ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/896/25
За позовомБлагодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "АРЕТА"
доОСОБА_1
простягнення 361 513,20 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Арета» (далі також - позивач БО «Арета», Благодійний Фонд) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1) про стягнення 311 120,00 грн боргу, 4 436,95 грн пені, 9 894, 79 грн 3% річних, 40 498,41 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/896/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При відкритті провадження в даній справі судом також враховано, що в якості відповідача зазначено громадянина ОСОБА_1.
Як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.07.2024 було припинено статус ОСОБА_1 як підприємця.
Предметом спору в справі є стягнення безпідставно набутих грошових коштів, які ОСОБА_1 отримав саме як фізична особа-підприємець відповідно до платіжної інструкції № 39 від 13.02.2024.
Отже, на момент отримання коштів відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а спірні правовідносини виникли виключно у межах його господарської діяльності. Зазначене відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи між суб'єктами господарювання щодо господарських правовідносин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, втрата фізичною особою статусу підприємця після укладення договору не змінює господарську підсудність спору, якщо правовідносини виникли з господарської діяльності.
Велика Палата зазначила, що визначальним для вирішення питання підсудності є не тільки суб'єктний склад учасників спору на момент його розгляду, але й характер спірних правовідносин на момент їх виникнення.
Таким чином, даний спір підсудний господарському суду, оскільки виник з господарських відносин між суб'єктами господарювання.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, матеріали справи мітять докази того, що відповідач (представник за довіреністю) отримав ухвалу суду від 05.02.2025 поштою 18.02.2025.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З доводів позивача вбачається, що 13.02.2024 в результаті помилки представника Благодійного Фонду, було перераховано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 351 120,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 39 від 13.02.2024.
Однак, жодних договірних відносин позивач із відповідачем не мав, відповідач ніякий товар на користь позивача не поставляв, жодних послуг не надавав.
11.01.2025 ОСОБА_1 здійснив часткове повернення коштів на суму 40 000,00 грн, проте, станом на дату подання позовної заяви, відповідач продовжує безпідставно утримувати кошти на суму 311 120,00 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як вже було вказано вище, 13.02.2024 в результаті помилки представника Благодійного Фонду було перераховано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 351 120,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 39 від 13.02.2024, призначення платежу: за відео передавачі згідно рахунку № 3 від 13.02.2024.
З наявних у матеріалах справи фактичних даних слідує, що жодних правочинів між позивачем та відповідачем укладено не було. Доказів виставлення відповідачем рахунку № 3 від 13.02.2024 також немає.
Сама по собі наявність посилань у графі призначення платежу на договір чи рахунок не доводять існування договірних зобов'язань. Схожу правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі № 920/169/18 від 20.12.2018.
З огляду на подані позивачем докази, враховуючи, що відповідач доводи позивача про безпідставне отримання коштів не спростував, доказів повернення таких коштів на користь Благодійного Фонду не надав, то суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу 311 120,00 грн.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4 436,95 грн, 3% річних в розмірі 9 894,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 40 498,41 грн.
Позивач вважає, що саме момент отримання відповідачем безпідставно набутих коштів є датою, з якої слід починати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22.
За встановлених обставин безпідставного набуття відповідачем коштів 13.02.2024, початком періоду прострочення має бути 14.02.2024.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що розмір 3% річних за період:
- з 14.02.2024 по 10.01.2025 на суму 351 120,00 грн становить 9 555,86 грн;
- з 12.01.2025 по 22.01.2025 на суму 311 120,00 грн становить 281,29 грн.
Позовні вимог в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 9 837,15 грн.
Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідні періоди прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 498,41 грн інфляційних втрат у межах заявлених позовних вимог.
Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 4 436,95 грн, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що суму пені не включено в ціну позову. Більше того, ані позовна заява, ані додатки до неї не місять нормативного обґрунтування та розрахунку заявленої до стягнення пені.
За загальним правилом, передбаченим статтями 549, 611 Цивільного кодексу України, пеня є видом відповідальності за порушення зобов'язання, що випливає з договору або передбачено законом.
Оскільки у цій справі між сторонами не існує зобов'язання, яке виникло б з договору або іншого правочину, а також відсутнє спеціальне законодавче регулювання, яке б передбачало можливість нарахування пені за порушення зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів. Вимога про стягнення пені в розмірі 4 436,95 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "АРЕТА" задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "АРЕТА" (03065, м. Київ, б. Гавела Вацлава, 51/16; код ЄДРПОУ 45120799) суму основного боргу 311 120,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 40 498,41 грн, 3% в розмірі 9 837,15 грн та судовий збір в розмірі 5 422,12 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко