вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2025 р. Справа № 911/2894/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіль"
про стягнення 26 573,13 гривень
представники учасників справи не з'явилися
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"/позивач) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіль" (далі - ТОВ "Ельвіль"/відповідач) про стягнення 26 573,13 гривень штрафу, нарахованого згідно п. 9.3.1. укладеного між сторонами договору закупівлі №ОД/НХ-24-259НЮ від 30.05.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2024 у справі №911/2894/24 прийняв позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до розгляду, а також, зокрема:
- відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.12.2024;
- витребував у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин направлення відповідачу 04.09.2024 електронною поштою письмової заявки за вих. №НХ04/1698; постановив вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі поштової програми, за допомогою персонального (портативного) комп'ютера;
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та докази по справі (за наявності).
Приписами частин 5, 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З наявних в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) відомостей слідує, що означену вище ухвалу доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) ТОВ "Ельвіль" в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 01.11.24 о 21:14, а підтвердження про таку доставку судом отримано 02.11.2024 о 00:13 (субота - вихідний день).
З огляду на вказане суд висновує, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 04.11.2024, а тому останнім днем для вчинення відповідачем процесуальних дій з подання відзиву на позов є 19.11.2024.
12.11.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ "Ельвіль" надійшов відзив на позовну заяву.
12.11.2024 до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від АТ "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив.
21.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Ельвіль" надійшла заява про залучення до участі у цій справі у якості співвідповідача ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» (ідентифікаційний код 00214244).
Вказане клопотання мотивовано тим, що виробником погодженого згідно договору закупівлі №ОД/НХ-24-259НЮ від 30.05.2024 товару є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», і саме внаслідок затримки виробником у виготовленні означеного товару відповідач затримав його поставку позивачу.
Водночас, як зауважив відповідач, у відповідь на його звернення ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» визнало обставини порушення строків виготовлення товару та погодилось відшкодувати штрафні санкції за вказане порушення перед третіми особами.
До відповідного клопотання відповідач додав копії адресованих йому листів ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» №24/06-01 від 24.06.2024 та №01/11-01 від 01.11.2024.
Вказані вище обставини відповідачем також покладено в основу поданого надалі, 02.12.2024 до суду клопотання про залучення ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» (ідентифікаційний код 00214244) до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Так, відповідач у вказаному клопотанні зауважив, що за результатами цього спору він матиме підстави для пред'явлення ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» регресного позову у зв'язку зі шкодою, завдваною порушенням строків поставик товару
Водончас 22.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Українська залізниця" надійшли заперечення проти залучення до участі у цій справі співвідповідача, оскільки правом клопотати про таке залучення наділений тільки позивач, а не відповідач, тоді як до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» жодних вимог позивач не має за відповідно поданим позовом.
У судовому засіданні 02.12.2024 судом прийнято до розгляду вказані вище відзив на позов та відповідь позивача на такий відзив, тоді як стосовно клопотань відповідача суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
За таких обставин, оскільки вирішення питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється за клопотанням саме позивача, який як основний ініціатор звернення до суду наділений правом визначати відповідачів, тобто осіб до яких спрямовані викладені ним в позові вимоги, тоді як клопотання про залучення співвідповідача подано відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача та відмову у його задоволенні.
Щодо клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Однак доводи відповідача про затримку ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у виготовленні товару, як і посилання на можливість відповідача подати до такого виробника регресний позов про стягнення збитків не свідчать про належне мотивування наявності підстав для вчинення передбачених статтею 50 ГПК України процесуальних дій із залучення третіх осіб у цій справі.
Так, відповідачем не обґрунтовано, які права та обов'язки щодо однієї із сторін можуть з'явитися/змінитися/припинитися у ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у разі задоволення заявлених за позовом у цій справі вимог про стягнення з відповідача неустойки за порушення строку поставки товару.
Зазначення ж відповідачем про наявність у нього права на регресний позов до виробника не розкриває змісту конкретизованих правовідносин, що можуть виникнути між відповідачем та ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» у разі стягнення за рішенням суду у цій справі штрафу.
