньо перед прийняттям спірного рішення від 12.01.2024 та проведенням державної реєстрації права власності на гуртожиток за Вишневою міською територіальною громадою в особі Вишневої міської ради, реєстратор внесла відомості про припинення права приватної власності ТОВ “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС» на означене майно;
- підставою для припинення права приватної власності ТОВ “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС» стало рішення Господарського суду Київської області №911/121/22 від 12.05.2023;
- наслідком розгляду документів, поданих для державної реєстрації права власності на гуртожиток за Вишневою міською територіальною громадою в особі Вишневої міської ради, мала бути відмова державного реєстратора у проведенні такої державної реєстрації та, ураховуючи законність припинення приватної власності на гуртожиток за ТОВ “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС», державний реєстратор була зобов'язана зареєструвати право власності за попереднім власником майна - ТОВ “Конвалія 2012» відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 26 Закону.
З огляду на вказане ТОВ “Конвалія 2012» вважає, що мала місце протиправна бездіяльність державного реєстратора, яка полягала у непроведенні державної реєстрації права власності на гуртожиток за ТОВ “Конвалія 2012» по факту припинення права приватної власності на гуртожиток за ТОВ “ЖУРАВЛИНКА ПЛЮС» та відмови у державній реєстрації права власності за відповідачем.
24.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, у тому числі засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли пояснення щодо підстав для залучення їх до участі у цій справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.06.2024 у справі №911/1032/24 відклав підготовче засідання на 15.07.2024.
26.06.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Вишневої міської ради надійшли заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову.
08.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення документів з метою підтвердження підстав залучення їх до участі у цій справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
15.07.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ “Конвалія 2012» надійшли додаткові пояснення стосовно заяви про зміну предмету позову, з урахуванням заперечень відповідача.
Так, позивач зауважив, що підстави позову, тобто первісні посилання на обставини та норми матеріального права, при поданні означеної заяви змінено не було, тоді як додаткова вимога дозволить ТОВ “Конвалія 2012» більш повно та всебічно захистить порушені права.
Також 15.07.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ “Конвалія 2012» надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залучення їх до участі у цій справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.07.2024 у справі №911/1032/24 відклав підготовче засідання на 02.09.2024, а також заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнив та залучив вказаних осіб до участі у справі 911/1032/24 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.09.2024 у справі №911/1032/24 відклав підготовче засідання на 30.09.2024.
У підготовчому засіданні 30.09.2024 суд залишив без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову і вказане рішення суду мотивовано таким.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Предмет позову (заявлена вимога) кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Так, підставами подання позов до суду у цій справі та спрямування до відповідача вимоги про скасування рішення державного реєстратора, вказано спір про право на майно між сторонами - відповідачем, за яким зареєстровано таке право, та позивачем як особою, яка вважає, що відповідне право мало бути зареєстрованим саме за ним.
Водночас, як слідує з поданої позивачем заяви про зміну предмета позову, у такій заяві фактично заявлено нову вимогу про визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора із підставами, трансформованими у самостійні за рахунок спрямування цієї вимоги не до відповідача за первісно поданим позовом, а до державного реєстратора.
Тобто позивачем при поданні відповідної заяви одночасно змінено предмет та підстави позову, що суперечить процесуальним приписам.
Окрім того доводи позивача про те, що така вимога дозволить йому більш повно та всебічно захистити порушене право є декларативними та не розкривають змісту і суті тих конкретних дій та/або подій, які б призвели до такого відновлення за наслідками задоволення вимоги про визнання бездіяльності державного реєстратора протиправною, зокрема в частині виконання такого рішення разом/одночасно в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора та/або послідовно, а також в частині способу виконання рішення суду за такою, похідною вимогою.
З огляду вказаного суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про зміну предмета позову.
Стосовно ж клопотання позивача про витребування доказів слід зазначити таке.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Отже, наведені приписи презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів, яке має відповідати усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, тобто заявник має довести як виконання ним усіх вимог зазначеної норми, так і дійсно об'єктивну неможливість самостійно отримати необхідні докази, які згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України встановлюються такими засобами як:
- письмові, речові та електронні докази;
- висновки експертів;
- показання свідків.
