ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/1701/25
За позовомАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" 2) ОСОБА_1
простягнення 57 357,53 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі також - позивач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Селл Еврісінг» (далі також - відповідач-1, ТОВ «Ві Селл Еврісінг») та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором б/н від 29.03.2021 у розмірі 57 357,53 грн, з яких: 53 407,92 грн - заборгованість за кредитом, 3 949,61 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1701/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідачів, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2025.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подали до суду відзив на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористалися наданими процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" було підписано Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява). Згідно цієї Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 21.01.2021 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
29.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" (Клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок», шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку НОМЕР_1 , на наступних умовах:
- мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта;
- вид кредиту: овердрафтовий кредит;
- мінімальний розмір ліміту 10 000,00 грн.,
- максимальний розмір ліміту для юридичних осіб 2 000 000,00 грн;
- розмір відсоткової ставки 16,5% річних;
- термін користування кредитом 12 місяців.
Вищевказана Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» підписана 29.03.2021 керівником ТОВ "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" ОСОБА_1. шляхом накладення електронного підпису, що підтверджується доданим до позовної заяви документом про перевірку кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 от. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу «Загальні положення» та підрозділу «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» http://privatbank.ua/terms, які разом зі цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, приймає всі обов'язки, встановлені в цьому договорі, та зобов'язується належним чином їх виконувати.
Пунктом 3.2.1.1.1 Заявки встановлено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання Банківських послуг (далі Умови або Договір) в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку Клієнта це сума грошових коштів, перерахованих Банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня (п.3.2.1.1.3).
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3 Заявки, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку. Повернути Кредит у строки, встановлені п.п 3.2.1.6.1, 3.2.1.2.3.9, 3.2.1.4.3 цього Договору.
За користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на Поточному рахунку Клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по Кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата нарахованих процентів відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту (п. 3.2.1.4.2. Заявки).
Пунктом 18 Тарифів встановлено щоденне нарахування процентів (16,5%) при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків проводяться 1-го числа кожного місяця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30-ти днів.
У п. 3.2.1.4.1. Заявки визначено, що за управління фінансовим інструментом Клієнт сплачує Банку комісію, розмір якої визначено Тарифами Банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.
Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата комісії відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.
Відповідно до п. 17 Тарифів, розмір комісії складає 0,3%. Комісія за користування кредитним лімітом (сплата щомісячно 1-го числа) від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня у будь-який з днів за попередній місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.
Згідно п. 3.2.1.4.4. Заявки, сума заборгованості по Кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за Кредитом, Клієнт сплачує Банку підвищені проценти, розмір яких встановлено Тарифами Банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по Кредиту (п. 3.2.1.4.5).
Відповідно до п. 19 Тарифів, проценти у розмірі 33%, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати початку безперервного періоду, нараховуються починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню (з моменту виникнення простроченої заборгованості).
Пунктом 3.2.1.5.6. Заявки визначено, що терміни позовної давності щодо вимог про повернення Кредиту, стягнення процентів за користування Кредитом, неустойки - пені, штрафів встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.
У п. 3.2.1.3.1 Заявки зазначено, що обов'язковою умовою надання кредиту Клієнту-юридичній особі, є надання Поручителем поруки за виконання Клієнтом зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за користування Лімітом на умовах, визначених цим Договором. Умови поручительства визначаються у Договорі поруки між Банком та Поручителем.
Пунктом 3.2.1.6.1 Заявки встановлено, що строк користування Кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заявки та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 3.2.1.6.2 Договору).
05.07.2022 відповідачем-1 подано Заяву-анкету на зміну умов договору відповідно до якої позивачем погоджено було пропозицію та внесено зміни до умов договору, а саме:
1. Сума заборгованості Позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору (далі - Кредит) становить 91600.00 грн, при цьому подальше надання Банком Позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється. Тип кредиту за Кредитним договором переводиться в режим не відновлюваної кредитної лінії, при цьому заборгованість за Кредитом та нарахованими процентами за користування кредитними коштами підлягає поверненню Позичальником в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
2. Кінцевий термін повернення Кредиту встановлюється до 19-09-2023 року (включно). Погашення заборгованості за Кредитом (повернення кредиту) здійснюється Позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
3. Проценти за користування Кредитом. Умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема тип процентної ставки, розмір та порядок сплати не змінюються та здійснюється в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором.
