ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/14920/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 17 266,87 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі також - позивач, ПрАТ «СК АРКС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі також - відповідач, ПрАТ «СК «Еталон») про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17 266,87 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/14920/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та зобов'язано МТСБУ - Моторне (транспортне) страхове бюро України надіслати на адресу Господарського суду міста Києва поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № 219070856 - для приєднання до матеріалів справи.
16.12.2024 на адресу суду від МТСБУ надійшла відповідь на запит, а саме - інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ за полісом за № 219070856, згідно з яким франшиза становить 3 200,00 грн, а страхова сума за шкоду майну - 160 000 грн.
23.12.2024 відповідачем подано відзив на позов.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.02.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (як страховиком) та ОСОБА_1 (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Прямий захист» Оферта № 284 (далі також - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодо набувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 .
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 19.06.2024 о 16:00 год в м. Рівне, вул. Приміська, 15, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі також - ДТП) за участю автомобіля «MAN 8.150F» д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 у справі № 569/12677/24 водія автомобіля «MAN 8.150F» д.р.н. НОМЕР_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач, стверджує, що він здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 17 266,87 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «MAN 8.150F» д.р.н. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Еталон» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219070856, то ПрАТ «СК «АРКС» має право зворотної вимоги у межах ліміту відповідальності (130 000, 00 грн).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що відповідач не здійснив йому виплату страхового відшкодування.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:
- розраховуючи суму страхового відшкодування, позивачем не було враховано того, що транспортний засіб Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 2013 року випуску (на момент ДТП автомобілю 11 років) та не застосовано коефіцієнт фізичного зносу;
- згідно з полісом № 219070856 розмір франшизи становить 3 200,00 грн, а страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вже було вказано вище, 19.06.2024 сталась ДТП за участю автомобіля «MAN 8.150F» д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 .
Вина водія транспортного засобу MAN 8.150F» д.р.н. НОМЕР_2 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді встановлена Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 у справі № 569/12677/24.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За приписами ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 1.003.24.0 від 25.06.2024, сума страхового відшкодування складає 8 916,87 грн.
Позивач здійснив власнику пошкодженого транспортного засобу виплату страхового відшкодування на підставі наступних документів:
- рахунок № НО000000299 від 25.06.2024 на суму 8 916,87 грн;
- рахунок № НО000000325 від 25.07.2024 на суму 8 350,00 грн;
- страховий Акт № ARX4173473 від 03.07.2024 на суму 8 916,87 грн;
- страховий Акт № ARX4205357 від 07.08.2024 на суму 8 350,00 грн.
Всього позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 17 266,87 грн.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми. встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики при визначені розміру коефіцієнта зносу КТЗ береться до уваги не тільки строк експлуатації останнього (7 років - для інших легкових КТЗ), а також враховується винятки, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Матеріалами справи підтверджується, що строк експлуатації транспортного засобу Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2013, який вироблений не у країнах СНД, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 років (становив 11 років).
Проте, надана позивачем калькуляція та розрахунки страхового відшкодування не свідчать про врахування коефіцієнту фізичного зносу під час здійснення розрахунку.
Більше того, на доведення розміру відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу відповідачем надано Звіт № 05-R/16/38 від 10.12.2024 про величину фізичного зносу транспортного засобу Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 , яка становить 61,46%.
З першої сторінки Звіту вбачається, що оцінка була виконана у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» № 2658-ІІІ від 12.07.2001, Національним стандартом № 1 «Загальні засади проведення оцінки майна та майнових прав», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.10.2003, «Нормами професійної діяльності оцінювача», затвердженої Радою УТО.
Процедура оцінки майна чітко регламентується положеннями Закону України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика).
Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», встановлює, що процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вказані нормативно правові акти не містять жодної вказівки про можливість надання переваги при здійсненні оцінки шкоди ремонтній калькуляції на противагу експертному висновку.
Згідно з п.5.1 Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Відповідно до п.1.6 Методики, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У розрізі цього, варто врахувати правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виражену у постанові від 13.03.2018 по справі № 910/9396/17, де вказано про те, що звіт про оцінку транспортного засобу є тільки попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Окремої варто звернути увагу на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.03.2017р. по справі № 910/5001/17, де зокрема зазначено: «Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "Київський страховий дім") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу».
Отже, враховуючи вищезазначене, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi A3 д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 12 454,55 грн.
Крім того, відповідно до Полісу ЕР 219070856 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.
Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «АРКС» з відповідача становить 9 254,55 грн, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, приміщення 6; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 254,55 грн та судовий збір в розмірі 1 622,92 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.06.2025.
Суддя Ю.О. Підченко