Однак, в порушення приписів пп. 4, 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи про витребування у відповідача інформації та неідентифікованих документів, позивачем не обгрунтовано причин неможливості отримати такі докази у вказаної особи самостійно, а також не надано доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів.
Суд звертає увагу позивача, що інформація не є визначеним засобом доказування та не може бути витребувана у наведеному вище порядку, тобто заявник має вказати про необхідність витребування не інформації загалом, а певного виду документу, що відповідатиме наведеним засобам доказування.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про витребування доказів та відмову у його задоволенні.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.09.2024 у справі №911/1032/24 відклав підготовче засідання на 21.10.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.10.2024 у цій справі закрив підготовче провадження та призначити її розгляд по суті на 19.11.2024.
Господарський суд Київської області ухвалами від 19.11.2024, 10.12.2024 та 07.01.2025 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 10.12.2024, 07.01.2025 та 14.01.2025 відповідно.
У судове засідання 14.01.2025 ані представник третіх осіб, ані самі треті особи не з'явились та про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 14.01.2025, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Відповідно до наданої разом з позовною заявою копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №113166691 від 07.02.2018 станом на дату формування такої довідки у державному реєстрі значились, зокрема, такі відомості:
- у розділі «Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна» - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (далі - ОНМ) - 30776732224, ОНМ - нежитлова будівля загальною площею 4132,8 кв.м. за адресою: Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, 20;
- у розділі «Актуальна інформація про право власності» - запис про право власності за №592450: державна реєстрація - 05.04.2013, рішення від 08.04.2013 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ “Конвалія 2012» на 9723/10000 спірного майна.
Покликаючись на вказану Інформаційну довідку та наявні у ній відомості, позивач зауважив, що 05.04.2013 ТОВ “Конвалія 2012» зареєструвало за собою право власності на частку 98/100 будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, 20 (далі також - спірне майно/гуртожиток), та право власності на який надалі, 23.11.2020 перейшло до ТОВ «Журавлинка Плюс».
В підтвердження вказаних обставин позивач долучив до позову Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №306793002 від 08.08.2022, посилаючись на яку, зауважив, що підставою для реєстрації за ТОВ «Журавлинка Плюс» права власності на 98/100 спірного майна стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55304840 від 24.11.2020.
Надалі ж, згідно викладених у позові обставин:
- Господарський суд Київської області рішенням від 12.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, скасував означене вище рішення про державну реєстрацію від 24.11.2020 з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Журавлинка Плюс» та спірне майно, а також витребував таке майно на користь Вишневої міської ради з незаконного володіння ТОВ «Журавлинка Плюс»;
- 10.01.2024 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024 за Вишневою міською територіальної громадою в особі відповідної міської ради зареєстровано право власності на на 98/100 спірного майна (далі також - спірне рішення від 12.01.2024/спірне рішення державного реєстратора/спірна державна реєстрація).
В підтвердження обставин проведення спірної державної реєстрації до позову додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №361685893 від 12.01.2024.
Покликаючись на вказані вище обставини та мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом у цій справі, позивач зазначив, що спірне рішення від 12.01.2024 прийнято з порушенням законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що порушує право власності ТОВ “Конвалія 2012» на спірне майно, оскільки:
1) до прийняття державним реєстратором рішення від 24.11.2020 про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Журавлинка Плюс» право власності на таке майно було зареєстровано за позивачем, а тому державний реєстратор, припинивши право ТОВ «Журавлинка Плюс», мав провести державну реєстрацію права ТОВ “Конвалія 2012» згідно із абзацом 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
2) Вишнева міська рада для державної реєстрації права власності на спірне майно в порядку його витребування на підставі рішення суду подала неповний пакет документів, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав.
У розрізі першої підстави для скасування спірного рішення державного реєстратора позивач зауважив, що абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Оскільки з 05.04.2023 і до прийняття рішення про державну реєстрацію від 24.11.2020 право власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ “Конвалія 2012», останнє вважає, що після припинення права ТОВ «Журавлинка Плюс» на 98/100 спірного майна державний реєстратор мав повернути права на таке майно у стан, що існував до прийняття рішення від 24.11.2020.
З огляду на вказане позивач зауважив, що спірне рішення від 12.01.2024 є протиправним, оскільки порушує вимоги абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону.
