ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа №910/14196/24
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп"
до Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича
про стягнення заборгованості у розмірі 39 256,98 грн,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича про стягнення заборгованості у розмірі 39 256,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" вказує, що Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Михайловичем, як зберігачем за Договором зберігання №398 від 02.04.2024, в порушення своїх зобов'язань не було повернуто позивачу, як поклажедавцеві, майно - моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт. та моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт., у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" дане майно коштами у сумі 36 947,27 грн з ПДВ та з урахуванням зміни курсу долара США до гривні.
Крім того, посилаючись на порушення зберігачем зобов'язання з повернення майна поклажедавцеві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича пені у розмірі 2 309,71 грн, нарахованої за період з 19.08.2024 по 14.11.2024.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" вказує, що понесло судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2024 відкрито провадження у справі №910/14196/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала від 22.11.2024 про відкриття провадження у справі №910/14196/24 двічі надсилалась відповідачу на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Однак поштові відправлення №0610210750307 та №0610257471236 не були вручені відповідачу та повернулись до суду у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується відповідними довідками відділення поштового зв'язку від на конвертах.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 22.11.2024 була вручена Фізичній особі-підприємцю Лапаю Володимиру Михайловичу та останній був належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14196/24.
Проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
02.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Михайловичем (зберігач) укладено Договір зберігання №398 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого зберігач зобов'язався зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем, і повернути його поклажодавцю у схоронності.
Місце зберігання майна: м. Київ, вул. Затишна, 1 (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору найменування, кількість, вартість майна, яке передається на зберігання, зазначаються в акті / актах приймання-передачі майна на зберігання, який / які підписується / підписуються між поклажодавцем та зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну / невід'ємні частини договору.
У пункті 2.2 Договору сторонами погоджено строк зберігання майна: зберігач зобов'язаний зберігати майно з моменту його прийняття від поклажодавця за актом приймання-передачі майна на зберігання строком на 24 календарні місяці (включно з днем передачі) або до пред'явлення поклажодавцем першої вимоги про повернення майна.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що прийняття майна на зберігання оформлюється актом / актами приймання-передачі майна на зберігання, який / які підписується / підписуються між поклажодавцем та зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками сторін становлять невід'ємну / невід'ємні частини договору.
Повернення майна із зберігання оформлюється актом / актами повернення майна із зберігання, який / які підписується / підписуються між поклажодавцем та зберігачем (п. 3.2 Договору).
У пункті 4.1 Договору вказано, що за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу плату, яка складає 1,00 грн з урахуванням ПДВ за весь строк зберігання майна. Протягом всього строку зберігання майна плата за зберігання зміні не підлягає.
Плата за зберігання майна сплачується поклажодавцем за весь строк зберігання майна після підписання уповноваженими представниками сторін акту повернення майна із зберігання на підставі пред'явленого рахунку зберігача (п. 4.2 Договору).
У пункті 5.1 Договору визначено обов'язки зберігача, якими, зокрема є: зберігати майно протягом строку, зазначеного у п. 2.2 цього договору; повернути поклажодавцю майно, що було передано на зберігання в такому ж стані, в якому воно було прийнято на зберігання, у цілісній неушкодженій упаковці; на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання, зазначений у п. 2.2 даного договору, не закінчився; нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна та / або упаковки у розмірі їх вартості, зазначеної в актах приймання-передачі майна на зберігання.
Відповідно п. 6.2 Договору у разі втрати, нестачі майна, зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, зазначеної в актах приймання-передачі майна на зберігання
Пунктом 6.3 Договору визначено, що за несвоєчасне повернення майна зберігач зобов'язаний сплатити поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неповернутого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2026 (включно), але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 7.1 Договору).
02.04.2024 сторонами складено акт приймання-передачі майна на зберігання, у відповідності до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" було передано, а Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Михайловичем прийнято на зберігання:
- моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт., вартістю 13 157,64 грн з ПДВ;
- моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт., загальною вартістю 21 983,16 грн з ПДВ.
У п. 1 акту приймання-передачі майна на зберігання від 02.04.2024 вказано, що вартість майна у даному акті зазначена у національній валюті України - гривня, та вказана за поточним курсом НБУ дол. США / грн станом на момент передачі товару, що становить 39,3200 грн за 1 дол. США. У разі втрати / нестачі / пошкодження майна та / або упаковки, відшкодування поклажодавцю вартості майна відповідно до умов п. 6.2 укладеного договору зберігання здійснюється зберігачем у національній валюті України - у гривнях. При цьому сторони дійшли згоди, що враховуючи імпортну складову товару, сума компенсації у гривнях підлягає пропорційному збільшенню у випадку зміни курсу грн / долар США у порівнянні із тим, що існував на момент відвантаження і тим, що буде на момент фактичного відшкодування.
У пункті 2 акту приймання-передачі майна на зберігання від 02.04.2024 сторонами зафіксовано, що майно, яке передається на зберігання, є новим, знаходиться у цілісній (не пошкодженій) упаковці (тарі) виробника.