Суд зауважує, що приписи статті 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
З огляду на вказане у судовому засіданні 02.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи та, відповідно, роз'яснив представнику відповідача про те, що така відмова не позбавляє відповідача клопотати про вчинення відповідної процесуальної дії згідно статті 50 ГПК України із наведенням передбачених такою нормою мотивів та обґрунтування.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2024, у справі №911/2894/24 відклав розгляд справи на 06.01.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 06.01.2025 у справі №911/2894/24 відклав розгляд справи на 21.01.2025.
13.01.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення доказів, оригінали яких продемонстровано суду у засіданні 02.12.2024, зокрема щодо обставин накладення електронних цифрових підписів на направлену електронною поштою відповідачу заявку про поставку товару, як і щодо обставин підтвердження отримання відповідачем такої заявки на електронну пошту.
До вказаного клопотання позивачем додано паперові копії електроних доказів: листа Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» №ГІОЦ-43/5933 від 19.11.2024, адресованої ТОВ «Ельвіль» заявки від 04.09.2024 про поставку товару, протоколів створення та перевірки кваліфікованих та удосконалених електронних підписів, сертифікатів КЕП працівників позивача, аркуша погодження електронного документа, протокола відправки/доставки електронного листа, а також портативний накопичувач із внесеними до нього означеними документами в електронній формі.
Згідно ч.ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Однак позивач подав означені вище докази не разом з першою заявою по суті, тобто з порушенням встановлених законом строків.
Ураховуючи казане, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого позивачем клопотання разом з долученими до нього документами та портативними накопичувачем.
Зроблений висновок суду також ґрунтується на тому, що усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, тоді як сама по собі необхідність сторін віднайти нові докази під час розгляду справи по суті носить суб'єктивний характер та жодним чином не нівелює порядку подання доказів до суду та відповідно встановлених для цього строків.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.01.2025 у справі №911/2894/24 відклав розгляд справи на 18.02.2025.
У судове засіданні 18.02.2025 представники сторін не з'явились.
У судовому засіданні 18.02.2025, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відтак підписав вступну і резолютивну частини рішення, яким
30.05.2024 між АТ "Українська залізниця" як покупцем та ТОВ "Ельвіль" як постачальником укладено договір закупівлі №ОД/НХ-24-259НЮ (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах цього договору.
Пунктами 1.2., 1.4., 1.6., 4.2., 4.5., 4.6., 9.3.1. договору сторони погодили такі умови:
- найменування товару: ОД - 24Т_189_ВО: Лампи розжарування (ДНАТ, 500ВТ, 300ВТ). ДК 021:2015 - 31510000-4 Електричні лампи розжарення;
- кількість, асортимент, марка товару визначаються у специфікації №1 (додаток №1) до цього договору;
- постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншими засобами забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України;
- поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару;
- строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем;
- сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: зокрема шляхом відправлення електронного листа із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу;
- документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця;
- датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної;
- при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю, зокрема, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору.
До позовної заяви додано копію вказаного вище договору та підписаної сторонам до вказаного правочину специфікації, якою визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість з ПДВ - 177 154,20 грн.
Відповідно до викладених у позові обґрунтувань та обставин 04.09.2024 позивач направив відповідачу на електронну адресу згідно розділу 4 договору письмову заявку за вих. №НХ04/1698 на поставку товару на суму 177 154,20 грн.
В підтвердження вказаних обставин до позову додано паперову копію електронного листа №НХ04/1698 з відміткою про накладення на такий лист 04.09.2024 електронних підписів начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ "Українська залізниця".
Також до позову додано копію знімку екрана персонального комп'ютера з програми «Megapolis.DocNet» на підтвердження доводів про направлення такої заявки на електронну адресу ТОВ "Ельвіль" - info@elwill.com.ua.
У судовому засіданні 02.12.2024 представником позивача продемонстровано на персональному комп'ютері та судом оглянуто оригінал означеного вище електронного листа вих. №НХ04/1698 та відповідно створений у системі і надісланий ТОВ "Ельвіль" - info@elwill.com.ua електронний лист.
Водночас, за доводами позивача, відповідач поставив товар з порушенням строку - 09.10.2024, на підтвердження чого до позову додано копію підписаної обома сторонами видаткової накладної №7560 від 09.10.2024 на суму 177 154,20 грн.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, АТ "Українська залізниця" зазначено, що з огляду на прострочення відповідачем поставки товару, згідно пункту 9.3.1. ним здійснено нарахування 26 573,13 гривень штрафу, як 15% від вартості непоставленого в строк товару - 177 154,20 грн*15% = 26 573,13 грн.
