вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/449/25
Суддя господарського суду - Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 267 624 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород №58/БМ від 07.06.2024 та 24 566,25 грн пені,
представники:
від позивача - без виклику
від відповідача - без виклику
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 267 624 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород №58/БМ від 07.06.2024 та 24 566,25 грн пені.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2025 відкрито провадження у справі №907/449/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.05.2025.
Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 22.04.2025 про відкриття провадження у справі №907/449/24) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.
Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі мотивуючи вказане неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №58/БМ від 07.06.2024 в частині сплати орендної, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород» наявна заборгованість в розмірі 267 624 грн, на яку позивачем нараховано 24 566,25 грн пені, які просить стягнути з відповідача у справі.
Позиція відповідача
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надавала, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не зверталась.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлена своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», як орендарем 07.06.2024 укладено Договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №58/БМ (надалі - Договір), предметом якого є надання орендодавцем орендарю права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурного елементу мощення), площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, для розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди (п. 1 Договору).
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено обов'язок орендодавця відповідно до Акту приймання-передачі (який підписується одночасно з Договором) надати у тимчасове користування об'єкт оренди.
Згідно з Актом приймання-передачі від 07.06.2024 орендодавцем на виконання умов Договору передано, а орендарем, в свою чергу, прийнято об'єкт оренди в строкове платне користування для розміщення будівельного майданчика.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору обов'язок внесення орендної плати виникає з дня укладання цього Договору т підписання Акта приймання-передачі. Орендар оплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом (щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 24 780 грн за місяць, в тому числі ПДВ 20% - 4130 грн.
За змістом п. 2.2.2. Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об'єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 №406 «Про Порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків», а відповідно до п. 2.2.1. Договору орендар зобов'язався встановлювати будівельні майданчики згідно з рішенням комісії встановлення габаритів будівельних майданчиків, які розташовані на території загального користування і належать до комунальної власності міста (Протокол №4 від 20.05.2024).
Відповідно до п. 6.1. Договору, він діє до завершення фактичного використання конструктивними елементами благоустрою, на якому влаштовано будівельний майданчик.
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 14.04.2025 стверджує, що орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме в повній мірі не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою, у період з червня 2024 по квітень 2025 року, в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 267 624 грн, стягнення якої разом з нарахованою за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати пенею за період з 16.06.2024 по 14.04.2025 в розмірі 24 566,25 грн є предметом позовних вимог в даній справі.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
За змістом ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
Таким чином, орендою є строкове платне користування чужою річчю (чужим майном), де одна сторона (власник майна чи уповноважена особа власника) передає іншій стороні тимчасово (на строк) право володіння та користування належним йому майном та взамін отримує право вимагати отримання плати за користування таким майном (орендною платою).
Орендна плата за змістом ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України у системному взаємозв'язку з положеннями ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України сплачується орендарем саме за час користування об'єктом оренди, позаяк до моменту передачі майна в оренду власник такого майна не позбавлений права володіти та користуватися ним та, відповідно, не може вимагати отримання плати за період, коли майно в оренду ще не передано.
Матеріали справи свідчать, що об'єкт оренди за Договором оренди №58/БМ, площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, переданий відповідачу в оренду з 07.06.2024 та саме з даного часу розпочався період строкового платного використання об'єкту оренди орендарем, що включає в себе обов'язок зі сплати орендної плати для Орендаря та право вимагати її отримання для Орендодавця.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечено факт користування ним користування окремими конструктивними елементами благоустрою, площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, переданого в оренду на підставі Договору №58/БМ від 07.06.2024 в період з червня 2024 по квітень 2025 року, а відтак, з огляду на встановлений сторонами в Договорі розмір орендної плати (24 780 грн на місяць - п. 3.2. Договору), заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», за період фактичного користування об'єктом оренди становить 267 624 грн.
Оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород» не спростований, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з відповідача суми 267 624 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено, що у разі протермінування платежів, передбачених у п. 3.2. цього Договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Як вбачається з долученого до позову розрахунку, пеня в сумі 24 566,25 грн позивачем нарахована за кожен місяць окремо за період з 16.06.2024 по 14.04.2025 (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України).
За таких обставин, враховуючи умови п. 3.2. Договору (щодо строку сплати орендної плати відповідачем - до 15 числа поточного місяця) та беручи до уваги подані позивачем розрахунки, в спірних правовідносинах нарахування відповідачу пені можливе по заборгованості кожного місяця окремо за період правомірного нарахування орендної плати.
Таким чином, беручи до уваги встановлений судом розміру заборгованості по орендній платі, здійснивши арифметичний підрахунок пені в заявлені позивачем періоди за кожен місяць окремо, суд вважає обґрунтованим та підтвердженим документально розмір пені в сумі 24 566,25 грн, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 4382,86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», пров. Ботанічний сад, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 45338443) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 36541721) суму 267 624 грн (Двісті шістдесят сім тисяч шістсот двадцять чотири гривні) заборгованості, 24 566,25 грн (Двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень 25 коп) пені, а також 4382,86 грн (Чотири тисячі триста вісімдесят дві гривні 86 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 23.06.2025
Суддя А.А. Худенко