ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/4480/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/4480/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до проПриватного акціонерного товариства "Автобаза № 2" стягнення 182 641 68 грн
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Автобаза № 2" про стягнення 182 641,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 24.02.2022 по 30.09.2023 здійснював скид стічних вод без умов на скид з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 8, у зв'язку з чим на підставі п. 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 за № 1879, розрахована заборгованість за скид стічних вод в чотирикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за період скиду стічних вод без умов на скид у загальній сумі 182 641,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №910/566/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 16.04.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.04.2025.
30.04.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
20.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
22.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
11.06.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзивта додаткові пояснення.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», перейменованим на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (за договором - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «АВТОБАЗА № 2» (за договором - Абонент) було укладено Договір № 12303/5-05 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених Абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.05.2025 3 послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які зареєстровані наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованими у Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (на сьогодні діють Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316), (в подальшому Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (далі - Правила № 1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно п. 1.5 Договору, Абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження Умов на скид стічних вод згідно з вимогами чинного законодавства, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
У підпункті 3.3.11 пункту 3.3 Договору визначено, що Абонент зобов'язаний своєчасно подовжувати у встановленому порядку Умови на скид стічних вод у каналізаційну мережу Постачальника. Тобто, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору Відповідач зобов'язаний отримувати та своєчасно подовжувати Умови на скид стічних вод.
Також, у пункті 4.10 Договору передбачено, що в разі порушення Абонентом п.п. 1.1, 1.5 цього договору, плата за скид стічних вод без чинних Умови на скид стічних вод нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення відповідно до вимог чинного законодавства.
Дислокацією об'єктів нежитлового фонду, що є невід'ємною частиною Договору№ 12303/5-05 від 23.05.2014, сторони визначили адресу об'єктів споживання за адресою: 04073, м. Київ, вул. Вербова, 8, Автобаза.
23.10.2023 позивач надіслав на адресу відповідача Лист-попередження б/н від 04.01.2023 про сплату заборгованості у розмірі 182 641,68 грн, яка виникла, у зв'язку зі скидом стічних вод без умов на скид у період з 24.02.2022 по 30.09.2023, згідно з розрахунком. Даний лист був направлений на юридичну адресу відповідача та отриманий останнім 16.11.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення, долученого до справи.
Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що відповідач у проміжок часу з 24.02.2022 по 30.09.2023 здійснював скид стічних вод без умов на скид, що є порушенням пункту 8.1 Правил №1879, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 4-ти кратний розмір тарифу за послуги з водовідведення за весь період відсутності умов на скид, оскільки однократний розмір тарифу за скид стічних вод уже застосовано при проведенні та виставленні відповідачу основних нарахувань за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які ним оплачені. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» становить 182 641,68 грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому не визнає позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення наступними обставинами:
- нормами ч. 4 ст. 13 Закону України «Про водовідведення та очищення стічних вод», якими передбачено, що місцеві правила у сфері водовідведення не можуть передбачати обов'язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів;
- втратою чинності Інструкції про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які зареєстровані наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, на підставі яких розроблено Правила № 1879;
- виконанням ПрАТ «АВТОБАЗА № 2» належним чином зобов'язань відповідно до умов Договору № 12303/5-05 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 23.05.2014 та норм чинного законодавства;
- невідповідністю розрахунку позивача № 15/ВУ-4/26-1-2023 від 04.10.2023 нормативному розрахунку № 686 від 15.11.2021 водоспоживання та водовідведення на 2021-2023 роки, виданого Державним підприємством «Укрводсервіс».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Внаслідок укладення Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 12303/5-05 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 23.05.2014 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
27.06.2008 Міністерством з питань житлово-комунального господарська України, на виконання Плану заходів, спрямованих на реалізацію пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України у 2008 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 № 383-р, прийнято наказ № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627, яким: визнано таким, що втратив чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.94 № 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.94 за №165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.92 № 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації"; затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила-1).
Згідно п.п. 1.1., 1.4., Правил-1 вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.
Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
19.04.2021 Міністерством розвитку громад та територій України, відповідно до абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та абзацу другого підпункту 23 пункту 4, пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 850), прийнято наказ № 97, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 червня 2021 року за №839/36461, яким внесено зміни до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627, виклавши їх у новій редакції.
Згідно п. 2 розд. І та п. 5 розд. ІІ Правил-1 вони є обов'язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб'єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.
Споживач забезпечує, зокрема, дотримання обсягів, складу та якості стічних вод, що скидаються до системи централізованого водовідведення, умов договору та вимог нормативних документів у сфері водовідведення стічних вод (п. 9 розд. ІІ Правил-1).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, затверджено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (надалі - Правил № 1879; Правила-2).