Ураховуючи наведене позивач звернувся до суду із відповідною вимогою про стягнення з відповідача 26 573,13 гривень штрафу.
Своєю чергою у відзиві на позов ТОВ "Ельвіль" визнало обставини надання позивачем заявки на поставку конкретної партії товару, попри те зауважило, що у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, які розпочались внаслідок військової агресії росії, опрацювання заявок, їх отримання та передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнилось та, відповідно, зайняло більше часу.
До того ж, як зауважив відповідач, згідно отриманого від виробника товару - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», листа повідомлено відповідача про те, що:
- затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво;
- на терміни виготовлення продукції впливають також перебої з електропостачанням.
До відзиву на позов відповідач додав копію адресованого йому листа ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» №24/06-01 від 24.06.2024.
Покликаючись на вказане, відповідач зауважив, що затримка поставки товару відбулась з об'єктивних причин за відсутності його вини відповідача, а тому просив відмоити у задоволенні позовних вимог.
У відповідь на вказане позивач зазначив, що всупереч визначених п. 4.2 договору строків - до 18.09.2024 включно, поставка товару відбулася 09.10.2024, тоді як обставини отримання письмової заявки за вих. №НХ04/1698 від 04.09.2024 та несвоєчасність виконання такої заявки відповідачем не заперечується
Водночас позивач вважає, що наданий відповідачем лист виробника №24/06-01 від 24.06.2024 свідчить про те, що станом на день отримання письмової заявки №НХ04/1698, 04.09.2024 відповідач вже був обізнаний про вказані у листі обставини, які склалися у виробника, попри те відповідач не скористався своїм правом, передбаченим п. 10.2 договору, щодо звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань та не звернувся до позивача з відповідним повідомленням.
Так, позивач наголосив, що:
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернень, повідомлень або пояснень відповідача щодо неможливості своєчасно виконати свої зобов'язання за укладеним договором;
- укладаючи договір закупівлі №ОД/НХ-24-259НЮ від 30.05.2024, сторони усвідомлювали час вчинення такого правочину - період дії воєнного стану, а тому особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, тобто відповідач не міг не усвідомлювати наявність таких ризиків як: відсутність електроенергії, залучення працівників, які є військовозобов'язаними, до лав ЗСУ, масовані ракетні обстріли.
З огляду на вказане, оскільки відповідачем не дотримано порядку, встановленого п. 10.2 договору, щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, позивач вважає, що ТОВ «ЕЛЬВІЛ» згідно з п. 10.5 договору втратив право посилатися на відсутність вини та форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Поряд з тим приписами статті 526, ч. 1 статті 530, ч. 1 статті 627, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду наведених норм закону суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору без будь-яких заперечень щодо вказаних у ньому положень свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, відповідно, породжучи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов з метою досягнення результату - передання товару у власність позивача, зокрема:
- для позивача - обов'язок по надісланню відповідачу заявки на поставку товару, що може бути здійснено, за вибором позивача, шляхом надіслання на електронну пошту відповідача;
- для відповідача - обов'язок по здійсненню такої поставки в обумовлений договором строк - 10 робочих днів з моменту отримання заявки, обумовленого днем надсліання на електронну пошту заявки про поставку.
Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд ураховує, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Частиною 7 статті 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.
Так, в матеріалах цієї справи наявна паперова копія електронного листа №НХ04/1698, зміст якого містить адресоване ТОВ "Ельвіль" прохання позивача, з накладеними на цей лист 04.09.2024 підписами начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ "Українська залізниця", поставити товар відповідно до договору та специфікації за наведеним у такому листі переліком/найменуванням товару загалом на суму 177 154,20 грн.
За результатами огляду у засіданні 02.12.2024 програми «Megapolis.DocNet» на портативному персональному комп'ютері, наданому представником позивача, досліджуючи та оцінюючи зміст відповідного електронного листування, судом встановлено, що система містить відомості щодо адресата такого документа - ТОВ "Ельвіль" - info@elwill.com.ua, та статус означеного електронного документа «відправлений» у вкладці «зареєстровані та відправлені».
