ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/4650/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/4650/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА"
до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"
про стягнення 7541,23 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення 7541,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання товару № 20-п від 02.06.2022, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5702,40 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у розмірі 426,50 грн та інфляційні втрати - 1412,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" залишено без руху.
21.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4650/25 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 28.04.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 01.05.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.04.2025.
При цьому, судом також ураховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/4650/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 28.04.2025, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
За приписами ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178, 252 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СФЕРА» (за договором - Постачальник) та Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (за договором - Замовник) було укладено Договір постачання товару №20-п (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставляти Замовнику Товар, зазначений у Специфікації до Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити Товар, який постачається згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.1.2. Договору, Найменування Товару: код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 41110000-3 питна вода (вода питна столова 0,5 л, вода питна столова 18,9 л).
Кількість, ціна за одиницю Товару зазначається у Специфікації до Договору (Додаток №1). Ціна товару є незмінною протягом дії договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України (1.4. Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума, визначена в договорі, становить 139 320,00 грн (сто тридцять дев'ять тисяч триста двадцять гривень нуль копійок) у т.ч. ПДВ - 23 220,00 грн (двадцять три тисячі двісті двадцять гривень нуль копійок).
Згідно п.4.1. Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі розрахунок вважається здійсненим при умові відображення в призначенні платежу відповідного платіжного документа номеру і дати укладеного договору та номеру і дати видаткової накладної.
Розрахунки за поставлений Товар здійснюються з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів з дати поставки (п.4.2. Договору).
За умовами п.5.1., 5.2. Договору, поставка за цим Договором здійснюється частинами відповідно до письмових або телефонних заявок Замовника не більше 24 (двадцять чотири) години після отримання такої заявки. Місце поставки товарів - склад Замовника (Державне підприємство України «Міжнародний дитячий центр «Артек») на умовах DDP - Інкотермс у редакції 2010 за адресою: 89335 Закарпатська область Свалявський район с.Березники, вул. Без назви,1.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, право власності на Товар та ризик випадкової його загибелі переходить до Замовника з моменту приймання Товару Замовником за видатковою накладною.
Строк дії Договору, визначений у п.9.1. Договору за яким, цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», а в частині оплати за товар - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк дії цього Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період визначений Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».
На виконання умов вищезазначеного Договору, позивачем на підставі видаткових накладних № ВБКСЕС05380 від 16.08.2022 та № ВБКСЕС05886 від 07.09.2022, копії яких долучено до матеріалів справи, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 139 320,00 грн.
Відповідач, у свою чергу, отриманий товар оплатив частково на загальну суму 133 617,60 грн, що підтверджується доданими до справи платіжними дорученнями № 164 від 08.09.2022 на суму 40696,56 грн та № 326 від 30.09.2022 на суму 92 921,04 грн.
Отже, у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 5 702,40 грн за товар, відповідно до оформленої видаткової накладної №ВБКСЕС05886 від 07.09.2022, яка не оплачена до теперішнього часу повністю неоплачена.
Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 5702,40 грн, а також нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення сплати заборгованості 3% річних у розмірі 426,50 грн та інфляційних втрат - 1412,33 грн.
Відповідач під час розгляду справи суму заборгованості не оспорив та доказів погашення суду не надав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір постачання товару № 20-п від 02.06.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом установлено, що позивачем поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних № ВБКСЕС05380 від 16.08.2022 та № ВБКСЕС05886 від 07.09.2022, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, товар на загальну суму 139 320,00 грн.
Ураховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п. 4.2. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів з дати поставки.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару, настав.
Проте, відповідачем свої обов'язки в частині повної оплати поставленого товару в обсязі та строки, які визначено умовами укладеного договору, належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у сумі 5702,40 грн.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами, переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 426,50 грн, нарахованих за період з 10.10.2022 по 07.04.2025, та інфляційні втрати - 1412,33 грн, розраховані за період з жовтня 2022 року по лютий 2025 року,.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та принципу змагальності у господарському процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та як наслідок їх повне задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (Пуща-Водиця, 14-та лінія, м. Київ, 04075; код ЄДРПОУ 16502790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" (вул. Івана Мазепи, 45, м. Калинівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22400; код ЄДРПОУ 32320552) заборгованість у розмірі 5702 грн 40 коп., 3% річних - 426 грн 50 коп., інфляційні втрати - 1412 грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .
Повний текст рішення складено та підписано: 23.06.2025.
Суддя А.І. Привалов