номер провадження справи 17/45/25
23.06.2025 Справа № 908/1040/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1040/25
за позовною заявою: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», 69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 5
до відповідача: громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ», 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36
про стягнення 102 823,32 грн
18.04.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 16.04.25 з вимогами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5» (далі ОСББ “Запоріжжя-Миру № 5») до громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ» (далі ГО “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ») про стягнення 101 839,50 грн заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком за період з липня 2021 року по березень 2025 року включно, 242,18 грн 3% річних та 741,64 грн інфляційних втрат.
18.04.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1040/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 23.04.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1040/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 23.06.25 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем обов'язків, визначених Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» в частині сплати внесків і платежів на утримання належного відповідачу майна - нежитлового приміщення № 37 (квартири №161, №293) в будинку № 5 по вул. Миру у м. Запоріжжі протягом періоду з липня 2021 року по березень 2025 року. Позивач вказує, що розмір внесків на управління багатоквартирним будинком затверджені протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», які відповідач протиправно відмовляється виконувати. За твердженням позивача, у відповідності до Довідки розрахунку заборгованості за спірний період за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 101 839,50 грн. Розрахунок зазначеної заборгованості у місячному виразі здійснений шляхом множення належної відповідачу площі нежитлового приміщення на розмір внеску (тарифу) за 1 кв. м., що діяв у відповідний період. Щодо перебігу позовної давності позивач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Посилаючись на приписи ст.ст. 509, 525, 610, 625 ЦК України та Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідно до Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ» є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36.
Оскільки у громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ» наявний зареєстрований електронний кабінет в системі “Електронний суд», повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду в його електронний кабінет.
Згідно із довідкою про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/1040/25 доставлена відповідачу в його електронний кабінет 23.04.25.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 23.04.25 у справі № 908/1040/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи № 908/1040/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 23.06.25.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд також відзначає, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5» (далі - Об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (співвласники) багатоквартирного будинку, що розташований за адресою (місцезнаходженням): 69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 5, відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (п. 1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5»).
Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис до реєстру стосовно державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5» внесено - 16.10.18.
Пунктом 2 Розділу III Статуту Об'єднання визначено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання.
Згідно із пунктом 3 Розділу III Статуту, до компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», оформленого протоколом від 04 квітня 2021 року, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір внесків Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5» у розмірі 7 (сім) грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири (нежитлового приміщення).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення № 37 загальною площею 323,30 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 5, належить на праві приватної власності громадській організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ».
Позивач посилається (вся) на те, що за період з 01.07.21 по 31.03.25 відповідачем не оплачувались внески на управління багатоквартирним будинком, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 101 839,50 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати внесків на управління багатоквартирним будинком, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (статті 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» унормовано, що співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За змістом ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Водночас, ст. ст. 16-18 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (стаття 22 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 20 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Аналогічний принцип закріплений і у пункті 2 розділу IV Статуту ОСББ “Запоріжжя-Миру № 5», відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно зі ст. 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Вказані норми і умови Статуту визначають порядок (спосіб) розподілу витрат.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).
Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Таким чином, згідно з положеннями статей 360, 382 ЦК України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Судом встановлено, що громадська організація “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ» є власником нежитлового приміщення № 37, загальною площею 323,30 кв. м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За вказаних обставин, зважаючи на наведені вище норми закону, рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», у т.ч., про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, а також про встановлення форми управління багатоквартирним будинком шляхом самостійного утримання будинку та прибудинкової території, є обов'язковими для громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ», яка є власником вищенаведених нежитлових приміщень по вул. Миру, 5 у м. Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язане виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже встановлено судом вище, рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», оформленого протоколом від 04.04.21, по 4-му питанню порядку денного вирішено затверджено розмір щомісячних внесків ОСББ “Запоріжжя-Миру № 5» у розмірі 7,00 грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири (нежитлового приміщення).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ», як співвласника майна у будинку, управління якими здійснює Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5», з урахуванням розмірів внесків за утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2021 року по березень 2025 року складає 101 839,50 грн.