Обставини отримання означеного, відповідно сформованого та надісланого в ситемі 04.09.2024 електронного листа, під час розгляду цієї справи відповідач не заперечив та не спростував.
З огляду на викладене, оскільки із вказаної копії знімку екрана можливо установити дату направлення електронного листа, адресу отримувача та його зміст листа, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої позивачем роздруківки електронного доказу, що надає підстави для висновку про належне виконання позивачем договірного обов'язку по надісланню відповідачу 04.09.2024 на електронну пошту заявки на поставку товару, зокрема вказаного вище листа №НХ04/1698.
Ураховуючи зазначене та наведені у описовій частині цього рішення положення договору, суд висновує, що надіслання позивачем 04.09.2024 заявки на поставку товару породжує для відповідача обов'язок по поставці погодженого такою заявкою товару у передбачений п. 4.2. договору строк - до 18.09.2024 включно.
Приписами ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №7560 від 09.10.2024 відповідач відвантажив позивачу товар загальною вартістю 177 154,20 грн, тобто датою виконання відповідачем заявки та поставки товару є 09.10.2024.
Отже, вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірного обов'язку щодо поставки позивачу у строк до 18.09.2024 товару загальною вартістю 177 154,20 грн та, відповідно, про наявність підстав для відповідальності відповідача згідно пункту 9.3.1. договору, зокрема в частині сплати позивачу штрафу - 15% від вартості непоставленого в строк товару, розмір якого згідно здійсненого перерахунку є арифметично правильним, що свідчить про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 970,98 гривень штрафу.
Стосовно ж наведених відповідачем непереборних обставин, якими була обумовлена неможливості виконання контрагентом відповідача - виробником товару, власних зобов'язань перед ним (виробництво та поставка товару), то судом визнаються неспроможними як означені посилання, так і надані відповідачем на їх підтвердження документи, зокрема адресовані відповідачу листи ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» №24/06-01 від 24.06.2024 та №01/11-01 від 01.11.2024, позаяк не вважаються обставинами непереборної сили недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, що узгоджується з приписами ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.
Так, приписи статті 617 ЦК України передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частина ж 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Жодних інших, належних та достовірних доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних відносинах за укладеним із позивачем договором відповідачем не надано, як і не доведено останнім наявності обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконати свої зобов'язання з поставки товару, проявивши принаймні обачність та повідомивши позивача про наявність труднощів як до отримання заявки на поставику, так і одразу після її отримання.
Крім того в розрізі наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що:
- згідно статті 42 ГК України суб'єкт господарювання, у тому числі фізична особа, під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, як наслідок поведінка сторони у площині господарських правовідносин має бути такою, яка б не шкодила інтересам контрагентів та не ставила їх у нерівне фінансове становище;
- форс-мажор не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, а тому стороною договору має бути підтверджено не стільки настання обставин непереборної сили, скільки їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Ураховуючи вказане, суд відхиляє посилання відповідача на те, що ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» являється єдиним виробником такого виду товару, що було погоджено з позивачем до поставки, і процес виробництва цього товару має свої особливості та строки, позаяк укладений між сторонами договір не передбачає ані умов щодо виробництва товару тільки після отримання заявки на поставку, ані щодо відтермінування строків поставки у зв'язку з відтермінуванням строків виробництва товару.
Вказаного не спростовує і те, що у договорі погоджено назву виробника товару - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», м. Львів Україна (пункт 1.3. договору), а також те, що товар має бути виготовленим не раніше 1 кварталу 2024 року (пункт 1.7.), позаяк продавець, укладаючи такий правочин, згідно пункту 1.6. гарантував належність йому на праві власності товару та жодною іншою умовою не попереджав покупця про те, що товар має бути виготовлений після його замовлення позивачем.
Отже, усі вказані відповідачем доводи не свідчать про наявність підстав для звільнення його від передбаченої договором відповідальності ані у розумінні умов такого правочину, ані у розумінні ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, тоді як доказово обґрунтованих підстав для зменшення суми заявленого до стягнення штрафу у передбаченому законом порядку не встановлено.
Підсумовуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 573, 13 грн штрафу.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача повністю.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіль" (вул. Вишнева, буд. 17, приміщення 193, с. Крюківщина, Київська область, 08136, ідентифікаційний код 40819205) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Є. Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) 26 573 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят три) грн 13 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя В.А. Ярема