01.06.2023 відповідачем-1 знову подано Заяву-анкету на зміну умов договору відповідно до якої позивачем погоджено було пропозицію та внесено зміни до умов договору, а саме:
1. Сума заборгованості Позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору (далі - Кредит) становить 140062.33 грн, при цьому подальше надання Банком Позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється. Тип кредиту за Кредитним договором переводиться в режим невідновлюваної кредитної лінії, при цьому заборгованість за Кредитом та нарахованими процентами за користування кредитними коштами підлягає поверненню Позичальником в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
2. Кінцевий термін повернення Кредиту встановлюється до 01-01-2025 року (включно). Погашення заборгованості за Кредитом (повернення кредиту) здійснюється Позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
3. Проценти за користування Кредитом. Тип процентної ставки - фіксований.
3.1. За користування Кредитом Позичальник сплачує проценти у наступному розмірі, що застосовується при відсутності порушення Позичальником умов Кредитного договору: починаючи з 01.06.2023 року за ставкою 25 % річних.
3.2. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за Кредитом, встановлених умовами Кредитного договору, з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором, Позичальник сплачує Банку проценти від суми простроченої заборгованості за Кредитом в наступних розмірах: починаючи з 01.06.2023 року за ставкою 33 % річних, починаючи з 1-го дня прострочення.
3.3. Нарахування процентів та їх сплата Позичальником здійснюється на умовах, як це визначено Кредитним договором, з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором.
Як стверджує позивач, він свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі. Однак, відповідач-1 умови Кредитного договору належним чином не виконав, кредитні кошти згідно умов Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» не повернув, внаслідок чого у відповідача-1 станом на 06.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі - 57357,53 грн яка складається з наступного:
- 53 407,92 грн. - заборгованість за кредитом;
- 3 949,61 грн. - заборгованість за відсотками з користування кредитом.
19.07.2021 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (як поручителем) було укладено Договір поруки № P1626693090744515180 (далі - Договір поруки), за яким відповідач-2 поручився перед Кредитором (позивачем) за виконання Позичальником ТОВ "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" (відповідачем-1) зобов'язань за Кредитним договором Заявкою на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» б/н від 29.03.2021.
Відповідно до 1.2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Отже Договором поруки № P1626693090744515180 від 19.07.2021 забезпечено виконання ТОВ "ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ" зобов'язання за Кредитним договором від 29.03.2021.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов не скористалися, викладені у позові доводи не спростували.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1 за період з 21.01.2021 по 03.02.2025, яка наявна в матеріалах справи.
Проте, відповідач-1 порушив договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом в розмірі 53 407,92 грн та за відсотками за користування кредитом в розмірі 3 949,61 грн.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ» заборгованості по кредиту за Кредитним договором в розмірі 53 407,92 грн у передбачені договором строки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Як встановлено судом вище в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Банком та відповідачем-2 було укладено договір поруки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений Договором строк, тобто не виконали свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.03.2021 у розмірі 57 357,53 грн, з яких: 53 407,92 грн - заборгованість за кредитом, 3 949,61 грн - заборгованість за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
- справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого (тобто зобов'язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб'єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб'єктний склад зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.
У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов'язання відповідача-1 (суб'єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вищевикладене також узгоджується й з п. 3.3. пояснювальної записки до Проекту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (реєстраційний №6232), який 03.10.2017 року було прийнято Верховною Радою України в якості Закону України № 2147-VIII, в якій зазначено, що відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб'єктного складу сторін.
Крім цього, суд враховує правовий висновок суддів Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.03.2018 року (справа № 415/2542/15-ц, провадження 14-40цс18, посилання на постанову у ЄДРСР http://reyestr.courtgov.ua/Review/73219876).
У пунктах 22 та 23 вказаної постанови зазначено, що ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт І частини першої статті 20).
Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не мас значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
У пунктах 62-64 вищевказаної постанови суддями Великої Палати Верховного Суду були наведені висновки щодо правильного застосування норм права, які зводяться до наступного.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції вказаного Закону України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основною зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ СЕЛЛ ЕВРІСІНГ» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 21, офіс 480-2; код ЄДРПОУ 40201616) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 53 407,92 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3 949,61 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко