ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/1495/25
За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС"
про стягнення 17 505,50 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (далі також - відповідач, ТОВ «Кермакс») про стягнення пені та штрафу в загальному розмірі 17 505,50 грн за порушення строків поставки, визначених договором.
Відповідно до ухвали від 14.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1495/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду про відкриття була отримана відповідачем 17.02.2025, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (як постачальником) 29.08.2024 укладено договір № 249/ВОЗ-2024 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 4.1. договору, ціна договору складає 117 500,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 19 583,33 грн.
Крім того, у розділі 5 договору сторони погодили, що розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній.
Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) (п. 6.1. договору).
Згідно з п. 6.7. договору, право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (вантажоодержувача) на видатковій накладній.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». А в частині оплати за надані послуги/роботи - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024 (п. 12.1. договору).
Як стверджує позивач, відповідачем була наручно отримана заявка позивача № 78/16-3886 від 30.08.2024 про необхідність поставки 10 000 кг Товару, дати поставки та місця постачання були вказані у вищезазначеній заявці. Проте, Товар, визначений заявкою позивача № 78/16-3886 від 30.08.2024 був поставлений з порушенням строків поставки.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 249/ВОЗ-2024 від 29.08.2024, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що 03.09.2024 відповідач отримав заявку позивача від 30.08.2024 № 78/16-3886 на поставку товару - цибуля ріпчаста 10 000 кг; дата поставки - 23.09.2024.
Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 84/3008 від 12.12.2024 на суму 58 750,00 грн (5 000 кг);
- № 85/3028 від 12.12.2024 на суму 58 750,00 грн (5 000 кг).
Вказане свідчить, що товар було поставлено з порушенням визначених у заявці строків. Відповідач доказів своєчасної поставки товару не надав.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.3. договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк обов'язку за договором (заявкою) щодо своєчасної поставки товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання (або за весь період прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені, який наданий позивачем та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними, а нарахований до стягнення розмір штрафу (7%) на суму 117 500,00 грн є вірним.
Враховуючи наведені вище обставини, позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу в загальному розмірі 17 505,50 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
На підставі викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРМАКС" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7; код ЄДРПОУ 42151955) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню та штраф у загальному розмірі 17 505,50 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.06.2025.
Суддя Ю.О. Підченко