17.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" було направлено Фізичній особі-підприємцю Лапаю Володимиру Михайловичу вимогу про повернення майна (вих. №пр.б/н/2024 від 13.08.2024), в якій позивач просив відповідача повернути моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт. та моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт. Факт направлення даної вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.08.2024, поштовою накладною №4980201413059 від 17.08.2024 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 17.08.2024.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого обов'язку з повернення переданого йому на зберігання майна, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича компенсації вартості майна у розмірі 36 947,27 грн з ПДВ з урахуванням зміни курсу долара США до гривні, а також пені у розмірі 2 309,71 грн, нарахованої за період з 19.08.2024 по 14.11.2024, нарахованої за порушення відповідачем свого обов'язку з повернення майна поклажедавцеві.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 3 статті 937 Цивільного кодексу України унормовано, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Актом приймання-передачі майна на зберігання від 02.04.2024 підтверджується прийняття Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Михайловичем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" на зберігання моторного масла Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт., вартістю 13 157,64 грн з ПДВ та моторного масла Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт., загальною вартістю 21 983,16 грн з ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
У пункті 2.2 Договору сторонами погоджено строк зберігання майна: зберігач зобов'язаний зберігати майно з моменту його прийняття від поклажодавця за актом приймання-передачі майна на зберігання строком на 24 календарні місяці (включно з днем передачі) або до пред'явлення поклажодавцем першої вимоги про повернення майна.
17.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" було направлено Фізичній особі-підприємцю Лапаю Володимиру Михайловичу вимогу про повернення майна (вих. №пр.б/н/2024 від 13.08.2024), в якій позивач просив відповідача повернути моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт. та моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт.
Варто відзначити, що сторонами не було погоджено строку виконання відповідачем обов'язку з повернення прийнятого на зберігання майна позивачу у разі пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення майна до закінчення строку зберігання, а відтак підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У суду відсутня інформація щодо вручення Фізичній особі-підприємцю Лапаю Володимиру Михайловичу вимоги вих. №пр.б/н/2024 від 13.08.2024, а тому суд вбачає за необхідне в даному випадку керуватись Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, у відповідності до п.п. 2) п. 1 Розділу ІІ яких строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між обласними центрами України (у даному випадку з м. Дніпро в м. Київ) пріоритетного листа (в даному випадку - цінний лист) складає Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Тобто, оскільки лист із вимогою вих. №пр.б/н/2024 від 13.08.2024 був зданий до установи поштового зв'язку 17.08.2024 (субота), то відповідно останній повинен був надійти Фізичній особі-підприємцю Лапаю Володимиру Михайловичу до 20.08.2024 включно, а тому саме від цієї дати підлягає обрахунку семиденний строк для виконання відповідачем свого обов'язку з повернення майна із зберігання позивачу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, Фізична особа-підприємець Лапай Володимир Михайлович повинен був повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт. та моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт. із зберігання до 27.08.2024 включно.
Частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. (ст. 953 Цивільного кодексу України).
Як стверджує позивач, Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Михайловичем не було повернуто із зберігання моторне масло Shell Helix НХ8 ЕСТ 5W-30 тарою 55 л у кількості 1 шт. та моторне масло Shell Helix НХ8 5W-40 тарою 55 л у кількості 2 шт.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано доказів виконання свого зобов'язання з повернення майна позивачу, а матеріали справи їх не містять.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
За приписами статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Отже, Фізична особа-підприємець Лапай Володимир Михайлович як зберігач переданого йому позивачем моторного масла зобов'язаний або повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" дане майно або відшкодувати його вартість.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.
Виходячи з обставин справи №910/14196/24 та поданих доказів, суд дійшов висновку, що з боку відповідача має місце незбереження моторного масла і невиконання обов'язку з його повернення за наслідками звернення позивача, тобто порушення договірного зобов'язання, внаслідок чого позивачу було завдано шкоди.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно п. 6.2 Договору у разі втрати, нестачі майна, зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, зазначеної в актах приймання-передачі майна на зберігання
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем договірного зобов'язання з повернення переданого на зберігання майна у відповідача на підставі укладеного сторонами Договору зберігання виникло грошове зобов'язання із відшкодування поклажодавцю (позивачу) вартості переданого на зберігання майна, яке також не було виконано відповідачем.
У п. 1 акту приймання-передачі майна на зберігання від 02.04.2024 вказано, що вартість майна у даному акті зазначена у національній валюті України - гривня, та вказана за поточним курсом НБУ дол. США / грн станом на момент передачі товару, що становить 39,3200 грн за 1 дол. США. У разі втрати / нестачі / пошкодження майна та / або упаковки відшкодування поклажодавцю вартості майна відповідно до умов п. 6.2 укладеного договору зберігання здійснюється зберігачем у національній валюті України - у гривнях. При цьому сторони дійшли згоди, що враховуючи імпортну складову товару, сума компенсації у гривнях підлягає пропорційному збільшенню у випадку зміни курсу грн / долар США у порівнянні із тим, що існував на момент відвантаження і тим, що буде на момент фактичного відшкодування.