Розкриваючи зміст другої підстави для скасування спірного рішення державного реєстратора, позивач зазначив, що для державної реєстрації відповідачем подано рішення Господарського суду Київської області у справі 911/121/22 від 12.05.2023 та рішення Вишневої міської ради №1-01/ХХХ8-33 від 14.12.2023 року про прийняття гуртожитка до комунальної власності, попри те згідно пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), в порядку витребування майна з незаконного володіння окрім наведених документів слід було подати і правовстановлюючий документ, передбачений або в статті 27 Закону, або іншим нормативно-правовим актом.
Ваказані доводи позивач мотивує тим, що до 12.01.2024 право власності Вишневої територіальної громади на спірне нерухоме майно ніколи не було зареєстроване у державному реєстрі, тоді як подане для державної реєстрації власне рішення відповідача №1-01/ХХХ8-33 від 14.12.2023 не є правовстановлюючим документом у розмінні норм закону стосовно державної реєстрації.
До позову додано копію рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області №1-01/ХХХ8-33 від 14.12.2023 «Про прийняття гуртожитків за адресами: вул. Освіти, 5 та вул. Святоюріївська, 20 в м. Вишневе до комунальної власності Вишневої міської ради».
У розрізі зазначеного позивач здійснив посилання, зокрема, на приписи пунктів 3 і 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом про держреєстрацію; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Звідси позивач стверджує, що державним реєстратором при прийнятті спірного рішення порушено відповідні норми законодавства, оскільки у результаті прийняття рішення від 12.01.2024 право власності на гуртожиток мало бути зареєстроване за ТОВ “Конвалія 2012», тоді як відповідачу державний реєстратор мав відмовити у проведенні державної реєстрації.
З огляду на такі обставини ТОВ “Конвалія 2012» звернулось до суду із позовом у цій справі та просить скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024.
Свою чергою, не погоджуючись із відповідними доводами позивача та заявленою ним вимогою, згідно відзиву на позов Вишнева міська рада зауважила, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно.
Покликаючись на пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідач зазначив, що рішення суду є правовстановлюючим документом для цілей державної реєстрації, тоді як згідно з ч. 1 ст. 311 цього Закону реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Поряд з тим, за доводами відповідача, згідно Наказу Міністерства юстиції України та Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у задоволенні скарги ТОВ «Журавлинка Плюс» на рішення від 12.01.2024 №№71094066, 71096646 відмовлено з огляду на те, що такі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.
До відзиву на позов додано паперові копії електронних Наказу Міністерства юстиції України за №718/7 від 08.03.2025 та Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за №690-33.1.1-24 від 05.03.2024.
Також Вишнева міська рада зауважила, що між нею та ТОВ «Конвалія 2012» спір стосовно вказаного гуртожитку триває близько 10-ти років, і протягом тривалого часу позивач створює штучні перешкоди для мешканців Вишневої міської територіальної громади щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку.
У розрізі зазначеного відповідач звернув увагу на те, що:
- у мотивувальній частині рішення Господарського суду Київської області у справі від 12.05.2023 №911/121/22 встановлено, що гуртожиток та будівля гуртожитку були побудовані за державні кошти, відносяться до державної власності, належали корпорації «Украгропромбуд» на праві повного господарського відання, а тому відповідно до норм законодавства підлягають передачі у власність територіальної громади, тобто, до Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради;
- у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №911/121/22 зроблено висновок, що побудовані за державні кошти гуртожитки, які були відчужені на користь фізичних або юридичних осіб, підлягають витребуванню на користь територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
Крім того, за доводами відповідача, у позовних вимогах відсутнє обґрунтування, в чому саме полягає порушення права та законного інтересу ТОВ “Конвалія 2012», а обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Покликаючись на все викладене та те, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачем його права або інтересу у спірних правовідносинах, Вишнева міська рада просить відмовити ТОВ «Конвалія 2012» в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що чинна станом на момент подання позову у цій справі редакція абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить положень, згідно яких ухвалення судового рішень про скасування рішення державного реєстратора має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Як зауважив позивач, такі положення були виключені із відповідної норми згідно закону №2255-ІХ від 12.05.2022 та згідно чинного законодавства внаслідок ухвалення судового рішення про скасування рішеннядержавного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін, набуття чи припинення таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, позивач вважає, що заявлена ним позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав без ідентифікуючих відомостей щодо осіб та їхній речових прав, які мають бути визнані, змінені чи припинені рішенням суду, відповідає положенням Закону та є ефективним способом захисту.