Суд відзначає, що факт несплати відповідачем послуг, пов'язаних з утриманням належного йому майна - нежитлового приміщення у будинку, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком за період з липня 2021 р. по березень 2025 р., яка складає 101 839,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 101 839,50 грн.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 242,18 грн - 3% річних та 741,64 грн - інфляційних втрат.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача у виді несплати вартості внесків на утримання будинку суперечить вищевказаним нормам законодавства та Статуту Об'єднання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення період заборгованості, починаючи з липня 2021 р., період розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначено з 30.07.21 по 31.01.22 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Суд зазначає, якщо загальні збори ОСББ не визначили порядку й строків сплати внесків, терміном їх сплати, за відсутності інших вказівок, є останнє число місяця (якщо внески були встановлені загальними зборами як щомісячні).
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.05.018 у справі №922/3087/17.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що прострочка починається з першого дня місяця, наступного за розрахунковим.
Крім того, дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що суми 3% річних та втрат від інфляції розраховані не по кожному періоду окремо, а виходячи із розміру заборгованості станом на січень 2022 року в розмірі 15 841,70 грн. Починаючи з липня 2021 року розмір внески відповідача становив 2 263,10 грн і ця сума щомісячно додавалась до суми заборгованості відповідача.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат не є правильними.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з серпня 2021 року по січень 2022 року, виходячи із суми заборгованості 2 263,10 грн в кожному періоді окремо, суд наводить наступний розрахунок:
- за липень 2021 року за період прострочення з 01.08.21 по 31.01.22 розмір - 3% річних складає 34,23 грн., інфляційних втрат - 105,95 грн;
- за серпень 2021 року за період прострочення з 01.09.21 по 31.01.22 розмір 3% річних складає 28,46 грн., інфляційних втрат - 110,70 грн;
- за вересень 2021 року за період прострочення з 01.10.21 по 31.01.22 розмір 3% річних складає 22,88 грн., інфляційних втрат - 82,55 грн;
- за жовтень 2021 року за період прострочення з 01.11.21 по 31.01.22 розмір 3% річних складає 17,11 грн., інфляційних втрат - 61,63 грн;
- за листопад 2021 року за період прострочення з 01.12.21 по 31.01.22 розмір 3% річних складає 11,53 грн., інфляційних втрат - 43,18 грн;
- за грудень 2021 року за період прострочення з 01.01.22 по 31.01.22 розмір 3% річних складає 5,77 грн., інфляційних втрат - 29,42 грн.
Всього за заявлений позивачем період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 119,98 грн - 3% річних та 433,43 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог щодо стягнення 122,20 грн - 3% річних та 308,21 грн інфляційних втрат суд відмовляє у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Отже, позивач позовні вимоги обґрунтував частково.
Щодо перебігу позовної давності суд визнав необхідним зазначити наступне.
Згідно ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Спірні правовідносини виникли в період з липня 2021 року по березень 2025 року, за вказаний період кінцевий строк оплати внесків за управління багатоквартирним будинком припадає на останнє число відповідного місяця починаючи з липня 2021 року.
Суд враховує, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, тому обчислення позовної давності слід здійснювати з першого дня місяця, наступного за розрахунковим, починаючи з 01.08.21, відповідно, сплив позовної давності у відповідному періоді припадає на 01.08.24, на 01.09.24 і так далі.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 16.04.25.
Наслідки спливу позовної давності регламентовані нормами ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тобто, сплив позовної давності не припиняє право на пред'явлення позову, а припиняє право на його задоволення, виключає можливість здійснити в примусовому порядку саме порушене суб'єктивне право.
У відповідності до Закону України від 15.03.22 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120), внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків давності.
Згідно п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України та діє в період прийняття процесуального рішення по цій справі.
Таким чином, підстави вважати пропущеною позовну давність за вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з липня 2021 року відсутні.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо оплати внесків на управління багатоквартирним будинком за утримання належного йому майна, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 101 839,50 грн основного боргу, 119,98 грн - 3% річних та 433,43 грн інфляційних втрат. В решті позову (122,20 грн - 3% річних та 308,21 грн інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 015,33 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з громадської організації “БАРВИ ЗАПОРІЖЖЯ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, ідентифікаційний код 39509455) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Запоріжжя-Миру № 5» (69019, м. Запоріжжя, вул. Миру, буд. 5, ідентифікаційний код 42554780) - 101 839 (сто одну тисячу вісімсот тридцять дев'ять) грн 50 коп. основного боргу, 119 (сто дев'ятнадцять) грн 98 коп. 3% річних, 433 (чотириста тридцять три) грн 43 коп. інфляційних втрат та 3 015 (три тисячі п'ятнадцять) грн 33 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.06.25.
Суддя В.Л. Корсун