Тобто вартість переданого відповідачу на зберігання моторного масла станом на дату передання (02.04.2024) становила суму, еквівалентну 893,71 доларів США (35 140,80 грн / 39,32 грн), та сторонами було погоджено, що сума компенсації у разі втрати майна у гривнях підлягає пропорційному збільшенню у випадку зміни курсу грн / долар США у порівнянні із тим, що існував на момент відвантаження і тим, що буде на момент фактичного відшкодування.
При цьому, суд враховує, що сторонами відшкодування вартості переданого на зберігання майна повинне складати суму, яка еквівалента 893,71 доларів США на момент фактичного відшкодування, в той час як між датами постановлення даного рішення суду та його фактичного виконання може сплинути тривалий час, протягом якого очевидно буде відбуватись коливання курсу гривні до долара США, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, тому суд, з метою процесуальної економії та нівелювання необхідності повторного звернення сторін в межах даного спору до суду через такі коливання валюти, вбачає за необхідне задовольнити вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" про стягнення компенсації вартості майна шляхом визначення її розміру у валюті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.
Однак заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, від 12.12.2018 у справі №757/6367/13-ц, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16, від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц та 09.11.2021 у справі №320/5115/17.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, стягнення судом з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича компенсації вартості майна у розмірі 893,71 доларів США повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 Цивільного кодексу України, а вимога про стягнення з відповідача компенсації вартості переданого останньому на зберігання майна підлягає задоволенню повністю.
Крім того, посилаючись на порушення зберігачем зобов'язання з повернення майна поклажедавцеві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича пені у розмірі 2 309,71 грн, нарахованої за період з 19.08.2024 по 14.11.2024.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по поверненню поклажодавцю майна у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що за несвоєчасне повернення майна зберігач зобов'язаний сплатити поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неповернутого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 28.08.2024 (встановлена судом дата, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з повернення із зберігання спірного майна) по 14.11.2024 (визначена позивачем кінцева дата нарахування пені) на визначену позивачем суму 36 947,27 грн (яка є меншою вартості спірного майна станом на дату розгляду даної справи з урахуванням пов'язаності вартості такого майна із еквівалентом в доларах США), суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича пені у розмірі 2 073,49 грн.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" підлягає частковому задоволенню, а з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича підлягає стягненню компенсація вартості майна у розмірі 893,71 доларів США та пеня у розмірі 2 073,49 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Позивачем у позовній заяві також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" долучило клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката разом із доказами понесення відповідних витрат.
Так, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" в межах справи №910/14196/24 здійснювалось адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3617 від 20.10.2010) на підставі ордеру серії АН №1554332 від 12.11.2024 та Договору №05/2016 про надання правової допомоги від 11.05.2016 (надалі - Договір №05/2016).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п.п. 1.1, 2.1 Договору №05/2016 клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надавати йому юридичні послуги на підставі усної або письмової заявки клієнта.
У пункті 4.1 Договору №05/2016 вказано, що за послуги, надані адвокатом, клієнт щомісяця сплачує фіксовану суму в розмірі 10 000,00 грн без ПДВ.
Додаткові послуги, які не входять в предмет цього договору, оплачуються адвокату у відповідності із умовами укладеної між сторонами додаткової угоди до даного договору (п. 4.3 Договору №05/2016).
Відповідно п. 5.1 Договору №05/2016 на підтвердження факту надання адвокатом клієнту юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі наданих послуг. Адвокат щомісяця складає та передає зазначений акт клієнту для підписання та скріплення печаткою.
12.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (клієнт) та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (адвокат) укладено Додаткову угоду до Договору №05/2016, у відповідності до п. 1 якої клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати йому правову допомогу при стягненні заборгованості з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Миколайовича в позовному провадженні в Господарському суді міста Києва. Під заборгованістю розуміється сума грошових коштів, що підлягає сплаті Фізичною особою-підприємцем Лапаєм Володимиром Миколайовичем на користь ТОВ "Інвент Груп" за Договором зберігання №396 від 02.04.24 року.
У пункті 5 Додаткової угоди від 12.11.2024 до Договору №05/2016 сторонами було погоджено, що за послуги, зазначені в пунктах 1, 2 цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару з сумі 10 000,00 грн без ПДВ за роботу адвоката.
Оплата послуг адвоката, передбачених цією Додатковою угодою, має бути здійснена клієнтом після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 днів (п. 6 Додаткової угоди від 12.11.2024 до Договору №05/2016).
14.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (клієнт) та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем (адвокат) складено акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зафіксовано надання адвокатом клієнту у період з 12.11.2024 по 14.11.2024 включно правової допомоги при стягненні заборгованості з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Миколайовича за Договором зберігання №398 від 02.04.24 року, а також пені в позовному провадженні в Господарському суді міста Києва, вартістю 10 000,00 грн.
14.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" було оплачено надану адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем згідно Додаткової угоди від 12.11.2024 правову допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2541 від 14.11.2024.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 9 939,82 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лапая Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 20, приміщення 14-9; ідентифікаційний код 33320092) компенсацію вартості майна у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) долари США 71 цент, пеню у розмірі 2 073 (дві тисячі сімдесят три) грн 49 коп., судовий збір у розмірі 3 009 (три тисячі дев'ять) грн 78 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 939 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 82 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 23.06.2025.
Суддя Р.В. Бойко