Стосовно ж доводів та заперечень Вишневої міської ради, позивач зазначив, що внаслідок прийняття спірного рішення від 12.01.2024 порушено право власності та законний інтерес ТОВ “Конвалія 2012» на спірний гуртожиток, і такі обґрунтування наведено у позовній заяві.
Водночас, за доводами позивача, Вишнева міська рада не спростувала доводів щодо порушення державним реєстратором під час прийняття спірного рішення від 12.01.2024 як приписів абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону, так і пункту 67 Порядку.
Крім того позивач повторно наголосив, що для державної реєстрації за собою права власності на спірний гуртожиток в порядку віндикації (витребування з чужого незаконного володіння) на підставі рішення суду необхідно подати документи, які підтверджують те, що відповідач мав право на спірний гуртожиток до прийняття судового рішення про витребування гуртожитку у ТОВ «Журавлинка Плюс».
На переконання позивача, вказане згідно з пунктом 67 Порядку повністю відповідає суті віндикації, оскільки згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України саме власник майна, право якого підтверджується відповідним правовстановлюючим документом, має право витребовувати це майно з чужого незаконного володіння.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про вступ у цю справу в якості третіх осіб на стороні відповідача, зазначили, що вони проживають у вказаному гуртожитку та мають передбачене ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» право на приватизацію житлових прміщень, що буде не можливо реалізувати внаслідок скасування спірного рішення державного реєстратора.
Так, зокрема, ОСОБА_1 згідно поданих окремо пояснень вказала, що тимчасові договори на користування комунальним майном стосовно житлових приміщень у спірному гуртожитку укладно з КП «Готельно-гуртожитковий комплекс», який означений гуртожиток передано на баланс згідно рішення Вишневої міської ради №1-01/ХХХ8-33 від 14.12.2023.
До пояснень третьої особи додано копії: означеного рішення №1-01/ХХХ8-33 від 14.12.2023 разом з додатком до нього - Гуртожитки, які приймаються до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області; витягу з рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 08.04.2024 №32/1 «Про затвердження на квартирний облік»; укладених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» тимчасових договорів за користування комунальним майном №332, №431 від 22.02.2024.
Надалі суду надано також копії: укладеного ОСОБА_2 з КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» тимчасового договору за користуванням комунальним майном №118 від 22.02.2024; витягу з рішення Виконавчого комітету від 15.06.2011 за №55 «Про розгляд заяв по житловим питанням»; довідки Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 27.06.2024 за №3/02-2127.
Під час розгляду спору у цій справі, зокрема на стаді розгляду її по суті у судовому засіданні 10.12.2024 на питання суду, з метою з'ясування усіх обставин справи та інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, щодо ефективності обраного способу захисту представник позивача зазначив, що внаслідок скасування спірного рішення державного реєстратора позивач звернеться із відповідним рішенням суду у цій справі до державного реєстратора з метою повернення записів до попереднього стану, коли існували відомості про право власності ТОВ “Конвалія 2012» на спірне майно.
Надалі, у судовому засіданні 07.01.2025 представник позивача вказав, що порушення суб'єктивного права полягає у тому, що внаслідок виконання рішення суду у справі №911/121/22 право власності на гуртожиток мало бути зареєстровано за ТОВ “Конвалія 2012».
Водночас, за доводами представника позивача, ефективність способу захисту полягає у можливості позивача зареєструвати за собою право власності на гуртожиток, тоді як рішення суду у справі №911/121/22 в частині витребування спірного майна у комунальну власність не впливає на відповідну можливість позивача зареєструвати за собою право власності на означене майно.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:
- чи існує у позивача право або законний інтерес;
- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;
- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Отже, право на судовий захист вимагає також, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, відтак можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) сукупності вказаних вище умов, зокрема першочерговим є необхідність у встановленні обставини наявності у позивача відповідного права або законного інтересу щодо спірного майна.
Так, зі змісту поданого ТОВ “Конвалія 2012» позову слідує, що його предметом визначено вимогу про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації 12.01.2024 за Вишневою міською радою права комунальної власності на 98/100 будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, 20.