Відповідно до пункту 1.2 Правил № 1879, останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Пункт 1.5 Правил № 1879 встановлює вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
За п. 1.7 Правил-2 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами (далі - ТУ) на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Правил № 1879 водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання. Водоканал має право надавати абонентам Умови на скид згідно з цими правилами.
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема: отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"; відшкодовувати в повному обсязі збитки та ліквідовувати руйнування міської каналізації, якщо руйнування стались з вини Абонента.
У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.
Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).
За пунктом 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
Згідно з пунктом 7.10 Правил № 1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п'ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.
Суд також звертає увагу, що Правила № 1879 були прийняті не лише на підставі Правил № 37, які з 21.05.2017 втратили чинність, а й відповідно до статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (із змінами і доповненнями); статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"; пунктів 1, 5, 8 розділу 1, пункту 21 розділу 3, пунктів 33, 34 розділу 6 Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 N 188/98-ВР; Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 N 465; Інструкції про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.04.2002 за № 402/6690 та за № 403/6691 відповідно; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627.
Так, ст. 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
За ст. 12, 13, 13-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, зокрема, складання протоколів про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про накладення штрафів, а так само застосування інших санкцій до підприємств питного водопостачання та/або централізованого водовідведення у разі порушення ними законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить, зокрема, затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.
Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту. Місцеві правила включають, зокрема: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; розмір плати, що справляється із суб'єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом.
Таким чином, суд акцентує увагу, що Правила № 1879, по-перше, корелюються з приписами нормативних актів, на підставі яких вони розроблені; по-друге, поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації; по-третє, передбачають відповідальність та засоби впливу за їх порушення, зокрема, за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії.
Крім того, суд звертає увагу на положення п.5.2., п. 5.3. Договору, яким передбачено, у випадку зміни діючого законодавства України, що регулюють відносити в сфері водопостачання та водовідведення, а також прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін. Всі питання не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як установлено судом, відповідачем не додано до матеріалів справи докази отримання умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 8 у спірний період.
Тобто, позивачем доведено недотримання відповідачем вимог нормативних документів у сфері водовідведення стічних вод, зокрема, Правил № 1879, щодо отримання умов на скид.
При цьому, відповідачем не спростовано здійснення скиду стічних вод без умов на скид за вказаною адресою за період з 24.02.2022 по 30.09.2023.
Щодо розрахунку обсягу скиду стічних вод.
Так, у відзиві відповідач посилається на невідповідність, на його думку, розрахунку № 15/ВУ-4/26-1-2023 від 04.10.2023 нормативному розрахунку від 15.11.2021 № 686 водоспоживання та водовідведення на 2021-2023 роки, виданого Державним підприємством «Укрводсервіс».
В абзаці 3 пункту 8.6 Правил № 1879 передбачено, що при порушенні цих Правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
Відповідно до п. 2.1.4. Договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.
Згідно п. 2.2.4 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 10-ти денний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставним.
Відповідач у визначеному Договором порядку незгоду щодо кількості або вартості отриманих у період з 24.02.2022 по 30.09.2023 послуг не заявляв, з обґрунтовуючими документами не звертався, відтак, виставлені відповідачу об'єми спожитих послуг вважаються безумовно погодженими та безспірними.
Крім того, як зазначив позивач, відповідачем було проведено оплату однократного розміру тарифу стічних вод, що свідчить про визнання відповідачем факту надання позивачем послуг з водовідведення стічних вод у відповідних об'ємах за період з 24.02.2022 по 30.09.2023 та їх споживання відповідачем.
Таким чином, доводи відповідача про невідповідність розрахунку № 15/ВУ-4/26-1-2023 від 04.10.2023 нормативному розрахунку водоспоживання та водовідведення є необґрунтованими та безпідставними.
Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, не забезпечивши отримання/подовження умов на скид стічних вод, у період з 24.02.2022 по 30.09.2023 здійснював скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, вул. Вербова,8, що є порушенням п. 8.1 Правил № 1879 та п.1,5, п.3.3.11 Договору, за що передбачена відповідальність, визначена п.8.6 Правил № 1879, п. 4.10 Договору, у вигляді п'ятикратного розміру тарифу за водовідведення, що безумовно спростовує твердження відповідача щодо виконання ним свого обов'язку.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем Приватному акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» заборгованості за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 182 641,68 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду справи судом ураховані правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 24.03.2020 у справі № 910/17483/18 та від 25.04.2025 у справі №910/8094/24.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 року та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 року зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження добровільної сплати заявлених Товариством до стягнення сум.
Суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» до Приватного акціонерного товариства "Автобаза № 2" про стягнення 182 641,68 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автобаза № 2" (вул. Вербова, 8, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 03772200) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, місто Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість у розмірі 182 641 грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 23.06.2025.
Суддя А.І. Привалов