Підставами ж відповідно заявленої вимоги позивачем визначено обставини неподання відповідачем правовстановлюючого документа на спірне майно та порушення державним реєстратором норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та, власне, порядку внесення записів про право власності на майно, яке першочергово мало бути зареєстровано, на думку позивача, за ним на підставі рішення суду у справі №911/121/22, а не за відповідачем.
За наслідками задоволення вказаної вимоги позивач прагне відновити становище, яке існувало до стверджуваного порушення, - внесений 05.04.2013 до державного реєстру запис про право ТОВ “Конвалія 2012» на 98/100 будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, 20.
Приписами ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до приписів ст. 328, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Право власності припиняється у разі, зокрема, відчуження власником свого майна.
Частини 1, 2, 4 статті 182 ЦК України презюмують, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 2, частинами 1, 4 статті 3 та частинами 2, 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема:
- гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
- внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на час проведення спірної державної реєстрації) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема:
- виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
- свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
- судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Поряд з тим частина 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на час внесення до державного реєстру запису про право позивача на спірне нерухоме майно) передбачала, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Ураховуючи наведені норми закону, слід зазначити, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, судових рішень, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, попри те не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються саме на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів.
Звідси слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.
Тобто державна реєстрація прав є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тому при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №922/3707/17, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Приписами статей 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 1 статті 76 ГПК України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до статей 77, 78 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду наведених процесуальних приписів суд вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.
Звідси, реалізуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, суд здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;
- під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- загальний характер «допустимості доказів» полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимог стосовно отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів;
- спеціальний же характер «допустимості доказів» означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Зі змісту обставин спору у цій справі і доданих до неї Інформаційних довідок слідує, що оспорювану позивачем державну реєстрацію права комунальної власності Вишневої територіальної громади проведено 12.04.2024 на підставі, зокрема, постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2023 у справі №911/121/22.
Надалі Верховним Судом згідно постанови від 13.03.2024 вказані судові рішення залишено без змін, позаяк суд касаційної інстанції підтвердив обґрунтованість зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків про наявність правових підстав для витребування на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради з незаконного володіння ТОВ «Журавлинка Плюс» спірних будівель гуртожитків та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Журавлинка Плюс» на спірне майно.
Як зауважено судом касаційної інстанції, відповідні висновки судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано, зокрема, тим що:
- наразі Корпорації «Украгропромбуд» як суб'єкта управління державною власністю не існує, а документи, які б підтверджували перехід спірних гуртожитків у відання інших державних підприємств, установ, відомств чи міністерств у матеріалах справи відсутні, проте спірні гуртожитки не вийшли з державної власності та за своїм статусом залишилися державним житловим фондом;
- законодавством не передбачено залишення, переходу чи набуття права власності на спірні гуртожитки будь-якими суб'єктами, окрім як територіальною громадою в особі Вишневої міської ради, тобто, законодавством України вже обумовлено безальтернативний перехід права власності на спірні гуртожитки саме до позивача;
- фактичне відчуження спірних гуртожитків 09.10.2012 від КЖКП «Агропромбудіндустрія» до ТОВ «Конвалія 2012» і ТОВ «Черемшина 2012» та подальше (23.11.2020) відчуження останніми спірного майна ТОВ «Журавлинка Плюс» здійснено з порушенням норм законодавства, у тому числі положень пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими введено мораторій на відчуження у будь-який спосіб на користь фізичних чи юридичних осіб гуртожитків, які будувалися за державні кошти, до яких, за встановлених у справі обставин, належать і спірні гуртожитки.
Вказані вище обставини під час розгляду цієї справи №911/1032/24 сторонами, зокрема і позивачем - ТОВ «Конвалія 2012», не заперечено та не спростовано.
Своєю чергою позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження набуття ТОВ «Конвалія 2012» як станом на 05.04.2013, так і станом на момент проведення спірної державної реєстрації права власності на 98/100 будівлі гуртожитку за адресою: Київська обл., Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, 20.
Зокрема позивач не надав жодного документа, що підтверджував би виникнення у ТОВ «Конвалія 2012» прав на спірне майно, у розумінні законодавчих приписів, у тому числі і вказаної вище статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Надана ж разом з позовом копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №113166691 від 07.02.2018, як і зазначення у такій довідці у якості підстави для виникнення права власності свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС901485 від 08.04.2013, судом оцінюється критично оскільки така довідка не є допустимим та достовірним засобом доказування у розумінні вказаних вище норм процесуального права та зроблених висновків про те, що державна реєстрація не є підставою для набуття права, оскільки не носить самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються саме на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів.
До того ж у справі №911/121/22 судами зроблено висновки про незаконність вибуття спірних гуртожитків із державної власності як у власність КЖКП «Агропромбудіндустрія», так і у подальшу власність ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Журавлинка Плюс» та, відповідно, наявність підстав для захисту та відновлення порушених прав саме Вишневої територіальної громади на спірні гуртожитки, а не ТОВ «Конвалія 2012», яке в межах означеної справи не мало спору з ТОВ «Журавлинка Плюс» щодо речових прав на спірні гуртожитки.
У розрізі вказаного судом враховано, що:
- заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно;
- державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права та створює спростовувану презумпцію права такої особи;
- особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, перестає бути володільцем цього майна у разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.
Звідси суд визнає неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону щодо державної реєстрації, доводи позивача про те, що на підставі рішення судів у справі №911/121/22 у державному реєстрі право власності на спірне майно мало бути зареєстровано саме за ним, а не за Вишневою територіальною громадою в особі відповідної ради.
Суд звертає увагу позивача на те, що, попри унормований абзацом 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації шляхом повернення записів до попереднього стану, абзац 2 вказаної частини 3, зокрема, передбачає, що у разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Тобто вказана вище норма закону передбачає, що одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень у двох випадках:
- або якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації;
- або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, і застосування такої норми залежить від змісту, харатекру та суб'єктів спору, а також ухваленого судом рішення.
Звідси суд висновує, що припинення державним реєстратором на підставі чинного судового рішення про скасування права власності ТОВ «Журавлинка Плюс» на гуртожитки та одночасне витребування їх на корисить Вишневої територіальної громади не є підставою для повернення речових прав на таке майно у попередній стан згідно абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З огляду на вказане суд також звертає увагу на те, що:
- серед підстав, на яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав зазначена вище ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- рішення державного реєстратора та вчинення ним відповідних дій для прийняття такого рішення не можуть замінювати собою судового рішення про набуття, зміну або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема і судового рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння;
- обставини наявності у особи певного речового права, зокрема права власності на майно не можуть підтверджуватися іншими доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, якими згідно закону є правовстановлюючі документи та/або судове рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- обставини існування реєстрації речових прав на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право, якого не існує.
Підсумовуючи все зазначене вище, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно, суд відхиляє як доказово неспроможні та нормативно безпідставні усі доводи позивача про порушення його суб'єктивного права під час прийняття держаним реєстратором 12.01.2024 спірного рішення про реєстрацію права власності на гуртожиток за відповідачем.
Зважаючи на те, що відсутність порушеного суб'єктивного права є самостійною підставою для відмови в позові, суд не дає оцінки решті аргументів та доводів позивача, зокрема щодо порушення порядку проведення спірної державної реєстрації в частині повноти наданих відповідачем документів.
Вказане ґрунтується і на тому, що попри вомогу пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент, відтак у такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні цього позову не залежить від встановлення судом інших обставин.
Попри зроблені висновки суд вважає за необхідне звернути увагу на актуальну та сталу позицію суду касаційної інстанції - якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстровано за іншою особою, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна (віндикаційний позов), оскільки його задоволення та рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до державного реєстру, та саме в межах віндикаційного позову встановлюються:
- як обставини наявності у позивача відповідних прав власника речі, яку він бажає вилучити у іншої особи,
- так і можливість витребування майна з володіння іншої особи, яку законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між спірним майном та позивачем.
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем обставин наявності у нього суб'єктивного права на спірне нерухоме майно та, відповідно, порушення такого права, суд висновує про відмову у задоволенні вимоги ТОВ “Конвалія 2012» до Вишневої міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія 2012» (08133, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, будинок 20, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38379863) до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08134, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, б. 29, ідентифікаційний код 04054628) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Корнєєвої Лесі Анатоліївни, індексний номер 71096646 від 12.01.2024 відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя В.А. Ярема